Ухвала суду № 125430560, 24.02.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/3463/25

Провадження № 2/161/2046/25

У Х В А Л А

24 лютого 2025 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

в с т а н о в и в:

20.02.2025 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Кушнірука А.В., звернулася до суду із позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогамст. 177 ЦПК України, у зв`язку із чим має бути залишена без руху із наданням позивачеві строку для усунення недоліків.

Так, приписами ч. 4 статті 177ЦПК України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення зазначених вимог, до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість, у позовній заяві позивачем зазначено про те, що він є звільненим від сплати судового збору за подання до суду даного позову, у відповідності до положеньст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», посилаючись на те, що спірні правовідносини виникли з приводу стягнення грошових коштів за кредитним договором, у зв`язку із чим підпадають під дію вказаногоЗакону.

З приводу наведеного суд зазначає, що такі посилання позивача є хибними, оскількиЗакон України «Про захист прав споживачів» до відносин із вчиненням нотаріусом нотаріальних дій не застосовується.

На таке було звернуто увагу судів зокрема у листі Верховного Суду України від 01 лютого 2013 року «Про судову практику з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.)-1» із роз`ясненням, що окремі види правовідносин з участю споживачів регулюються й спеціальними законами України (наприклад, страхування, перевезення, фінансові послуги, житлово-комунальні послуги тощо),Закон України від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів"(далі - Закон № 1023-XII) застосовується в частині, не врегульованій спеціальним законом. Не застосовуєтьсяЗакон № 1023-XIIдо відносин із вчиненням нотаріусом нотаріальних дій, а також до відносин із надання професійної юридичної допомоги адвокатами.

У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 йдеться про необхідність суду з`ясувати, чи пов`язаний позов з порушенням прав споживача. Так, колегія суддів Верховного Суду відхилила аргумент касаційної скарги про те, що позов стосується захисту прав споживача, оскільки позивач не зазначив жодних доводів та доказів того на які саме потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб, в чому полягало порушення прав позивача як споживача.

Для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг.

Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

В даному випадку предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, тобто матеріально-правовідносини, які виникли з приводу вчинення приватним нотаріусом Бондар Іриною Михайлівною виконавчого напису, та на підставі якого було стягнуто з боржника кошти, а не відносини, які виникли з приводу надання позивачу кредиту, який виданий не на конкретні споживчі цілі.

Разом з тим, позивач не зазначає, в чому полягає порушення прав позивача, саме як споживача фінансових послуг.

Посилання позивач не можуть бути взяті до уваги, оскільки положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо звільнення від сплати судового збору, у цьому випадку, не можуть бути застосовані, оскільки оспорюваний позивачем виконавчий напис вчинений на виконання договору відступлення прав вимоги, що не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів».

Тому доводи представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору з покликанням на ч.3 ст.22 Закон України «Про захист прав споживачів» є помилковими.

Таким чином, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

Так, відповідно до п.п. 1 п.1 ч.2 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1статті 4 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зіст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 гривні.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру 1211,20 грн.

Позивачем у позовній заяві заявлено одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір з врахуванням Закону України «Про судовий збір» у сумі 1211,20 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Волин.обл/ м. Луцьк/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371, банк отримувача- казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA538999980313101206000003550, призначення платежу судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Луцький міськрайонний суд Волинської області, та подати оригінал платіжного документу про сплату судового збору суду.

Відповідно дост. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, зазначених в даній ухвалі суду.

Керуючись ст. ст.175,185,353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо позивач у встановлений строк виконає, зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк