Рішення № 125429227, 24.02.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/35277/24

Провадження № 2-о/127/772/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2025 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі: секретаря судових засідань Бойчук Я. П.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника - адвоката Довбиша О. Л.,

розглянувши у порядку окремого провадження, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко В. Б., звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 до 1996 року.

По сусідству з ним, по АДРЕСА_2 , мешкав ОСОБА_2 , 1932 року народження.

З моменту знайомства заявника з ОСОБА_2 в 1997 році, між ними склалися дружні добросусідські відносини. Враховуючи той факт, шо ОСОБА_2 не мав рідних, заявник всіляко допомагав йому у господарських справах, за його проханням купував предмети домашнього вжитку, медикаменти та їжу, вони разом святкували дні народження та інші свята.

Заявник зазначає, що в 2017 році стан здоров`я ОСОБА_2 , різко погіршився. Він страждав на хронічні серцево - судинні та онкологічне захворювання. В травні 2017 року ОСОБА_2 , попросив заявника здійснювати за ним догляд та проживати разом із ним. З того часу вони спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно вирішували, на які потреби спрямовувати доходи, які продукти харчування закуповувати, який сезонний одяг потребує змін, спільно вирішували всі побутові потреби, тобто фактично проживали однією сім`єю. Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 , часто хворів, мав хронічні захворювання, він часто лікувався в умовах стаціонару, заявник постійно супроводжував та доглядав за ОСОБА_2 під час його лікування, займався транспортуванням, організацією госпіталізацій, поточним доглядом, приносив змінний одяг, додаткове харчування. Заявник ставився до ОСОБА_2 , як до рідного батька, а останній сприймав заявника як сина.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , помер у віці ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці зроблено відповідний актовий запис №2792 та видано Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Заявником було організовано поховання померлого та поминальний обід. На даний час заявник продовжує проживати у домоволодінні, яке належало покійному ОСОБА_2 , оплачує комунальні послуги та повністю утримує будинок в цілому.

В березні 2024 року заявник звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В. В., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Постановою №99/02-31 від 26.03.2024 року заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із недоведеністю родинних відносин із померлим.

У зв`язку із викладеним, заявник був вимушений звернутися до суду з даною заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 з 25.05.2017 року по день смерті ОСОБА_2 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

Заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Довбиш О. Л., в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги за обставин, викладених у заяві, просили суд її задоволити. Судові витрати заявник просив залишити за ним.

Зацікавлена особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при вирішенні заяви поклався на думку суду.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які є сусідами та друзями ОСОБА_1 і покійного ОСОБА_2 , суду пояснили, що ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_2 проживали постійно в одному будинку більше 10 років, вони бачили їх завжди разом, ОСОБА_1 допомагав по господарству ОСОБА_2 , у них був спільний бюджет, вони разом оплачували комунальні послуги, всі свята святкували разом, ОСОБА_1 возив ОСОБА_2 в лікарню, купував ліки, коли помер ОСОБА_2 , то ОСОБА_1 займався його похованням, замовляв поминальний обід та оплачував всі послуги.

Суд заслухавши пояснення учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до лікарського свідоцтва про смерть за № 208 від 15.09.2023 року, та Свідоцтвом про смерть виданим 16.09.2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального-міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с.8)

Як вбачається з довідки КП «Комбінат комунальних підприємств» від 16.09.2023 р. ОСОБА_1 , здійснено поховання ОСОБА_2 , та здійснено всі ритуальні обряди. (а.с.9,10)

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, що складається із квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується Витягом з реєстрації в Спадковому реєстрі від 28.02.2024 року.(а.с.12)

Також судом встановлено, що факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2017 року підтверджується: довідкою квартального комітету «Вінниченко» від 04.04.2024 року №265 (а.с.13); актом про встановлення факту спільного проживання та ведення спільного господарства від 04.04.2024 року (а.с.14); листом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4 м. Вінниці» від 04.10.2024 року (а.с.15); квитанціями про оплату за комунальні послуги (а.с.16-18); фотокартками (а.с.27).

Як вбачається із виписки № 918 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КЗ «ВРЦСП» від 24.015.2015 року, витягу з медичної карти стаціонарного хворого за № 7381 від 03.07.2018 року КЗ «ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка», комп`ютерної томографії головного мозку від 27.06.2018 року, протоколу обстеження головного мозку від 30.06.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 хворів різними важкими захворюваннями. (а.с.20, 21, 22, 23)

Постановою №99/02-31, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.03.2024 року, приватним нотаріусом Лукашенком В. Б., відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки відсутні документи, що підтверджують факт проживання заявника та спадкодавця разом та ведення ними спільного господарства протягом не менш ніж п`яти років до дня відкриття спадщини у зв`язку із чим неможливо встановити наявність підстав для спадкування, а також рекомендовано з даного питання звернутись до суду.(а.с.11)

За більш ніж 10 років спільного проживання, у заявника із померлим склались відносини, які в розумінні ч. 2 ст. 3 СК України можна охарактеризувати як сімейні, оскільки останні були пов`язані спільним побутом, спільним коштами, спільно утримували житло (сплачували за комунальні послуги, придбавали речі домашнього вжитку), придбавали продукти харчування, спільно відзначали свята, надавали одне одному взаємну допомогу, мали усні домовленості про порядок користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні оглянуто спадкову справу № 29/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , з якої вбачається, що вона відкрита за заявою заявника, інші заяви відсутні.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Зі змісту ст. 1223 ЦК України вбачається, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1ст.1264ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 3 ч. 2 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 1268ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 ст.1268ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 2, 23 постанови ПленумуВСУ «Просудову практикуу справахпро спадкування»№ 7від 30.05.2008року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо заявники прожили спільно близько 15 років, вони складають сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Крім цього, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. ст. 77, 81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст. 293 ЦПК України).

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішення спору про право.

Понесені заявником судові витрати, за клопотанням заявника, підлягають залишенню за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3 СК України, ст. ст. 1216-1223, 1264, 1268 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 7, 10, 12, 76, 81, 293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_2 , у АДРЕСА_2 , з 2017 року до дня смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати залишити за заявником.

Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2025 року.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Зацікавлена особа: Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, вул. Замостянська, 24, офіс 44, м. Вінниця.

Суддя: