Рішення № 125428761, 26.02.2025, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/6366/24

Провадження № 2/346/554/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі головуючого судді Сольського В. В.

за участюсекретарясудовогозасідання Біди Ю.Б.,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні ум.Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третіх осіб: Державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчук Сергій Вікторович, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпро Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 392, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпро Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною від 26.01.2017 року, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 35 456 грн. 14 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що виконавчий напис було вчинено без дотримання Порядку вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення умов кредитного договору здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надсилання боржнику повідомлень, яких позивач не отримував.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення, тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, нe засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат" умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону. Резолютивну частину постанови Київського алеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, якою вищезазначену постанову Київського адміністративного суду 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 залишено без змін, опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №92.

Відтак, на думку позивача, станом на 26.01.2017 року у нотаріуса були відсутні підстави вчиняти виконавчий напис на кредитному договорі.

Тому позивач просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2024 року забезпечено позов та зупинено стягнення на підставі спірного виконавчого напису.

Представник позивача адвокат Пузін Д.М. 30.01.2025 року подав заяву, в якій просить розглядати справу за його та позивача відсутності, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду. Правом на подання відзиву у справі не скористався.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відзив, у якому відповідач викладає заперечення проти позову, подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 178 ЦПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи.

26 лютого 2025 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення, в якому він зазначив, що жодним судовим рішенням не скасовано правочин на підставі якого видано виконавчий напис нотаріуса. Зазначив, що позивач не спростовує наявність кредитного договору та заборгованості за кредитним договром. Представник вказує, що спірний виконавчий напис вчинено із суворим дотриманням закону, на підставі наданих банком документів, що підтверджують безспірність заборгованості. Про безспірність заборгованості, на його думку, свідчить також те, що рішенням Хустського районного суду від 19 травня 2010 року та рішенням Індустріального районного суду від 25 березня 2014 року, які набрали законної сили, однак не виконані.

Таким чином, позивач не дотримався виказаних норм закону, та не подав відзиву у формі та строки вказані у ЦПК, а доводи на які посилається представник відповідача, як на підставу відсмови в задволелнні позову не підтверджені відповідними документами. Зокрема не долучено копій рішень судів, якіна думку представника відповідача, підтверджують безспірність заборгованості.

Треті особи: державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчук Сергій Вікторович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпро Дніпропетровської області Бондар Ірина Михайлівна, - в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не сповістили, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив таке:

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі «ЦК України») кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

26.01.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпро Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис № 392, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №б/н від 05.07.2011 року за період з 05.07. 2011 року до 31.10.2016 року в загальному розмірі 35 456 грн. 14 коп., укладеним з Публічним акціонерним товариством Комерціний банк "Приватбанк".

Строк платежу за Кредитним договором № б/н від 05 липня 2011 року настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 05.07.2011 року по 31.10.2016 року.

Сума заборгованості складає 32 456 грн. 14 коп., в т.ч.: 3 952 грн. 54 коп. - залишок заборгованості за кредитом; 24 158 грн. 07 коп. - залишок заборгованості за відсотками; 2 800 грн. - пеня та комісія, 1545 грн. 53 коп. - штрфа. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, в розмірі 3 000 грн.

Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, 17 січня 2018 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Колодчуком Сергієм Вікторовичем відкрито виконавче провадження ВП № 55554499 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису.

Постановою державного виконавця Колодчука С.В. від 15 січня 2019 року в рамках виконавчого провадження ВП № 55554499 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Посилаючись на незаконність вищевказаного виконавчого напису № 392 від 26.02.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпро Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівнавною, позивач в особі представника звернувся до суду із позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі «Порядок вчинення нотаріальних дій», «Порядок»).

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі «Перелік»).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Враховуючи вищенаведене, судом встановлено що в матеріалах справи не міститься належного документу, що підтверджує безспірність заборгованості боржника ОСОБА_1 та встановлює прострочення виконання ним зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Крім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус зобов`язана була перевірити дотримання стягувачем строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Судом не встановлено, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису у розпорядженні приватного нотаріуса Бондар І.М. містився належний документ, що підтверджує безспірність заборгованості боржника та встановлює прострочення виконання зобов`язання.

Натомість, зі змісту оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 05.07.2011 року по 31.10.2016 року та включає в себе заборгованість за відсотками, пеню та комісію, а також штраф, що свідчить про те, що вказана сума заборгованості не вважається безспірною.

При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Статтею 89 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, якою залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, а не з 01.11.2017 як зазначено приватним нотаріусом.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, яка набрала законної сили з моменту проголошення, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), який суд застосовує до даних спірних правовідносин.

Суд позбавлений можливості дати правову оцінку рішенням Хустського районного суду від 19 травня 2010 року та рішенням Індустріального районного суду від 25 березня 2014 року, на які в соїх поясненнях посилається відповідач та якими, нібито, відбулось стягнення заборгованості з позивача, оскільки такі відповідачем суду не надані і змоги дослідити їх зміст у суда немає. Крім того, наявність таких рішень на користь відповідача мала би свідчити про те, що відповідач вже здійснив захист своїх прав в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене,проаналізувавши матеріалисправи тавимоги чинногозаконодавства України,суд дійшоввисновку проте,що виконавчийнапис №392,вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпро Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною від 26.01.2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товаристваКомерційний банк«Приватбанк» заборгованості закредитним договором№ б/нза періодз 05.07.2011року по31.10.2016року включнов загальномурозмірі 35456гривень 14копійок вчинено з порушенням вимог закону, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що для його видачі були достатні правові підстави, у зв`язку з чим суд знаходить підстави для визнання даного виконавчого листа таким, що не підлягає до виконанню.

Докази, які б спростовували доводи позивача в матеріалах справи відстуні, і відповідачем не спростовані.

Отже, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 року, якою зупинено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису, до набрання сили остаточного рішення у даній цивільній справі - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 610, 623, 1054 ЦК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 392, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпро Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною від 26.01.2017 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 05.07.2011 за період з 05.07.2011 року по 31.10.2016 року включно в загальному розмірі 35 456 гривень 14 копійок.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.11.2024 року, якою зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 392, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу міста Дніпро Дніпропетровської області Бондар Іриною Михайлівною від 26.01.2017 року, - продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без учасників справи до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішеннясуду набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги всіма учасникамисправи,якщо апеляц ійну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Суддя: Сольський В. В.