Рішення № 125425993, 11.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2025Справа № 910/12586/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька паперова фабрика" (м. Київ)

про стягнення 2 529 545,75 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Білецький Б.М.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька паперова фабрика" про стягнення 2 529 545,75 грн заборгованості за Кредитним договором № CR SME21-019/73 від 06.08.2021 (з яких заборгованість за тілом кредиту становить 1 977 396,93 грн, заборгованість за відсотками - 552 148,82 грн), укладеним між відповідачем та Акціонерним товариством "ОТП Банк", право вимоги за яким перейшло до позивача за Договором відступлення права вимоги № 16/11/23 від 16.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.11.2024.

У підготовче засідання 19.11.2024 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 відкладено підготовче засідання на 03.12.2024.

Підготовче засідання, призначене на 03.12.2024, не відбулося, у зв`язку із відсутністю електроживлення у приміщеннях Господарського суду міста Києва, у зв`язку з чим ухвалою від 04.12.2024 призначено підготовче засідання у справі № 910/12586/24 на 19.12.2024.

У судовому засіданні 11.02.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, та його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.

11.02.2025 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.

11.02.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька паперова фабрика" (далі - Товариство, відповідач) відкрито банківський рахунок в АТ "ОТП БАНК" (далі -Банк) шляхом підписання Заяви про надання банківських послуг № 202/001509/17 від 16.11.2018.

27.02.2019 відповідачем підписано Заяву про зміну умов користування банківськими послугами № 202/001509/17-2, відповідно до якої відповідачу Банком надано банківську послугу "Овердрафт "Гостинний" (номер кредитної справи № 1565929/19 (OV_W)_1, за яким здійснювались погашення відповідно до виписки про рух коштів та який оновлено у зв`язку із рефінансуванням).

06.08.2021 відповідачем із Банком укладено Договір про надання банківських послуг №CR-SME21-019/73_1 та отримані кредитні кошти в сумі 2 277 396.93 грн, на підтвердження чого суду надано Меморіальний ордер №10347996 від 06.08.2021 та банківську виписку з особового рахунку відповідача.

Заява про зміну умов користування банківськими послугами №202/001509/17-2 від 27.02.2019 та Договір про надання банківських послуг № CR-SME21-019/73_1 від 06.08.2021 складають єдиний Кредитний договір № CR-SME21-019/73_1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 21.1.4. Договору цільове призначення Банківської послуги: рефінансування (погашення) суми заборгованості Клієнта за Заявою про зміну умов користування банківськими послугами №202/001509/17-2 від 27.022019 до Заяви про надання банківських послуг N?202/001509/17 від 16.11.2018, в тому числі строкового і простроченого до повернення (у разі наявності) тіла та нарахованих і прострочених (у разі наявності) відсотків (за виключенням пені) по Кредиту (Овердрафту "Гостинний"), наданого Клієнту Банком відповідно до Кредитного договору.

Відповідно до п. 21.1.5. Договору контроль за цільовим призначенням Банківської послуги: здійснюється Банком шляхом перевірки призначень платежів в платіжних документах, що подаються Клієнтом Банку при використанні Банківської послуги.

Пунктом 21.1.6.1. Договору встановлено порядок надання Кредиту: Сторони наступним прийшли до згоди, що надання Кредиту відбувається одним Траншем у відповідності до Договору.

У п. 21.1.6.2. Договору сторони погодили , що сума Кредиту підлягає поверненню Клієнтом Банку щомісячними платежами, починаючи з вересня 2021 року, згідно з графіком повернення Кредиту (надалі - "Графік"), зазначеним в пункті 21.1.16 Договору.

Відповідно до п. 21.1.8. Договору стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH: 15,90 %.

Відповідно до п. 21.1.8. Договору підвищений розмір процентної ставки в валюті UAH: стандартний розмір процентної ставки в валюті UAH + 2% річних. Підставою застосування підвищеного розміру процентної ставки в валюті UAH є порушення Клієнтом будь-якого з зобов`язань, передбачених пунктами 12.26 Договору.

Відповідно до ч. 5 Договору строк його дії дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній Випадок невиконання умов Договору. За обставини наявності Випадку невиконання умов Договору, Договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов`язання Клієнта перед Банком не будуть виконані в повному обсязі. Цей Договір не поширюється на зобов`язання, що виникли у Сторін до укладення ними Договору, якщо інше прямо не передбачене ним. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії Договору.

Згідно з ч.17 Договору про надання банківських послуг № CRSME21-019/73_1 від 06.08.2021 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами (дата Договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід`ємну частину цього Договору), і діє до виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому Договору в повному обсязі.

Відповідачем не виконано належним чином кредитні зобов`язання перед Банком, сума заборгованості за Договором становить 2 529 545,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 977 396,93 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 552 148,82 грн.

16.11.2023 між Банком (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" було укладено Договір відступлення права вимоги №16/11/23 (далі - Договір відступлення), за яким АТ "ОТП БАНК" відступлено право вимоги за Кредитним Договором №CR-SME21-019/73_1 від 06.08.2021 на користь позивача (Новий кредитор).

Відповідно до Договору відступлення позивачем набуто прав кредитора до відповідача на суму 2 529 545,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 1 977 396,93 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 552 148,82 грн, заборгованість за комісійними винагородами - 0,00 грн,· заборгованість за пенею - 0,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення про відступлення права вимоги вих. № CR-SME21-019/73_1 від 19.02.2024, із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по Договору.

19.02.2024 позивачем направлено досудову вимогу щодо виконання зобов`язань за Кредитним договором № CR SME21-019/73_1 від 06.08.2021 на адресу місцезнаходження відповідача, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте відповідач жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості за Договором не вчинив, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 ЦК України.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України унормовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1 - 3 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Судом встановлено, що доказів виконання відповідачем зобов`язань з повернення Банку отриманих за Договором коштів матеріали справи не містять.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум заборгованості, суд дійшов висновку про їх правильність та відповідність умовам Договору і положенням чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За умовами частини 1 статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором Банку чи позивачу матеріали справи не містять.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем у встановленому законом порядку доводів і тверджень позивача не спростовано.

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Позивачем також просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн на підставі Договору про надання правничої допомоги №42649746 від 01.04.2024, укладеного з адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем, додаткової угоди №01 від 13.09.2024 до нього, Акту виконаних робіт та Детального опису робіт/послуг на суму 20 000,00 грн.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надання позивачу правничої допомоги за Договором підтверджується матеріалами справи.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, документально підтвердженим належними доказами, співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг, предметом позову та значенням справи для сторін, тож такі витрати в сумі 20 000,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька паперова фабрика" (04071, м. Київ, пров. Ярославський, 7/9, кв. 3; ідентифікаційний код 41806925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; ідентифікаційний код 42649746) 1 977 396 (один мільйон дев`ятсот сімдесят сім тисяч триста дев`яносто шість) грн 93 коп. заборгованості за тілом кредиту, 552 148 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі сто сорок вісім) грн 82 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 30 354 (тридцять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 55 коп. судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 25.02.2025.

Суддя Т.М. Ващенко