Ухвала суду № 125425991, 24.02.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

24.02.2025Справа № 910/178/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Долганова Андрія Володимировича

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення 5 676 760,92 грн,

Представники сторін:

від позивача: Тандир Д.В.,

від відповідача: Мариніна М.О.,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Фізичної особи-підприємця Долганова Андрія Володимировича до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 5 676 760,92 грн, з яких: 5 366 390,38 грн основного боргу, 102 993,34 грн інфляційних втрат та 207 377,20 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами про виконання робіт та надання послуг, пов`язаних з лісництвом, про закупівлю послуг з перевезення вантажів (деревини), про надання лісозаготівельних послуг рубки головного користування, про надання послуг з навантаження-розвантаження та перевезення лісопродукції, про надання лісозаготівельних послуг, рубки формування та оздоровлення лісів, в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

21.01.2025 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/178/25, підготовче засідання призначено на 24.02.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив.

13.02.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній, зокрема, зазначав про порушення позивачем правил об`єднання заявлених позовних вимог.

14.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій, зокрема, заявлено клопотання про прийняття зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 4 540 217,26 грн основного боргу, 102 993,34 грн інфляційних втрат та 207 377,20 грн штрафних санкцій.

18.02.2025 до суду від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні, призначеному на 24.02.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 вищевказану заяву представника відповідача задоволено.

В підготовче засідання 24.02.2025 з`явились представник позивача та представник відповідача в режимі відеоконференції.

Представник позивача в підготовчому засіданні 24.02.2025 підтримав викладену у відповіді на відзив заяву про зменшення позовних вимог. Представник відповідача не заперечувала щодо прийняття зменшення розміру позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін та перевіривши викладену позивачу у відповіді на відзив заяву про зменшення розміру позовних вимог на відповідність приписам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, на місці ухвалив прийняти до розгляду відповідну заяву позивача.

Водночас, в підготовчому засіданні 24.02.2025 представником відповідача підтримано викладену у відзиві позицію щодо порушення правил об`єднання позовних вимог за даним позовом. Представник позивача щодо таких доводів відповідача заперечував.

Заслухавши в підготовчому засіданні 24.02.2025 пояснення представника позивача щодо заявлених позовних вимог в контексті відсутності порушення правил їх об`єднання, заперечення представника відповідача щодо об`єднання в даному позові позовних вимог за різними договорами, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Статтею 173 ГПК України визначено підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Об`єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.

Відтак, допускається можливість об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договорами від 01.06.2021 № 205, від 01.06.2021 № 216, 01.02.2023 № 30, від 04.01.2024 № 05-ПЛ, від 22.01.2023 № 22, від 19.02.2024 № ЗБ-32/7, від 19.02.2024 № ЗБ 57/9, від 10.01.2024 № ЗБ 67/1, від 11.01.2024 № ЗБ 67/15, від 19.02.2024 № ЗБ 69/11, від 19.02.2024 № ЗБ - 70/8, від 18.01.2024 № ЗБ-71/1.1, від 19.02.2024 № ЗБ-82/2, від 19.02.2024 № ЗБ-82/5.1, від 19.02.2024 № ЗБ-82/6.1, від 19.02.2024 № ЗБ-83/20, від 19.02.2024 № ЗБ - 83/8.1, від 11.01.2024 № ЗБ-88/6, від 04.01.2024 № МК-87/16.2, від 04.01.2024 № ЗБ-27/22. На виконання зазначених договорів позивач надавав відповідачу лісозаготівельні послуги, виконував роботи, пов`язані із лісівництвом, надавав послуги з навантаження-розвантаження та перевезення лісопродукції тощо. Щодо виконання кожного з договорів між сторонами складались та підписувались відповідні акти надання послуг, акти приймання-передачі виконаних робіт.

Отже, вимоги позивача ґрунтуються на зовсім різних договорах, які мають різні умови та зміст, правову природу, а правовідносини, що виникають з таких договорів регламентовані різними положеннями законодавства.

Таким чином, заявлені вимоги не пов`язані між собою ані підставою виникнення, ані поданими доказами, та не є основними і похідними позовними вимогами. При цьому, обставина укладення договорів відносно одного й того ж боржника не є спільною «підставою позову», яка об`єднує вимоги.

Також, заявлені за договорами вимоги не об`єднані поданими доказами, так як невиконання кожного з договорів буде потребувати дослідження правомірності нарахування заборгованості за певний проміжок часу та на підставі різних первинних документів.

Доводи позивача про те, що розмір заборгованості відповідача по усім договорам підтверджується одним актом звірки взаєморозрахунків, а тому пред`явлені вимоги пов`язані між собою спільними доказами, суд відхиляє, оскільки такий акт звірки взаєморозрахунків є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій та носить виключно інформаційний характер. Належними та допустимими доказами здійснення відповідних господарських операцій за кожним із договорів є виключно первинні документи (акти приймання-передачі робіт, акти надання послуг), тоді як акт звірки взаєморозрахунків не є визначальним для підтвердження заявлених вимог. Про наявність будь-яких інших доказів, які б були спільними та пов`язували заявлені вимоги по кожному із договорів, позивачем не зазначено.

Разом з тим, як було повідомлено відповідачем у відзиві на позовну заяву та встановлено судом із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», позивач вже звертався до Господарського суду міста Києва із аналогічним позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 5 676 760,92 грн, з яких: 5 366 390,38 грн основного боргу, 102 993,34 грн інфляційних втрат та 207 377,20 грн штрафних санкцій (справа № 910/16267/24).

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/16267/24 (суддя Котков О.В.) вказаний позов повернуто Фізичній особі-підприємцю Долганову Андрію Віталійовичу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із порушенням правил об`єднання позовних вимог. Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю Долганову Андрію Віталійовичу, що згідно ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

В вказаній ухвалі суду зазначено, що позивачем в одній позовній заяві об`єднано вимоги про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та штрафних санкцій за порушення виконання зобов`язань за 7 (семи) різними договорами, а саме: № 30 від 01.02.2023 року, № 87/16.2 від 04.01.2024 року, № ЗБ 67/15 від 11.01.2024 року, № ЗБ 67/1 від 10.01.2024 року, № ЗБ 57/9 від 19.02.2024 року, № 05-пл від 04.01.2024 року, № ЗБ 69/11 від 19.01.2024 року. Водночас, порівнюючи зміст позовної заяви у справі № 910/16267/24 та зміст позову у даній справі, суд встановив, що ці позови є ідентичними, та позовні вимоги стосуються невиконання відповідачем своїх зобов`язань за більшою кількістю договорів, аніж зазначено судом в ухвалі від 06.01.2025 у справі № 910/16267/24.

При цьому, як було зауважено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 06.01.2025 у справі № 910/16267/24, кожна із заявлених вимог за кожним окремим договором є самостійною вимогою. Ці вимоги не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами. Вони не є основними і похідними одна від одної. Від задоволення однієї з згаданих вище позовних вимог не залежить задоволення іншої. Згідно аналізу позовних матеріалів судом встановлено, що кожен із вищевказаних договорів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є самостійним правочином та не пов`язаний з іншим.

Вказана ухвала суду у справі № 910/16267/24 набрала законної сили та не була оскаржена позивачем.

Господарський суд виходить з того, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Також судом враховано, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом.

Разом з цим, господарський суд наголошує, що однією з засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (п. 11 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Отже, із наведеного суд доходить висновку, що позивачем було проігноровано вказівки Господарського суду міста Києва, викладені в ухвалі від 06.01.2025 у справі № 910/16267/24, не усунуто допущеного порушення та повторно подано до суду позовну заяву з порушенням вимог ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи наведене вище, керуючись принципом правової визначеності, господарський суд дійшов висновку, що позовна заява Фізичної особи-підприємця Долганова Андрія Володимировича до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 5 676 760,92 грн, подана до суду 07.01.2025, підлягає залишенню судом без розгляду, оскільки подана без додержання вимог, викладених у ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, зважаючи на повторне подання до суду позовної заяви з необґрунтованим об`єднанням позовних вимог, за висновками суду, наявні правові підстави для визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами, що є окремою підставою для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Залишити позов Фізичної особи-підприємця Долганова Андрія Володимировича до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 4 850 587,80 грн (із урахуванням зменшення позовних вимог) без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Дата складання та підписання повної ухвали: 26.02.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко