Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №295/17973/24
Категорія 38
2/295/537/25
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Простибоженко Ю.М.
розглянувши y відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
02.12.2024 позивач шляхом використання системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №ССNG-630946151 від 15.06.2018 в розмірі 44014,15 грн, з яких 32776,18 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 3411,46 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 5169,49 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами, 2153,26 грн - інфляційні збитки, 503,76 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 15.06.2018 між АТ «Альфа-Банк», найменування якого в подальшому змінено на АТ "Сенс Банк", та ОСОБА_1 був укладений договір №ССNG-630946151, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок в розмірі 200000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 39,99% річних.
17.05.2021 між АТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» був укладений Договір факторингу №2, відповідно до умов якого АТ «Альфа - Банк»» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права грошової вимоги до боржника за договором №ССNG-630946151 від 15.06.2018.
18.05.2021між ТОВ «Фінансовакомпанія «Флексіс» таТОВ «ВердиктКапітал» укладений договір факторингу №18/05/21, відповідно доумов якогоТОВ «Фінансовакомпанія «Флексіс» відступилона користьТОВ «ВердиктКапітал»права грошової вимоги до боржника за договором №ССNG-630946151 від 15.06.2018.
Відповідно до Договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги, у тому числі, за Договором №ССNG-630946151, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного кредитного договору ОСОБА_1 , отримавши від позичальника кредитні кошти, свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконала в повному обсязі, внаслідок чого за утворилась заборгованість в зазначеному вище розмірі.
Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідачки, позивач посилається на положення ст.ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що на підставі укладених договорів факторингів позивач набув прав кредитора у зобов`язаннях, набув право вимоги до боржника на заборгованість, яка утворилась на дату відступлення права грошової вимоги в загальному розмірі 44014,15 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Згідно з ухвалою суддівід 16.12.2024позовну заявубуло залишенобез руху.
25.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засіданні не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 3 на звороті).
Відповідач в судове засідання 19.02.2025 не з`явилась з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Копія ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання (а.с. 66), проте поштове повідомлення повернулось на адресу суду не врученим (а.с. 100-101).
Відповідно до ч. 1 ст.280ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи, що позивач скористався своїм правом і подав заяву про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, в установлений строк відзив на позов не подала, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі ст. 259 ЦПК України складення повного тексту судового рішення відкладено до 5 днів.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню
Згідно з п. 1 ч. 2ст.11ЦКУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК Українипередбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно частини 1 статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду
Судом встановлено, що 15.06.2018 ОСОБА_1 підписала оферту на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії в АТ "Альфа-Банк",відповідно до умов якої ОСОБА_1 запропонувала банку надати їй кредит у вигляді кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб, програма «Максимум», бажаний кредитний ліміт 200000,00 грн, процентна ставка за користування кредитними коштами39,99% річних, тип процентної ставкифіксована (а.с. 80).
Підписанням оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтвердила, що вона попередньо ознайомилась у письмовій формі з усією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення про отримання кредитута з інформацією, надання якої передбачене нормамиЗакону України «Про споживче кредитування»,нормативними актами НБУ.
Акцепт пропозиції на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб ОСОБА_1 підписала 15.06.2018 (а. с. 79, 81).
За умовами кредитного договору АТ «Альфа-Банк» надав відповідачу кредит у вигляді відкриття кредитної картки в межах обумовленого кредитного ліміту в сумі 200000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 25-35).
Таким чином, судом встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем в належній формі був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредитні кошти на поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та можливість користуватись кредитними коштами в межах наданого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору кредиту.
З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що АТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість користуватись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.
Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування чужими коштами не виконала в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, що призвело до порушення майнових прав позивача.
17.05.2021 між АТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» був укладений Договір факторингу №2, відповідно до умов якого АТ «Альфа - Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача в сумі 32776,18 грн, що підтверджується змістом самого договору та Витягу з Реєстру боржників до цього Договору, належним чином засвідчені копії яких приєднані до матеріалів справи, які суд приймає як належні та допустимі докази (а.с. 39-41, 86-88).
18.05.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладений договір факторингу №18/05/21, відповідно доумов якогоТОВ «Фінансовакомпанія «Флекіс»відступило накористь ТОВ«Вердикт Капітал» правагрошової вимогидо боржників,зокрема,до відповідачав сумі32776,18грн,що підтверджуєтьсязмістом самогодоговору,Акту прийому-передачіБоржників від 18.05.2021 та Витягу з Реєстру боржників до Договору, належним чином засвідчені копії яких приєднані до матеріалів справи, які суд приймає як належні та допустимі докази (а.с. 46-49, 89-90).
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», у тому числі, за Договором №ССNG-630946151, боржником за яким є ОСОБА_1 (а.с. 5-7).
Згідно Реєстру боржників до Договору про відступлення права вимоги №10-05/2023 від 10.03.2023 ОСОБА_1 за Договором №ССNG-630946151 має загальну суму заборгованості за кредитом44014,15 грн (а.с. 93-95).
Частиною 1 статті 512ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №ССNG-630946151 від 15.06.2018.
У частинахпершій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Дослідивши надані докази, встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено правомірність нарахування ОСОБА_1 заборгованості за кредитнимдоговором №ССNG-630946151 від 15.06.2018, яка утворилась станом на 10.01.2023, за тілом кредиту в сумі 32776,18 грн, за відсотками, які нараховані за період з 18.05.2021 по 20.08.2021, в розмірі 3411,46 грн, що разом становить 36187,64грн (а.с.37,85),а відтакпозовні вимогив цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення відсотків та інфляційних по ст. 625 ЦК України
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що по закінченню строку кредитування за період з 21.08.2021 по 23.02.2022 відповідачці нарахованні 3% річних на прострочену суму невиконаного грошового зобов`язання в розмірі 503,76 та інфляційні за вересень 2021 по лютий 2022 в сумі 2153,26 грн (а.с. 37).
Перевіривши здійснені розрахунки 3% річних та інфляційних, суд визнає їх правильними, виконаними з дотриманням норм ст. 625 ЦК України, нараховані на суму боргу, якй становить не виконане зобов`язання.
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 503,76 та інфляційні в сумі 2153,26 грн на підставі ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання.
Щодо стягнення пені/штрафу
Суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені/штрафу в сумі 5169,49 грн, оскільки дослідивши умови укладеного між сторонами договору, який оформлений шляхом підписання оферти, акцепту на її прийняття, анкети, тобто на підставі доказів, які долучені до справи, судом не встановлено, що вони взагалі містять зобов`язання про відповідальності за невиконання грошового зобов`язання у вигляді штрафу або пені.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог не підтверджено обставини правомірності нарахування пені/штрафу в сумі 5169, 49 грн, а тому ці вимоги є безпідставними.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, від 23.12.2020 року у справі № 191/2648/17.
Суд не може послатися як на належні умови про стягнення пені/штрафу на зміст паспорту споживчого кредиту, копія якого також долучена до матеріалів справи, оскільки паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, підписання паспорту споживчого кредиту не підтверджує укладення кредитного договору, а є підтвердженням виконання переддоговірного зобов`язання банку ознайомити споживача із запропонованими умовами кредитування.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, яка в силу частини четвертоїстатті 263 ЦПК Україниповинна бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Судова практика із застосування спірних правовідносин є сталою і змін не зазнавала.
Отже, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачки пені/штрафу в сумі 5169,49 грн.
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 32776,18 грн, по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 3411,46 грн, 3% річних в розмірі 503,76 та інфляційних в сумі 2153,26 грн на підставі ст. 625 ЦК України, що становить 38844,66 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин першої-четвертоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2статті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8статті 141 ЦПК Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, відповідно до п. 4.1 якого передбачено, що вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору; заявку на надання юридичної допомоги №69 від 11.10.2024; витяг з акту виконаних робіт №2 від 08.11.2024, за змістом яких вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 13000,00 грн, з яких надання усної консультації з вивчення документів2 год/2000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу3 год/3000 грн (а.с. 16-17, 18-20).
Враховуючи категорію і складність справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт, виконаних адвокатом; те, що позовні вимоги задоволені частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 11440,00 грн.
На підставіст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2131,36 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №ССNG-630946151 від 15.06.2018, яка утворилась станом на 10.01.2023, по тілу кредита в розмірі 32776,18 грн, відсотками за користування кредитними коштами в сумі 3411,46 грн, 3% річних в розмірі 503,76 та інфляційних в сумі 2153,26 грн,що становить38844,66грнатакож стягнутисудовий збірв розмірі2131,36 грн та 11440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене позивачемдо Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повний текстрішення складений24.02.2025.
Суддя О.В.Стрілецька
Судове рішення № 125421065, Богунський районний суд м. Житомира було прийнято 19.02.2025. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 295/17973/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: