Ухвала суду № 125418722, 26.02.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/9999/24

Провадження № 1-кп/461/260/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025 Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про проведення медичного огляду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141360003001 від 23.10.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024141360003001 від 23.10.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.186, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_3 просив зобов`язати уповноважених осіб в СІЗО провести йому медичний огляд, зокрема лікарем-урологом, оскільки в нього присутня ниркова біль, а лікування, яке йому надається, не покращує стан його здоров`я.

Розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Стаття 206 КПК України встановлює загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.

Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Як передбачено у статті 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я осіб, позбавлених волі.

У положеннях статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10 лютого 2012 р. № 239/5/104 затверджено порядок взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, який дозволяє проведення медичного огляду обвинувачених.

У пункті 2.3 зазначеного Порядку передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Поряд із цим, відповідно до п. 2.6 зазначеного Порядку, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

У пункті 2.7 Порядку передбачено, що у разі необхідності у додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Зазначені вище норми чинного законодавства свідчать про те, що уповноважені особи СІЗО, лікар медичної частини та керівництво, зобов`язані на прохання особи, яка утримується під вартою, обстежити її та надавати належну медичну допомогу, а в разі неможливості вчинити ці дії, самостійно, у межах СІЗО, організувати обстеження особи узятої під варту, згідно зазначеного судом Порядку.

При цьому, винесення судом ухвали в такому випадку не є обов`язковим.

Окрім цього, відповідно до п.138 рішення ЄСПЛ від 15.05.2012 у справі «Каверзін проти України» (Kaverzin v. Ukraine), заява № 23893/03, надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов`язком держави (див., наприклад, рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пп. 72- 74, з подальшими посиланнями). Встановлюючи те, чи виконали державні органи свої обов`язки з надання медичної допомоги особі, яка перебуває під вартою і під їхнім контролем, Суд має оцінити якість медичних послуг, наданих такій особі з урахуванням стану її здоров`я та «практичних вимог ув`язнення», і, якщо її було позбавлено адекватної медичної допомоги, з`ясувати, чи становило це нелюдське і таке, що принижує гідність, поводження на порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справах «Сарбан проти Молдови» (Sarban v. Moldova), заява №3456/05, п.78, від 4 жовтня 2005 року «Алексанян проти Росії» (Aleksanyan v. Russia), заява №46468/06, п.140, від 22 грудня 2008 року, і «Алексеєнко проти Росії» (Yevgeniy Alekseyenko v. Russia), заява №41833/04, п.104, від 27 січня 2011 року).

Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 , який утримується під вартою у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» заявляє про його неналежне обстеження та лікування в умовах СІЗО, суд дійшов до висновку, що з метою недопущення порушення прав обвинуваченого ОСОБА_3 на отримання необхідної медичної допомоги та визначення можливості утримання останнього в умовах тримання під вартою, необхідно зобов`язати начальника Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення наявних захворювань та надання йому необхідної медичної допомоги, у тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, зокрема лікаря-уролога, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров`я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року.

Керуючись ст. ст. 206, 350 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Доручити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для встановлення наявних захворювань та надання йому необхідної медичної допомоги, в тому числі із можливістю залучення відповідних лікарів-фахівців, зокрема лікаря-уролога, з дотриманням вимог «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерством охорони здоров`я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року.

Зобов`язати начальника Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» ознайомити обвинуваченого ОСОБА_3 з медичними висновками, складеними за результатами проведеного обстеження та лікування.

Про виконаннядоручення повідомити Галицький районний суд м.Львова.

Копію ухвали надати обвинуваченому для відома, керівнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_5