Рішення № 125418394, 19.02.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1012/23

Провадження № 2/513/11/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

за участі представника позивача Левенець А.В. в режимі відеоконференції

представника відповідача - адвоката Реу С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку загального позовного провадження справу за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області, інтереси якого представляє Левенець Анатолій Васильович, до ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Реу Руслан Васильович, про відшкодування шкоди, суд, -

В С Т А Н О В И В :

28 липня 2023 року Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі ГУНП в Одеській області) через свого представника Симонову Г.М. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), ціною позову 84 913,28 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 19 вересня 2022 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя не надав переваги у русі службовому автомобілю марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням поліцейського СРПП ВП№1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Келембета А.В., який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення. Службовий автомобіль марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, 2017 року випуску, кузов НОМЕР_3 , що належить ГУНП в Одеській області (свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_4 , видане ТЦС 5141 18 жовтня 2017 року) отримав механічні пошкодження.

На день скоєння ДТП автомобіль марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з постановою Саратського районного суду Одеської області від 22 вересня 2022 року у справі №513/890/22, яка набрала законної сили 03 жовтня 2022 року, водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до висновку експертного дослідження ОНДЕКЦ МВС України від 16 грудня 2022 року № ЕД-19/116-22/16010-АВ, сума матеріального збитку, завданого пошкодженням службового автомобіля «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 79 976,95 грн. Одночасно, згідно з ремонтною калькуляцією № 577 від 19 вересня 2022 року, ремонт автомобіля складатиме 124 960,01 грн.

29 грудня 2022 року на рахунок ГУНП в Одеській області МБСБУ було перераховано кошти у розмірі 72 768,09 грн на відновлення автомобіля, однак вказаних коштів не вистачило на проведення усього спектру ремонтних робіт.

Для належного, якісного проведення ремонтних відновлювальних робіт службового автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 на базі легкового автомобіля марки «Renault Sandero» державний номерний знак НОМЕР_2 було використано державні кошти (загального фонду) у сумі 84 913,28 грн, згідно з договором № 165 від 03 квітня 2023 року.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що вирішити спір у позасудового порядку не представляється можливим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 84 913,28 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

Ухвалою суду від 01 серпня 2023 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу надано час на подання відзиву на позовну заяву.

28 серпня 2023 року до суду від представника відповідача - адвоката Реу Р.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі за такого. Так, експертне дослідження автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріальних збитків від 16 грудня 2022року № ЕД-19/116-22/16010АВ, виконане судовим експертом Терзі В.В., не може бути використане як доказ, оскільки виконано з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, він підготовлений для подання до суду. Вказаний висновок був зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду у побідних правовідносинах, викладених у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18. Крім того, саме використання позивачем державних коштів (загального фонду) у сумі 84 913,28 грн на відновлювальні роботи по автомобілю марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 на базі легкового автомобіля марки «Renault Sandero» державний номерний знак НОМЕР_2 , не є підставою для стягнення їх у повному обсязі з відповідача. Позивач отримав від МТСБУ кошти у розмірі 72 768,09 грн на відновлення автомобіля марки «Renault Sandero» державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до висновку експертного дослідження ОНДЕКЦ МВС України від 16 грудня 2022 року № ЕД-19/116-22/16010-АВ, сума матеріального збитку, завданого пошкодженням службового автомобіля «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 , склала 79 976,95 грн, а згідно з ремонтною калькуляцією № 577 від 19 вересня 2022 року, ремонт автомобіля складатиме 124 960,01 грн. Отже різниця недотриманої суми матеріального збитку, завданого відповідачем, становить 52 191,92 грн (124 960,01 72 768,09), а ні як ні 84 913,28 грн. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення відновлювального ремонту службового автомобіля. Крім того, позивачем додані до позову матеріали, які не посвідчені належним чином, в порушення ДСТУ4163-2003 «Уніфікованої системи організації розпорядчої документації», що є порушенням вимог ст. 78 ЦПК України та тягне за собою їх недопустимість. Позивачем не представлено суду будь-яких допустимих доказів на підтвердження понесення витрат на автомобіль марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 на базі легкового автомобіля марки «Renault Sandero» державний номерний знак НОМЕР_2 . Лише вина відповідача за ст. 124 КУпАП не зобов`язує його відшкодувати матеріальну шкоду потерпілому.

У своїх додаткових поясненнях від 13 жовтня 2023 року позивач вказав, що відповідно до вимог ст. 106 ЦПК України стороною позивача було ініційовано проведення повторної експертизи для визначення шкоди, завданої інтересам ГУНП в Одеській області. Зазначений експертний висновок наданий позивачем на підтвердження шкоди, завданої службовому автомобілю. На першому аркуші висновку мається технічна помилка у зазначені номеру, а саме замість правильного «1012» вказано «313», що не змінює суті експертного висновку та не впливає на отримане значення завданої шкоди. Крім того, позовна заява з додатками подана до суду з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд», у зв`язку з чим усі додатки до позову набувають статусу електронної копії паперового документа. Подані в підсистемі «Електронний Суд» документи підписані ЕЦП. Крім того, відповідно до додатково витребуваних позивачем доказів, а саме до акту виконаних робіт № 57 від 28 квітня 2023 року вартість відновлювального ремонту для ГУНП в Одеській області склала 157 682,00 грн.

Ухвалою суду від 07 грудня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 у справі призначено повторну судову транспортно-товарознавчу експертизу з метою визначення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого у ДТП 19 вересня 2022 року внаслідок взаємодії з автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 на час ДТП.

Ухвалою суду від 03 червня 2024 року поновлено провадження у справі зі стадії судового розгляду та призначено судове засідання з розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та забезпечення виконання оплати призначеної експертизи.

Ухвалою суду від 15 серпня 2024 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 скасовано ухвалу суду від 11 березня 2024 року про проведення повторної судової транспортно-товарознавчої експертизи; клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів та забезпечення виконання оплати призначеної експертизи залишено без задоволення; справу призначено у судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у зазначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання учасників справи, не перешкоджає розгляду заяви.

Представник відповідачки - адвокат Реу Р.В. позовні вимоги не визнав, пославшись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення №513/890/22 за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_1 , заслухавши позиції учасників розгляду справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 зареєстрований за ГУНП в Одеській області (а.с.40).

02 грудня 2021 року між ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" та ГУНП в Одеській області було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (Поліс №207070554 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів), відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання сплати страхового відшкодування у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Renault Sandero» державний номерний знак НОМЕР_2 , строк дії з 11 грудня 2021 року по 10 грудня 2022 року (а.с.41).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі -Закон)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону).

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 6 Закону № 1961-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

19 вересня 2022 року близько 18 години 50 хвилин по вул. Чкалова в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п. 16.11 ПДР України, при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. І.Ліндла не надав переваги у русі службовому автомобілю марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення; транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим допустив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, про що начальником СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Подустом Д.М. 19 вересня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 096699.

Крім того, постановою інспектора СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Донченка Д.О. серії БАВ № 323770 від 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП за керування автомобілем марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 19 вересня 2024 року о 18 годині 50 хвилин по вул. Чкалова в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, не маючи при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1 ПДР України, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

20 вересня 2022 року інспектором СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Келембетом А.В. відповідно до ст.33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомлено МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 19 вересня 2022 року на вул. Чкалова в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю належного ГУНП в Одеській області автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 під його керуванням; номер справи МТСБУ: 86572.

Згідно з постановою Саратського районного суду Одеської області від 22 вересня 2022 року у справі №513/890/22 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Постанова набрала законної сили 03 жовтня 2022 року.

Положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається. Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18)».

Отже, для отримання страхової виплати за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.

Згідно з висновком експертного дослідження № ЕД-19/116-22/16010-АВ від 16 грудня 2022 року, проведеного на замовлення ГУНП в Одеській області від 23 вересня 2022 року №32/1870, з метою встановлення вартості матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 на час ДТП 19 вересня 2022 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, становить 79 976, 95 грн.

Як вбачається з ремонтної калькуляції № 577 від 19 вересня 2022 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 124 960,01 грн.

25 листопада 2022 року ГУНП в Одеській області на ім`я МТСБУ, відповідно до ст. 35, п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подано заяву № 86572 про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної 19 вересня 2022 року на вул. Чкалова в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області за участю автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком та МТСБУ прийнято рішення про виплату відшкодування шкоди у розмірі 72 768,09 грн, про що повідомлено ГУНП в Одеській області.

У зв`язку з настанням події МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування ГУНП в Одеській області 29 грудня 2022 року у розмірі 72 768,09 грн шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок, відповідно до виписки на 29.12.2022,згідно з наказом № 3/13088 від 27 грудня 2022 року.

Як вбачається з акту виконаних робіт № 57 від 28 квітня 2023 року на замовлення ГУНП в Одеській області, згідно з договором № 165 від 03 квітня 2023 року, укладеним з ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 на базі автомобіля марки «Renault Sandero» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 157 682,00 грн.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/116-23/15523-АВ від 05 жовтня 2023 року, на замовлення ГУНП в Одеській області, щодо проведення транспортно-товарознавчої експертизи щодо автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 на базі автомобіля марки Renault Sandero» державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок його пошкоджень 19 вересня 2022 року становить 79 976,95 грн. Згідно з ремонтною калькуляцією, проведеної судовим експертом Терзі ВВ., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Krasz Srhsp5» державний номерний знак НОМЕР_2 становить 124 960,01 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникало обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 , та багатьох інших.

Крім того, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Положення ст. 1194 ЦК України у системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України «Про страхування» дозволяє дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Згідно з правовою позицією Верховною Суду, викладеної у постанові від 16 жовтня 2019 року по справі № 320/9174/15-ц, за змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з абз. 2 п. 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Тлумачення зазначеної правової норми спеціального закону у взаємозв`язку із загальними нормами цивільного законодавства означає, що у контексті встановлених судом в цій справі фактичних обставин, одержавши страхову виплату, потерпілий не позбавляється права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків, в тому числі у судовому порядку.

Відповідальність винуватця у разі визнання випадку страховим настає лише тоді, коли розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, на що безпосередньо вказує зміст ст. 1194 ЦК України.

Крім того, ст. ст. 2, 22, 29, 36 Закону № 1961-IV не містять заборони щодо доплати суми відшкодування, якщо після оцінки виявиться, що погоджена потерпілим та страховиком виплачена сума є значно меншою від оціненої майнової шкоди. Вказані статті обмежують страхову виплату лише встановленим у договорі лімітом відповідальності.»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Таким чином, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Позивач не надав доказів того, що зафіксовані в актах виконаних робіт ремонтні роботи є такими, що зумовлені ДТП.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У разі якщо страхового відшкодування від страхової компанії або МТСБУ за договором обов`язкового страхування недостатньо для повного відшкодування шкоди, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням підлягає виплаті винною особою.

Таким чином, враховуючи, що факт дорожньо-транспортної пригоди мав місце внаслідок порушення відповідачем вимог Правил дорожнього руху, що підтверджено постановою суду від 22 вересня 2022 року, яка набрала чинності, зазначена ДТП визнана страховим випадком і прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, проведено виплату потерпілій стороні, а також, розмір збитків внаслідок ДТП підтверджено у ході розгляду справи висновком експертного дослідження ОНДЕКЦ МВС України від 16 грудня 2022 року № ЕД-19/116-22/16010-АВ, згідно якого сума матеріального збитку, завданого пошкодженням службового автомобіля «Krasz Srhsp5» державний номерний знак 16-1636, склала 79 976,95 грн. та згідно з ремонтною калькуляцією № 577 від 19 вересня 2022 року, ремонт автомобіля складатиме 124 960,01 грн., з урахуванням того, що 29 грудня 2022 року на рахунок ГУНП в Одеській області МБСБУ було перераховано кошти у розмірі 72 768,09 грн на відновлення автомобіля, суд вважає вимоги позивача про стягнення шкоди підлягають частковому задоволенню та відшкодуванню підлягає різниця між ремонтною калькуляцією 124 960.01 та перерахованими МБСБУ коштами 72 768,09 грн., що складає суму 52 191,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Головного управління Національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Головного управління Національної поліції в Одеській області, код ЄДРПОУ 40108740, місце знаходження: вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, м. Одеса, 65080, матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 52191-92 грн (п`ятдесят дві тисячі сто дев`яносто одну грн 92к.), та судові витрати в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 25.02.2025 року.

Суддя В. С. Миргород