Рішення № 125408158, 24.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40003/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Одеської митниці за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44005631) про коригування митної вартості товарів № 24UA500130023177U5 від 07.08.2024 року;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA500130/2024/000263 від 07.08.2024 року Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44005631);

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44005631) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 00191023) судовий збір в розмірі 26 646,40грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що Між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧОЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (скорочено ПРАТ «ПІВНГЗК») та Компанією METINVEST INTERNATIONAL SA. Під час переміщення товару через митний кордон України декларантом ТОВ «ІМЕКС КР» до митниці в`їзду Одеської митниці було подано електронну митну декларацію (ЕМД) № 24UA500130023522U6. Під час декларування товарів позивачем відповідно до ст.ст.57, 58 МК України самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2024/000263 від 07.08.2024 року з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів № 24UA500130023177U5 від 07.08.2024 року, яким за резервним методом скориговано митну вартість товарів. Вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято з порушенням вимог МК України, так як воно не містить передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. При цьому, позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. З огляду на викладене вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження ПРАТ «ПІВНГЗК» числового значення складових митної вартості товарів, заявлених за основним методом їх визначення, є безпідставним, так як позивачем надано всі обов`язкові документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Ухвалою суду від 27 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відповідач - Одеська митниця подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Декларантом було надіслано електронні повідомлення, в яких вказано, що додаткові документи надати не мають можливості та прохання здійснити митне оформлення на підставі наданих документів. Таким чином, розбіжності усунені не були, а декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ. Також декларантом не було за власним бажанням надано додаткові, наявні у нього, інші документи, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах, а також не було надано всі витребувані митним органом документи, зокрема: каталоги, специфікації фірми - виробника товару; виписку з бухгалтерської документації та висновок про вартісні характеристики товарів. Отже, декларант не скористався правом відповідно п.3 ст. 53 МКУ надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості резервний. Оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п.3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Кодексу. В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до пункту 1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до пункту 2 статті 58, використані декларантом відомості не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів визначена з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ), а саме: резервним методом.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що Між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧОЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» та Компанією METINVEST INTERNATIONAL SA. 08.05.2019 року був укладений Контракт № 2019/BENT-MI/SEV.

Відповідно до умов Контракту предметом є купівля-продаж (Продавець зобов`язується доставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити) обробленого бентоніту для виробництва окатишів, що надалі іменується Товар.

Якість, кількість та ціна Товару, а також умови поставки визначаються в рамках цього Контракту.

Строк дії вказаного Контракту продовжено до 31.12.2025 року (додаткова угода № 9 від 15.03.2024 року до Контракту).

Відповідно до умов Додатку № 14 від 05.07.2024року до Контракту сторонами була погоджена поставка Активованого бентоніту в кількості 26 000,00 (+/- 20%) т, строк поставки: серпень-вересень 2024 року, умови поставки CIF порт Південний, Україна, за ціною 88,37 USD/т.

Вартість товару за цим додатком складає 2 297 620 доларів США. Строк оплати оплата 30% впродовж 30 днів від дати коносаменту, оплата 35% впродовж 60 днів від дати коносаменту, оплата 35% впродовж 90 днів від дати коносаменту.

Під час переміщення товару через митний кордон України декларантом ТОВ «ІМЕКС КР» до митниці в`їзду Одеської митниці було подано електронну митну декларацію (ЕМД) № 24UA500130023522U6 з усіма необхідними документами, вказаними в гр. 44 ЕМД.

Зокрема, разом з ЕМД були подані: Контракт № 2019/BENT-MI/SEV, додаткова угода №9, додаток № 14 (специфікація), лист № 155/63 від 07.08.2024, Технологічний процес, висновок ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 06.08.2024 № 3-1/999, сертифікат якості, рахунок-фактура (інвойс), сертифікат про походження товару, коносамент та інші документи, які перелічені в картці відмови Відповідача.

08.08.2024 Відповідачем з використанням засобів програмного забезпечення направлено декларанту повідомлення (копія додається), в якому міститься інформація про виявлені недоліки в документах, поданих разом з декларацією, зокрема, зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

- відповідно до наданого комерційного рахунку від 15.04.2024 № FV1-20250343 зазначені ціни на умовах FOB MUNDRA PORT, INDIA, тоді як в інвойсі від 14.07.2024 № 95245712 ціни на CIF ПІВДЕННИЙ;

- в наданому до ЕМД документі № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ від 05.07.2024, зазначено що згідно цієї калькуляції базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, в яку входять інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу. Тобто, дата документа № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ значно менша, ніж дата комерційного рахунку від 15.04.2024 № FV1-20250343, який являє собою основу для розрахунку ціни;

- Страхова сума за товар вказана в документі від 14.07.2024 № T0100031849-0 відрізняється від суми зазначеної в інвойсі від 14.07.2024 №95245712, також в цьому Сертифікаті страхування вказано, що вантаж відправлено з порту «MUDRA PORT», тоді як в інших документах зазначено місце відправлення «MUNDRA PORT, INDIA».

Додатково вказано, що є підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів, у зв`язку з чим та відповідно до ч.4 ст.53 МКУ необхідно надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

На вказане повідомлення, Позивачем були надані пояснення, викладені в листі №155/63 від 07.08.2024, що:

- відповідно до наданого комерційного рахунку від 15.04.2024 № FV1-20250343 зазначені ціни на умовах FOB MUNDRA PORT, INDIA, тоді як в інвойсі від 14.07.2024 № 95245712 ціни на CIF ПІВДЕННИЙ;

- Рахунок від 15.04.2024 № FV1-20250343 не подавався для митного оформлення до ЕМД.

- Рахунок №95245712 був поданий ПРАТ «ПІВНГЗК» 14.07.2024 від Metinvest International S.А, що відповідає даті коносаменту №AIL/MUN/BSN/01. Комерційний рахунок № FV1-20250343 від виробника Ashapura International Ltd для Metinvest International S.А. був оформлений в понеділок 15.07.2024 у зв`язку з виходом судна «BISON» з порту вночі в неділю 14.07.2024.

- В наданому до ЕМД документі № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ від 05.07.2024, зазначено що згідно цієї калькуляції базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, в яку входять інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу. Тобто, дата документа № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ значно менша, ніж дата комерційного рахунку від 15.04.2024 №FV1-210250343, який являє собою основу для розрахунку ціни;

- ПРАТ «ПІВНГЗК» своїм листом № 155/63 від 07.08.2024 доводив, чому рахунок від 15.07.2024 № FV1-210250343 датований від 15.07.24р.

- Рахунок №95245712 був наданий ПРАТ «ПІВНГЗК» 14.07.2024 від Metinvest International SA, що відповідає даті коносаменту №AIL/MUN/BSN/01. Комерційний рахунок №FV1-20250343 від виробника Ashapura International Ltd. для Metinvest International SA був оформлений в понеділок 15.07.2024 у зв`язку з виходом судна «BISON» з порту вночі в неділю 14.07.2024.

- В калькуляції ціни враховуються затрати, які складають вартість товару, яка сформована для підписання додатка № 14 від 05.07.2024 до контракту №2019/BENTMI/SEV від 08.05.2019.

- Страхова сума за товар вказана в документі від 14.07.2024 № T0100031849-0 відрізняється від суми зазначеної в інвойсі від 14.07.2024 №95245712, також в цьому

- Сертифікаті страхування вказано, що вантаж відправлено з порту «MUDRA PORT», тоді як в інших документах зазначено місце відправлення «MUNDRA PORT, INDIA».

- Згідно з правилами ІНКОТЕРМС на умовах CIF: А.3. Договори перевезення та страхування Б) Договір страхування - Страхування має покривати як мінімум передбачену в договорі купівлі-продажу ціну плюс 10% (тобто 110%) і має бути укладено у валюті договору купівлі-продажу.

- У документі від 14.07.2024 № T0100031849-0 сума страхування 2 819 003 дол., що складає 110% від вартості товару, цей розрахунок можливо перевірити арифметичними діями (тобто, 2 562 730 +10% = 2 819 003 дол. США).

- У документі від 14.07.2024 № T0100031849-0 в посиланні «MUDRA PORT» допущена орфографічна помилка (описка) і правильно слід читати «MUNDRA PORT», дана описка не тягне за собою географічної зміни розташування порту і тим самим не впливає на суть даних у Сертифікаті страхування.

За результатами митного оформлення Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2024/000030/2 від 09.08.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2024/000263.

В обґрунтування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500130/2024/000030/2 від 09.08.2024 року відповідачем зазначено, наступне:

- відповідно до наданого комерційного рахунку від 15.07.2024 № FV1-20250343 зазначені ціни на умовах FOB MUNDRA PORT, INDIA, тоді як в інвойсі від 14.07.2024 №95245712 ціни на CIF ПІВДЕННИЙ;

- в наданому до ЕМД документі № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ від 05.07.2024, зазначено що згідно цієї калькуляції базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, в яку входять інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу. Тобто, дата документа № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ значно менша, ніж дата комерційного рахунку від 15.07.2024 № FV1-202503443 який являє собою основу для розрахунку ціни;

- страхова сума за товар вказана в документі від 14.07.2024 № T0100031849-0 відрізняється від суми зазначеної в інвойсі від 14.07.2024 №95245712, також в цьому Сертифікаті страхування вказано, що вантаж відправлено з порту «MUDRA PORT», тоді як в інших документах зазначено місце відправлення «MUNDRA PORT, INDIA».

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що в рамках проведення консультації з декларантом відповідно до п. 5 статті 55 Митного кодексу України, враховуючи інформацію викладену у Листі підприємства від 07.08.2024 №155/63 до електронної митної декларації (ЕМД) № 17165 (внутрішній номер), що прийнята до митного оформлення 07.08.2024 за № 24UA500130023177U5, повідомляємо, що митну вартість товарів, заявлену до митного оформлення буде скориговано, оскільки декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Відповідачем вказано, що митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) за резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), є більшим та становить по товару №1 0,0977дол.США/кг (EМД від 17.02.2024 №24UA500370001195U6, 24UA500370001196U6, 24UA500370001197U6, 24UA500370001198U6 ніж заявлено декларантом 0,0884 дол.США/кг ваги).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1,2 ст.59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що відповідно до наданого комерційного рахунку від 15.07.2024 № FV1-20250343 зазначені ціни на умовах FOB MUNDRA PORT, INDIA, тоді як в інвойсі від 14.07.2024 №95245712 ціни на CIF ПІВДЕННИЙ, суд зазначає.

Комерційний рахунок (Commercial invoice) від 14.07.2024 № 95245712 року (відповідає даті коносаменту) був виставлений METINVEST INTERNATIONAL SA саме Покупцю (Позивачу, ПРАТ «ПІВНГЗК») вже на підставі Контракту № 2019/BENT-MI/SEV від 08.05.2019 року, з умовами поставками CIF Південний, Україна (Інкотермс 2010), коносамент (B/L) № AIL/MUN/BSN/01 від 14.07.2024 року.

В той же час, комерційний рахунок (Commercial invoice) № FV1-20250343 від 15.07.2024 року виставлений Продавцем (Ashapura Midgulf NV.) на адресу Покупця METINVEST INTERNATIONAL SA на підставі Контракту купівлі-продажу між ними від 15.03.2024 року (SALES AGREEMENT DTD. 15.03.2024), та дійсно містить умови поставки FOB MUNDRA PORT, INDIA (оформлений в понеділок 15.07.2024 у зв`язку з виходом судна «BISON» з порту вночі в неділю 14.07.2024).

Щодо розбіжностей, виявлених Відповідачем у поданих до митного оформлення документах, а саме: в наданому до ЕМД документі № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ від 05.07.2024, зазначено що згідно цієї калькуляції базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, в яку входять інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі - продажу. Тобто, дата документа № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ значно менша, ніж дата комерційного рахунку від 15.07.2024 № FV1-20250343, який являє собою основу для розрахунку ціни.

Калькуляція ціни складена Продавцем товару (METINVEST INTERNATIONAL SA) 05.07.2024 року за Контрактом (№ 2019/BENT-MI/SEV від 08.05.2019), та містить інформацію про складові вартості ціни, зокрема, що ціна на товар за умовами договору включає в себе як базу для розрахунку умови поставки FOB (FOB purchase price 38,50 USD/MT), а також додатково + витрати з фрахту судна (Maritime Freight 42,90 USD/MT), додаткові відстрочені платежі (OT Deferred Charges 0,81 USD/MT), витрати страхування (Cargo insurance 0,02 USD/MT), адміністративні витрати (Administrative expenses 1,50 USD/MT), фінансові витрати (Financing charges 1,10USD/MT), маржа MISA (MISA margin 3,54 USD/MT), з урахуванням чого CIF Sales price MISA-mill складає 88,37 USD/MT, що і є контрактною вартістю задекларованого товару.

Тобто калькуляцією лише додатково підтверджується структура ціни та показників, з яких вона сформована: базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, до якої додаються інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу, в даному випадку, для підписання додатка (специфікації) № 14 від 05.07.2024 до Контракту № 2019/BENT-MI/SEV від 08.05.2019 (тобто ціна на умовах продажу CIF включає в себе ціну на умовах продажу FOB плюс інші/додаткові витрати, що формують ціну).

Щодо розбіжностей, виявлених Відповідачем у поданих до митного оформлення документах, а саме, що страхова сума за товар вказана в документі від 14.07.2024 №T0100031849-0 відрізняється від суми зазначеної в інвойсі від 14.07.2024 № 95245712, також в цьому Сертифікаті страхування вказано, що вантаж відправлено з порту «MUDRA PORT», тоді як в інших документах зазначено місце відправлення «MUNDRA PORT, INDIA».

Вимоги законодавства зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також з яких підстав та причин з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частина 2 ст. 53 Митного кодексу України містить перелік обов`язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Слід наголосити, що пунктом 4 ч.1 ст.3 ЦК України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної норми випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми викладення та укладення угод.

Положення (умови) контракту та специфікацій до нього, які подавались декларантом позивача при розмитненні товару та містили інформацію щодо визначення митної вартості товару, а тому витребування митним органом додаткових документів на дотримання умов договору з боку сторін в частині строків поставки та оплати є неправомірним.

Відповідно до пунктів 5,6 ч.2.ст.53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товарів подаються:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, слід дійти висновку, що платіжні та/або бухгалтерські документи подаються за наявності.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079) до Одеської митниці (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44005631) про коригування митної вартості товарів № 24UA500130023177U5 від 07.08.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA500130/2024/000263 від 07.08.2024 року Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44005631).

Стягнути з Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50079, ЄДРПОУ 00191023) витрати зі сплати судового збору у сумі 26646,40грн.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко