Рішення № 125407738, 25.02.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 р. справа № 482/1818/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

провизнання протиправною та скасування постанови № ПШ058478 від 15.08.24 р.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому упросить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 15.08.24 р. № ПШ058478 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідач проігнорував заяву представника позивача про перенесення розгляду відповідної справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, у зв`язку із зайнятістю адвоката і, відповідно, неправомірно прийняв рішення про накладення штрафу. Також, позивач вважає, що відповідач не довів факт порушення саме позивачем законодавства про автомобільний транспорт, адже відповідальність за порушення габаритно-вагових норм має застосовуватись до перевізників, а не позивача як власника.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами відповідача було встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні подільного вантажу. Згідно наданої водієм ТТН № 0004 від 29.06.24 р. автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 , тобто позивач. Вказаний факт зафіксовано в акті перевірки, який містить особистий підпис водія транспортного засобу. Крім цього, відповідач наголосив на тому, що він належним чином повідомив позивача про дату, час і місце розгляду справи про правопорушення, однак на її розгляд позивач не з`явився.

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 03.09.24 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою від 24.10.24 р. судом прийнято справу № 482/1818/24 до свого провадження та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

02.07.24 р. посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області на підставі направлення на перевірку, проведено рейдову перевірку та перевірено транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Відповідно до наданої водієм ТТН № 0004 від 29.06.24 р. автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 ( Позивач).

За результатами перевірки складено акт від 02.07.24 р. № 058071, в якому зафіксовано порушення відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 16 частина перша - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні подільного вантажу.

Водій транспортного засобу підписав цей Акт без зауважень і пояснень.

Відповідач направив позивачу лист від 29.07.24 р. № 64197/34/24-24, яким повідомив про дату, час і місце у розгляді справи за актом від 02.07.2024 № 058071 про скоєння порушення законодавства про автомобільний транспорт в Одеській області, який був призначений на 15.08.24 р.

14.08.24 р. до відповідача надійшла заява представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

15.08.24 р. відповідач в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ058478 (далі - Постанова № ПШ058478).

Згідно з цією постановою позивач допустив порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частина перша - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30% при перевезенні подільного вантажу, а також постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 34 000 грн.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до абзацу дванадцятого частини сьомої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

Частиною п`ятою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що розглядати справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.15 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Отже, Державна служба України з безпеки на транспорті, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, має повноваження щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, а його посадові особи розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників.

Згідно з пунктом 1 і додатком розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.21 р. № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та відділ нагляду (контролю) в Одеській області є структурними підрозділами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті. Статусу юридичної особи вони не мають.

Таким чином, відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області і відділ нагляду (контролю) в Одеській області не мали статусу юридичної особи, а їх посадові особи були посадовими особами апарату Державної служби України з безпеки на транспорті.

З огляду на це суд прийшов до висновку, що посадові особи відповідача, зокрема, таких структурних підрозділів його апарату як відділ державного нагляду (контролю) в Миколаївській області та відділ нагляду (контролю) в Одеській області, мали повноваження на розгляд справи про накладення адміністративного-господарських штрафів за порушення, зазначені у статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується (частина вісімнадцята статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Частиною двадцять першою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що порядок проведення рейдових (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 26 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.06 р. № 1567 (далі - № 1567) справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Згідно з абзацом першим пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Абзацом першим пункту 27 Порядку № 1567 встановлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Таким чином, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника, який був належно повідомлений про час і місце розгляду, територіальний орган Укртрансбезпеки має право розглядати справу про порушення без її участі незалежно від причини неявки.

Суд встановив, що відповідач своєчасно повідомив позивача про час і місце розгляду справи, що підтверджується заявою представника позивача від 14.08.24 р. про відкладення розгляду справи.

Позивач та уповноважена ним особа не з`явились на розгляд справи до відповідача як територіального органу Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника.

Стосовно доводів позивача про те, що його представник клопотав про відкладення розгляду відповідачем справи, суд зазначає, що таке клопотання не є обов`язковою підставою для відкладення та не позбавляє позивача права розглянути справу.

Відтак відповідач мав право розглядати цю справу за відсутності позивача та/або його уповноваженої особи, а отже при винесені Постанови № ПШ058478 було дотримано вимоги пунктів 26 і 27 Порядку № 1567.

Оскаржувана постанова складена відповідачем 15.08.24 р. на підставі Акта від 02.07.24 р., тобто у межах двомісячного терміну з дня складення цього Акта.

Таким чином, відповідачем було дотримано процедуру розгляду справи про порушення позивачем законодавства щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Щодо суті порушення, суд зазначає наступне.

За статтею 33 Закону України від 8 вересня 2005 р. № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.01 р. № 30 з метою забезпечення безпеки руху великовагових та великогабаритних транспортних засобів затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила № 30).

Згідно з п. 3 Правил № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Отже, з наведеного слідує, що перевищення вагових параметрів транспортного засобу порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху дозволяється не більше ніж на 2%.

З акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.07.24 р. № 002485 вбачається, що транспортним засобом перевищено нормативи вагових параметрів, а саме: повна фактична маса 5050 т (нормативно допустима - 40 000 т), на здвоєну вісь складає - 19,80 т., при допустимих 18, 00 т.

Отже, в ході проведення габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на 26,25% від нормативу.

Відтак, матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем габаритно-вагових норм, що є складом правопорушення, за який абз. 16 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Відтак, суд відхилив як необґрунтоване твердження позивача про те, що відповідач не довів факт порушення позивачем вагових параметрів.

Також, суд відхиляє посилання позивача, що він не є перевізником, оскільки відповідно до наданої водієм ТТН № 0004 від 29.06.24 р. автомобільним перевізником є саме позивач.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку про те, що під час притягнення позивача до відповідальності та застосування адміністративно-господарського штрафу відповідач діяв правомірно та обґрунтовано і підстави для скасування постанови від 15.08.24 р. № ПШ 058478, відсутні.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не надав суду доказів протиправності постанови відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ЄДРПОУ 39816845), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз