Рішення № 125406814, 24.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року справа №320/38134/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.03.2024 №00242810708 та №00242820708.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 справу прийнято до провадження та призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень та наказу №6536 - п від 29.12.2023 проведена перевірка ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ», за результатами якої 07.02.2024 складено акт №9396/Ж5/26-15-07-08-02/44532203 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 134.1.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3 512 370грн., у тому числі за 2022 рік на суму 1 284 357грн. та за три квартали 2023 року на суму 2 228 013грн. та порушення п. 46.1 статті 46 ПК України в частині неподання декларації з податку на прибуток за 2021 рік.

На підставі встановлених порушень відповідачем 27.03.2024 прийняті податкові повідомлення-рішення №00242810708, яким за порушення п.п. 134.1.1 статті 134 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ у розмірі 4 390 463,00грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 3 512 370,00грн. та штрафними санкціями у розмірі 878 093,00грн. та №00242820708, яким за порушення п. 46.1 статті 46 ПК України до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 340,00грн.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 27.03.2024 №00242820708, яким за порушення п. 46.1 статті 46 ПК України до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 340,00грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки контролюючим органом встановлено не подання ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» податкової декларації з податку на прибуток за 2021 рік, граничний термін подання якої - 01.03.2022.

Відповідно до п. 46.2 статті 46 ПК України платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.

ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» як юридична особа створено 20.10.2021 та 28.01.2022 внесено Національним банком України до фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000501.

Так, п. 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні (п.п. 69.1 п. 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

подання звітності, у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для звітності, що подається за річний звітний (податковий) період), граничний термін подання якої припадає на період починаючи з 24 лютого до 1 червня 2022 року.

Судом встановлено, що також не заперечується учасниками справи, ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» було прострочено подання податкової декларації з податку на прибуток за 2021 рік, що відповідно до п.п. 69.1 п. 69 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є підставою для звільнення від передбаченої цим кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Таким чином, суд приходить до переконання, що податкове повідомлення-рішення від 27.03.2024 №00242820708 є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог щодо податкового повідомлення - рішення від 27.03.2024 №00242810708, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що товариством на порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України за період з 20.10.2021 по 30.09.2023 неправомірно віднесено до складу витрат на збут витрати на загальну суму 12 513 168 грн., у тому числі за 2022 рік на суму 135 318 грн. та за ІІІ квартал 2023 року на суму 2 228 013 грн. по взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_1 .

Так, позивачем до перевірки надано договір консультаційних послуг від 01.06.2022 №06/22-0102/КП, укладений з ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), та наступні акти приймання-передачі наданих послуг:

- від 31.10.2022 на суму 70 000,00 грн.;

- від 30.11.2022 на суму 3 000 000,00 грн.;

- від 31.12.2022 на суму 3 000 000,00 грн.;

- від 31.01.2023 на суму 3 000 000,00 грн.;

- від 28.02.2023 на суму 56 700,00 грн.;

- від 31.03.2023 на суму 2 680 000,00 грн.;

- від 31.05.2023 на суму 332 700,00 грн.;

- від 30.06.2023 на суму 52 500,00 грн.;

- від 31.07.2023 на суму 145 500,00 грн.;

- від 31.08.2023 на суму 110 456,00 грн.

Всього надано актів приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 12 447 856грн.

У всіх вищенаведених актах відображена однакова (загальна) номенклатура послуг, а саме: «Послуги з питань комерційної діяльності та управління у складі / Consulting services on commercial activities and management including:

- консультації з питань укладення господарських договорів / consultations on concluding business agreements;

- аналіз положень господарських договорів, виявлення ризиків / analysis of the provisions of economic agreements, risk identification;

- аналіз фінансового стану контрагентів, виявлення ризиків / analysis of the financial condition of counterparties, risk identification;

- консультації з питань законодавства у сфері небанківських фінансових послуг України, надання консультації з питань змін у законодавстві / consultations on legislation in the sphere of non-banking financial services of Ukraine, providing advice on changes in legislation.».

Проаналізувавши надані до перевірки акти приймання - передачі наданих послуг, контролюючим органом встановлено, що всі акти типової форми та відмінність полягає лише в зазначеній в акті ціні за надані послуги.

Згідно наданих до перевірки первинних документів неможливо встановити, які саме послуги і в якій кількості надавались ФОП ОСОБА_1 для ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ».

Під час здійснення перевірки не було надано деталізації наданих послуг (звітів по наданим послугам (консультації з питань укладення господарських яких саме договорів; аналіз фінансового стану яких саме контрагентів), кількість витрачених людино-годин і т.д).

До матеріалів справи позивачем долучені звіти щодо надання консультаційних послуг, однак з наданих звітів не зрозуміло, яким чином було нараховано людино- години та яким чином визначалася вартість однієї години, оскільки у договорі консультаційних послуг від 01.06.2022 № 06/22-0102/КП (далі - договір консультаційних послуг) та додаткової угоди №1 до договору консультаційних послуг від 01.06.2022 № 06/22-0102/КП (далі - додаткова угода) не встановлено вартість однієї людино-години.

Так, відповідно до положень пункту 1.4 договору консультаційних послуг «щомісячно Виконавець заправляє (передає) Замовнику Акт приймання-передачі Послуг наданих за відповідний календарний місяць...». Згідно пункту 1.10 договору консультаційних послуг договір діє до 31.05.2023. Однак позивачем надано акти приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2023, 31.07.2023, 31.08.2023, тобто такі, що були укладені після закінчення строку дії договору, в самих актах не згадується за який місяць вони складені з чого можна зробити висновок, що відповідно до умов договору акти складені за відповідний календарний місяць в якому вони складені.

Позивачем не надано ні до перевірки, ні до суду додаткових угод, які продовжують строк дії договору консультаційних послуг.

Крім того, позивачем не надано платіжних інструкцій чи інших фінансових документів, які встановлюють рух коштів між рахунками позивача та ФОП ОСОБА_1 .

Також, ФОП ОСОБА_1 складені звіти, за змістом яких закріплено наступні «виконані» роботи контрагентом:

1) здійснено аналіз наданої фінансової звітності;

2) встановлено стан розрахунків з бюджетом, «ризиковості» контрагентів;

3) здійснено аналіз розрахунків з партнерами, наявність простроченої заборгованості, судових позовів щодо банкрутства та стягнення боргів;

4) аналіз обтяжень на майнові права;

5) історія реєстраційних змін, встановлення бенефіціарів, пов`язаних осіб;

6) встановлено наявність інформації про підприємства та посадових осіб в ЄРДР.

Зі змісту вказаних звітів вбачається, що жоден із них не містить інформації щодо фінансової звітності підприємств, щодо (аналізу) розрахунків товариств, які розглядалися у звітах. У них також відсутній аналіз обтяжень на майнові права, не зазначено, які саме посадові особи є на підприємствах, хто займає відповідні посади тощо, а надана у звітах інформація є загальнодоступною.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 199 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст. 135 ПК України).

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, зокрема, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що у сукупності надає первинному документу юридичної значимості для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Водночас, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об`єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру/виду певних операцій); (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - пп. 14.1.231. ПК України.

При цьому, суть останнього слід розуміти так, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета.

Податкова економія при цьому діловою метою не визнається.

В іншому випадку податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною суттю операцій.

Недоведеність наявності зазначених чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов`язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність фактичного здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних по суті та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників певних операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкових вигод.

Суд зазначає, що із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

Суд зазначає, що послуги з консультування належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання таких послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджує фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов`язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звіти про надані послуги, про проведення певних досліджень, в яких мають бути викладені результати наданих послуг та досліджень, а щодо досліджень то і відповідні рекомендації замовнику; а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Для врахування витрат на послуги з консультування при обчисленні об`єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв`язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Згідно усталеною правовою позицією Верховного Суду при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення консультаційних послуг позивач повинен мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об`єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг від посередників, а також можливість проведення таких операцій контрагентами з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №821/1344/17 та від 03.06.2021 у справі №640/7244/19.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №826/10402/17, податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції, однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу.

Відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг, позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання контрагентом обумовлених укладеними угодами послуг та про результат виконання кожної послуги у вигляді звіту, висновку тощо.

У той же час, надані позивачем документи (договори, акти здачі-приймання робіт (послуг) за відповідними договорами, звіти) не свідчать про обґрунтованість понесених позивачем витрат на послуги з консультування за договорами, укладеними позивачем із ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 27.03.2024 №00242810708 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ на суму податкового зобов`язання та застосування штрафних санкцій щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 є правомірним.

В іншій частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 27.03.2024 №00242810708 суд зазначає наступне.

Під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» контролюючим органом встановлено заниження різниць, на які збільшується фінансовий результат до оподаткування, за період, що перевіряється, у сумі 7 000 000 грн., в тому числі за 2022 рік у сумі 7 000 000 грн.

Згідно показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма №2) ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» за 2022 рік задекларовано фінансовий результат до оподаткування (збиток) код рядка 2295 на суму (-24) тис. грн.

Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» перерахувало благодійну допомогу Громадській організації «Фундація Течія» (код ЄДРПОУ 43166700) у сумі 7 000 000 грн.

Позиція Головного управління ДПС у м. Києві полягає в тому, що Громадська організація «Фундація Течія» як інша окрема юридична особа отримала благодійну допомогу (грошові кошти) та витратила дані кошти на свій розсуд та за напрямком своєї діяльності

Відповідно до підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру 'неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Громадська організація «Фундація Течія» включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення контролюючого органу від 21.08.2019 № 1926514600163.

Для обґрунтування правомірності власних дій позивач посилається на підпункт 69.6 (у позовній заяві помилково зазначено підпункт 69.9) пункту 69 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Однак на думку відповідача вищезазначену норму неможливо застосувати до правовідносин між позивачем та ГО «ФУНДАЦІЯ ТЕЧІЯ», оскільки вищезазначені правовідносини не підпадають під дію підпункту 69.6 пункту 69 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (далі - підпункт 69.6).

На думку відповідача для того щоб застосовувати п.п. 69.6 необхідно виконання наступних умов: допомога, що надається неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій, має йти для забезпечення оборони держави та передача гуманітарної допомоги має відбуватися відповідно до вимог гуманітарного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України «Про гуманітарну допомогу» підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання.

Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.

Таким чином, на думку контролюючого органу, щоб визнати допомогу гуманітарною саме ГО «ФУНДАЦІЯ ТЕЧІЯ» (донор) мало звертатися до відповідних військових формувань з пропозицією надання гуманітарної допомоги і після отримання письмової згоди на отримання гуманітарної допомоги відповідна допомога могла бути визнана гуманітарною. Отже, лише за умови дотримання відповідної процедури допомога визнається гуманітарною і підпадає під дію підпункту 69.6 ПК України.

Однак, суд з вказаними твердженнями контролюючого органу не погоджується з наступних підстав.

Як уже встановлено, Громадська організація «Фундація Течія» включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій на підставі рішення контролюючого органу від 21.08.2019 № 1926514600163.

Після оголошення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» перераховано благодійну допомогу ГО «Фундація Течія» на підтримку Збройних Сил України та для допомоги дітям, хворим на онкологічні захворювання, на загальну суму 7 000 000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку.

Відповідно до підпункту 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення підпункту 140.5.14 цього пункту), у розмірі, що перевищує 4 відсотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

Підпунктом 69.6 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що коригування, встановлені підпунктом 140.5.9 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, не проводяться щодо сум коштів або вартості спеціальних засобів індивідуального захисту (касок, бронежилетів, виготовлених відповідно до військових стандартів), технічних засобів спостереження, лікарських засобів та медичних виробів, засобів особистої гігієни, продуктів харчування, предметів речового забезпечення, а також інших товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які добровільно перераховані (передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з`єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави та наданої гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров`я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, сум коштів, перерахованих на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів.

Зважаючи на вимоги п.п. 69.6 п. 69 підр. 10 р. XX «Перехідні положення» ПК України, проведення коригувань фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 ПК України поширюються на операції з добровільного передання активів неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі - Реєстр) на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, які не утримуються за рахунок коштів державного бюджету, крім закладів охорони здоров`я державної та комунальної власності, для потреб забезпечення оборони держави.

Таким чином, коригування, встановлені п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст.140 ПК України не проводяться щодо сум наданої платником податку на прибуток гуманітарної допомоги з дотриманням вимог законодавства України про гуманітарну допомогу у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України будь-яким неприбутковим організаціям (включаючи тих, що не утримуються за рахунок коштів з державного бюджету), що перебувають у Реєстрі на дату її надання та які є отримувачами (набувачами) гуманітарної допомоги згідно з вимогами Закону № 1192, за умови, що зазначена допомога використана для забезпечення потреб оборони держави у зв`язку з російською військовою агресією.

Відповідно до абзацу 3, 12 статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв`язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров`я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об`єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається. Набувачі гуманітарної допомоги з статусом юридичної особи визначаються відповідно до пунктів "а", "б", «в», "г", "ґ" абзацу п`ятого цієї статті, а саме:

а) підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, уповноважені ними державні установи та органи місцевого самоврядування;

б) благодійні організації, створені у порядку, визначеному Законом України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

в) громадські організації осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, Товариство Червоного Хреста України та його обласні організації, творчі спілки, а також громадські організації, створені для здійснення передбаченої їх статутними документами екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності;

г) релігійні організації, зареєстровані у порядку, передбаченому Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації";

ґ) реабілітаційні установи для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, які мають відповідну ліцензію на здійснення реабілітаційних послуг, незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об`єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об`єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що ГО «Фундація Течія» має право на отримання пожертв від юридичних осіб, є набувачем гуманітарної допомоги, а тому на неї не поширюється обов`язок із реєстрації в Єдиному державному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем помилково, без урахування всіх обставин встановлено, що ТОВ «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» неправомірно не збільшено фінансовий результат до оподаткування на суму 7 000 000 грн. благодійних внесків, а тому у відповідача були відсутні підстави для винесення в цій частині податкового повідомлення-рішення від 27.03.2024 №00242810708, як наслідок, таке рішення в частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №620/17821/23.

Отже, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 27.03.2024 №00242810708 є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому, спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає повному скасуванню не через відсутність у позивача порушень податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 , а через те, що відповідачем не надано до матеріалів справи розрахунку застосованих до позивача штрафних санкцій та розрахунку податкового зобов`язання по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ГО «Фундація Течія». При цьому суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок штрафних санкцій замість контролюючого органу, перебираючи таким чином його повноваження.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа 826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа 2а-10031/12/2670).

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, у той час як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги викладене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 30 280,00грн. (платіжна інструкція №208 від 02.08.2024), тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 27.03.2024 №00242810708 та №00242820708.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ІНВЕСТ АКТИВ» сплачений судовий збір у розмірі 30 280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.