Рішення № 125405263, 17.02.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року Справа № 160/32903/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

12 грудня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046350017265 від 18.09.2024 про відмову у призначенні мені пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

-період проходження строкової військової служби з 21.11.1987 по 07.12.1989;

-період роботи на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті в «Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірничошахтного обладнання» виробничого об`єднання «Павлоградвугілля» з 26.08.1991 по 18.08.1993.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву від 10.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після досягнення необхідного віку 10.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046350017265 від 18.09.2024 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за списком №1 - 5 років. Таке рішення позивач вважає протиправним, з огляду на наявність документів, що свідчать про те, що позивач працювала повний робочий день, без будь-яких прогалин у місяцях, має необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах. Вказує, що в трудовій книжці наявні записи перебування позивача у вказаний період на відповідних професіях, які відносяться до списку, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Також вказаною ухвалою залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідачем 25.12.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за заявою від 10.09.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області винесено рішення від 18.09.2024 №046350017265 про відмову в призначенні пенсії за віком за нормами пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. За доданими до заяви від 10.09.2024 документами страховий стаж ОСОБА_1 складає 26 років 11 місяців 9 днів, пільговий стаж роботи за Списком №1 - 1 рік 3 місяці 15 днів. Для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зараховано: - період проходження строкової військової служби 1 рік 3 місяці 15 днів; До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано період роботи ОСОБА_1 з 26.08.1991 по 18.08.1993 у якості електрослюсаря підземного, оскільки: - в довідці від 09.11.2022 №1-4/2204 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданій ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», зазначено, що ОСОБА_1 процював за професією електрослюсар підземний, підземної дільниці №4, що передбачено Списком №1 р. 1 п. 1010100а постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162; - переліком робочих місць і посад з пільговим пенсійним забезпеченням за Списком №1, 2, затвердженим наказом від 01.03.1995 №74 про затвердження переліку робочих місць, професій і посад за умовами праці для визначення права робітників управління на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, 2 (далі - наказ №74), передбачено професію електрослюсаря підземного дільниці №4 з кодом професії - 1010300а - 19912, що не відповідає коду професії, зазначеному у довідці - 1010100а.

09.01.2025 від третьої особи надійшли письмові пояснення на позов в яких зазначено, що за наданими документами страховий стаж складає 27 років 11 місяців 9 днів (починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислено за даними Реєстру з урахуванням сплати страхових внесків), у тому числі відпрацьований страховий стаж - 26 років 11 місяців 9 днів, пільговий стаж роботи: за списком №1 - 1 рік 3 місяці 15 днів, період проходження строкової військової служби 2 роки 17 днів, навчання за фахом 1 рік 2 місяці 24 дні. Вік Позивача станом на 10.08.2024 складає 55 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 18.09.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю 5 років пільгового стажу роботи за Списком № 1.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.09.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046350017265 від 18.09.2024 за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу за списком №1 - 5 років. В рішенні зазначено, що вік заявника 55 років 1 місяць. За наданими документами страховий стаж складає 27 років 11 місяців 9 днів (починаючи з 01.01.2004 страховий стаж обчислено за даними Реєстру з урахуванням сплати страхових внесків), у тому числі відпрацьований страховий стаж - 26 років 11 місяців 9 днів, пільговий стаж роботи: за списком №1 - 1 рік 3 місяці 15 днів, період проходження строкової військової служби 2 роки 17 днів, навчання за фахом 1 рік 2 місяці 24 дні. До пільгового стажу за списком №1 не зараховано період роботи з 26.08.1991 по 18.08.1993 у якості електрослюсаря підземного підземної дільниці №4 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.11.2022 №1-4/2204, яка видана ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», у зв`язку з непідтвердженням атестацією робочого місця за умовами праці. В долученому до заяви наказі від 01.03.1995 №74 міститься інформація про підтвердження пільгового пенсійного забезпечення електрослюсарю підземному (код професії 1010300а), що не відповідає коду професії, зазначеному у довідці (1010100а). Окрім того, довідка містить підпис головного фахівця Л.Д. Бахмет, документи про право підпису не долучені.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Також, згідно частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановленийабзацом першимстатті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановленийабзацом першимпункту 1 частини другої цієї статті.

У відповідності до пункту а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637).

Так, згідно пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки встановленого зразка підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1986 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працював:

-з 26.08.1991 по 18.08.1993 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті в «Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірничошахтного обладнання» виробничого об`єднання «Павлоградвугілля».

Згідно з пунктом 1010100а підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу І «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого 11.03.1994 №162, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Стосовно того, що за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.11.2022 №1-4/2204, яка видана ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», у зв`язку з непідтвердженням атестацією робочого місця за умовами праці. В долученому до заяви наказі від 01.03.1995 №74 міститься інформація про підтвердження пільгового пенсійного забезпечення електрослюсарю підземному (код професії 1010300а), що не відповідає коду професії, зазначеному у довідці (1010100а) суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо не проведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць, відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442, проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України, до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Приписами частин 1 та 2 статті 153 Кодексу законів про працю України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про охорону праці, працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме: про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Як наслідок, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №1, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а вказала, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вказала про неправомірність дій органу Пенсійного фонду України щодо відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю доказів проведення роботодавцем атестації робочого місця.

На підставі викладеного, суд виходить з того, що підстави для відмови у підтвердженні права на зарахування до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, періоду роботи ОСОБА_1 з 26.08.1991 по 18.08.1993 у якості електрослюсаря підземного підземної дільниці №4 на підставі того, що за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.11.2022 №1-4/2204, яка видана ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», у зв`язку з непідтвердженням атестацією робочого місця за умовами праці. В долученому до заяви наказі від 01.03.1995 №74 міститься інформація про підтвердження пільгового пенсійного забезпечення електрослюсарю підземному (код професії 1010300а), що не відповідає коду професії, зазначеному у довідці (1010100а), а також довідка містить підпис головного фахівця ОСОБА_2 та документи про право підпису не долучені - не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо зарахування в пільговий стаж роботи періоду проходження строкової військової служби з 21.11.1987 по 07.12.1989 - суд зазначає наступне.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 , позивач був призваний на військову службу 21.11.1987 та звільнений з військової служби 07.12.1989.

Так, відповідно до п. «в» абз. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) до стажу роботи зараховується також: зокрема, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Таким чином, оскільки згідно з трудовою книжкою позивача, останній на момент призову на військову службу займав посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах за Списком №1, а саме, працював з 18.09.1987 підземним електрослюсарем з повним робочим днем в шахті на шахті «Дніпровська» ПО «Павлоградвугілля», а 12.11.1987 року звільнений з займаної посади у зв`язку з призивом до військової служби, та проходив строкову військову службу у період з 21.11.1987 року по 07.12.1989 року, про що свідчить військовий квиток серії НОМЕР_2 , то період строкової військової служби має бути зарахована до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2023р. у справі № 392/1357/17.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що записи у трудовій книжці та довідки, які міститься у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача за Списком № 1, що надає право на включення цього періоду до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046350017265 від 18.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.09.2024 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 10.12.2024.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_3 )до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, Сєвєродонецьк, Сєверодонецьк, місто, Луганська область,93404; ІК в ЄДРПОУ 21782461), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №046350017265 від 18.09.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 10.09.2024 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: період проходження строкової військової служби з 21.11.1987 по 07.12.1989; період роботи на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті в «Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірничошахтного обладнання» виробничого об`єднання «Павлоградвугілля» з 26.08.1991 по 18.08.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.09.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі положень п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, Сєвєродонецьк, Сєверодонецьк, місто, Луганська область,93404; ІК в ЄДРПОУ 21782461) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 17 лютого 2025 року.

Суддя Е.О. Юрков