Ухвала суду № 125405118, 24.02.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 лютого 2025 року Справа 160/5448/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , як судді у відставці, у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, з зарахуванням до стажу роботи, що надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 30.05.1987 по 02.06.1989 - 2 роки 04 дні, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті Українській державній юридичній академії з 01.09.1989 по 28.06.1994 02 роки 05 місяців, робота на посаді слідчого з 01.08.1994 по 19.11.1997 -03 роки 03 місяці 19 днів, військову службу по мобілізації на час дії військового стану в Україні з 17 березня 2022 року по 29 серпня 2024 року 02 роки 05 місяців 12 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який надає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 30.05.1987 по 02.06.1989 - 2 роки 04 дні, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті Українській державній юридичній академії з 01.09.1989 по 28.06.1994 02 роки 05 місяців, робота на посаді слідчого з 01.08.1994 по 19.11.1997 -03 роки 03 місяці 19 днів, військову службу по мобілізації на час дії військового стану в Україні з 17 березня 2022 року по 29 серпня 2024 року 02 роки 05 місяців 12 днів загалом 29 років 08 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді працюючого на відповідній посаді виходячи зі стажу роботи на посаді судді, та суми, зазначеній у довідці Дніпровського апеляційного суду № 04.2/89/20-с від 18 травня 2020 року, починаючи з 19.02.2020року без обмеження граничного розміру, та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки такий перерахунок викликаний відновленням порушеного права від моменту неправомірного обрахування розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 частини 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За приписами частини 6 зазначеної статті якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Згідно змісту позовних вимог, позивач оскаржує дії відповідача щодо незарахування періоду проходження строкової військової служби з 30.05.1987 по 02.06.1989, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті Українській державній юридичній академії з 01.09.1989 по 28.06.1994, роботу на посаді слідчого з 01.08.1994 по 19.11.1997, військову службу по мобілізації на час дії військового стану в Україні з 17 березня 2022 року по 29 серпня 2024 року до стажу, що надає право на відставку судді, а також дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання, при цьому зазначає, що його права є порушеними з 19.02.2020 року.

Також, позивач посилається рішення № 912040831000 від 30.12.2020 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким позивачу було здійснено перерахунок довічного грошового утримання, але у розмірі 50% від суми зазначеної у довідці про суддівську винагороду наданої Дніпровським апеляційним судом 4.2./89/20-с від 18.05.20.

Разом з тим, згідно матеріалів позову, позивач звертався до відповідача 31.05.2021 із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання, відповідь на яку у червні 2021 року направлена позивачу поштою, проте, до матеріалів позову така відповідь не додана.

Як вбачається, з даним позовом позивач звернувся до суду лише 18.02.2025, а отже, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Разом з тим, позивач у позові посилається на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8- рп/2013, згідно змісту якого у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію (довічне грошове утримання), адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії (довічного грошового утримання), за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком, оскільки є абсолютним та не може бути обмежено будь-чим.

Зазначене, на думку позивача, повністю кореспондується з правовими позиціями, викладеними в Постановах Верховного Суду: від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17; від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17; від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017); від 19 березня 2019 року у справі № 806/1952/18; від 29 листопада 2019 року у справі №608/957/16-а, а також у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17 (провадження № 11- 806апп18), у якому остання в черговий раз акцентувала свою увагу на тому, що право на соціальні виплати є абсолютним та не може бути обмежено будь-чим, в тому числі строками звернення до суду за поновленням своїх порушених прав.

За таких обставин, позивач вважає, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.2 ст.122 КАС України не застосовується, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене законами України право, в тому числі моє право, як судді у відставці, на виплату сум довічного грошового утримання за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Таким чином, виходячи з наведеного позивач вважає, що строк звернення до суду не є пропущеним.

Розглянувши такі доводи позивача, суд зазначає таке.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 вказано, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, висновки Конституційного Суду України щодо не обмеження строками звернення до суду, які наведені у зазначених рішеннях, стосуються спорів з приводу стягнення суми заробітної плати, що належать працівникові та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Натомість спір, з приводу якого позивач звернувся до суду, стосується оскарження дій пенсійного органу про відмову у зарахуванні до стажу, що дає право на відставку судді, певних періодів, а також відмови у перерахунку довічного грошового утримання, тому висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 не є застосовними у цій справі.

Щодо твердження позивача про те, що строк звернення до суду ним не пропущений та заява про поновлення процесуального строку не подається, оскільки позовні вимоги пов`язані з перерахуванням довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно зазначити наступне.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Порядок вчинення особою дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Із матеріалів позову вбачається, що позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання 31.05.2021, та засобами поштового зв`язку відповідачем надана відповідь на цю заяву. Враховуючи, що до матеріалів позову відповіді відповідача на цю заяву не додано, суду неможливо встановити дату, з якої позивач дізнався про відмову у перерахунку.

Суд звертає увагу на те, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

На підставі вищенаведеного, суд вважає доводи позивача про незастосування у цьому спорі строків звернення до суду, помилковими.

Наведені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, що сформовані у постановах від 17.01.2023 у справі № 620/2043/19, від 18.01.2023 у справі № 460/2461/21, від 10.04.2023 у справі № 240/18017/22.

Позивач заяву про поновлення пропущеного строку до позову не надав.

Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відтак, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст.256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву - залишити без руху.

Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Калугіна