Рішення № 125402476, 25.02.2025, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1131/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2025 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді - Павлюк О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Гнаткович В. С.,

представниці позивача - Коцай Г. Л.,

представника відповідача - Лубоцького Б. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 30.03.2024, орган, що видав 7313), в інтересах якого діє адвокатка Коцай Ганна Любомирівна (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю ЛВ № 001694 від 18.09.2019; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

1. Позиції сторін та учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Адвокатка Коцай Г. Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці, у якому просить змінити постанову Львівської митниці від 28 січня 2025 року у справі про порушення митних правил № 1431/20900/24 у частині стягнення штрафу та застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 відсотків вартості товарів на суму 18'828,14 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою. Позивач вказує, що висновок СЛЕД Держмитслуби, який є основним доказом, що підтверджує фактурну вартість ввезеного ним товару, є недопустимим та неналежним, а отже митний орган при накладенні адміністративного стягнення неправильно визначив розмір штрафу, який значно перевищує справжню фактурну вартість товару.

Так, позивач зазначає, що 14.11.2024, близько 1935 год., у зону митного контролю пункту пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці, смугою руху «зелений коридор», в`їхав автомобіль марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , із пасажирами, у кількості сім осіб. Обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», гр. ОСОБА_1 , своїми діями заявив про відсутність у нього будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.

При здійсненні митного контролю вказаного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля було виявлено товари, а саме: «взуття нове, в асортименті», у кількості 182 пари.

Вказані товари переміщувалося без приховування у багажному відділенні автомобіля, а про наявність виявленого товару гр. ОСОБА_1 , під час усного опитування не заявив.

У наданому 14.11.2024 поясненні гр. ОСОБА_1 , показав, що виявлені у нього товари ним було забрано як передачі з Німеччини для переміщення через митний кордон України.

У подальшому, посадові особи Львівської митниці склали відносно позивача протокол про порушення митних правил № 1431/209000/24 від 14.11.2024, у якому зафіксовано, що зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

Постановою Львівської митниці від 19.11.2024 у провадженні призначено проведення товарознавчої експертизи товарів, попередньо тимчасово вилучених у Позивача. На вирішення експерта поставлено наступне питання: «Яка вартість товару, вилученого згідно з переліком, зазначеним у протоколі про порушення митних правил № 1431/209000/24 від 14.11.2024?».

Висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 27.11.2024 № 142000-3400-0439 з використанням товарознавчих методів експертизи було встановлено загальну вартість товару у сумі 226'026,88.

Відповідно до постанови заступника начальника управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці Хомутянського В. В. у справі про порушення митних правил № 1431/20900/24 від 28.01.2025, про наявність виявлених під час митного огляду товарів (взуття нове, в асортименті, у кількості 182 пари) позивач не заявив, у митній декларації для письмового декларування товарів не вказав. На підставі цього сформовано висновок, що позивач не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений МК України, про товари, які переміщуються (пересилаються) ним через митний кордон України.

Виходячи зі встановленої висновком СЛЕД вартості товару, позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, тобто у розмірі 67'808,06 грн. Тимчасово вилучений товар повернуто позивачу.

З наведеною постановою позивач не згідний, виходячи з таких доводів та мотивів.

На думку позивача, оскаржувана постанова прийнята з порушенням принципу обґрунтованості у частині визначення розміру адміністративного стягнення, оскільки ґрунтується на неналежних доказах. За твердженням позивача, фактурна вартість ввезеного товару є значно нижчою та на день ввезення товару на митну територію України становила 1428 євро, тобто 58'680,53 грн.

Окрім того, позивач надав митному органу рахунок № 24-217 від 13.11.2024, виданий товариством Noorex trading GmbH, про придбання взуття в асортименті у кількості 182 пари за ціною 1428 євро. В якому було зазначено, що розрахунок було здійснено за готівку.

Зазначає, що Товариство Noorex trading GmbH (податковий номер 119\5789\1129 адреса: Keplerstra?e 2, 47506 Neukirchen-Vluyn), яке займається оптовою торгівлею інших споживчих товарів та товарами народного споживання.

Однак, вказану інформацію не було прийнято до уваги митним органом. Як зазначив відповідач в оскаржуваній постанові до рахунку ще мав би бути долучений фіскальний документ. При цьому митним органом повністю проігноровано інформацію, зазначену у рахунку № 24-217 від 13.11.2024 про розрахунок готівкою.

Вважає, що у митного органу були відсутні підстави, щоб не брати до уваги платіжний документ (рахунок) № 24-217 від 13.11.2024 щодо оплати взуття в готівковій формі, оскільки сам факт сплати позивачем коштів за придбане взуття, підтверджується підписом уповноваженої особи продавця.

Щодо обґрунтованості висновку Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 27 листопада 2024року №142000-3400-0439, звертає увагу суду на таке.

Відповідно до висновку експерта Львівського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3400-0439 від 27 листопада 2024року щодо встановлення вартості не задекларованих товарів вбачається, що загальна вартість предметів дослідження, визначена з використанням порівняльного підходу, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного товару з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та досліджуваним об`єктом.

Ринкова вартість товару, що переміщувався ОСОБА_1 через митний кордон України встановлена експертом лише на підставі припущень щодо відсутності будь -яких прихованих факторів на підставі опису вилучених товарів від 14.11.2024 (арк.2 висновку), де фактичного огляду вилученого взяття, його стану і т.д., а також лише на підставі цінових пропозицій з мережі Інтернет (зокрема, з українських сайтів). З огляду на перелічене вважає, що вказаний висновок є суперечливим та таким, що викликає сумніви у його правильності.

Окрім цього зазначає, що всупереч Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53\5 із змінами, у висновку експерта відсутні дані про повідомлення експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від проведення експертизи.

Поряд з цим, згідно з витягом з ЄДРПОУ, видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України код ЄДРПОУ 43348622 є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11, не відноситься діяльність щодо проведення експертиз.

Із висновку Львівського управління експертиз і досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 27 листопада 2024року №142000-3400-0439 вбачається, що для визначення ринкової вартості товарів використано інформацію про вартість товарів з торговельних мереж України та мережі Інтернет, що прямо суперечить вимогам ст.ст.49, ч.2 ст.51, 59, 356, 357, 368 Митного кодексу України, оскільки вищевказані норми МК України передбачають визначення митної, а не ринкової вартості товарів. Крім цього, складений за замовленням митниці висновок визначає вартість придбання товару в Україні на основі даних роздрібних цін на сайтах українських магазинів в інтернеті, а не з урахуванням вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на імпорт в Україну.

Тому, посилаючись на п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України, позивач вважає, що у цій ситуації суд має змінити захід стягнення у межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

На підставі вищенаведеного, представниця позивача просить позовні вимоги задовольнити.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 12.02.2025 відкрив провадження у справі, справу вирішив розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України.

17.02.2025 від представника відповідача - Зирянова О. Ю. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує, що про наявність виявлених під час митного огляду товарів гр. ОСОБА_1 у процесі усного опитування не заявив. Отже, за твердженням представника митниці, гр. ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються (пересилаються) ним через митний кордон України. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 2 статті 471 Митного кодексу України.

Окрім того, представник відповідача зазначає, що згідно з висновком експерта спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 27.11.2024 № 142000-3400-0439 вартість товарів, тимчасово вилучених протоколом про порушення митних правил № 1431/ 20900/ 24, складеного стосовно гр. ОСОБА_1 становить 226 026,88 гривень.

На підставі викладеного, зі застосуванням статей 522 - 527 Митного кодексу України, митним органом, в особі його уповноваженого представника, постановлено:

1. Громадянина ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.

2. На гр. ОСОБА_1 накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, на суму 67'808 (шістдесят сім тисяч вісімсот вісім) гривень 06 коп.

3. Товари, тимчасово вилучені протоколом про порушення митних правил № 1431/20900/24 від 14.11.2024 - повернути гр. ОСОБА_1 .

4. Стягнути із гр. ОСОБА_1 на користь Львівської митниці 5'478,52 грн. витрат за зберігання товару на складі митниці.

5. На підставі ст. 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення копію постанови надіслати (вручити) гр. ОСОБА_1 .

Стосовно тверджень позивача про те, що висновок спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень від 28.08.2023 №142000-3301-0707 є неналежним доказом, представник відповідача, посилаючись на положення ст. 251 КУпАП, ч. ч. 2, 3 ст. 357, ч. ч. 1, 2 ст. 515, ст. 516 МКУ, наводить таке.

Відповідно до норм ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.

Нормами ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

Згідно з нормами ст. 516 Митного кодексу України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.

Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 №18, у редакції наказу від 12.11.2019 №29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.

Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, у тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ.

Отже, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи у справах про порушення митних правил, у тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ(далі-Закон № 2658-ІІІ).

Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.

Згідно з п. 4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів, експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 105, посадовою особою митниці було призначено експертизу та в постанові зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) які відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.

З метою визначення вартості товарів, відповідно до норм ст. ст. 515 - 516 МК України у справі про порушення митних правил № 1431/ 20900/ 24 було призначено та проведено їх товарознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України.

Згідно з висновком експерта СЛЕД Держмитслужби від 27.11.2024 № 142000-3400-0439 вартість товарів, тимчасово вилучених протоколом про порушення митних правил № 1431/ 20900/ 24, складеного стосовно гр. ОСОБА_1 становить 226 026,88 гривень.

Як вбачається з висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 27.11.2024 № 142000- 3400-0439, такий складений експертом Гнатів І., яка володіє достатніми повноваженнями для проведення товарознавчих експертиз, експертизу проведено уповноваженим органом, висновок експерта відповідає вимогам закону, відтак такий є належним і допустимим доказом у справі.

13.01.2025 на електронну адресу митниці (e-mail: lv.post/customs/UA) надійшло пояснення представника гр. ОСОБА_1 , адвоката Коцай Г.Л., у якому адвокат не погоджується із висновком експерта СЛЕД Держмитслужби від 27.11.2024 № 142000- 3400-0439, вважаючи його необ`єктивним, а вартість досліджуваних ним товарів завищеною. При цьому, адвокатом Коцай Г.Л., було надано рахунок № 24-217 від 13.11.2024 виданий товариством «Noorex trading GmbH» на ім`я «ОСОБА_1», у якому, як на її думку, наведено вартість вилучених у гр. ОСОБА_1 , товарів - предметів правопорушення. Також, у наданому адвокатом Коцай Г.Л., поясненні не спростовуються докази вини її довірителя у вчиненому ним порушенні митних правил.

Вважає, що вартість товару визначена експертом СЛЕД Держмитслужби є об`єктивною оскільки експертом, як і зазначено у висновку, взято інформацію із зазначених у такому сайтів як джерело інформації на основі якої вирахувано середню ціну на ринку та зроблено додаткову знижку у розмірі 10 % у зв`язку з відсутністю документів на товар та великою партією.

Разом з тим, адвокат Коцай Г.Л., посилається на норми глави 50 Митного кодексу України, обґрунтовуючи неналежність та недопустимість висновку СЛЕД Держмитслужби. На думку митниці представником гр. ОСОБА_1 , помилково застосовано норми матеріального права, що регулюють порядок проведення митних експертиз при здійсненні митного оформлення товарів застосувавши їх до процедур проведення експертиз в справах про порушення митних правил. Адвокатом Коцай Г.Л., надано копію рахунку, який при здійсненні митних формальностей гр. ОСОБА_1 , до митного контролю не надавався.

Враховуючи цей факт, зазначений рахунок не було долучено до матеріалів справи у ході складання протоколу у зв`язку з чим і призначена товарознавча експертиза. Отже, документ наданий адвокатом Коцай Г.Л., як додаток до пояснення, не може бути доказом вартості предметів правопорушення оскільки всупереч нормам ст. 492 Митного кодексу України його не перекладено на державну мову, а також, цей документ суперечить поясненню, наданому гр. ОСОБА_1 14.11.2024 під час складання протоколу про порушення митних правил, оскільки в поясненні йдеться про вчинення виключно переміщення через митний кордон України дванадцяти ящиків зі взуттям в асортименті.

Отже, представник відповідача вважає, що Львівською митницею правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів - предметів правопорушення, а тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог, у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

У судовому засіданні 25.02.2025 представниця позивача надала суду офіційний переклад рахунку фактури № 24-214, що підписаний організацією, яка надає послуги перекладу та підтверджує вірність та відповідність змісту перекладу до оригіналу.

Також, у судовому засіданні представниця позивача заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, та просила такий задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, наведені у відзиві, та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, вказавши, що вважає такий безпідставним.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування, висновки суду

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з таких доводів та мотивів.

Суд встановив, що постановою Львівської митниці Державної митної Служби України у справі про порушення митних правил № 1431/20900/24 від 28.01.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 67'808,06 грн.

Оцінюючи доводи сторін та наявні у матеріалах справи доказів, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, ніким з учасників процесу не оспорюються обставини справи, наведені в оскаржуваній постанові у частині перевезення та виявлення товару, його кількості, найменування, способу перетину митного кордону, а також особи, яка цей товар перевозила.

Так, ОСОБА_1 визнає, що 14.11.2024, близько 1935 год., у зону митного контролю пункту пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці, смугою руху «зелений коридор», в`їхав автомобіль марки «Mercedes» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , із пасажирами, у кількості сім осіб. Обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», гр. ОСОБА_1 , своїми діями заявив про відсутність у нього будь-яких товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження. При здійсненні митного контролю вказаного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та оподаткуванню. Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля було виявлено товари, а саме: «взуття нове, в асортименті», у кількості 182 пари.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення, а підставою позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.

Предмет позову кореспондує зі способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 КАС України

Виходячи з наведених вище доводів та положень чинного законодавства, підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог або дослідження обставин які виходять за межі заявленого предмету позову суд не вбачає.

Фактично цей спір стосується того, що позивач оспорює правомірність визначеного розміру накладеного на нього стягнення, наводячи зазначені вище мотиви. У свою чергу, відповідач не погоджується з наведеними доводами, стверджуючи, що позивача притягнуто до відповідальності правомірно, а обставини, наведені ним у позовній заяві, не є підставою для задоволення позову та зменшення розміру стягнення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розгляд протоколів про порушення митних правил та прийняття компетентними органами за ними рішень мають повністю підкорюватись вимогам законності. Такий висновок випливає з проголошеної у ст.8 Конституції України дії принципу верховенства права, до змісту якого входить обов`язок органів публічної влади діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Ці органи не повинні діяти свавільно.

У частині першій ст. 466 МК України зазначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст.486 МК України).

Відповідно до ст. 489 цього Кодексу, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил встановлюється Митним кодексом України.

У частині 2 статті 471 МКУ встановлена відповідальність за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами. Вчинення даного правопорушення тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, чого не заперечують учасники процесу (сторони), відповідач, визначаючи розмір стягнення, виходив із вартості товарів, визначених висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 27.11.2024 № 142000-3400-0439, згідно з яким було встановлено загальну вартість товару у сумі 226'026,88 грн.

Отже, розмір штрафу визначений виходячи зі частки 30 відсотків від 226'026,88 грн.

Оцінюючи доводи учасників процесу щодо вартості товарів визначеної митним органом, суд виходить з такого.

У нормах ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами. Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України, експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою. Експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.

При цьому, у вказаному випадку позивачем не ставиться питання переплати або недоплати за товар, або, до прикладу, питання придбання товару неналежної якості, що притаманно відносинам між покупцем і продавцем, а не покупцем і митним органом, а отже позивачу немає необхідності встановлювати вартість товару, будучи обізнаним про ціну, яка за нього виплачена.

Як наведено вище, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 495 МКУ, посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 255 КУпАП, у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

Положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є втіленням спеціально-дозвільного (імперативного) типу правового регулювання згідно з яким «Заборонено все, що прямо не вказано у законі».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України, митна справа здійснюється на основіпринципів законності та презумпції невинуватості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Водночас, оцінюючи доводи представника відповідача, наведені у відзиві, щодо підстав та порядку призначення експертного дослідження, суд підкреслює, що він не ставить під сумнів повноваження митного органу на проведення і призначення відповідного дослідження, оскільки така експертиза, відповідно до ст. 515 МК України, не є судовою експертизою.

У цьому випадку предметом дослідження є саме об`єктивність відповідного висновку.

Разом з тим, у ході розгляду справи знайшли своє підтвердження та не спростовані такі обставини, а також доводи сторони позивача.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 515 МКУ, висновок експерта не є обов`язковим для посадової особи митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. У разі незгоди цієї особи з висновком експерта у постанові, яка виноситься у справі, повинно міститися обґрунтування такої незгоди. У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).

Водночас, суд не може залишити поза увагою такі обставини, які безпосередньо впливають на об`єктивність висновку експерта.

Відповідно до змісту наведеного висновку експерта, при визначенні вартості об`єктів експертизи враховано наявне маркування на товарі, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного товару, наявну у мережі Інтернет. Враховуючи відсутність супровідних документів та велику партію, на товар застосовується знижка у розмірі 10%. Отже, було встановлено загальну вартість ввезеного товару у розмірі 226'026,88 грн.

Як вбачається зі списку використаних джерел цінової інформації, зазначеної у висновку № 142000-3400-0439 від 27.11.2024, митним органом бралась інформація з таких ресурсів: shafa.ua, kidsaff.ua, olx.ua, kasta.ua, rozetka.com.ua, epicenter.ua, lidl.fr, a lidl.pl.

Суд погоджується з доводами позивача про необ`єктивність вказаного висновку, які не були спростовані у ході розгляду справи відповідачем, з огляду на те, що ціни на зазначених сайтах наведено уже з урахуванням податків сплачених імпортерами при ввезенні товарів на митну територію України (у т. ч. мито та ПДВ -20%). Фактично експертом митного органу було проведено маркетингове дослідження та порівняльний аналіз ціни на території України у інтернет магазинах та у інтернет магазинах Франції та Польщі, у той час як, згідно з поясненнями ОСОБА_1 , зазначений товар він придбав у Німеччині та зазначений товар є стоковим (Сток (англ. Stock - дослівно запас або залишки на складі) - речі, одяг і взуття, які були у продажу, але не були продані у певний строк у магазинах, або невчасно вивезені зі складів виробників чи дилерів).

Наведені веб-сайти оглянуті експертом та описані у висновку. Обставин, які ставлять під сумнів позицію позивача щодо змісту цих сайтів у судовому засіданні не встановлено.

Також, ринкова вартість товару, що переміщувався позивачем через митний кордон України встановлена експертом лише на підставі припущень щодо відсутності будь -яких прихованих факторів на підставі опису вилучених товарів від 14.11.2024 (арк.2 Висновку), де фактичного огляду вилученого взяття, його стану і т.д., а також лише на підставі цінових пропозицій з мережі Інтернет (зокрема, з українських сайтів).

При цьому слід відзначити, що наведене обґрунтування та доводи зазначені позивачем безпосередньо у позовній заяві, а отже у сторони відповідача було цілком достатньо часу та процесуальних можливостей спростувати зазначені доводи опонента.

Окрім того, сам експерт у висновку вказує наступну фразу: «При визначенні вартості об`єктів дослідження експерт … виходив з наступних припущень/застережень:…». Тобто достовірність висновку експерта фактично ґрунтується на припущеннях, що само по собі ставить під сумнів об`єктивність такого висновку.

Поряд з цим, згідно з витягом з ЄДРПОУ, видом основної економічної діяльності Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України є державне управління загального характеру, до якого, відповідно до Коду КВЕД 84.11, не відноситься діяльність щодо проведення експертиз.

У процедурі притягнення до відповідальності за порушення ч.2 ст.471 МК України важливою складовою призначення покарання у вигляді сплати штрафу є ціна товару. Саме визначення дійсної вартості вилучених у ОСОБА_1 товарів, має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

У ході судового розгляду позивач надав суду рахунок-фактуру №24-217 від 13.11.2024, виданий товариством Noorex trading GmbH, про придбання взуття в асортименті у кількості 182 пари за ціною 1428 євро, що станом на день ввезення товару на митну територію України (14.11.2024) становило 62'760,46 (шістдесят дві тисячі сімсот шістдесят) гривень 46 копійок, згідно з офіційним курсом НБУ станом на 14.11.2024 - 1 євро = 43,9499 грн.

Водночас, оцінюючи доводи відповідача про недопустимість та неналежність вказаного рахунку, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Долучений позивачем рахунок-фактура безпосередньо стосується обставини придбання позивачем товару, вказаного в оскаржуваній постанові, тобто містить інформацію щодо предмета доказування. Також, рахунок-фактура містить інформацію про магазин, у якому придбані виявлені митним органом товари, відомості про продавця, найменування товару та його ціну. Окрім цього, сам факт сплати позивачем коштів за придбане взуття підтверджується підписом уповноваженої особи продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто відзначити, що наведений вище принцип презумпції невинуватості надає позивачу право не доводити свою невинуватість. Цей принцип очевидно охоплює та включає право не подавати в обов`язковому порядку докази на спростування доводів митного органу, який у цій справі фактично виконує функцію сторони обвинувачення.

Суду надано належний переклад цього рахунку-фактури, отже доводи відповідача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Наведене свідчить про те, що фактична вартість товару на момент його ввезення на митну територію України становила 1428 євро. Отже, з огляду на положення ч. 1 ст. 374 МК України, вартість незадекларованого товару на момент його ввезення становила 1428 EUR, що еквівалентно 62'760,46 грн.

Таким чином, до позивача слід було застосувати стягнення у виді штрафу у розмірі 18'828,14 грн.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Наведене твердження відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 337/3389/16-а.

Оскаржувана постанова безпосередньо стосується позивача та покладає на нього обов`язок сплатити штраф, а відтак має безпосереднє відношення до реалізації його прав та інтересів.

Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення у межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду наведеному у постанові від 31.01.2018 у справі №660/575/16-а.

У постанові від 12.05.2020 у справі №490/236/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив наступне. Процедура оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Тобто, у даному випадку, норми КУпАП і КАС України застосовуються субсидіарно. Зокрема, частиною другою статті 162 КАС України передбачено можливість прийняття судом іншої, ніж визначено у пунктах 1-8 цієї ж частини статті, постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Натомість, статтею 293 КУпАП закріплено повноваження орану за наслідками розгляду скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення, наділений повноваженнями, зокрема, змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

Як наведене вище, суд у цій справі враховує наступні положення законодавства.

У частині 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, виходячи з конкретних обставин даної справи наведених вище, суд вважає, що найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зміна заходу стягнення, шляхом зменшення його розміру в межах, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, зі штрафу у сумі 67'808,06 грн на штраф у сумі 18'828,14 грн.

Таким чином, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.241-246, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

У постанові Львівської митниці Державної митної Служби України у справі про порушення митних правил № 1431/20900/24 від 28.01.2025 відносно ОСОБА_1 змінити захід стягнення, застосований до правопорушника, у межах, передбачених ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, зі штрафу у сумі 67'808,06 гривень на штраф у сумі 18'828,14 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 30.03.2024, орган, що видав 7313);

представниця позивача ? Коцай Ганна Любомирівна (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю ЛВ № 001694 від 18.09.2019; електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 );

відповідач ? Львівська митниця (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343);

представники відповідача - Зирянов Олег Юрійович, Лубоцький Богдан Ігорович (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка).

Повний текст судового рішення складений 25.02.2025.

Головуюча суддя Ольга ПАВЛЮК