Рішення № 125399198, 25.02.2025, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/295/2025

Справа № 536/2326/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2025 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду із позовною заявою де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №7124997 від 23.09.2021 року у розмірі 35456,97 грн, а також стягнути судові витрати на сплату судового збору у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що 23.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №7124997, згідно умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, строком на 1096 днів, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 18750,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит в сумі 18750,00 грн та сплатити проценти за користування кредитом 25% в день (9125% річних) за перший день користування кредитом, - 85% річних за всі наступні дні (з другого дня) користування кредитом.

В подальшому 28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено Договір Факторингу №2808-23, відповідно до умов якого, TOB «Слон Кредит» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит №7124997 від 23.09.2021 року, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 35456,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 14457,21 грн.; заборгованість за відсотками 20999,76 грн..

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та понесені судові витрати.

12.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач ТОВ «Діджи Фінанс» свого представника не направив, направив заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позов прохає задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву не подав, будь-яких заяв не подав.

Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подав та з урахуванням клопотання сторони позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши та проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно ізст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що 23.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №712497, згідно умов якого кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, строком на 1096 днів, тобто до 23.09.2024 року включно (п.1.4 Договору), надати позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 18750,00 грн, з яких 1500,00 грн перераховуються ОСОБА_1 на вказаний рахунок, а 3750,00 грн перераховуються TOB «Слон Кредит», - як оплата процентів за перший день користування кредитом (п.1.3,2.1 Договору), а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за користування кредитом: - 25% в день (9125% річних) за перший день користування кредитом, - 85% річних за всі наступні дні (з другого дня) користування кредитом (п.1.5. Договору).

Відповідач перед укладенням кредитного договору був ознайомлений з усіма його умовами і погодився укласти договір саме на таких умовах, про що свідчить наявність його підпису у Анкеті-заяві, Паспорті споживчого кредиту, Таблиці обчислення вартості кредиту, договорі про надання споживчого кредиту №712497, від 23.09.2021 року.

Також, судом встановлено факт перерахування ТОВ «Слон Кредит» ОСОБА_1 коштів в сумі 15000,00 грн. за договором №712497 від 23.09.2021 року, що підтверджується копією платіжного доручення №9481 від 23.09.2021 року.

Згідно ст.638ЦК України,договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.640ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст.642ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно достатті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст. 1054та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимогстатті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідностатті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силуст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч.2ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Оскільки боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно матеріалів справи 28.08.2023 року між TOB «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого, а також акту приймання передачі Реєстру прав вимог від 28.08.2023 року, витягу з Реєстру прав вимог від 28.08.2023 року, платіжної інструкції № 4565 від 28.08.2023 року, TOB «Слон Кредит» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №7712497 від 23.09.2021 року, що укладений між TOB «Слон Кредит» та ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи та положення вказаних норм законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» є новим кредитором у зобов`язанні з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором TOB «Слон Кредит» та ОСОБА_1 №7712497 від 23.09.2021.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Діджи Фінанс» 15.11.2023 року звертався до ОСОБА_1 з досудовою вимогою про належне виконання зобов`язання за договором №7712497 від 23.09.2021 року.

Тож, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір, отримав кошти за кредитним договором, про що свідчить платіжне доручення, погодився з усіма викладеними у договорі умовами та взяв на себе зобов`язання належного виконання цих умов, про що свідчить його підпис, доказів протилежного до суду не подано, відзиву на позовну заяву не надходило.

Суд визнає, що невиконанням умов договору порушені права нового кредитора у зобов`язанні, тому позивач має право вимагати повернення позичальником боргу відповідно до наданої первинним кредитором відомості щодо наявних нарахувань та погашень.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 35456,97 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14457,21 грн.; заборгованість за відсотками - 20999,76 грн..

Тож, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, заборгованість не сплатив, не спростував наявність вказаної заборгованості та її розміру, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно п.6 ч.1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.

Враховуючи, що позовні вимого задоволено тож з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Відповідно доп.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина 8 ст. 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Обов`язковимпереліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є:

-договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.);

-розрахунок наданих послуг з їх детальним описом;

-документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Згідно ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем у позові заявлено, що розмір понесених судових на професійну правничу допомогу становить 6000,00 грн. та додано докази на підтвердження таких витрат, а саме долучено договір № 42649746 про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року укладений між ТОВ «Діджи фінанс» та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», додаткову угоду від 27.06.2024 року до договору № 42649746 про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року, детальний опис робіт наданих АБ «Анастасії Міньковської» договору № 42649746 від 11.12.2023 року, акт підтвердження факту надання правничої допомоги від 27.06.2024 року. Також подано наказ про затвердження складу членів виконавчого органу з питань представництва в суді де зокрема вказано представника Романенко М.Е. та додано довіреність на його ім`я.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).

У додатковій Постанові від 19 лютого 2020 року справі № 755/9215/15-ц, Велика Палата Верховного суду, наголосила, щопри визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У Постановах Верховного Суду усправі №905/1795/18 від 24 жовтня 2019 року та усправі №922/2685/19 від 08 квітня 2020 року визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В іншій своїй Постанові від 07.09.2020 року справа № 910/4201/1 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Уразі відсутностіу текстідоговору такихумов (пунктів)щодо порядкуобчислення,форми таціни послуг,що надаютьсяадвокатом,суди,в залежностівід конкретнихобставин справи,інших доказів,наданих адвокатом,використовуючи своїдискреційні повноваження,мають правовідмовити узадоволенні заявипро компенсаціюсудових витрат,задовольнити їїповністю абочастково.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі N 922/1163/18.

Суд, досліджуючи надані докази фактичного здійснення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, не вбачає їх підтвердження з огляду на відсутність доказів їх оплати (квитанції, чи ін..), тобто документу про оплату оформленого у встановленому законом порядку.

Визначаючи пропорційність предмета спору з розміром витрат на правничу допомогу, їх доведеність та фактичну наявність, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, при цьому позов подавався до суду представником Романенко О.М.

А тому з урахуванням встановлених та доведених обставин, суд вважає, що обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а також доведеним розміром витрат на правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права є сума - 3000 грн., яка і підлягає до стягнення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 530, 610, 612,629, 1054, 1048 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська 243-А, а/с 897, НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість по кредитному договору №712497 від 23.09.2021 року у розмірі 35 456,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», (код ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська 243-А, а/с 897, НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомого у сумі 3000 грн. .

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І. Хіневич