Рішення № 125394936, 25.02.2025, Новоселицький районний суд Чернівецької області

25.02.2025

Справа № 720/2457/24

Провадження № 2/720/140/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

заучастю секретаряЛук`ян Г.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що з метою отримання кредитних послуг 29 травня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (https://kachay.com.uа), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № 00-8166026, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 10000 гривень строком на 120 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, з річною відсотковою ставкою 5472,07%. 18 грудня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Фінансова компанія Ейс» укладено договір факторингу № 18122023, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія Ейс» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 .. Протягом дії кредитного договору відповідач систематично не виконував належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасного погашення кредиту та допустив прострочену заборгованість по кредиту, яка станом на 18 грудня 2023 року становила 35500 гривень, в тому числі заборгованість за основною сумою боргу 10000 гривень, заборгованість за відсотками 25000 гривень та комісія 500 гривень. Оскільки, відповідач у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути нього в примусовому порядку кредитну заборгованість та судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З метою всебічного, повного, об`єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з`ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надала, а також в судове засідання не з`явилася та не повідомила суд про причини своєї неявки, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду справи. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 29 травня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (https://kachay.com.uа), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем було укладено кредитний договір № 00-8166026, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 10000 гривень строком на 120 днів (п. 1.2 та 1.3 Договору), зі сплатою відсотків за користування кредитом, визначених в договорі в розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.4.2Договору), з річною відсотковою ставкою 5472,07% (п.1.7 Договору).

Варто зазначити, що відповідно до п. 2.2 розділу 2 «Порядок надання кредиту», в якості підпису позичальника та кредитодавця використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, який має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що перед укладання самого договору, товариство здійснює ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог визначених НБУ (BankID).

18 грудня 2023 року між ТОВ «Качай гроші» та «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 1-18122023, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло статусу нового кредитора та відповідно до п. 2.1 договору, фактор отримав статус нового кредитора до боржників зазначених в реєстрі боржників та отримало право вимоги до ОСОБА_1 ..

Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно частини 1 статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).

Частиною 12 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні договору відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на офіційному веб-сайті позичальника у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Факт отримання відповідачем кредиту від позивача підтверджується підписаним договором кредиту, платіжними дорученнями, відповідно до яких було здійснено перерахування кредитних коштів на платіжну банківську карту відповідача та випискою АТ КБ «Приватбанк» від 20 січня 2025 року, відповідно до якої 29 травня 2023 року відповідачу було здійснено переказ коштів в сумі 10000 гривень саме на емітовану картку, яка належить останньому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість станом на 14червня 2024року за основною сумою боргу 10000 гривень, заборгованість за відсотками 25000 гривень.

Вирішуючи питання щодо стягнення комісії суд виходить з наступного.

Статтею 204ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11Закону України«Про захистправ споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Позивачем в пункті 1.5 кредитного договору встановлено обов`язок позичальника сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 500 гривень, але вказаний пункт договору порушує статті 11, 18, 19Закону України«Про захистправ споживачів» та є грубим порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини п`ятої статті 12Закону України«Про споживчекредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме як компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним.

Враховуючи те, що позивачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 1.5 кредитного договору, укладеного між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту в розмірі 5 % від суми кредиту, є нікчемним.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року за № 496/3134/19, яка є обов`язковою для виконання судами України.

За вказаних обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за управління кредитом слід відмовити за безпідставністю.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч ст. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, представником позивача разом із поданням позовної заяви, було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 6000 гривень, який міститься як позовній заяві, так і в акті прийому-передачі наданих послуг від 17 червня 2024 року.

В обґрунтування своєї заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав договір на надання правничої допомоги № 17/06/24-01, додаткову угоду № 1 до Договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг, в якому викладений розрахунок суми судових витратна правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Згідно з частиною другою статті 137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертої статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналізуючи надані представником позивача документи на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд погоджується з аргументами представника відповідача, що такі витрати в сумі 6000 гривень, які відповідають критеріям співмірності, оскільки сума заборгованості стягнутої за договором кредиту складає 35000 гривень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень, оскільки цей розмір судових витрат є співрозмірним у даній справі, відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 520/9831/19.

А тому, зважаючи на обсяг наданих адвокатом - представником позивача послуг та витраченого часу по даній справі, суд вважає обґрунтованими заявлені ним вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень, які є реальними та розумними.

На підставі ст.ст. 205, 207, 512, 514, 526, 549, 551, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 626, 628, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81,137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» суму кредитної заборгованості станом на 18 грудня 2023 за кредитним договором № 00-8166026 від 14 червня 2024 року в розмірі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень, яка складається за основноюсумою боргу 10000гривень тазаборгованості завідсотками 25000гривень

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору в розмірі 2422 гривень 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач може подати до Новоселицького райсуду заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Ляху Г.О.