Рішення № 125390536, 06.02.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2025м. ДніпроСправа № 904/3476/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Серостанова В.О.

та представників:

від позивача: Кравчук Д.В. - адвокат; Дідик І.М. адвокат;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібертон", с. Партизанське Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл.

до відповідача-1: держави Російська Федерація в особі

Міністерства юстиції Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація,

Міністерства оборони Російської Федерації, м. Москва, Російська Федерація;

відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Газпром", м. Санкт-Петербург, Російська Федерація;

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", м. Санкт-Петербург, Російська Федерація;

відповідача-4: Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед", м. Калінінград, Російська Федерація

про солідарне стягнення майнової шкоди в сумі 89 060 681,88 грн у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лібертон" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації 89060681,88 грн в порядку відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.05.2024 збройними силами РФ у період часу з 01:08 год по 02:03 год здійснено обстріл цивільної інфраструктури м. Дніпра з використанням БПЛА з вибухівкою. Через влучання вибухівки сталося займання великої площі складського приміщення ДП "Комбінат Салют" і, як наслідок, знищення товарно-матеріальних цінностей позивача, що перебували на зберіганні у цьому складському приміщенні. За результатом проведеної інвентаризації вартість знищеного становить 89060681,88 грн, які й заявлені до стягнення.

Судовий збір, від сплати якого заявник позову звільнений згідно з пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а також витрати на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на державу Російська Федерація.

Ухвалою суду від 12.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10.09.2024 з викликом сторін у підготовче засідання.

Ухвалою суду від 10.09.2024 продовжено підготовче провадження у справі до 11.11.2024 включно та за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання на 08.10.2024, після чого засідання суду призначалося на 05.11.2024.

05.11.2024 підготовче засідання не відбулося.

18.10.2024 позивач подав до суду клопотання про залучення співвідповідачів та зміну предмета позову.

При цьому позивач, посилаючись на судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо застосування доктрини alter ego (в перекладі з лат. "другий я"), доходить висновку, що Російська Федерація та Публічне акціонерне товариство "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародна компанія Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" за юридичною аналогією у деліктних правовідносинах мають розглядатися як єдиний заподіювач шкоди і нести солідарну відповідальність за статтею 543 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування визнання групи "Газпром" alter ego Російської Федерації відповідно до критеріїв, установлених Європейським судом з прав людини та Верховним Судом, позивач посилається на наступні обставини та докази, надані на їх підтвердження.

«IV. Коротке викладення тесту.

4.1. ПАТ "Газпром" головна компанія Групи "Газпром" створене державою, мало конкретну публічну мету (експлуатувати єдину систему газопостачання Росії та забезпечувати стабільність внутрішніх і зовнішніх поставок газу), контрольний пакет акцій належить Російській державі і, згідно з російським законодавством, завжди буде мажоритарною власністю Російської держави. До "Газпрому" застосовується спеціальний правовий режим (наприклад, "Газпром" не може розпоряджатися значною частиною активів, якими володіє, і на нього не поширюються загальнозастосовне законодавство про банкрутство).

4.2. ТОВ "Газпром Капітал" та МК ТОВ "Газпром Інтернешнл" засновані ПАТ "Газпромом", що діють під контролем Росії. При цьому, "Газпром Капітал" створене як фінансовий та холдинговий механізм "Газпрому", що повністю та безпосередньо належить "Газпрому". В свою чергу "Газпром Інтернешнл" існує як додаткова холдингова компанія "Газпрому", яка повністю належить і контролюється "Газпромом" через 100 % володіння ним "Газпром Капітал".

4.3. Незважаючи на те, що за національним законодавством "Газпром", "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл" формально є окремими юридичними особами, фактична та економічна реальність полягає в тому, що всі три компанії належать Російській державі, контролюються нею та діють як одне ціле, як описано нижче.

4.4. Що стосується інституційної незалежності (тобто ступеня державної власності), то, контрольний пакет акцій "Газпрому" належить державі, і за законом державні акції "Газпрому" не можуть бути відчужені, тим самим забезпечено постійний контроль держави над "Газпромом". У свою чергу, "Газпром" повністю володіє "Газпром Капіталом", а останній повністю володіє "Газпром Інтернешнл". Крім того, структура корпоративного управління всіх трьох компаній є такою, що забезпечує суворий контроль з боку Російської Федерації. Отже, "Газпром", "Газпром Капітал", та "Газпром Інтернешнл" мають незначну інституційну незалежність від політичного керівництва Російської Федерації або взагалі не мають такої незалежності.

4.5. Наступні критерії тесту характер та контекст діяльності та операційної незалежності (тобто обсягу державного нагляду та контролю, а також контролю за активами компанії), для зручності розглядаються разом. Група "Газпром" створена та існує як інструментарій Російської Федерації, та використовується російським політичним керівництвом для реалізації визначених ним внутрішніх і міжнародних геополітичних цілей. Корпоративне управління Групи "Газпром" контролюється політичним керівництвом Росії в цілому і президентом Росії Путіним В.В. зокрема. Незважаючи на те, що президент Путін В.В. і російські міністри не займають жодних керівних посад у Групі "Газпрому", вони систематично здійснюють повний контроль над оперативними та комерційними рішеннями Групи "Газпром" з метою досягнення геополітичних цілей. Попри те, що такі рішення часто приймаються на шкоду комерційним та юридичним інтересам в цілому названої вище Групи, у тому числі "Газпром", "Газпром Капітал", та "Газпром Інтернешнл". До таких рішень належать, зокрема: якому замовнику має постачатися газ, якою з компаній Групи "Газпром", за якою ціною, на який період і в якій валюті мають проводитися розрахунки. Ці умови визначаються, перш за все, не в комерційних чи юридичних інтересах "Газпрому", а для досягнення геополітичної мети, визначеної політичним керівництвом Росії.

4.6. Що стосується відокремлення майна Групи "Газпром" від державного майна, то приймаючи вищезазначені операційні рішення за компанії Групи "Газпром", з метою досягнення геополітичних цілей і всупереч комерційним інтересам Групи "Газпром", Російська Федерація фактично поводиться з активами Групи "Газпром", у тому числі кожного з відповідачів, так, ніби вони належать безпосередньо Російській Федерації. Таким чином, Група "Газпром" очевидно не має фактичної економічної незалежності у відносинах з Російською державою. З цієї причини не слід брати до уваги формальне відокремлення майна між "Газпром", "Газпром Капітал", та "Газпром Інтернешнл", з одного боку, та Російською державою, з іншого.

4.7. З вищевикладеного слідує, що ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром Капітал" та МК ТОВ "Газпром Інтернешнл" можуть нести відповідальність за шкоду заподіяну державою Російська Федерація, що свідчить, що вони є належними співвідповідачами за позовом ТОВ "Лібертон" до держави Російська Федерація про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

V. Детальне викладення тесту.

5.1. З викладеної практики ЄСПЛ та Верховного Суду вбачається, що для визнання формально приватної компанії alter ego держави та покладення на таку приватну компанію відповідальності за завдану державою шкоду, необхідно встановити наступне:

правовий статус приватної компанії згідно з національним законодавством, зокрема спеціальний порядок створення та функціонування, хоча цей критерій не є визначальним;

інституційна незалежність приватної компанії (у тому числі ступінь державної власності);

характер діяльності приватної компанії та контекст її діяльності, зокрема, чи створена вона з комерційною метою та чи виконує конкретні державні функції під наглядом державних органів;

операційна незалежність приватної компанії, тобто ступінь державного нагляду і контролю при виконанні вищезазначених функцій, а також контроль держави над її активами;

відокремлення майна компанії від власності держави.

При цьому слід звернути увагу на позицію Верховного Суду щодо необхідності ігнорування формального відокремлення майна, якщо буде встановлено, що фактично "держава розпоряджається майном компанії як своїм" або "суттєво контролює" його.

5.2. Як ЄСПЛ, так і Верховний Суд при застосуванні вищезазначених критеріїв встановили, що жоден з них не є "визначальним" сам по собі.

5.3. Щодо правового статусу групи "Газпром" згідно з національним законодавством:

5.3.1. Група "Газпром", до складу якої входять з окремою метою "Газпром", "Газпром Капітал", та "Газпром Інтернешнл", створена державою Російська Федерація як корпоративна група, яка контролюється державою, наділена очевидними суспільними функціями, діє під особливим правовим режимом, відмінним від законодавства загального застосування, контрольний пакет акцій якої перебуває у постійній власності держави, про що детально викладено нижче.

5.3.2. ПАТ "Газпром" і Група компаній "Газпром" (далі "Група "Газпром") були створені Постановою Ради Міністрів СРСР від 08.08.1989 № 619 "Про утворення Державного газового концерну "Газпром" (далі "Постанова 619"). Постанова 619 також передбачала, що "управління діяльністю концерну "Газпром" здійснює Бюро Ради Міністрів СРСР з питань паливно-енергетичного комплексу" (роздрукований текст Постанови 619 додається дод. 1; а.с.122 - 125 том 3).

5.3.3. "Газпром" був створений як "Концерн", тобто група компаній, "які безпосередньо підтримують роботу Єдиної системи газопостачання СРСР". У постанові 619 зазначалося: "До складу "Газпрому" входять підприємства, які безпосередньо забезпечують функціонування Єдиної системи газопостачання СРСР (далі "ЄСГ"), в тому числі виробничі об`єднання з видобутку, переробки, транспортування газу, виробничі об`єднання з транспортування і постачання газу, а також відділ газового нагляду, трудового забезпечення і сільського господарства, диспетчерські та інші підприємства і організації".

5.3.4. До цього часу Група "Газпром" продовжує працювати як інтегрована група компаній, включаючи до свого складу у тому числі ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром Капітал" та МК ТОВ "Газпром Інтернешнл", яка перебуває під суворим контролем Російської держави.

5.3.5. ПАТ "Газпром", який діє як основна холдингова компанія Групи "Газпром", оператор ЄСГ, а іноді і як постачальник за міжнародними контрактами на постачання газу, продовжує на більш ніж 50% належати Російській державі (роздруківка з офіційного вебсайту Газпрому щодо структури Газпрому додається дод. 2; а.с. 126 - 130 том 3).

5.3.6. ТОВ "Газпром Капітал", який діє як фінансова та холдингова структура, яка на 100% належить "Газпрому" (роздруківка статуту ТОВ "Газпром Капітал" додається дод. 3; а.с. 131 - 150 том 3).

5.3.7. МК ТОВ "Газпром Інтернешнл", ще одна холдингова компанія Групи "Газпром", яка на 100% належить "Газпром Капіталу" (що було встановлено Господарським судом Запорізької області в рішенні від 27.08.2024 у справі № 908/1955/22(908/1654/24).

5.3.8. Спершу "Газпром" створювався як "юридична особа, що діє на підставі Закону СРСР "Про державне підприємство (об`єднання)".

5.3.9. Указом Президента РФ № 1333 від 05.11.1992 (далі "Указ про реорганізацію "Газпрому" 1992 року") ПАТ "Газпром" був реорганізований в "Російське акціонерне товариство" (роздруківка вказаного указу додається дод. 4; а.с. 151 - 155 том 3). Термін "російський" як частина корпоративної форми ПАТ "Газпром" в його повній юридичній назві вказував на те, що Російська Федерація є контролюючим акціонером ПАТ "Газпром".

5.3.10. ТОВ "Газпром Капітал" та МК ТОВ "Газпром Інтернешнл" зареєстровані за російським законодавством як товариства з обмеженою відповідальністю.

5.3.11. Незважаючи на те, що вони створені згідно з національним законодавством як формально окремі юридичні особи, фактично та практично ці компанії діють як інтегрована корпоративна група, контрольована Російською державою, як описано нижче.

5.3.12. Багато в чому "Газпром" веде діяльність в умовах особливого правового режиму, який відрізняється від режиму, в межах якого ведуть діяльність звичайні комерційні компанії в Росії.

5.3.13. Стаття 1 Федерального закону 1999 року "Про постачання газу в Російській Федерації" (далі "Закон про газопостачання"), який спеціально "був спрямований на забезпечення задоволення потреб держави у стратегічних енергетичних ресурсах", визначає обов`язки "Газпрому" як власника Єдиної системи газопостачання Росії ("ЄСГ") (роздруківка вказаного закону додається дод. 5; а.с. 156 - 163 том 3).

5.3.14. Стаття 14 Закону про газопостачання передбачає: "Організація, що володіє єдиною системою газопостачання [тобто "Газпром"], може бути ліквідована тільки федеральним законом".

5.3.15. Таким чином, "Газпром" не підпадає під дію російського законодавства про банкрутство та ліквідацію корпорацій за загальним правилом, оскільки відповідно до вищезгаданої законодавчої норми, ліквідація "Газпрому" можлива лише на підставі спеціального федерального закону.

5.3.16. Отже, фактично без згоди Російської Федерації Група "Газпром" не може бути оголошена банкрутом, навіть якщо вона є неплатоспроможною.

5.3.17. Стаття 15 Закону про газопостачання зазначає наступне: "Загальна частка простих акцій організації власника Єдиної системи газопостачання, які належать Російській Федерації і належать акціонерним товариствам, більше 50 відсотків акцій яких належать Російській Федерації, не може бути менше 50 відсотків плюс одна частка від загальної кількості простих акцій організації власника Єдиної системи газопостачання. Продаж та інші способи відчуження таких простих акцій можуть здійснюватися на підставі федерального закону".

5.3.18. Таким чином, Російська Федерація завжди буде власником контрольного пакета акцій "Газпрому".

5.3.19. З вищевикладеного вбачається, що ПАТ "Газпром" головна компанія Групи "Газпром" створене державою, мало конкретну публічну мету (експлуатувати єдину систему газопостачання Росії та забезпечувати стабільність внутрішніх і зовнішніх поставок газу), контрольний пакет акцій належить Російській державі і, згідно з російським законодавством, завжди буде мажоритарною власністю Російської держави. До "Газпрому" застосовується спеціальний правовий режим (наприклад, "Газпром" не може розпоряджатися значною частиною активів, якими володіє, і на нього не поширюються загальнозастосовне законодавство про банкрутство).

5.3.20. "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл" засновані "Газпромом", що діють під контролем Росії. При цьому, "Газпром Капітал" створене як фінансовий та холдинговий механізм "Газпрому", що повністю та безпосередньо належить "Газпрому". В свою чергу "Газпром Інтернешнл" існує як додаткова холдингова компанія "Газпрому", яка повністю належить і контролюється "Газпромом" через 100% володіння ним "Газпром Капітал".

5.3.21. Незважаючи на те, що за національним законодавством "Газпром", "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл" формально є окремими юридичними особами, фактична та економічна реальність полягає в тому, що всі три компанії належать Російській державі, контролюються нею та діють як одне ціле, що описано вище.

5.3.22. Отже, за критерієм тесту, що стосується юридичного статусу, "Газпром", "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл" повністю підпадають під поняття alter ego.

5.4. Щодо відсутності інституційної незалежності групи Газпром:

5.4.1. Як зазначалося вище, з моменту створення групи "Газпром" у 1989 році Постановою 619 було передбачено, що "Управління діяльністю Концерну "Газпром" здійснює Бюро Ради Міністрів СРСР з питань паливно-енергетичного комплексу". Незважаючи на те, що в 1992 році "Газпром" був перетворений на відкрите акціонерне товариство, Російська держава продовжує володіти повним контролем над "Газпромом" та іншими компаніями Групи "Газпром". Російська Федерація є, і за законом завжди має бути, мажоритарним акціонером "Газпрому". У свою чергу "Газпром" є власником 100 відсотків статутного капіталу "Газпром Капітал", а останній повністю володіє "Газпром Інтернешнл". Вказана гарантована національним законом структура власності надає Російській Федерації повноваження призначати керівництво в "Газпромі", а через "Газпром" керівництво "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл", а також контролювати діяльність кожного з них.

5.4.2. Російська Федерація є власником контрольного пакета акцій "Газпрому". Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті "Газпрому", Російська Федерація володіє 50,23% акцій "Газпрому" через: (і) Федеральне агентство з управління державним майном (державне агентство) 38,37%, (іі) АТ "Роснефтегаз", яке за даними того ж сайту "контролюється Російською Федерацією", 10,97%; та (і) АТ "Росгазіфікація", яке також, згідно з тим самим сайтом, "контролюється Російською Федерацією", 0,89% (роздруківка з офіційного вебсайту Газпрому щодо структури Газпрому додається дод. 2; а.с. 126 - 130 том 3).

5.4.3. Закон про газопостачання, який спеціально "був спрямований на забезпечення задоволення потреб держави в стратегічних енергоресурсах" і встановлює обов`язки "Газпрому" як власника ЄСГ Росії, у ст. 15 даного Закону передбачає, що Російська Федерація завжди буде мажоритарним акціонером "Газпрому", чим забезпечує та гарантує постійний контроль держави над "Газпромом".

5.4.4. У свою чергу Російська Федерація, як мажоритарний власник та контролер, через "Газпром" володіє 100 відсотками часток у статутному капіталі "Газпром Капітал" (роздруківка статуту ТОВ "Газпром Капітал" додається дод. 3; а.с. 131 - 150 том 3), а останній володіє всією часткою у статутному капіталі "Газпром Інтернешнл" (що було встановлено Господарським судом Запорізької області в рішенні від 27.08.2024 у справі №908/1955/22(908/1654/24). Відповідно Російська держава прямо та опосередковано володіє акціонерними (статутними) капіталами відповідачів, що гарантує їй повний контроль за їх діяльністю.

5.4.5. У відповідь на західні економічні санкції 05.08.2022 Указом 520 президент ОСОБА_1 запровадив заборону на передачу акцій або часток в російських енергетичних компаніях, визначених як "стратегічні" (а також у їхніх дочірніх компаніях), акції яких належали іноземним інвесторам з країн, внесених до "Списку іноземних держав і територій, які здійснюють недружні дії проти Російської Федерації" (роздруківка вказаного указу додається дод. 6; а.с. 164 - 167 том 3). "Газпром", "Газпром Капітал" і "Газпром Інтернешнл" були визнані такими, що підпадають під обмеження. Вищевказані правочини можуть вчинятися виключно за згодою Президента РФ, в іншому випадку вони вважаються нікчемними. Ці заходи запровадили ще більше обмежень у структурі власності Групи "Газпром".

5.4.6. ПАТ "Газпром" за організаційно-правовою формою є публічним акціонерним товариством, створеним відповідно до законодавства Російської Федерації (роздруківка статуту ПАТ "Газпром" додається дод. 7; а.с. 168 - 170 том 3). Структура корпоративного управління ПАТ "Газпром" виглядає наступним чином:

Російським законодавством, зокрема ст. 66 Закону РФ "Про акціонерні товариства" (роздруківка якого додається дод. 8; а.с. 171 - 177 том 3), і Статутом ПАТ "Газпром" передбачено, що управління "Газпромом" здійснює колегіальний орган рада директорів, що обирається Загальними зборами акціонерів. Фактично це означає, що Російська держава, яка контролює більшість голосів на загальних зборах, має право обирати всю раду директорів "Газпрому". Загальні збори (де Російська держава володіє більшістю голосів) також мають право звільняти членів Ради директорів як за наявності причини, так і за відсутності такої.

Рада директорів ПАТ "Газпром" (призначається на розсуд держави) має право призначати колективний орган, який керує повсякденними справами ПАТ "Газпром" Правління.

Правління (яке з описаних вище причин фактично контролюється Російською державою) надалі призначає Голову Правління, тобто Генерального директора ПАТ "Газпром". З 2001 року, тобто по суті весь той час, поки Президент ОСОБА_2 перебуває при владі, цю посаду обіймає ОСОБА_3 . Останній давній союзник президента ОСОБА_1 , в період з 1991 по 1996 роки працював у Комітеті із зовнішніх зв`язків мерії Санкт-Петербурга за часів Володимира Путіна (який став президентом Росії у 2000 році) (даний факт був зафіксований у статті іноземного видання Тhe Times, роздруківка якої додається дод. 9; а.с. 178 - 183 том 3).

5.4.7. Двоє інших компаній організовані як товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до законодавства РФ. Кожним з них керує одноосібний директор, який призначається загальними зборами "учасників", у відповідності до с. 40 Закону РФ "Про товариства з обмеженою відповідальністю" (роздруківка вказаного закону додається дод. 10; а.с. 184 - 187 том 3). ПАТ "Газпром" є єдиним власником "Газпром Капіталу", а "Газпром Капітал" єдиним власником "Газпром Інтернешнл".

5.4.8. Отже, корпоративне управління Групи "Газпром" повністю контролюється Російською Державою.

5.4.9. Через те, що Група "Газпром" розкриває у фінансовій звітності контроль за дочірніми товариствами, цим прямо визнається існування такого контролю.

5.4.10. Зокрема, у своїх річних звітах, які ПАТ "Газпром" зобов`язане публікувати як публічне акціонерне товариство, ПАТ "Газпром" прямо підтверджує, що воно "контролює" "Газпром Капітал".

5.4.11. Так, ПАТ "Газпром" включив "Газпром Капітал" виходячи з власної оцінки усіх відповідних фактів та обставин до своєї консолідованої фінансової звітності у останньому аудійованому звіті за 2022 рік, опублікованому 30.06.2023, зокрема на тій підставі, що "Газпром" контролює "Газпром Капітал" (частина вказаного звіту додається дод. 11; а.с. 188-191 том 3). Вимога такого включення викладена в російському Законі "Про консолідовану фінансову звітність" (роздруківка вказаного закону додається дод. 12; а.с. 192-196 том 3), який, в свою чергу, включає в себе Міжнародний стандарт фінансової звітності (далі "МСФЗ"/"IFRS"). МСФЗ (IFRS)10 вимагає, щоб "інвестор [тут "Газпром"], незалежно від характеру його участі в суб`єкті господарювання (об`єкті інвестування) [тут "Газпром Капітал"], визначав, чи є він материнським підприємством, оцінюючи, чи контролює він об`єкт інвестування" та "інвестор повинен враховувати всі факти та обставини при оцінці того, чи контролює він об`єкт інвестування" (роздруківка МСФЗ (IFRS) додається дод. 13; а.с. 197 - 201 том 3).

5.4.12. Критерії, за якими материнська компанія визначає, чи володіє вона "контролем" відповідно до МСФЗ (IFRS)10 значною мірою є високими. Вони встановлюють, що "... Інвестор контролює об`єкт інвестування тоді і тільки тоді, коли інвестор має все перелічене далі: (а) владні повноваження щодо об`єкта інвестування...; (b) зазнає ризиків або має права щодо змінних результатів діяльності об`єкта інвестування...; та (с) здатність використовувати свої владні повноваження щодо об`єкта інвестування з метою впливу на результати інвестора...".

5.4.13. Відповідно, виходячи з власної оцінки "Газпрому", який "врахував усі факти та обставини при оцінці того, чи контролює він об`єкт інвестування", не може виникати жодних обґрунтованих сумнівів у тому, що ПАТ "Газпром" контролює "Газпром Капітал".

5.4.14. Аналогічно, відповідно до МСФЗ (IFRS)10 "Газпром Капітал" включив до консолідованої фінансової звітності за 2023 рік відомості про діяльність "Газпром Інтернешнл" (роздруківка даного звіту додається дод. 14; а.с. 202 - 217 том 3). Тим самим підтвердив, що "Газпром Капітал", як єдиний власник 100 відсотків часток статутного Капіталу "Газпром Інтернешнл", здійснює контроль щодо останнього.

5.4.15. Стосовно цієї частини тесту ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Liseytseva and Maslov v. Russia зазначив, що "[ЄСПЛ] ... враховує ступінь державної власності, а також ступінь державного нагляду і контролю, а також контроль за активами компанії. У низці українських справ ЄСПЛ розглядав питання про те, чи належали державі більшість, чи всі акції, таким чином, щоб суб`єкти господарювання повністю залежали від держави, контролювалися та управлялися нею. У справі ОСОБА_4 та ін. ЄСПЛ встановив, що компанія-боржник належала холдинговій компанії, яка переважно складалася з соціального капіталу, і що вона перебувала під пильним контролем Агентства приватизації, що є державним органом, а також уряду".

5.4.16. Згідно з вищезазначеним, Російська Федерація є єдиним контролером ПАТ "Газпром", а в особі ПАТ "Газпром" "Газпром Капіталу" і "Газпром Інтернешнл".

Таким чином, фактично жодна з цих компаній не має інституційної незалежності від політичного керівництва Російської Федерації. Як детально описано вище, це дозволяє Російській Федерації мати повний контроль над компаніями Групи "Газпром", зокрема по суті приймати оперативні рішення, часто на шкоду інтересам Групи "Газпром".

5.4.17. Отже, за критерієм тесту, що стосується інституційної незалежності, "Газпром", "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл" повністю підпадають під поняття alter еgo.

5.5. Щодо характеру діяльності групи "Газпром", контекст її діяльності та відсутності оперативної незалежності:

5.5.1. Група "Газпром" послідовно використовується російським політичним керівництвом для досягнення внутрішніх і зовнішніх геополітичних цілей Росії, визначених російським політичним керівництвом, і в цій діяльності Група "Газпром" знаходиться під суворим контролем і управлінням з боку Російської держави.

5.5.2. Як уже зазначалося, з моменту свого заснування і до теперішнього часу в характері та контексті діяльності Групи "Газпром" домінує публічна функція, яка переслідує геополітичні цілі Російської Федерації як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях, і в цій діяльності Група "Газпром" знаходиться під наглядом і контролем Російської держави.

5.5.3. Починаючи з 1989 року "Газпром" поглинув всю сукупність суб`єктів СРСР, "які безпосередньо підтримували функціонування Єдиної системи газопостачання СРСР"; і "на момент створення [Концерн "Газпром", як його тоді називали] складав: 100% капіталу підприємств, що складалися з майна Єдиної системи газопостачання, яка тоді перебувала у федеральній власності", про що зазначено у Постанові 619.

5.5.4. На момент реорганізації "Газпрому" в 1992 році Указ Президента Росії наказує "визначити.... що "Газпром" відповідає за забезпечення: надійного газопостачання споживачів Російської Федерації, а також поставок газу за межі Роси відповідно до міждержавних і міжурядових угод...".

5.5.5. Стаття 13 Закону про газопостачання також передбачає, що "Газпром" як єдиний власник ЄСГ несе відповідальність за експлуатацію та обслуговування ЄСГ. Ці обов`язки та відповідальність були покладені на "Газпром" конкретно "з метою забезпечення надійного постачання газу та дотримання міжнародних договорів Російської Федерації та угод про постачання газу", тобто для досягнення внутрішніх та зовнішніх державних цілей. "Газпром" повинен був виконувати ці обов`язки і нести відповідальність незалежно від того, отримує "Газпром" прибуток або збиток від такої діяльності. Наприклад, якби через ЄСГ проводилась недостатня кількість поставок, що призвело б до чистих збитків Групи "Газпром", остання все одно несла б "відповідальність за забезпечення: надійного постачання газу споживачам Російської Федерації, а також поставок газу за межі Росії за міждержавними та міжурядовими угодами...". При цьому, навіть якщо б така діяльність призвела до неплатоспроможності "Газпрому", "Газпром" не може бути визнано банкрутом через особливий правовий режим, в межах якого він діє. Очевидно, що такі функції, для таких цілей і на таких умовах, як правило, передбачені для державних органів, а не для комерційних компаній, звичайною метою яких є досягнення прибутковості для своїх акціонерів.

5.5.6. З метою забезпечення ефективного контролю за діяльністю "Газпрому" з боку Російської Федерації, без втручання сторонніх приватних акціонерів, в ст. 15 Закону про газопостачання передбачено вимогу про те, що Російська Федерація завжди повинна бути мажоритарним акціонером "Газпрому".

5.5.7. Як встановив ЄСПЛ у справі "Макаренко проти України", у 2009 році (на той час) Прем`єр-міністр Росії Путін В.В., а не корпоративне керівництво Групи "Газпром", погодив з Україною умови постачання газу в Україну, зокрема ціноутворення та визначення безпосереднього постачальника в рамках Групи "Газпром", залишивши за "Газпромом" лише "формалізувати" контракти.

5.5.8. У цій справі ЄСПЛ йшлося про те, чи були порушені права людини пана Макаренка, колишнього голови митної служби України, у зв`язку з його тривалим триманням під вартою в рамках українського кримінального провадження щодо контрактів на постачання газу, укладених з компаніями Групи "Газпром".

5.5.9. В рамках цієї справи ЄСПЛ встановив наступні факти:

Кінець 2008 року та початок 2009 року були ознаменовані конфліктом між Україною та Росією щодо умов постачання газу, у тому числі ціни, яку сплачувала Україна...

18 січня 2009 року Прем`єр-міністри України та Росії Юлія Тимошенко та Володимир Путін дійшли згоди з метою вирішення конфлікту.

19 січня 2009 року Голови Правлінь газових компаній відповідних країн, НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Газпром" Росії, оформили умови угоди, підписавши контракт на поставку газу на 2009-2019 роки. Зокрема, ним передбачався новий підхід до ціноутворення на газ та перехід до прямих договірних відносин (раніше ВАТ "Газпром" постачав газ до України через посередника АТ "РосУкрЕнерго", спільне підприємство, зареєстроване в Швейцарії, 50% якого належало самому ВАТ "Газпром" а інші 50% двом українським бізнесменам через приватну компанію, також зареєстровану в Швейцарії)."

5.5.10. Росія перетворила постачання газу на зброю і спрямовувала дії Групи "Газпром" на досягнення міжнародних геополітичних цілей Росії, зокрема, на агресивну війну проти України, що триває в даний час.

5.5.11. 27 жовтня 2021 року: після того, як Росія спровокувала загострення світової енергетичної кризи для Європи, для досягнення геополітичних цілей, президент Росії Володимир Путін доручив "Газпрому" почати закачувати природній газ у європейські газові сховища.

5.5.12. Наприкінці 2021 року та на початку 2022 року Росія спробувала посилити вплив на Європу, спровокувавши глобальну енергетичну кризу, що тривала на той час. Очевидно, що мета вказаного була подвійною:

По-перше, чинити тиск на європейські країни, щоб досягти сертифікації газопроводу "Північний потік-2", що збільшило б залежність Європи від російського газу, поставку якого Росія може штучно обмежити або припинити, якщо буде потрібно для досягнення своїх геополітичних цілей; і

По-друге, в якості однієї з таких геополітичних цілей утримати Європу від підтримки України у (тоді запланованому) вторгненні Росії в Україну у 2022 році.

5.5.13. У 2010-х роках "Газпром" у консорціумі з кількома європейськими енергетичними компаніями будував газопровід "Північний потік-2" дном Балтійського моря для постачання газу з Росії до Європи. Багато хто в Європі був стурбований тим, що "Північний потік-2" ще більше збільшить залежність Європи від російського газу, тим самим погрожуючи європейській енергетичній безпеці та забезпечить Росії геополітичну перевагу над Європою та Україною. "Північний потік-2" був завершений до початку осені 2021 року, але так і не запрацював, оскільки його сертифікація Німеччиною спочатку була відкладена, а потім призупинена в лютому 2022 року, після офіційного визнання Росією Донецької та Луганської народних республік безпосередньо напередодні російського вторгнення в Україну.

5.5.14. Одночасно з вищезазначеними подіями, з березня 2021 року (тобто за 11 місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну) Росія накопичувала свої війська та техніку вздовж кордону з Україною, включно з бронетехнікою, ракетами та важким озброєнням (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 15; а.с. 218 - 223 том 3). Частина військ була виведена до червня 2021 року, але лише для того, щоб з жовтня 2021 року кількість була збільшена та розміщена вздовж трьох сторін України, включаючи українсько-білоруський кордон (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання New York Times, роздруківка якої додається дод. 16; а.с. 224 - 231 том 3). При цьому, на той момент російські офіційні особи продовжували заперечувати, що Росія мала плани на вторгнення на територію України.

5.5.15. В той же час, у 2021 році світ переживав глобальну енергетичну кризу. Ціни на енергоносії зростали з початку 2021 року через: (і) швидке відновлення економіки після пандемії Соvid-19, коли поставки не відразу наздогнали попит, (іі) погодні умови в різних частинах світу та (ііі) роботи з технічного обслуговування, які були відкладені у зв`язку з пандемією (даний факт було зафіксовано у Звіті Міжнародного енергетичного агентства під назвою "Глобальна енергетична криза", роздруківка якого додається дод. 17; а.с. 232 - 241 том 3).

5.5.16. Саме на цьому фоні Росія, очевидно, прагнула чинити тиск на європейські країни, з метою сертифікації газопроводу "Північний потік-2", даючи Європі зрозуміти те, що буде, якщо "Газпром" скоротить поставки газу до Європи.

5.5.17. До липня 2021 року "Газпром" спустошив свої газові сховища в Західній Європі до незвично низького рівня, що напередодні зими посилило стурбованість в дефіциті постачання. При тому, що рівень газу у сховищах у Європі загалом був низьким, аналіз даних європейської газової промисловості показав, що найбільший дефіцит спостерігався на європейських об`єктах, які належать або контролюються "Газпромом", що, за словами критиків, дедалі більше вказувало на спробу скоротити поставки енергоносіїв до Європи (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Financial Times, роздруківка якої додається дод. 18; а.с. 241 - 246 том 3).

5.5.18. Згодом, у липні 2021 року, "Газпром" скоротив постачання газу трубопроводом "Північний потік-1" (своїм основним газопроводом до Європи) до 20%, спочатку звинувативши німецького виробника турбін Siemens Energy у затримці із поверненням трубопровідної турбіни після її обслуговування в Канаді. Але Siemens Energy заявила, що саме "Газпром" повинен був надати необхідні митні документи для повернення турбіни (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 19; а.с. 247 - 250 том 3, а.с. 1 - 3 том 4).

5.5.19. На початку вересня 2021 року "Газпром" оголосив, що він все ще не може збільшити поставки до попереднього рівня через "Північний потік-1", цього разу через те, що нібито виявив витік моторного масла в останній турбіні, що залишилася та працює на компресорній станції "Портова". У відповідь Siemens Energy вказала, що передбачуваний витік масла не є технічною причиною для зупинки роботи. "Такі витоки зазвичай не впливають на роботу турбіни і можуть бути загерметизовані на місці. Це рутинна процедура в рамках робіт з технічного обслуговування1", заявили в Siemens (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 20; а.с. 4 - 10 том 4).

5.5.20. Нарешті, 27 жовтня 2021 року агентство Reuters повідомило, що президент Володимир Путін "наказав голові контрольованого Кремлем енергетичного гіганта "Газпром..." Олексію Міллеру почати закачувати природний газ у європейські газові сховища, як тільки Росія закінчить поповнювати власні запаси, що може статися до 8 листопада. Російський президент заявив, що це покращить ситуацію на європейському енергетичному ринку (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 21; а.с. 11 - 16 том 4).

5.5.21. Релевантність вищевказаних подій для цієї справи полягає в наступному:

По-перше, було очевидно, що виправданням "Газпрому" не вистачає довіри, і що справжньою причиною перебоїв із постачанням газу до Європи в той час було те, що Росія спробувала продемонструвати Європі напередодні зими, що Європа зіштовхнеться із дефіцитом газу та дуже завищеними цінами на газ, якщо не поступиться геополітичним інтересам Росії. "Газпром" використовувався Росією як інструмент у цьому процесі.

По-друге, Президент Росії, який не обіймав керівної посади в "Газпромі", мав фактичні повноваження давати вказівки "Газпрому" з суто операційних питань компанії.

5.5.22. У квітні 2022 року президент Росії Путін В.В. (а не "Газпром" як постачальник) погодив нові поставки газу до Сербії (яка зайняла прокремлівську позицію у війні Росії проти України), зокрема конкретні обсяги та умови ціноутворення.

5.5.23. Навіть після того, як Росія заповнила свої внутрішні сховища в листопаді 2021 року, відсутніх змін на європейському боці не відбулося. Про це заявило Агентство ЄС із співробітництва регуляторів енергетики. Крім того, Європейська комісія зазначила, що вивчає поведінку "Газпрому", оскільки аналітики висловили занепокоєння, що дії Росії можуть бути спрямовані на здійснення тиску на Європу, щоб вона дала зелене світло новому газопроводу "Північний потік-2" (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Euronews, роздруківка якої додається дод. 22; а.с. 17 - 29 том 4).

5.5.24. 29 травня 2022 року, через три місяці після вторгнення Росії в Україну, агентство Reuters повідомило, що в той час, як "10-річний контракт Сербії на постачання газу з "Газпромом" (GZAVI. ММ), термін дії якого закінчувався 31 травня 2022 року", "Президент Сербії Александар Вучич заявив у неділю, що під час телефонної розмови з президентом ОСОБА_5 погодив новий трирічний контракт на постачання газу" (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 23; а.с. 30 - 35 том 4).

5.5.25. Того ж дня, 29 травня 2022 року, державна радіо- та телекомпанія Сербії RTS надала значно детальніший звіт про телефонну розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання RTS, роздруківка якої додається дод. 24; а.с. 36 - 40 том 4). Згідно із заявою самого ОСОБА_8 :

"Александар Вучич сказав, що сьогодні вранці у нього була гарна розмова з президентом Росії, і що вони обговорили кілька різних тем, і що найважливішим для Сербії є те, що основні елементи нової газової угоди, яка буде підписана терміном на три роки, були узгоджені.

Він каже, що ці умови дуже вигідні для Сербії, і що це буде формула, яка досі залишалася незмінною, тобто ціна буде дуже вигідною.

"Ціна на газ буде 100 відсотків за нафтовою формулою, тобто від 310 до 408 доларів за тисячу кубометрів газу, тобто ціна за 2,2 мільярда кубометрів газу це, безумовно, найкраща ціна в Європі... Залишається питання про ціну додаткових обсягів у 800 млн кубометрів газу, тому що наше споживання зросло".

"Після розмови він направив листа директору "Газпрому" ОСОБА_9 , щоб наступного дня обговорити нові обсяги газу", [тобто ціна за додаткові 800 млн кубометрів газу].

"Якщо ми реалізуємо все з домовленості з Путіним, у нас буде безпечна зима з точки зору поставок газу, а після переговорів з "Газпромом" про обсяги, ми зможемо точно сказати, у скільки нам обійдеться середній кубометр. На даний момент це буде втричі менше, а взимку в 10-12 разів менше, ніж заплатить решта Європи".

5.5.26. Заяви ОСОБА_8 свідчать про те, що російський президент (а не "Газпром" як постачальник) може приймати і фактично приймає рішення про те, кому "Газпром" буде постачати газ, в яких обсягах і на яких умовах, включаючи ціну на газ, і що такі рішення приймаються для досягнення геополітичних цілей Росії, а не комерційних інтересів "Газпрому".

5.5.27. Аналізуючи висловлювання Вучича А. покроково, можемо дійти таких висновків:

По-перше, "Президент Сербії Александар Вучич сказав... що погодив новий трирічний контракт на постачання газу в телефонній розмові з президентом Росії Володимиром Путіним"; "Основні елементи нової газової угоди... були узгоджені" між Вучичем і Путіним показово, що ще до того, як Сербія встановила зв`язок зі стороною договору поставки "Газпромом" ( ОСОБА_10 пізніше сказав, що лише "після розмови [з ОСОБА_6 ] він надіслав листа директору "Газпрому" ОСОБА_9 , щоб обговорити нові умови"), і той факт, що "нова газова угода... буде підписана... строком на три роки". Таким чином, ОСОБА_1 , не обіймаючи жодних керівних посад в "Газпромі", мав можливість домовлятися з покупцями "Газпрому", визначати, що "Газпром" робитиме чи не робитиме і на яких умовах.

По-друге, заяви ОСОБА_8 демонструють, що умови, погоджені ОСОБА_11 до будь-якого прямого контакту між Сербією та "Газпромом" були вельми конкретними. Путін погодив: а) термін контракту на поставку три роки; (б) обсяг поставок 2,2 млрд кубометрів, як у контракті, термін дії якого на той момент закінчувався, плюс додаткові 800 млн кубометрів; в) ціноутворення:

і. для поставок 2,2 млрд кубометрів ціни на газ будуть безпосередньо пов`язані з цінами на нафту і становитимуть від 310 до 408 доларів США за 1000 кубометрів газу: "Ціна газу становитиме 100 відсотків за нафтовою формулою, тобто від 310 до 408 доларів за тисячу кубометрів газу, тобто ціна за 2,2 млрд кубометрів газу, безумовно, є найкращою ціною в Європі...";

їі. за додаткові 800 млн кубометрів ціни були б у межах узгодженого з ОСОБА_12 діапазону: "У Сербії буде дуже вигідна ціна на газ, і контракт буде підписано на три роки", "це буде втричі менше, а взимку це в 10-12 разів менше, ніж заплатить решта Європи"".

По-третє, лише після того, як ОСОБА_1 досягне домовленості з ОСОБА_7 про ці дуже конкретні умови, ОСОБА_10 налагодить контакт із "Газпромом": "Після розмови [з Путіним] він надіслав листа директору "Газпрому" Олексію Міллеру, щоб наступного дня обговорити нові умови. Отже, роль "Газпрому" в подальших переговорах щодо контракту зводилась до простого узгодження його деталей, як то конкретних цін в межах вже визначеного Путіним коридору: "Після переговорів з "Газпромом" щодо обсягів ми зможемо точно сказати, у скільки нам обійдеться середній кубометр. На даний момент це буде втричі менше, а взимку в 10-12 разів менше, ніж заплатить решта Європи".

По-четверте, на фоні агресії Росії проти України та зближення Сербії з Росією, описану ОСОБА_7 диспропорцію цін "на даний момент вона [ціна] буде втричі меншою, а взимку в 10-12 разів меншою, ніж заплатить решта Європи" можна пояснити лише тим, що Росія винагороджує Сербію за її геополітичну лояльність на користь Росії, за рахунок комерційних інтересів "Газпрому".

По-п`яте, ОСОБА_10 прямо визнав, що укладення Сербією контракту на постачання газу з "Газпромом", а також "умови постачання газу" повністю залежатимуть від дотримання Сербією угоди, яку ОСОБА_10 уклав з ОСОБА_1 , а не від комерційних інтересів чи волі "Газпрому", як комерційного постачальника: "Якщо ми реалізуємо все, що випливає з угоди з ОСОБА_11 , у нас буде безпечна зима з точки зору постачання газу". Повний зміст угоди між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 так і не був оприлюднений. Однак наведене вище посилання на нього як на умову постачання газу "Газпромом" є показовим. Якщо угода стосувалася виключно поставок газу, це лише підтверджує, що ОСОБА_1 ухвалював комерційні рішення за "Газпром". Якщо вищезгадана угода стосувалася також інших питань, то ОСОБА_2 підпорядковував цим вншим мотивам комерційні інтереси "Газпрому".

5.5.28. Таким чином, заяви ОСОБА_8 чітко свідчать про те, що російський президент мав операційний контроль над "Газпромом". Він міг вирішувати, і фактично вирішував кому "Газпром" постачає газ, в яких обсягах, на який термін і на яких комерційних умовах. Визначаючи ці умови, президент ОСОБА_5 свідомо використовував "Газпром" як інструмент для досягнення геополітичних цілей Росії, свідомо на шкоду комерційним інтересам "Газпрому".

5.5.29. 21 липня 2022 року міністр закордонних справ Росії (а не "Газпром" як постачальник газу) вів переговори про збільшення поставок російського газу до Угорщини, на фоні спротиву з боку Угорщини запровадженню загальноєвропейських санкцій проти Росії, які обговорювались в ЄС, у зв`язку з військовою агресією Росії проти України.

5.5.30. У той час як лідери інших країн більш стримано говорили про специфіку своїх відносин з російським урядом щодо газу, який постачається "Газпромом", ніж сербський президент ОСОБА_13 , загальнодоступна офіційна інформація свідчить про те, що інші країни, що проявили лояльність геополітичним інтересам Росії, вели схожі до сербських переговори про постачання газу "Газпромом".

5.5.31. На фоні триваючої війни в Україні Угорщина чинила опір запропонованим ЄС санкціям проти Росії у відповідь на російську військову агресію. Агентство Reuters 21 липня 2021 року повідомило, що "Росія розгляне запит Угорщини на закупівлю більшої кількості російського газу", заявив міністр закордонних справ Росії ОСОБА_14 у четвер після зустрічі зі своїм угорським колегою в Москві". Як пише Reuters, "член Європейського Союзу Угорщина підтримувала те, що вона називає прагматичними відносинами з Москвою після вторгнення Росії в Україну, створюючи напруженість у відносинах з деякими союзниками по ЄС, які прагнуть зайняти більш жорстку позицію. Угорщина, яка приблизно на 85% залежить від російського газу, виступає категорично проти ідеї будь-яких санкцій ЄС щодо імпорту російського газу." (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 25; а.с. 41 - 47 том 4).

5.5.32. 7 вересня 2022 року ОСОБА_2 попередив про прийняття "політичного рішення", згідно з яким юридично обов`язкові контракти на постачання газу, за якими "Газпром" був стороною договорів, "не будуть виконані" "Газпромом".

5.5.33. Міністри фінансів заможних демократичних країн групи G7 з метою зменшення здатності Росії фінансувати свою агресію проти України 2 вересня 2022 року погодили плани обмеження цін на експорт російської нафти та нафтопродуктів (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання CNN, роздруківка якої додається дод. 26; а.с. 48 - 56 том 4).

5.5.34. Агентство Reuters 7 вересня 2022 року повідомило, що, говорячи про плани групи С7 у своїй промові на економічному форумі в російському тихоокеанському місті Владивосток, президент ОСОБА_1 "попередив про можливість припинення постачання енергоносіїв, якщо будуть запроваджені обмеження цін на російський експорт нафти та газу, зазначивши, що вони будуть "заморожені", як вовчий хвіст у відомій російській казці". "Росія відмовиться від своїх контрактів на постачання, якщо Захід продовжить реалізацію своїх планів.... Чи будуть якісь політичні рішення, які суперечать контрактам? Так, ми їх просто не виконаємо", цитує ОСОБА_1 (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 27; а.с. 57 - 64 том 4).

5.5.35. Підприємства Групи "Газпром" були постачальниками за контрактами на постачання газу російського видобутку. Показові висловлювання ОСОБА_1 про те, що він прийме "політичне рішення" щодо невиконання юридично обов`язкових газових контрактів компаніями Групи "Газпром". Це ще раз свідчить про те, що російський президент, а не корпоративне керівництво відповідних компаній Групи "Газпром", мав можливість приймати рішення з операційних та юридичних питань для компаній Групи "Газпром", і що при їх вирішенні визначальним є геополітичні мотиви Росії, а не юридичний чи комерційний інтереси Групи "Газпром".

5.5.36. 9 вересня 2022 року, через сім місяців після того, як Білорусь дозволила російським військам і ракетам атакувати Україну з території Білорусії, президент Росії ОСОБА_1 (а не "Газпром", як постачальник газу) домовився з президентом Білорусії про те, що ціни на газ, що поставляється "Газпромом" для Білорусії у 2022 році залишаться на низькому, некомерційному рівні 2021 року.

5.5.37. Білорусь відіграла важливу роль для Росії в її військовій агресії проти України. У перший день війни, 24 лютого 2022 року, на додаток до того, що російські війська атакували Україну з власної території Росії, приблизно 30 000 російських військ перетнули кордон України зі сторони Білорусії, підійшли до Києва, захопили Чорнобильську АЕС і атакували Чернігів (невелике місто на північному сході від Києва).

5.5.38. Із 480 російських ракет, націлених на Україну на початку війни, 70 були запущені з Білорусії (даний факт зафіксовано у Стенограмі брифінгу Пентагону від 3 березня 2024 року дод. 28; а.с. 65 - 85 том 4). За даними білоруських державних ЗМІ, президент ОСОБА_15 провів телефонну розмову з президентом Росії ОСОБА_12 о 5 ранку за місцевим часом, лише через кілька годин після початку вторгнення Росії в Україну. Лідери країн обговорювали питання про посилення західного флангу Білорусії військовою технікою, такою як "Іскандер" і ракетними системами С-400 (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Foreign Policy, роздруківка якої додається дод. 29; а.с. 86 - 89 том 4).

5.5.39. З самого початку російського вторгнення колони військових машин швидкої допомоги перевозили поранених російських солдатів через кордон до лікарень Білорусії для лікування (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Wall Street Journal, роздруківка якої додається дод. 30; а.с. 90 - 92 том 4).

5.5.40. ЄС, США та Велика Британія (серед інших країн) запровадили економічні санкції проти Білорусії у відповідь на її участь у російській військовій агресії проти України, зокрема, завдавши удару по білоруському експорту та економіці (даний факт було зафіксовано у статті Іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 31 (а.с. 93 - 97 том 4), а також у Повідомлення Європейської комісії "Санкції ЄС у відповідь на участь Білорусії у військовій агресії Росії проти України" та Повідомлення Міністерства торгівлі США під назвою "Торгівля накладає широкі експортні обмеження на Білорусь за сприяння подальшому вторгненню Росії в Україну", роздруківки яких додаються дод. 32 та 33 відповідно; а.с. 98 - 100, 101 - 106 том 4).

5.5.41. Через сім місяців після того, як Білорусь надала можливість Росії атакувати Україну з території Білорусії, 9 вересня 2022 року, головне державне інформаційне агентство Росії ТАСС повідомило, що за підсумками переговорів у Москві між президентом РФ Путіним В. і президентом Білорусії Лукашенком О. вони домовилися, що ціни на російський газ для Білорусії на 2022 рік залишаться на рівні 2021 року, тобто по 128,5 доларів США за тисячу кубометрів, і навіть не будуть індексовані із урахуванням інфляції. У звіті ТАСС з посиланням на Путіна В.В. у відповідній частині йдеться:

Путін: ціна російського газу для Білорусії у 2022 році залишиться на рівні 2021 року. Російський лідер наголосив, що ціни на газ для Білорусії у 2022 році навіть не індексуватимуться на інфляцію.... Як заявив у четвер президент Росії Володимир Путін, така домовленість була досягнута під час переговорів з президентом Білорусії Олександром Лукашенком.... В результаті тривалої дискусії вдалося виробити взаємоприйнятні підходи з газових питань, зазначив російський лідер.

"Ціна для Білорусії на російський природний газ на 2022 рік залишиться на рівні поточного року", заявив Путін. Він наголосив, що ціни на газ для Білорусії у 2022 році навіть не індексуватимуться на інфляцію. "Таку ж ціну ми залишимо для Білорусії в наступному році. На 2022 рік ціна для Білорусії становить $128,5 за тисячу кубометрів", сказав Путін на прес-конференції за підсумками переговорів з президентом республіки Олександром Лукашенком. "Ми навіть не індексуємо ціну для Білоруси відповідно до доларової інфляції, але там вона пристойна", додав російський президент.

Він уточнив, що інфляція планувалася на рівні 2%, але насправді вона становить понад 5%. "Ми не індексуємо [ціну на газ для Мінська] ні на російську інфляцію, ні на доларову інфляцію. Ми залишаємо її протягом поточного року", наголосив президент РФ (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 34; а.с. 107 - 113 том 4).

5.5.42. У порівнянні з узгодженими між Путіним та Лукашенком 128,5 доларами США за 1000 кубометрів, європейські ціни на газ у 2022 році коливались від 816,5 до 3800 доларів США (що було встановлено Господарським судом Запорізької області у рішенні від 27.08.2024 у справі № 908/1955/22(908/1654/24).

5.5.43. Отже, Путін В.В., який не обіймав жодних управлінських посад в Групі "Газпром", в дійсності міг погоджувати та в реальності узгоджував ціни на газ із клієнтом Групи "Газпром" Білоруссю. З точки зору комерційних інтересів Групи "Газпром" узгоджена ціна була значною мірою на шкоду "Газпрому" і могла виступати лише як винагорода для Білорусії за її допомогу російському вторгненню в Україну.

5.5.44. 23 березня 2023 року, на фоні відходу Європи від поставок російського газу, віцепрем`єр-міністр РФ оголосив, що "Газпрому" доручено якнайшвидше досягти домовленостей щодо постачання газу до Китаю через запланований газопровід "Сила Сибіру-2".

5.5.45. "Сила Сибіру-2" (також відомий як Алтайський газопровід) газопровід для експорту природного газу з Західного Сибіру Алтайського регіону Росії до Північно-Східного Китаю.

5.5.46. Через два місяці після того, як у 2014 році Росія вторглася до Криму та окупувала його, а європейські країни запровадили у зв`язку з цим санкції проти Росії (хоча на той час вони продовжували експортувати російські енергоносії), "Газпром" та Китайська національна нафтова корпорація (СNPC) підписали 30-річний національний контракт на постачання газу на суму 400 мільярдів доларів США. У 2015 році проєкт "Сила Сибіру 2" був призупинений на невизначений термін,

5.5.47. Проєкт був відроджений за кілька місяців до вторгнення Росії в Україну у 2022 році, коли "Газпром" та уряд Монголії обговорили техніко-економічне обґрунтування проєкту в жовтні 2021 року.

5.5.48. "Газпром" 25 липня 2022 року заявив своїм європейським клієнтам, що не може гарантувати майбутні поставки газу до Європи через "надзвичайні" обставини. Зіткнувшись з енергетичною кризою, ЄС з тих пір все частіше звертається до американського зрідженого природного газу і вивчає альтернативні варіанти постачання газу.

5.5.49. Саме на цьому фоні, очевидно, прискорився процес відновлення проєкту газопроводу "Сила Сибіру-2". Російське державне інформаційне агентство ТАСС 23 березня 2023 року заявило, що Росія сподівається, що угода про постачання газу до Китаю через запланований газопровід "Сила Сибіру-2" може бути досягнута до кінця 2023 року. Про вказане повідомив віце-прем`єр-міністр Росії Олександр Новак. Агентство Reuters повідомило, що Москва розглядає трубопровід "Сила Сибіру-2", який матиме потужність 50 мільярдів кубометрів газу на рік, як спосіб компенсації втраченого експорту до Європи. Агентство Reuters також повідомило, що президент Володимир Путін одночасно обговорював план із президентом Китаю Сі Цзіньпіном на саміті в Москві, та що особливо важливо 23 березня 2023 року Новак заявив, що "газовій компанії "Газпром" було дано вказівки... якнайшвидше домовитись" (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Reuters, роздруківка якої додається дод. 35; а.с. 114 - 121 том 4).

5.5.50. Знову ж таки, російський уряд дав "Газпрому" розпорядження з питань, які є суто операційними та комерційними для "Газпрому" та водночас переслідують геополітичні цілі Росії.

5.5.51. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ЄС, США, Велика Британія та інші країни запровадили низку економічних санкцій проти Російської Федерації, кількох російських компаній та громадян за сприяння російській агресивній війні проти України.

5.5.52. Президент ОСОБА_1 22 березня 2022 року видав розпорядження російському Уряду, російському Центральному банку та "Газпрому" змінити валюту платежів у контрактах, за якими "Газпром" та його дочірні компанії постачали газ, з іноземної валюти на рублі (роздруківка вказаного доручення додається дод. 36; а.с. 122 - 124 том 4).

5.5.53. Відтоді іноземні покупці газу з "недружніх" до Росії країн могли купувати газ у Групи "Газпром" та її дочірніх компаній лише за умови відкриття банківського рахунку в рублях у російському банку та здійснення платежу з цього рахунку на російський рахунок відповідної компанії Групи "Газпром". Це призвело до того, що Група "Газпром" втратила багатьох клієнтів на шкоду своєму комерційному становищу (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання S&P Global Commodities Insight, роздруківка якої додається дод. 37; а.с. 125 - 127 том 4).

5.5.54. Геополітичне рішення, прийняте президентом Росії ОСОБА_1 , вкотре зачепило комерційні інтереси Групи "Газпром".

5.5.55. Російський Президент систематично видає розпорядження "Газпрому" щодо конкретних виробничих питань для досягнення суспільно-економічних та соціальних цілей на території Росії.

5.5.56. Лише в період з грудня 2016 року по квітень 2024 року у своїх дорученнях Президент ОСОБА_1 видав щонайменше 46 (загальнодоступних) розпоряджень "Газпрому" щодо здійснення конкретних операційних заходів для досягнення внутрішніх соціально-економічних цілей Росії (роздруківка з офіційного вебсайту Президента РФ з переліком розпоряджень додається дод. 38; а.с. 108 - 139 том 4). При цьому невідомо, скільки подібних розпоряджень не було оприлюднено. Як приклад, президент Путін В.В. розпорядився:

Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпром" затвердити дорожню карту переведення Нерюнгринської ГЕС на Далекому Сході з вугілля на споживання газу та своєчасно доповісти про це президенту РФ (роздруківка відповідного розпорядження додається дод. 39; а.с. 140 - 179 том 4);

Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпром" визначити постачальника газу для гарантування поставок газу в Хабаровський край на Далекому Сході РФ за довгостроковими контрактами на постачання газу, починаючи з жовтня 2025 року, і своєчасно доповісти про це президенту РФ (роздруківка відповідного розпорядження додається дод. 39; а.с. 140 - 179 том 4);

Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпром" розробити, затвердити та забезпечити виконання дорожньої карти газифікації Камчатського регіону на Далекому Сході Росії терміном до 2025 року, в тому числі будівництво до 2024 року терміналу зрідженого природного газу та пов`язаної з ним інфраструктури, а також своєчасно доповісти про це Президенту РФ (роздруківка відповідного розпорядження додається дод. 40; а.с. 180 - 183 том 4);

Уряду Санкт-Петербурга спільно з ПАТ "Газпром" розробити плани розвитку території, прилеглої до аеропорту Левашово поблизу Санкт-Петербурга, і своєчасно доповісти про це президенту (роздруківка відповідного розпорядження додається дод. 41; а.с. 184 - 186 том 4);

Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпром" забезпечити, "не вдаючись до фінансування з боку громадян", підключення газопостачання до дач, розташованих у містах з існуючими газомережами, і звітувати перед Президентом РФ у визначений термін і раз на півроку в подальшому (роздруківка відповідного розпорядження додається дод. 42; а.с. 187 - 189 том 4);

Уряду Російської Федерації разом з ПАТ "Газпром" забезпечити постачання та встановлення газового обладнання у спосіб, який надає пріоритет соціальним цілям, зокрема шляхом надання пріоритету ветеранам того, що Російська Федерація називає "Спеціальною військовою операцією" [тобто нинішньої військової агресії Росії проти України], та їхнім сім`ям, а також своєчасно доповісти про це Президенту Росії (роздруківка відповідного розпорядження додається дод. 43; а.с. 190 - 194 том 4);

"Газпрому" спільно з Урядом РФ завершити заходи з газифікації міста Красноярськ у Сибіру до 2028 року, а також щорічно звітувати перед президентом РФ (роздруківка відповідного розпорядження додається - дод. 44; а.с. 195 - 204 том 4);

Уряду РФ спільно з ПАТ "Газпромом" розглянути питання про виробництво авіаційного гасу, бензину і дизельного палива з газового конденсату в (відносно слаборозвиненому) далекосхідному російському регіоні Сахалін і своєчасно доповісти Президенту Російської Федерації (роздруківка відповідного розпорядження додається дод. 45; а.с. 205 - 207 том 4);

Міністерству культури РФ та "Газпрому" подати пропозиції щодо створення в Санкт-Петербурзі історико-археологічного музею (роздруківка відповідного розпорядження додається дод. 46; а.с. 208 - 211 том 4).

5.5.57. Наведені вище обставини демонструють, що політичне керівництво Росії регулярно використовує "Газпром" та його дочірні компанії для досягнення внутрішніх державних цілей економічного та соціального розвитку, надаючи "Газпрому" операційні вказівки.

5.5.58. Окрім того, Росія систематично зловживає формальною юридичною самостійністю своїх компаній, у тому числі Групи "Газпром", зокрема, з метою забезпечення недосяжності російських активів для міжнародних кредиторів Російської Федерації та ухилення від виконання Росією грошових зобов`язань

5.5.59. З кінця 1980-х років, перебуваючи в процесі трансформації в бік демократичного суспільства та ринкової економіки, інтегрованої у світову економіку, Росія (спочатку як СРСР, а потім як Російська Федерація) уклала десятки угод про заохочення та захист іноземних інвестицій (далі "УЗЗІ").

5.5.60. Зокрема Росія уклала (безпосередньо або спочатку як СРСР, а потім приєдналася до) договорів з: Україною (27.11.1998), Чеською Республікою (05.04.1994), Словаччиною (30.11.1993), Німеччиною (13.06.1989), Францією (04.07.1989, з продовженням строку застосування 06.021992), Великою Британією (06.04.1989); США (03.04.1992), Сінгапур (27.09.2010), Японія (13.11.1998), Швейцарія (01.12.1990), Швеція (19.04.1995), Південна Африка (23.11.1998), Норвегія (04.10.1995), Польща (02.10.1992), Люксембург (09.02.1989), Литва (29.07.1999), Нідерланди (05.10.1989).

5.5.61. Ці договори передбачали різноманітні гарантії іноземним інвесторам, зокрема на справедливе та рівноправне ставлення, повний захист та безпеку, недискримінацію та заборону експропріації, а також виплату швидкої, адекватної та ефективної компенсації у разі націоналізації або експропріації таких інвестицій. Згідно з цими договорами, Росія прямо погодилася вирішувати свої спори з іноземними інвесторами в міжнародному арбітражі, і що такі арбітражні рішення будуть обов`язковими для Росії.

5.5.62. Відтоді, як визнано рішеннями відповідних міжнародних арбітражів, Росія порушила ці зобов`язання щодо захисту інвесторів, експропріюючи або іншим чином неправомірно поводячись з іноземними інвестиціями. Відтоді інвестори подали позови проти Росії на сотні мільярдів доларів, а переважна більшість арбітражних трибуналів винесли рішення на користь інвесторів. Росія добровільно не виконала жодне з них. Арбітражне рішення у розмірі 57 мільярдів доларів США, винесене проти Росії за експропріацію нафтової компанії ЮКОС, є, мабуть, найвідомішим рішенням, від виконання якого Росія наполегливо ухиляється (даний факт було зафіксовано у статті іноземного видання Bloomberg, роздруківка якої додається дод. 47; а.с. 212-213 том 4), але воно є лише одним із багатьох (роздруківка списку публічно оприлюднених міжнародних арбітражних рішень, винесених проти Росії, опублікований Центром публічної політики ЮНКТАД додається дод. 48; а.с. 214 - 241). Незважаючи на те, що невиконання Росією арбітражних рішень зазвичай залишається нерозголошеним, Росія оголосила про арбітражне рішення на суму 1,3 мільярда доларів США у 2018 році на користь українського комерційного банку Ощадбанк, активи якого, як встановив арбітражний трибунал, Росія експропріювала після військового захоплення Криму в 2014 році. Міністерство юстиції Росії заявило, що воно не визнає це рішення, оскільки арбітражний суд нібито не має юрисдикції (даний факт було зафіксовано у статті національного видання Інтерфакс, роздруківка якої додається дод. 49; а.с. 242 - 244 том 4).

5.5.63. За межами своїх кордонів Російська Федерація цілеспрямовано не тримає жодних активів, які, на її думку, можуть бути вразливими до стягнення або арешту з боку міжнародних кредиторів. Але Російська Федерація продовжує здійснювати транзакції на сотні мільярдів доларів щорічно, використовуючи мережу державних компаній.

5.5.64. Не є виключенням Група "Газпром". Її корпоративна мета якщо не збігається, то, принаймні, повністю підпорядкована геополітичним інтересам Росії, визначеним російським політичним керівництвом. Зокрема, як зазначено вище, Російська держава прямо та опосередковано володіє акціонерними (статутними) капіталами відповідачів. Як контрольний акціонер Групи "Газпром" Росія, як в особі її політичного керівництва загалом, так і президента Путіна зокрема, повністю контролює керівництво Групи "Газпром".

5.5.65. Крім того, Росія здійснює остаточний контроль над активами Групи "Газпром". її політичне керівництво зобов`язує "Газпром" або інші компанії, що входять до Групи "Газпром", здійснювати операції, які часто прямо суперечать комерційним інтересам "Газпрому" і слугують лише геополітичним цілям, визначеним політичним керівництвом Російської держави. З фактичної та економічної точки зору, Російська Федерація використовує активи Групи "Газпром" так, ніби вони належать самій Російській Федерації.

5.5.66. Таким чином, Групі "Газпром" явно бракує фактичної економічної незалежності у відносинах з Російською державою, в тому сенсі, що юридичні особи Групи "Газпром" не можуть покладатися на свою формальну юридичну незалежність від Російської Федерації для проведення власної політики і досягнення комерційних цілей, які відрізняються від цілей політичного керівництва Російської Федерації.

5.5.67. Хоча мережа державних компаній, заснованих Російською Федерацією (включно з групою "Газпром"), можливо, і не була створена з такою конкретною метою, фактичний поточний ефект постійного і довгострокового використання цих компаній (таких як група "Газпром" та її дочірні компанії) Російською державою полягає в спробі утримати її активи поза досяжністю міжнародних кредиторів і ухилятися від виконання міжнародних фінансових зобов`язань Росії.

5.5.68. ЄСПЛ постановив, що фактори, які мають бути прийняті до уваги під час застосування цієї частини тесту, включають "характер діяльності [компанії], тобто чи виконує юридична особа публічну функцію або є типовим бізнесом, а також контекст, в якому вона здійснюється. Наприклад, [ЄСПЛ] встановив, що юридичні особи можуть вважатися "урядовими організаціями", якщо вони виконують певні державні обов`язки під наглядом державних органів...".

5.5.69. Верховний Суд у справі Промінвестбанку постановив, що:

"якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego ("другим я") такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави (суд нехтує формальною відокремленістю майна цієї юридичної особи від майна держави)".

фактори, які необхідно враховувати, включають "чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб)".

5.5.70. У цій справі Верховний Суд визнав ВЕБ alter ego, виходячи з того, що ВЕБ переслідував публічну мету, встановлену Російською Федерацією, і що його функції включали функції, подібні до функцій державного органу.

5.5.71. З вищевикладеного вбачається, що Група "Газпром" включно з ПАТ "Газпром", "Газпром Капітал" і "Газпром Інтернешнл" була створена для виконання публічної функції (експлуатація ЄСГ та забезпечення стабільності внутрішніх і міжнародних поставок газу) під наглядом російської державної влади.

5.5.72. Забезпечивши повний контроль та інституційну залежність компаній групи "Газпром", останні послідовно використовувалися російським політичним керівництвом як інструмент для досягнення внутрішніх і міжнародних геополітичних цілей Росії, визначених цим керівництвом, які часто йдуть на шкоду їх комерційним і юридичним інтересам.

5.5.73. Російські державні посадовці, які не мають жодних посад у ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром Капітал" і "Газпром Інтернешнл", зокрема президент Путін, (а не органи корпоративного управління) регулярно приймають рішення щодо суто комерційних та операційних питань господарської діяльності відповідачів. Зокрема вбачається, що політичне керівництво російської держави вирішує, яким споживачам постачати, а яким не постачати газ, яка конкретно компанія Групи "Газпром" має виступати в якості контрагента за договором, за якою ціною мають здійснюватися поставки, в якій валюті мають здійснюватися платежі, строк дії контрактів на поставку газу тощо, після чого відповідна компанія Групи "Газпром" просто "формалізує" (за формулюванням ЄСПЛ) відповідні контракти.

5.5.74. Отже, за критеріями тесту, що стосується характеру/контексту діяльності Групи "Газпром" та оперативної незалежності, "Газпром", "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл" повністю підпадають під поняття alter ego.

5.6. Щодо відокремлення майна Групи "Газпром" від власності держави:

5.6.1. Формально активи ПАТ "Газпрому" відокремлені від активів російської держави. Згідно зі статутом компанії (дод. 7; а.с 168 - 170 том 3), "Газпром" є власником її активів і має власний баланс. Однак фактична та економічна реальність в корені відрізняється від формальної.

5.6.2. По-перше, приймаючи операційні рішення відносно компаній Групи "Газпром", як описано вище, і роблячи це для досягнення геополітичних цілей, визначених політичним керівництвом Росії, які часто суперечать комерційним інтересам Групи "Газпром", Російська Федерація фактично керує активами будь-якої компанії з Групи "Газпром", включаючи власність цих компаній, так, ніби вони належать самій Російській Федерації.

5.6.3. По-друге, як зазначалося раніше, при своєму створенні "Газпром" був виділений в окрему компанію і володіє ЄСГ. Остання є основною системою газопостачання в Російській Федерації. Згідно ст. 14 Закону "Про газопостачання" до складу ЄСГ входить комплекс технологічно, організаційно та економічно взаємопов`язаних промислових активів, задіяних у видобутку, транспортуванні, зберіганні та постачанні природного газу. Зовсім інший правовий режим застосовується до майна Групи "Газпром", що входить до складу ЄСГ, порівняно з його (більш "комерційними") активами. Ст. 6 Закону "Про газопостачання" передбачено, що з метою "забезпечення надійного газопостачання, безпечної та стабільної роботи об`єктів" об`єкти ЄСГ є неподільним. Крім того, у цій же законодавчій нормі зазначено, що "Газпром" може лише володіти та управляти ЄСГ, але не може ним розпоряджатися.

5.6.4. Таким чином, "Газпром", "Газпром Капітал", "Газпром Інтернешнл", як і загалом Група "Газпром" явно не мають фактичної економічної незалежності у своїх відносинах з Російською державою. З цієї причини слід не враховувати формальний поділ майна між активами цих компаній з одного боку, та Російської держави, з іншого.

5.6.5. У самій Групі "Газпром", незважаючи на де-юре розподіл активів між різними компаніями, керівництво "Газпрому" ставиться до активів дочірніх компаній "Газпрому" як до власних і регулярно переміщує та розпоряджається ними на свій розсуд.

5.6.6. Зокрема, про це дав свідчення у Високому суді Англії партнер міжнародної юридичної фірми DLA Рірег Лінос Чу, під час представництва інтересів саме "Газпрому" у провадженні, в якому "Газпром" намагався довести, що відчуження активів дочірніх компаній "Газпрому" за наказом керівництва "Газпрому" було здійснено в ході звичайної діяльності Групи "Газпром" і на тій підставі, що активи залишалися у складі Групи "Газпром" не є відчуженням таких активів.

5.6.7. У 2010 році публічне акціонерне товариство "Нафтогаз України" ("Нафтогаз") отримало рішення міжнародного арбітражу проти "Газпрому", за яким "Газпром" був зобов`язаний виплатити певну суму грошей Нафтогазу. У 2018 році Нафтогаз отримав наказ Високого суду Англії про замороження активів "Газпрому", стверджуючи, що існує ризик відчуження активів "Газпрому". Такий ризик Нафтогаз намагався довести, посилаючись на продаж "Газпромом" частки в проєктній компанії "Південний потік", запланованого на той час проєкту трубопроводу для транспортування російського природного газу через Чорне море до Європи. (Ризик розпорошення активів є одним із критеріїв англійського права для видачі та продовження наказу про замороження активів). Коли Нафтогаз подав заяву про продовження дії наказу про заморожування активів, "Газпром" виступив проти, стверджуючи, що продаж акцій "Південного потоку" було лише внутрішньогруповою передачею активів, за наказом "Газпрому" у ході звичайної господарської діяльності, в рамках реструктуризації Групи "Газпром", яку керівництво "Газпрому" здійснює регулярно. Тому, як стверджував "Газпром", цей продаж активів не слід розглядати як спробу "Газпрому" відчуження власних активів.

5.6.8. Так, адвокат і свідок "Газпрому" пан Чу надав Високому суду Англії багаторічні звіти та повідомлення "Газпрому" в засобах масової інформації, які продемонстрували, що: "Газпром" регулярно, в ході звичайної діяльності, переміщує і розпоряджається активами своїх дочірніх компаній в рамках Групи "Газпром" так, як вважає за потрібне: "внутрішньогрупова передача пакетів акцій в рамках Групи "Газпром"... є частиною звичайної господарської діяльності та спрямована, серед іншого, на: посилення корпоративного управління, оптимізацію операційних витрат і потоків доходів" (що було встановлено Господарським судом Запорізької області в рішенні від 27.08.2024 у справі № 908/1955/22(908/1654/24);

5.6.9. Рішення щодо таких внутрішньогрупових переводів активів, а також зовнішнє відчуження активів, що належать дочірнім товариствам ПАТ "Газпром", приймаються керівництвом ПАТ "Газпром", зокрема, Радою директорів та Правлінням ПАТ "Газпром", наприклад:

і. "Рада директорів [ПАТ "Газпром"] розглянула питання управління майном та іншими активами ПАТ "Газпром" та його дочірніх компаній";

іі. "Рада директорів [ПАТ "Газпром"] доручила Голові Правління [ПАТ "Газпром"] розробити програму продажу непрофільних активів і винести її на розгляд Ради директорів [ПАТ "Газпром"]";

ііі. "Рада директорів [ "Газпрому"] погодила... рішення по угодах та управлінню майном та іншими активами Групи "Газпром" та її дочірніх товариств";

іv. "Заступник голови правління ["Газпрому"] заявив: "Правління ["Газпрому"] затвердило загальну мету (реструктуризації європейських активів Ред.), і як це буде виглядати ми [тобто керівництво "Газпрому"] вирішимо пізніше";

5.6.10. "Газпром" не розглядає внутрішньогрупову передачу активів та акцій як справжнє вибуття, оскільки активи залишаються у складі Групи "Газпром". 63.... внутрішня передача акцій в рамках компаній Групи "Газпром",... не можна розглядатись як відчуження активів [оскільки]: [63.1] ці акції як і раніше залишаються в групі "Газпром" (що було встановлено Господарським судом Запорізької області в рішенні від 27.08.2024 у справі № 908/1955/22(908/1654/24).

5.6.11. Правило, розроблене ЄСПЛ щодо цієї частини тесту, полягає в тому, що компанія, швидше за все, є alter ego, коли "держава здійснює значний контроль над активами компанії". Верховний Суд у Справі Промінвестбанку постановив щодо ВЭБа, що "держава розпоряджається [майном ВЭБа] як своїм власним", а тому "майно Російської Федерації та ВЭБа змішане до такої міри, що немає підстав вважати його власністю юридичної особи, а не Російської Федерації".

5.6.12. За вищевикладених обставин, незважаючи на формальне розмежування власності між власністю держави і кожної з компаній, що входять до складу Групи "Газпром", зокрема "Газпром", "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл" такого розмежування у фактичній та економічній реальності не існує. Російська держава регулярно поводиться з активами Групи "Газпром" так, ніби вони належать самій Російській Федерації, та у свою чергу, якщо держава вимагає іншого, "Газпром" поводиться з активами своїх дочірніх компаній так, ніби вони належать "Газпрому".

5.6.13. Як приклад, у 2013 році "Газпром" за підсумками переговорів із BASF домовився про обмін активами, в рамках якого німецький концерн отримував економічний еквівалент 25,01% блоків IV і V в ачимовській формації Уренгойського родовища природного газу і конденсату в Західному Сибіру.

5.6.14. Відповідно до заяви про заплановану концентрацію, розглянутої та погодженої Європейською Комісією, саме "Газпром" набував у одноосібне володіння компанії Wingas GmbH (Німеччина) та Wintershall Erdgas Handelhaus GmbH & Co.KG ("WIEN", Німеччина), а також спільний із Wintershall Holding GmbH ("Wintershall", Німеччина) контроль над Wintershall Noordzee B.V. (даний факт зафіксовано у відповідному Рішення Комісії, роздруківка якого додається дод. 50; а.с. 245 - 250 том 4, 1 - 20 том 5).

5.6.15. На практиці ж формальним власником 100% Gazprom International UK Ltd та 50% Wintershall Noordzee B.V. став "Газпром Інтернешнл", який взагалі не був стороною переговорів, а виконав лише формальну функцію утримувача активу в інтересах "Газпрому" та його власника Російської Федерації.

5.6.16. У 2015 році на виконання директив Уряду Російської Федерації від 08 серпня 2014 року 5110п-П13 та рішення Ради директорів "Газпром" від 06 жовтня 2014 року 2425 "Про створення єдиного казначейства Товариства, його дочірніх і залежних товариств" з метою забезпечення централізації платіжної функції Групи "Газпром" та інших супутніх бізнес-процесів засновано ТОВ "Газпром ЕРЦ". Його мажоритарним власником є "Газпром Капітал", із долею в статутному капіталі 99,9999 відсотків (що було встановлено Господарським судом Запорізької області в рішенні від 27.08.2024 у справі № 908/1955/22(908/1654/24).

5.6.17. З моменту заснування у ТОВ "Газпром ЕРЦ" зосереджено повний контроль за транзакціями всієї Групи "Газпром", включаючи централізоване формування платіжних документів та їх передачу на виконання до обслуговуючих банків (даний факт підтверджується даними з офіційної інтернєт-сторінки ТОВ "Газпром ЕРЦ", роздруківка якої додається дод. 51; а.с. 21 - 33 том 5). Вказане свідчить про те, що як "Газпром" так і дочірні компанії Групи "Газпром" позбавлені самостійності у використанні фінансових ресурсів.

5.6.18. Таким чином, активи, що належать "Газпрому" та його дочірнім компаніям, явно не мають фактичного економічного відокремлення.

5.6.19. Таким чином, незважаючи на формальне відокремлення активів, Російська Федерація фактично оперує активами Групи "Газпром" так, ніби вони належать безпосередньо Російській Федерації, а "Газпром" аналогічно вчиняє з активами своїх (юридично відокремлених) дочірніх компаній.

5.6.20. Отже, за критеріями тесту, що стосується відокремленості майна Групи "Газпром" від власності держави Російська Федерація, "Газпром", "Газпром Капітал" та "Газпром Інтернешнл" повністю підпадають під поняття alter ego.

5.7. З вищевикладеного вбачається, що ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром Капітал" та МК ТОВ "Газпром Інтернешнл" є alter ego держави Російська Федерація.

5.8. А відтак ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром Капітал" та МК ТОВ "Газпром Інтернешнл" можуть нести відповідальність за шкоду заподіяну державою Російська Федерація, що свідчить, що вони є належними співвідповідачами за позовом ТОВ "Лібертон" до держави Російська Федерація».

Тому на підставі статей 46, 48 Господарського процесуального кодексу України позивач просить:

1. Залучити Публічне акціонерне товариство "Газпром" (ОДРН: 1027700070518), Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (ОДРН 1087746212388), Міжнародну компанію Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (ОДРН 1223900013952) співвідповідачами у справі до держави Російська Федерація в особі представницьких органів Міністерства юстиції Російської Федерації та Міністерства оборони Російської Федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібертон":

2.1. 89 060 681,88 грн майнової шкоди солідарно з держави Російської Федерації та Публічного акціонерного товариства "Газпром" (ОДРН: 1027700070518), Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (ОДРН 1087746212388), Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (ОДРН 1223900013952);

2.2. судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібертон", у тому числі витрати на професійну правничу допомогу солідарно з держави Російської Федерації та Публічного акціонерного товариства "Газпром" (ОДРН: 1027700070518), Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (ОДРН 1087746212388), Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (ОДРН 1223900013952).

Серед додатків позивач долучив докази надсилання на електронну адресу відповідачів копії поданого до суду клопотання.

Ухвалою суду від 13.11.2024 задоволено клопотання позивача про залучення співвідповідачів та зміну предмета позову; залучено до участі у справі співвідповідачами: Публічне акціонерне товариство "Газпром", Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародну компанію Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед"; запропоновано відповідачам скористатися їхніми процесуальними правами на подання заяв по суті справи в установлені судом строки; призначено підготовче засідання на 28.11.2024 о 14:15 год з викликом представників сторін.

25.11.2024 від представника позивача адвоката Дідика І.М. надійшло клопотання про забезпечення участі його та адвоката Кравчук Д.В. у призначеному підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою суду від 26.11.2024.

У підготовче засідання представники відповідачів не з`явилися, про дату, час і місце засідання суду повідомлялися шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі "Судова влада" в мережі Інтернет.

Представник позивача адвокат Дідик І.М. заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для забезпечення позивачу можливості поінформувати особисто відповідачів усіма можливими засобами комунікаційного зв`язку про зміну предмета позову та про судове провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.11.2024 задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, відкладено підготовче засідання та призначено його на 24.12.2024 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 24.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2025 о 12:20 год, в якому представнику позивача забезпечена можливість участі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 21.01.2025 у судовому засіданні оголошувалася перерва до 11:00 год 06.02.2025.

Під час розгляду справи по суті представники позивача надали пояснення по суті спору.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, відзивів на позов у встановлений судом строк не надали.

Відповідно до частини першої статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Тобто Закон України "Про міжнародне приватне право" встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема в якості відповідача.

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24.02.2022, Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює з цієї дати застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, у тому числі у зв`язку з припиненням поштового сполучення.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету РФ у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Відтак, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24.02.2022 таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що позивач, звертаючись із позовом до Російської Федерації, для правильного вирішення спору не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

При цьому судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, відповідно до якої національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").

З огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ, що унеможливлює надсилання ухвал суду на адресу відповідачів, з метою їх повідомлення про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі судом здійснено розміщення на офіційному вебпотралі Судова влада України в мережі Інтернет відповідних оголошень-повідомлень. Крім того, судом прийнято до уваги надсилання позивачем на електронну адресу відповідачів судових рішень у цій справі та процесуальних документів позивача у перекладі на російську мову та з нотаріальним посвідченням цього перекладу.

Тож, з метою повідомлення учасників справи про судове провадження у справі в умовах воєнного стану в Україні судом були використані всі доступні процесуальні можливості.

За змістом частин першої, третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи неявку відповідачів, належним чином сповіщених про судові засідання у справі, а також те, що матеріали справи містять достатньо документів для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

За наслідком судового засідання 06.02.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність "Лібертон" (далі ТОВ "Лібертон", позивач) згідно з даними Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює наступні види господарської діяльності: 46.43 оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення (основний); 46.52 оптова торгівля електронним телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.43 роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 47.54 роздрібна торгівля побутовими електротоварами в спеціалізованих магазинах; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ "Лібертон" у різних контрагентів купувало товари побутової техніки (холодильники, телевізори, електрочайники тощо), які в подальшому мало намір реалізувати.

Після придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Лібертон" передавало їх на зберігання у складських приміщеннях, що належать на праві власності Державному підприємству "Комбінат Салют" (далі ДП "Комбінат Салют") та знаходяться за адресою: Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Запасна, 7.

Наведені обставини підтверджуються наступними письмовими доказами, копії яких містяться у матеріалах справи:

- договори купівлі-продажу/поставки про придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей №№ 30/03-АЛ від 30.03.2020, 15/04/24-2 від 15.04.2024, 21/0125 від 25.01.2021, 0111/19-ЛБ від 01.11.2019, 06/07-1 від 06.07.2017, 01/11-1 від 01.11.2017, 01/03/2023 від 01.03.2023, 03/07-19 від 03.07.2019, 01/10/19-ЛБ від 01.10.2019, 22/07-20 від 22.07.2020, 0703/2023 від 07.03.2023, 2705/1 від 27.05.2021, 0106/2023-1 від 01.06.2023, 06/04-23 від 06.04.2023, 0201/2023-1 від 02.01.2023 (а.с. 84 - 134 том 1);

- видаткові накладні (а.с. 138 - 250 том 1; а.с. 1 - 150 том 2);

- платіжні документи (виписки по рахунках, платіжні інструкції) (а.с. 151 - 243 том 2);

- договір про надання послуг зі зберігання № 2/8 від 01.03.2024, укладений між ТОВ "Лібертон" та ДП "Комбінат Салют", з додатками (а.с. 26 - 34 том 1);

- акти приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання № 1 від 25.04.2024 на суму 180,41 грн, № 1 від 09.04.2024 на суму 395168,32 грн, № 1 від 11.04.2024 на суму 576355,30 грн, № 1 від 14.03.2024 на суму 1416239,28 грн, № 1 від 22.03.2024 на суму 9346,64 грн, № 1 від 23.04.2024 на суму 322887,80 грн, № 1 від 24.04.2024 на суму 59812,30 грн, № 1 від 25.03.2024 на суму 46375,31 грн, № 1 від 26.03.2024 на суму 450163,20 грн, № 1 від 27.03.2024 на суму 1640930,93 грн, № 1 від 28.03.2024 на суму 1013178,00 грн; № 1 від 29.03.2024 на суму 1281700,21 грн, № 1 від 31.03.2024 на суму 5884,58 грн, № 1 від 12.03.2024 на суму 276,22 грн, № 1 від 12.04.2024 на суму 347516,52 грн, № 1 від 15.03.2024 на суму 20912,58 грн, № 1 від 15.04.2024 на суму 1979,00 грн, № 1 від 17.04.2024 на суму 909,80 грн, № 1 від 18.04.2024 на суму 870,22 грн, № 1 від 01.05.2024 на суму 23186042,24 грн, № 1 від 02.05.2024 на суму 21018661,85 грн, № 3 від 03.05.2024 на суму 27084245,20 грн, № 1 від 01.03.2024 на суму 27167971,16 грн (а.с. 239 - 250 том 2; а.с. 1 - 30 том 3).

05.05.2024, приблизно о 01 год 54 хв, збройні сили Російської Федерації вчинили терористичний акт шляхом обстрілу цивільної інфраструктури м. Дніпра з використанням БПЛА з вибухівкою, внаслідок чого сталося займання великої площі складського приміщення ДП "Комбінат Салют" за адресою: Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Запасна, 7. В результаті пожежі, серед іншого, були знищені товарно-матеріальні цінності ТОВ "Лібертон", що перебували на зберіганні у даному приміщенні.

Факти щодо пожежі зафіксовані в акті про пожежу від 05.05.2024 та у висновку про причини її виникнення від 07.05.2024, які складені Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (а.с. 55 - 61 том 1).

У зв`язку з руйнуванням та частковим пошкодженням складських приміщень за адресою: м. Дніпро, Індустріальний район, вул. Запасна, 7 (ДП "Комбінат Салют"), позивачем на підставі наказу ТОВ "Лібертон" № 06/05-1 від 06.05.2024 проведено повну інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 06.05.2024 (а.с. 36 том 1).

У підсумку проведеної позивачем інвентаризації виявилося, що внаслідок влучання БПЛА знищено товарно-матеріальні цінності ТОВ "Лібертон" у кількості 53761 одиниць загальною вартістю 89060681,88 грн без ПДВ (106872818,26 грн з урахуванням ПДВ), що відображено в інвентаризаційному описі товарно-матеріальних цінностей № 1 від 06.05.2024 (а.с. 37 - 54 том 1).

За фактами обстрілу 05.05.2024 з використанням БПЛА збройними силами Російської Федерації по території м. Дніпра, в результаті чого знищено товарно-матеріальні цінності ТОВ "Лібертон", що зберігались у складських приміщеннях ДП "Комбінат Салют", слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області зареєстровано кримінальне провадження № 22024040000000535 від 05.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України.

Про порушене кримінальне провадження № 22024040000000535 від 05.05.2024 ТОВ "Лібертон" повідомлене листом слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області № 55/8-3132 від 20.05.2024, до якого долучено витяг з ЄРДР у відповідному кримінальному провадженні та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого (а.с. 62-63 том 1).

Відтак, внаслідок обстрілу з використанням БПЛА, здійсненого 05.05.2024 збройними формуваннями РФ у період часу з 01 год 08 хв по 02 год 03 хв по цивільній інфраструктурі м. Дніпра Товариству з обмеженою відповідальністю "Лібертон" завдані матеріальні збитки (шкоду) на суму 89060681,88 грн (без ПДВ).

Відповідні незаконні, протиправні дії держави Російської Федерації, як в контексті норм національного законодавства України, так і в контексті норм міжнародного права, призвели до порушення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібертон" внаслідок знищення належних останньому товарно-матеріальних цінностей, що і стало причиною спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю підстав для покладення на відповідачів солідарної відповідальності у вигляді стягнення шкоди у сумі 89060681,88 грн.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках. встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Отже, протиправність діяння відповідача-1, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України, в розумінні частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

За таких обставин позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідачів такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Щодо підстав солідарного обов`язку відповідачів з відшкодування завданих позивачу збитків суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Статтею 543 цього Кодексу передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що грунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.

Застосовуючи у цій справі до відповідачів доктрину alter ego, суд погоджується з позивачем, що ця доктрина прийнята в багатьох юрисдикціях світу, в тому числі і в Україні, допомагає визначити, чи слід розглядати певний суб`єкт як орган або інструмент держави, або, іншими словами, як частину держави чи як такий, що ототожнюється з державою.

У багатьох випадках доктрина alter ego застосовується для визначення того, чи породжує діяння такого органу або інструменту відповідальність держави за діяння такого органу або інструменту.

Ця ж доктрина допомагає визначити, чи є такий орган частиною правосуб`єктності "держави" в більш широкому сенсі. Серед іншого, у випадку делікту, вчиненого державою, які органи, інструменти чи суб`єкти слід ідентифікувати як частину правосуб`єктності "держави", і, відповідно, які з них повинні нести відповідальність за делікт, вчинений "державою" - незалежно від того, чи брав кожен з таких органів, інструментів чи суб`єктів активну - чи будь-яку іншу - участь у вчиненні цього конкретного делікту.

За даних обставин, суд приймає твердження позивача, які обгрунтовані наданими ним доказами, про те, що оскільки ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром Капітал" та МК ТОВ "Газпром Інтернешнл" є alter ego Російської держави, то це означає, що вони є частиною Російської держави, а отже є частиною особи заподіювача шкоди. Для цих цілей абсолютно неважливо, чи брали відповідачі активну або будь-яку іншу участь у вчиненні делікту, про який йде мова, чи ні (так само, як якщо б делінквент був фізичною особою, не мало б значення, чи було скоєно делікт лівою або правою рукою цієї особи). Важливим є те, що на момент вчинення делікту відповідачі були частиною Російської держави, яка вчинила делікт.

Відтак, суд вважає справедливим висновок позивача про те, що оскільки ПАТ "Газпром", ТОВ "Газпром Капітал" та МК ТОВ "Газпром Інтернешнл" були alter ego Російської Федерації на момент вчинення нею делікту проти власності позивача, то ці компанії мають нести відповідальність за це правопорушення в тій же мірі, що й Російська Федерація.

Водночас суд враховує ту обставину, що в чинному законодавстві України відсутній закон, який би прямо регулював солідарну відповідальність первинного боржника та його alter ego в рамках положення статті 1166 Цивільного кодексу України про загальну деліктну відповідальність.

У цьому контексті суд вважає доречним зауваження позивача про те, що юридичне поняття alter ego було введено в українську правову систему і у виконавчу практику лише кілька років тому.

Очевидно, що чинне законодавство не встигає врегулювати суспільні відносини за нових обставин.

Разом з тим, відповідно до статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Викладене дає суду правові підстави для застосування аналогії закону статті 543 Цивільного кодексу України у питанні щодо можливої солідарної відповідальності відповідачів за вимогами позивача у цій справі, що безумовно буде сприяти ефективному захисту його порушених майнових прав.

Надаючи правову оцінку належності й ефективності обраного позивачем способу захисту, суд зважає на ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією й надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Отже, вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібертон" про солідарне стягнення на його користь з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації та Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" 89 060 681,88 грн майнової шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд враховує нормативні положення статті 4 Закону України "Про судовий збір", за змістом якої судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 1 січня 2024 року установлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.

Відтак, судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у цій справі становить 1059800,00 грн (350 х 3028 = 1059800,00), від сплати якого позивач звільнений згідно з пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Так, за вказаною нормою закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 903/87/23 (п. 60) з посиланням на висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 522/5582/16-ц, від 17.08.2022 у справі № 745/342/19, від 24.03.2021 у справі № 462/2077/17.

Тому, відповідно до частини другої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пункту 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" витрати зі сплати судового збору в сумі 1059800,00 грн за подання позовної заяви у цій справі, покладаються на відповідачів у рівних частинах по 264950,00 грн на кожного з них (1059800,00/4 = 264950,00). При цьому судовий збір у сумі 264950,00 грн, що стосується держави Російська Федерація, покладається судом у рівних частинах на його представницькі органи: Міністерство юстиції Російської Федерації 132475,00 грн; Міністерство оборони Російської Федерації - 132475,00 грн.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу судом не розподіляються з огляду на заяву останнього, викладену в позові та до закінчення судових дебатів, про надання доказів щодо фактичного розміру цих витрат у порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібертон" до держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, Міністерства оборони Російської Федерації та Публічного акціонерного товариства "Газпром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал", Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" про солідарне стягнення 89060681,88 грн в порядку відшкодування шкоди задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119049, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житная, буд. 14), Міністерства оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19) та Публічного акціонерного товариства "Газпром" (197229, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр-т Лахтинський, буд. 2, корп. 3, буд. 1; ОДРН 1027700070518), Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (195277, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, внутрішньо міська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Большой Сампсоніївський проспект, буд. 28/2, літера "д", приміщення 43-н, приміщення 58; ОДРН 1087746212388), Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (236006, Російська Федерація, Калінінградська обл., міський округ міста Калінінград, м. Калінінград, б-р Сонячний, буд. 3, оф. 4; ОДРН 1223900013952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібертон" (52012, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Партизанське, вул. Заводська, буд. 25 І, приміщення 200; ідентифікаційний код 41228749) майнову шкоду в сумі 89060681,88 грн.

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119049, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житная, буд. 14) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 132475,00 грн (Сто тридцять дві тисячі чотириста сімдесят п`ять грн 00 коп.).

Стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119160, Російська Федерація, м. Москва, вул. Знаменка, буд. 19) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 132475,00 грн (Сто тридцять дві тисячі чотириста сімдесят п`ять грн 00 коп.).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Газпром" (197229, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр-т Лахтинський, буд. 2, корп. 3, буд. 1; ОДРН 1027700070518) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 264950,00 грн (Двісті шістдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят грн 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром Капітал" (195277, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, внутрішньо міська територія, муніципальний округ Сампсонієвське, Большой Сампсоніївський проспект, буд. 28/2, літера "д", приміщення 43-н, приміщення 58; ОДРН 1087746212388) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 264950,00 грн (Двісті шістдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят грн 00 коп.).

Стягнути з Міжнародної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпром Інтернешнл Лімітед" (236006, Російська Федерація, Калінінградська обл., міський округ міста Калінінград, м. Калінінград, б-р Сонячний, буд. 3, оф. 4; ОДРН 1223900013952) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 264950,00 грн (Двісті шістдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят грн 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.02.2025.

Суддя І.І. Колісник