Ухвала суду № 125388787, 25.02.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №712/2086/25

Провадження №2/712/1839/25

25.02.2025 м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинська А.В.,розглянувши позовну заяву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ «РАЙВГРОБУД 4» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРТЕКС-РІЕЛТІ» про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулося ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ «РАЙВГРОБУД 4» з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРТЕКС-РІЕЛТІ» про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів, а тому при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, правового статусу суб`єкта звернення та відповідний статус учасників справи.

Таким чином, судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Разом із предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний чинник.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 20 ЦПК України).

Водночас відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності; крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 р. у справі № 916/2813/18, від 16.02.2021 р. у справі № 910/2861/18).

При цьому критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є: по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись з даним позовом до Соснівського районного суду м. Черкаси у порядку цивільного судочинства, ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ «РАЙВГРОБУД 4» просить стягнути на свою користь з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРТЕКС-РІЕЛТІ» заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи суб`єктний склад правовідносин, в яких обидві сторони є юридичними особами, характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах спір у даній справі, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 24 ГПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Частиною першою статті 27 ГПК України встановлено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою (ч.3 ст. 30 ГПК України).

Таким чином, суд роз`яснює, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та предметно та територіально підсудний Господарському суду Черкаської області.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 13, 19, , 20, 186, 258-261, 352, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом «ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «РЕМОНТНО-ЕКСПЛУАТАЦІЙНЕ УПРАВЛІННЯ «РАЙВГРОБУД 4» до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФОРТЕКС-РІЕЛТІ» про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська