Ухвала суду № 125385301, 21.02.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2071/25

Провадження № 1-кс/204/463/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка, Донецької області, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Управління СБ України у Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що Слідчим відділом Управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування № 22025040000000132 від 27.01.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 263-1 КК України, за підозрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. 24.02.2022, підрозділи збройних сил та інших формувань Російської Федерації за наказом президента Російської Федерації, розпочали широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, спричиняючи ураження і руйнування об`єктів як військової, так і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. У зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» внесено зміни до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними, у тому числі Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 листопада 2024 року строком на 90 діб, який тривав на момент вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення. На даний час, підрозділи збройних сил та інших формувань Російської Федерації продовжують агресивну війну проти України та повномасштабне вторгнення з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. З невстановленого досудовим розслідуванням часу, представниками іноземної організації -Збройних Сил Російської Федерації посилено ведення розвідувально-підривної діяльності проти України, що полягає в ослабленні державної влади України та держави в цілому; її самостійності усередині країни та незалежності у міжнародних відносинах; захищеності території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; дестабілізації суспільно політичної обстановки всередині країни; створенні умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України); збиранні інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання РФ задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики, втручання у внутрішню політику суверенної держави, для маніпулювання суспільними настроями населення України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, організації інформаційної експансії з боку РФ тощо. Так, представник сил спеціальних операцій Збройних Сил РФ громадянин РФ ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ., перебуваючи на території РФ, спільно з іншими представниками спеціальної служби держави-агресора, створив на території України розгалужену агентурну мережу з числа громадян України, якою керував за допомогою багатоплатформового месенджеру Telegram, який надає можливість створювати опціональні наскрізні зашифровані чати, здійснювати дзвінки, відеодзвінки, обмін файлами та інші функції, використовуючи при цьому SIM-карту оператора мобільного зв`язку із номером НОМЕР_1 та обліковий запис у месенджері «Telegram» із конспіративним найменуванням « ОСОБА_10 ». Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, до підривної діяльності проти України ОСОБА_9 залучив військовослужбовця НОМЕР_2 окремого стрілецького батальйону НОМЕР_3 ОМБр ЗСУ ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та її чоловіка військовослужбовця НОМЕР_4 окремого стрілецького батальйону НОМЕР_3 ОМБр ЗСУ ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які погодились виконувати завдання щодо підривної діяльності проти України, а саме виготовлення саморобних вибухових пристроїв, придбання та передачі бойових припасів та вибухових речовин. В свою чергу, незважаючи на зобов`язання по неухильному додержанню Конституції України та законів України, у невстановлений досудовим слідством час та при невстановлених досудовим слідством обставинах, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , діючи з мотивів непогодження з політикою представників державної влади України, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, зокрема щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів РФ, які передбачають перебування України у сфері її впливу, будучи обізнаним про факт ведення вказаною державою агресивної війни проти України та проведення у зв`язку з цим представниками іноземної організації - Збройних Сил РФ, підривної діяльності проти України на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, за попередньою змовою, групою осіб, стали на шлях вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки - державної зради, що виразилося у наданні представнику іноземної організації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану, за таких обставин. Так, ОСОБА_8 , маючи умисел на надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, після початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України та введення в Україні воєнного стану, будучи проросійськи налаштованою особою, з використанням власного мобільного телефону марки «ОРРО RENO 12», IMEI: НОМЕР_5 з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 , використовуючи обліковий запис « ОСОБА_11 » в багатоплатформовому месенджері «Telegram», вирішив надавати представнику іноземної організації - ЗС РФ, допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а саме виконувати завдання представника сил спеціальних операцій Збройних Сил РФ громадянином РФ ОСОБА_9 . У подальшому, ОСОБА_8 , за попередньою змовою групою осіб після початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України та введення в Україні воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 год. 25 хв. 19.01.2025, використовуючи власний мобільний телефон марки «ОРРО RENO 12», IMEI: НОМЕР_5 , та власний обліковий запис у месенджері «Telegram» з найменуванням « ОСОБА_11 », що авторизований із використанням SIM-карти оператора мобільного зв`язку за номером НОМЕР_6 , діючи умисно на шкоду обороноздатності та державній безпеці України, на виконання злочинного завдання представника іноземної організації - представника ЗС РФ, громадянина РФ ОСОБА_9 отримала завдання щодо закладання схронів з гранатами та детонаторами з метою надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України представникам держави агресора. Для виконання вищевказаного завдання поставленого представниками ЗС РФ, громадянка України ОСОБА_8 після початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України та введення в Україні воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 год. 25 хв. 19.01.2025 залучила свого чоловіка ОСОБА_5 для закладки схронів а саме ручних гранат типу «Ф-1», що в подальшому мають бути використані для підривної діяльності проти України. Так, ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб після початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України та введення в Україні воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 год. 25 хв. 19.01.2025, здійснив закладку 5 (п`яти) ручних гранат типу «Ф-1» з вкрученим запалом «УЗРГМ-2 у селі Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області за географічними координатами «Google Maps» 48:3581300,34.9969891, поблизу електричної опори на якій нанесено напис блакитною фарбою «123ДЦ». В подальшому ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб після початку повномасштабної збройної агресії РФ проти України та введення в Україні воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18 год. 25 хв. 19.01.2025, здійснив закладку 6 (шести) ручних гранат типу «Ф-1» з вкрученим запалом «УЗРГМ-2 у селі Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області за географічними координатами «Google Maps» 48:3581300,34.9969891, поблизу електричної опори на якій нанесено напис блакитною фарбою «124ДЦ». Крім того, ОСОБА_5 , не відмовляючись від свого злочинного умислу на надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, перебуваючи у с. Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області, за попередньою змовою групою осіб з використанням власного мобільного телефону, з номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_7 , в інтернет-месенджері «WhatsApp», у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 19.02.2025, здійснив пересилку координат з місцем закладання схронів, а саме 11 (одинадцяти) ручних гранат типу «Ф-1» з вкрученим запалом «УЗРГМ-2» своїй дружині ОСОБА_8 на обліковий запис «Ninja» інтернет-месенджеру «WhatsApp», що зареєстрований за абонентським номером НОМЕР_6 , з метою подальшого звітування останньою перед представниками іноземної організації - Збройних Сил РФ, допомоги у завданні шкоди суверенітету, недоторканності та виконанні підривної діяльності проти України. 21.02.2025 протиправна діяльність ОСОБА_5 була припинена , а останнього затримано працівниками Служби безпеки України у Дніпропетровській області в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. Своїми умисними діями, за попередньою змовою групою осіб, які виразились у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України. Крім того, у невстановлений у ході досудового розслідування час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. При цьому, ОСОБА_5 достовірно відомо, що відповідно до положень ст. 178 Цивільного кодексу України, додатку № 1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п.п. 2.8., 8.1., 8.2. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622 зброя і боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ) не можуть перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України; право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 у невстановлений у ході розслідування час та за невстановлених обставин, достовірно розуміючи для себе, що не має передбаченого законом дозволу, придбав бойові припаси ручні гранати типу «Ф-1» із запалами «УЗРГМ-2 у кількості 11 штук. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, у невстановлений проміжок часу, ОСОБА_5 , діючи умисно, розуміючи для себе, що придбані ним предмети є бойовими припасами, достовірно усвідомлюючи про відсутність передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання бойових припасів, у порушення діючого законодавства, вказані бойові припаси переніс та сховав у так званих схронах у селі Новоолександрівка Дніпровського району Дніпропетровської області за географічними координатами «Google Maps» 48:3581300,34.9969891, поблизу електричної опори на якій нанесено напис блакитною фарбою «123ДЦ», та електричної опори на якій нанесено напис блакитною фарбою «124ДЦ», для подальшої їх передачі невстановленим в ході досудового розслідування особам. Таким чином, дії ОСОБА_5 , які виразились у незаконному придбанні, носінні, зберіганні та передачі бойових припасів без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України. 21.02.2025 протиправна діяльність ОСОБА_5 була припинена , а останнього затримано працівниками Служби безпеки України у Дніпропетровській області в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. В подальшому, 21 лютого 2025 року громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України. Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, що виразилось у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб, та у незаконному виготовленні вибухових речовин та вибухових пристроїв, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Анкетні відомості підозрюваного: громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Макіївка, Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_8 , раніше не судимий, підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, у повній мірі обґрунтовується зібраними в ході проведення досудового розслідування доказами, зокрема: витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 22025040000000132 від 27.01.2025; протоколом обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 від 21.02.2025; протоколом затримання ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України від 21.02.2025; повідомленнями про підозру ОСОБА_5 про вчинення кримінальних правопорушень; протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.02.2025; протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 18.02.2025; протоколом огляду місця події від 19.01.2025; відповідями на доручення з ГВКР Управління СБ України у Дніпропетровській області; іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності. При цьому, ОСОБА_5 , відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 2 ст. 111 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою щодо ОСОБА_5 є винятковим та вбачається єдино можливим запобіжним заходом, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі. Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваного покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана, може здійснити вищезазначені дії. Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Враховуючи матеріальне становище ОСОБА_5 , існує ризик того, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може виїхати за межі країни або іншим чином переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що у подальшому, у разі визнання її судом винною у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, унеможливить притягнення останнього до встановленої законом кримінальної відповідальності. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Тобто, підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі може знищити, сховати або спотворити будь-які речі (чорнові записи, комп`ютерну техніку, мобільні термінали) про які невідомо органу досудового розслідування. Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Так, хоча органом досудового розслідування на даний час виконано значний обсяг слідчих дій, завдяки яким вдалось затримати правопорушника, на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, які причетні до скоєння вказаного злочину, у зв`язку з чим, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про її переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення для провадження, уникати спілкування з органом досудового розслідування шляхом переховування не тимчасово непідконтрольних Україні територіях. Наведені обставини свідчать про можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному проваджені, шляхом застосування до останніх методів залякування. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Отримавши матеріали обґрунтування кримінального провадження та перебуваючи на волі існує ризик, що ОСОБА_5 може розголосити відомості досудового розслідування, що в подальшому перешкоджатиме проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні, виконанню необхідних слідчих та розшукових дій. Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_5 незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень. При цьому, застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 не є доцільним та можливим, оскільки обставини злочину, у вчиненні якого останній об`єктивно підозрюється, свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України, гарантіями захисту прав і свобод людини та зневажливе відношення до загальнолюдських цінностей і дають підстави вважати, що аналогічним чином він, у разі обрання інших запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, віднесеться до вимог та обмежень запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, та зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень, взагалі не виконувати покладених на неї обов`язків, переховувати від слідства і суду, продовжити злочину діяльність, здійснити незаконний вплив на підозрюваних та свідків. Оцінюючи в сукупності викладене, варто прийти до висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_5 та відповідно до ст.ст. 183, 194 КПК України, їй необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні, зазначивши, що жоден більш з м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, свою провину в інкримінованих злочинах не визнає, просив обрати інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, просив обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`зання. Підозрюваний є військовослужбовцем, з ким спілкувався не знав, оскільки робив це за проханням дружини.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження; здійснювати незаконний вплив на свідків; перешкоджати криімнальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні було належним чином підтверджено наявність всіх зазначених вище ризиків, окрім можливого незаконного впливу на свідків, оскільки досудовим розслідуванням наразі свідки правопорушення взагалі не встановлені.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, тісних соціальних зв`язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.

Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 263 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 21 квітня 2025 року, без визначення застави.

Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1