Рішення № 125382262, 25.02.2025, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

25.02.2025

Справа № 489/9513/24

Провадження №2/489/824/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання Ставратій Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив.

ТОВ «Українські фінансові операції», через свого представника Дідух Є.О., звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 5506484 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 08.02.2022 у розмірі 33728,24 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 9100 грн.; заборгованості за нарахованими процентами за період з 08.02.2022 по 17.09.2024 у розмірі 24628,24 грн.; стягнення судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Мотивуючи вимоги тим, що 08.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №5506484 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 9100,00 грн. строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99 % від суми кредиту за кожен день користування. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем кредитора. Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно укладеного Договору факторингу № 26.09/23-Ф від 26.09.2023 року, право вимоги за кредитним договором №5506484 від 08.02.2022 перейшло від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс». В подальшому, відповідно до умов укладеного Договору факторингу від 31.07.2024 № 31.07/24-Ф, право вимоги по кредитному договору №5506484 від 08.02.2022, про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відступлено з ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» на користь ТОВ «Українські фінансові операції».

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості, що наданий первісним кредитором. У звязку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість за кредитним договором станом на 17.09.2024 становить 33728,24 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 9100 грн.; заборгованості за нарахованими процентами за період з 08.02.2022 по 17.09.2024 у розмірі 24628,24 грн.

Від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, на підтвердження своїх вимог позивач надав до суду кредитні договори, договори факторингу, розрахунок заборгованості. Всупереч умов договорів факторингу в матеріалах справи відсутні підписані реєстри боржників та докази їх передачі. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що підтверджували б наявність у ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги до ОСОБА_1 , відповідно право на позов взагалі відсутнє. Також, матеріали справи не містять докази видачі одноразових ідентифікаторів у формі алфавітно-цифрової послідовності та підписання такими ідентифікаторами договору. В матеріалах справи наявна лише роздруківка договору, не підписана електронним підписом. В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема, копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором. Відповідач не отримував грошових коштів за кредитним договором. Договір про надання фінансового кредиту у тому числі інформація щодо умов кредитування, паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів платіжної банківської карти відповідача, на яку, у відповідності до умов кредитного договору, мали бути перераховані кредитні кошти. Відсутність у документах, які були складені під час укладення відповідачем з кредиторами договорів про надання фінансового кредиту, реквізитів платіжної банківської картки ОСОБА_1 унеможливлює виконання взятих кредиторами на себе зобов`язань за вказаними договорами щодо перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів. На підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості, який містить лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків. Також, неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором, періоди, за які така заборгованість була нарахована, суми та часу внесення відповідачем платежів, тощо. Позивачем також неправомірно нараховано проценти. Заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 24628,24 грн. не є спів розмірною сумі кредиту 9100,00 грн. , суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, тому розмір процентів підлягає зменшенню. Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу. До позовної заяви не долучено доказів оплати наданих послуг. Витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом витраченим на виконання робіт, обсягом виконання робіт та ціною позову.

Ухвалою суду від 03.12.2024, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом надіслання листа рекомендованою поштою, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін,на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановленні наступні факти та відповідно правовідносини.

08 лютого 2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №5506484 про надання коштів на умовах споживчого кредиту(далі Кредитний договір), відповідно до умов якого сума кредиту складає 9100,00 грн.; тип кредиту кредит; строк кредиту 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 Договору (п.п. 1.3, 1.4, 1.5.1 Кредитного договору).

Відповідач, відповідно до умов Кредитного договору, п. 6.1.17, 6.1.18 Правил, в особистому кабінеті ІТС прийняв пропозицію укласти Кредитний договір та підписав Кредитний договір 08.02.2022 о 3:06:06 годині шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором А346900, надісланий на номер телефону, що наданий Відповідачем. Кредитні кошти були перераховані Відповідачу 08.02.2022 на платіжну картку № НОМЕР_2 емітовану АТ КБ «ПриватБанк».

Сума кредиту по укладеному Кредитному договору становить 9100 гривень.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно п.5.4.1 Кредитного договору, Відповідач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 1 ст.509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 525, 526ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.628ЦК України договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.

Статтею 629ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1054ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1050ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Положеннями ч. 6 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідач підписав договір № 5506484 від 08.02.2022, який містить відсоткові ставки за користування кредитними коштами, електронним підписом.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором (далі - «ЕПОІ»)) по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису. Його суть полягає у використанні одноразових повідомлень (паролів, кодів, підтверджень) шляхом телекомунікаційних засобів. Найчастіше використовуються СМС, повідомлення в месенджерах в якості підтвердження волі підписанта. ЕПОІ широко використовується, наприклад, в сфері мікрокредитування. Дійсність укладення договорів таким чином вже неодноразово підтверджувалася в судовій практиці України: Постанова Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №524 /5556/19; Кваліфікований електронний підпис (далі - «КЕП») відрізняється від інших підписів тим (крім технічної частини), що він генерується, перевіряється і контролюється спеціально сертифікованими (державою) установами. Такими можуть бути певні центри (Дія, Центр сертифікації ключів "Україна", МВС України та інші), а також банки.

Отже, позивач доводить факт укладання відповідачем кредитних договорів в електронній формі та підписання договорів з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

26 вересня 2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал фінанс» укладено Договір факторингу № 26.09/23-Ф, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 5506484 про надання споживчого кредиту від 08.02.2022 перейшло до ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс».

31 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Укрглобал-фінанс» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено Договір факторингу № 31.07/24-Ф від 31 липня 2024 року, відповідно до умов якого, право вимоги за договором №5506484 про надання споживчого кредиту від 08.02.2022 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції».

На підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитра позивачем надано копію договору факторингу, реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстрів боржників.

Дані докази доводять перехід прав вимоги від первісних кредиторів до позивача

Представниця відповідача у відзиві на позов зазначає, що матеріали справи не містять підписані реєстри боржників та докази їх передачі.

Дані твердження представниці відповідача судом не беруться до уваги, оскільки в матеріалах дійсної справи містяться копії Актів прийому передачі інформації згідно з Реєстру боржників в електронному виді за Договорів факторингу та Реєстри боржників, які містять підписи учасників договорів факторингу.

Сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором відповідно до Реєстру боржників від 31.07.2024 до Договору відступлення права вимоги № 31.07/24 від 31.07.2024 р. становить 33728,24 грн.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань заборгованість за Кредитним договором станом на 17.09.2024 року становить 33728,24 гривень, яка складається з: - 9100 грн.заборгованість за кредитом; 24628,24 грн.заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.4. Кредитного договору за ставкою 1,99 % за кожен день користування кредитом за період з 08.02.2022 по 17.09.2022 (включно).

Кредитор свої зобов`язання за договором № 5506484 від 08.02.2022 виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором. В той час відповідач свої договірні зобов`язання не виконав і не повернув кошти у сумі та у строк, визначений договором.

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, її паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти. Також в даному кредитному договорі визначено предмет, порядок та умови надання кредитного договору. Даний факт відповідачем не заперечено та спростовано.

Заперечуючи проти того, що відповідач отримав кредит з підстав того, що позивачем не надано первинних документів про перерахунок йому кредитних коштів, останнім та його представницею не спростовано того факту, що відповідач є держателем банківських рахунків, на які первісним кредитором здійснювалось перерахування грошових коштів.

Крім того, відповідач, як власник відповідних рахунків, вказаних в кредитному договорі, не надав суду доказів, які б свідчили про неналежність йому даних рахунків, відсутність надходжень коштів на них від первісного кредитора на підставі вказаного кредитного договору.

Відповідач вказує, що позивачем неправомірно нараховано проценти за користування кредитом, посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постановах від 07.10.2020 по справі № 132/1006/19 та від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першоюстатті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 115 цієї постанови).

Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

В даному випадку до правовідносин, що склалися, в частині визначення відсотків за користування кредитними коштами, слід застосовувати положення параграфа 1глави 71 ЦК України.

В той же час, суд, прийнявши до уваги пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та позицію представника відповідача, вважає, що підписуючи кредитний договір, відповідач погоджувався на такі умови договору, зокрема, в частині нарахування відсотків (стандартна процентна ставка за весь строк користування кредитом складає 29653,85% річних), а тому в частині позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом підлягає задоволенню.

Беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, як і не надав доказів належного виконання ним умов кредитного договору, суд, перевіривши зазначений розрахунок, вважає його підставним.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що сума заборгованості в розмірі 33728,24 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Представниця відповідача у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Вказує, що заявлений розмір є завищеним та до позовної заяви не долучено доказів оплати наданих послуг.

Відповідно до ч. ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.3ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, надано копію договору про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01.08.2024, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 5972/10 від 24.03.2017; копія ордеру на надання правової допомоги серії АІ № 1684924 від 20.08.2024; акт про надання правової допомоги згідно Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг за збір та аналіз доказів для подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, складення позовної заяви в справі та подання її до суду є фіксованою і становить 10000 грн.; детальний опис робіт № 550684 від 17.09.2024.

В порушення вимогст. 137 ЦПК України, позивачем не надано квитанції про сплату за послуги адвоката, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.4,12,89,141,247,259,263-265,282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості за Договором № 5506484 від 08 лютого 2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 33728 грн. 24 коп., що складається з: заборгованості за кредитом 9100 грн. 00 коп.; заборгованості за нарахованими процентами за період з 08.02.2022 по 17.09.2024 24628 грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрат на правничу допомогу відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», юридична адреса: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2, ЄДРПОУ: 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено "25" лютого 2025.

Суддя Н.О. Рум`янцева