Рішення № 125379689, 26.12.2024, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7500/24

провадження № 2/753/5613/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Потапенко Т. М., Троцковець К. В., за участю позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_1 , представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою -адвоката Кухаренко О. В., представника третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації - Синявської Н. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року до Дарницького районного суду м. Києва звернулась представник позивача адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна із позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 01 червня 2011 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року розірвано. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з моменту припинення у сторін фактичних шлюбних відносин до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну проживала почергово із кожним з батьків, а саме: три дні - з матір`ю, три дні - з батьком, один день дитина проводила з бабусею - матір`ю ОСОБА_1 . Після повномасштабного вторгнення рф в Україну за спільним погодженням батьків, ОСОБА_4 разом з матір`ю виїхала до ОСОБА_5 , проте, згодом, за одноосібним рішенням відповідачки, дитина разом з матір`ю виїхала до Німеччини, хоча ОСОБА_4 була проти, а батько був згоден опікуватись дитиною, забезпечивши їй безпечне місце перебування в Україні. Згодом ОСОБА_2 почала планувати переїзд до Америки, на що ОСОБА_4 також не погоджувалась. Під час святкування Нового 2023 року між матір`ю та дочкою ставці інцидент, а саме відповідачка побила ОСОБА_4 через те, що матір вирішила, що дитина не бажає святкувати разом за святковим столом і вибрала гратися у комп`ютерні ігри. Після цих подій ОСОБА_4 разом з матір`ю поїхала до Польщі на зустріч з батьком та за згодою батьків поїхала в Україну. Перебуваючи вдома, ОСОБА_4 вирішила, що хоче залишитись в Україні, що було підтримано усіма членами родини і головне - батьком. Отже, ОСОБА_4 залишилась в Україні та відновила навчання у гімназії № 315. Разом з тим, ОСОБА_2 не погоджується у добровільному порядку врегулювати питання щодо місця проживання, виховання та утримання дитини шляхом укладення договору, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду. Представник позивача також зазначила, що позивач ОСОБА_1 веде здоровий спосіб життя, працевлаштований, отримує стабільний високий дохід, у взаємовідносинах з донькою має порозуміння та тісні сімейні стосунки, отже, він зможе забезпечити дитині оптимальні умови для проживання та задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, підтримки, моральної та матеріальної забезпеченості. З огляду на вказане, представник позивача просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

23 травня 2024 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідачка проти позову заперечує, обґрунтовуючи це тим, що задоволення позову суперечитиме інтересам малолітньої ОСОБА_4 . Так, відповідачка зазначила, що під час розгляду судом справи про розірвання шлюбу з позивачем, вони з позивачем домовились, що донька буде проживати з нею, а батько буде брати участь в утриманні, вихованні та розвитку дитини. У 2019 році вона уклала шлюб з ОСОБА_7 , з яким у них народилась донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, з метою збереження життя та здоров`я дітей, вона з двома доньками виїхала у Польщу, згодом, у результаті пропозиції роботодавця - у Федеративну Республіку Німеччина. ОСОБА_1 проти виїзду ОСОБА_4 не заперечував. Під час проживання у Німеччині вона та діти були забезпечені усім необхідним для нормального життя та розвитку. ОСОБА_4 навчалась у загальноосвітній школі та музичній школі імені ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_4 вільно спілкувалась із батьком, ніяких перешкод у спілкуванні вона, як мати, не створювала. У березні 2023 року ОСОБА_1 попросив привезти доньку до Польщі, аби побачитись з нею, на що вона погодилась та 05.03.2023 привезла доньку до Польщі. Під час зустрічі у Польщі ОСОБА_1 , маючи умисел забрати у неї доньку, нехтуючи безпековою ситуацією в Україні, без її згоди вивіз доньку в Україну. Згодом, відповідачка отримала пропозицію по роботі з США, на яку погодилась та разом з молодшою донькою ОСОБА_8 переїхала на тимчасове місце проживання до США. При цьому, вона планувала їхати разом із ОСОБА_4 , тож готувала відповідні документи і для виїзду ОСОБА_4 . Відповідачка також зазначає, що в США вона офіційно працює в міжнародній компанії Estee Lauder візажистом, забезпечена житлом, має фінансові можливості для забезпечення двох доньок усім необхідним, а також має можливості надати донькам гарну освіту. Зауважує, що позивач з моменту розірвання шлюбу і до березня 2023 року не виконував своїх обов`язків щодо утримання та виховання доньки, а лише інколи цікавився її вихованням та станом здоров`я. Також, відповідачка заперечує ту обставину, що позивач пропонував врегулювати питання щодо місця проживання дитини у позасудовому порядку. Крім того, зазначає, що позивач створює перешкоди у спілкуванні між нею та донькою, забороняє ОСОБА_4 телефонувати їй та спілкуватися за допомогою мобільних мессенджерів, налаштовує дитину проти неї, тим самим завдаючи шкоди психологічному стану ОСОБА_4 , з приводу чого відповідачка зверталась до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації. Отже, відповідачка вважає, що позивач не може створити для дитини належних умов для її нормального психологічного розвитку. Разом з тим, не дивлячись на заборони батька, вони з донькою постійно підтримують зв`язок за допомогою мессенджерів, мають довірливі та дружні стосунки. Також, вона бере участь в утриманні дитини та щомісяця надсилає їй грошові кошти та посилки з необхідними речами, зокрема, одягом, гаджетами тощо. Звертає увагу суду, що позивач не надав суду доказів права користування квартирою, яку він зазначає як фактичне місце проживання дитини, не має стабільного доходу, розмір якого зможе забезпечити доньці належні умови для проживання, навчання та особистого розвитку, що не відповідає інтересам дитини. Окрім того, вважає, що позивач звернувся із цим позовом до суду з метою уникнення мобілізації. Враховуючи наведене, просить відмовити позивачу у позові з огляду на його протиправність та необґрунтованість.

06 червня 2024 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву, якою просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею. Доводи, наведені у зустрічній позовній заяві, аналогічні доводам, вказаним у відзиві на позов. Додатково ОСОБА_2 зазначає, що вона до кримінальної відповідальності не притягалась, веде здоровий спосіб життя, на обліку у психоневрологічному диспансері та у лікаря нарколога не перебуває. Зазначає, що вона у США забезпечена житлом та має постійний дохід, працюючи візажистом у міжнародній компанії THE HIGBEE COMPANY, розмір якого дозволяє у повній мірі забезпечити належні умови для проживання, розвитку та навчання її доньок. Окрім того, вона має постійне місце роботи в ТОВ «Есте Лаудер Україна» та є співвласницею квартири АДРЕСА_1 . Отже, після повернення з США до України вона також зможе забезпечити належні умови для проживання, розвитку та навчання дитини. Вважає, що проживання малолітньої ОСОБА_4 з нею відповідатиме інтересам дитини.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року зустрічну позовну заяву прийнято та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва Слівінського Д. О. № 70 від 20 серпня 2024 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із перебуванням судді Гусак О. С. у відпустці по вагітності та пологам.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2024 року справу розподілено на суддю Дарницького районного суду м. Києва Котенко Р. В.

Ухвалою від 05 вересня 2024 року суддею Дарницького районного суду м. Києва Котенко Р. В. справа була прийнята до провадження, постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні. Підготовче засідання призначено на 18 вересня 2024 року.

У підготовче засідання 18 вересня 2024 року з`явилась представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою адвокат Кухаренко О. В. Відповідач за первісним позовом та позивачка за зустрічною позовною заявою та представник третьої сторони у підготовче засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином.

Підготовче засідання було відкладено у зв`язку із неявкою відповідача та представника третьої особи на 17 жовтня 2024 року.

23 вересня 2024 року до суду надійшла заява третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про розгляд справи без участі представника третьої особи. Разом із заявою був наданий висновок про визначення місця проживання дитини та акт обстеження умов проживання дитини.

17 жовтня 2024 року у підготовче засідання з`явилась представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою адвокат Кухаренко О. В. Відповідач за первісним позовом та позивачка за зустрічною позовною заявою та представник третьої сторони у підготовче засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою будь-яких заяв, клопотань про відкладення засідання з доказами поважності причин її відсутності у засіданні до суду не надходило.

За таких обставин, враховуючи заяву третьої особи від 23 вересня 2024 року, суд дійшов висновку про можливість проведення підготовчого засідання за відсутності учасників справи, що не з`явились.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до розгляду по суті на 31 жовтня 2024 року.

21 жовтня 2024 року від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 надійшли доповнення до відзиву на первісний позов, якими ОСОБА_2 заперечувала про долучення до матеріалів справи доказів, наданих представником позивача за первісним позовом, а саме висновку психолога ОСОБА_12 за результатами психологічного обстеження дитини ОСОБА_4 . Окрім того вважає, що цей висновок не можна вважати достатнім та допустимим доказом, який характеризує дійсний психологічний стан дитини, оскільки був складений психологом 31.10.2023, а, отже, є неактуальним на час розгляду цивільної справи та містить неправдиву інформацію стосовно дійсного ставлення дитини до батьків.

24 жовтня 2024 року від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.

31 жовтня 2024 року на електронну пошту суду надійшла заява відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 від 30 жовтня 2024 року про відкладення судового засідання у зв`язку із неможливістю приїзду ОСОБА_2 з США. Аналогічна заява надійшла поштовим відправленням 05 листопада 2024 року.

У судовому засіданні 31 жовтня 2024 року суд повернувся до підготовчого провадження з метою розгляду клопотань сторін.

У зв`язку з клопотанням представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою адвоката Кухаренко О. В. надати їй час для ознайомлення із клопотанням ОСОБА_2 про призначення судово-психологічної експертизи, підготовче засідання відкладено до 21 листопада 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 21 листопада 2024 року, з`явилась представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою адвокат Кухаренко О. В. Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до суду не з`явилась, повістка, адресована їй на адресу реєстрації місця проживання, повернулася до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Заявою від 11 жовтня 2024 року, що надійшла до суду 28 жовтня 2024 року, ОСОБА_2. просила провести підготовче засідання без її участі. Також, у підготовче засідання не з`явився представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, листом від 19 вересня 2024 року № 101/42-3245, просив розглянути справу за відсутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

Враховуючи викладене, суд вважав можливим провести підготовче засідання за відсутності нез`явившихся осіб.

У підготовчому засіданні 21 листопада 2024 року протокольною ухвалою судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 про призначення судово-психологічної експертизи; до матеріалів справи долучені доповнення до відзиву на первісний позов від 15 жовтня 2024 року, що надійшли до суду 21.10.2024 від відповідача за первісним позовом та позивача з зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 ; розглянуто клопотання представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою адвоката Кухаренко О. В. від 17 вересня 2024 року про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 листопада 2024 року підготовче провадження у справі було закрите, справу призначено до розгляду по суті на 17 грудня 2024 року.

17 грудня 2024 року у судове засідання з`явився позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою адвокат Кухаренко О. В., представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації Синявська Н. Ю., а також малолітня дитина ОСОБА_4 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Повістка, адресована їй на адресу реєстрації місця проживання, повернулася до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Окрім того, ОСОБА_2 викликалась у судове засідання оголошенням на офіційному веб-порталі судової влади України, а також судова повістка направлялась їй на мобільний номер телефону, який ОСОБА_2 зазначала у своїх процесуальних документах, та яка була доставлена смс-повідомленням 25 листопада 2024 року. Будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи з доказами поважності причин відсутності у засіданні від ОСОБА_2 до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою.

У судовому засіданні у присутності начальника відділу з питань вирішення сімейних спорів щодо дітей Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_13 , без участі батька ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст. 232 ЦПК України, була з`ясована думка малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо її бажання проживати з одним з батьків.

Так, ОСОБА_4 пояснила суду, що вона наразі проживає з батьком, його дружиною ОСОБА_6 та трирічною сестрою ОСОБА_16 . Вони проживають у квартирі, в неї є окрема кімната, яка повністю облаштована для комфортного проживання. У них дружня сім`я, з дружиною батька ОСОБА_6 у них теплі, доброзичливі стосунки. Сім`я багато часу проводить разом. ОСОБА_6 , дружина батька, не працює, оскільки потрібно доглядати маленьку сестру, тож може і їй приділяти багато уваги. Батько приходить з роботи близько 18.00-19.00 години вечора, тож у будні по вечорам вони дивляться фільми, а на вихідних усією сім`єю розважаються: ходять на вистави, гуляють в парку, їздять у м. Бориспіль до бабусі - батькової матері. ОСОБА_4 навчається у 8-класі гімназії № 315 м. Києва, де у неї багато друзів. Додатково відвідує музичну школу за класом гітари. Окрім того, у гімназії була створена музична група, де вона грає на електрогітарі. Зазначила, що до повномасштабного вторгнення рф в Україну вона проживала з мамою, сестрою ОСОБА_8 та чоловіком мами ОСОБА_7 . Після повномасштабного вторгнення рф в Україну вони з мамою, ОСОБА_8 та бабусею виїхали спочатку до Польщі, а потім до Німеччини, хоча вона не хотіла виїжджати за кордон. Під час перебування за кордоном у неї з мамою були дуже погані стосунки. Мама часто сварилась, кричала на неї, карала за незначні проступки, іноді ОСОБА_4 навіть не розуміла за що її мама сварить, а також зазначила, що матір її інколи навіть била. Зокрема, випадок побиття був у новорічну ніч, коли вони святкували Новий 2023 рік. А саме, ОСОБА_4 пояснила, що коли вона пішла зі святкового столу до себе у кімнату, мама подумала, що ОСОБА_4 пішла грати у комп`ютерні ігри, дуже розізлилась на це та побила її. Разом з цим, ОСОБА_4 зазначила, що вона не ображається на маму через ці випадки, адже така агресивна поведінка матері могла бути пов`язана зі стресом під час війни. Коли вони зустрілись весною 2023 року у Польщі із батьком і вона з ним поїхала в Україну, перебуваючи в Україні, вона вирішила, що хоче залишитись жити в Україні з батьком і навіть сама по телефону сказала матері, що не повернеться у Німеччину. Також зазначила, що з часом їх стосунки з мамою поліпшились, на цей час вони часто спілкуються у мессенджерах, телефоном, між ними існують теплі стосунки. Мама періодично просить її приїхати до неї у США або жити, або у гості. Сама ж декілька разів обіцяла приїхати до доньки в Україну, разом з тим, жодного разу не приїхала. ОСОБА_4 зазначила, що вона не хоче проживати з мамою в США і однією з причин вказала те, що мама почала жити з новим чоловіком, з яким ОСОБА_4 не хоче проживати разом. Також, ОСОБА_4 вказала, що вона любить обох батьків, разом з тим, вона сама вирішила залишитись в Україні, батько підтримав її бажання і наразі вона хоче залишитись проживати з батьком, оскільки поряд з ним їй спокійно, між ними існують тісні, теплі стосунки, вона комфортно себе почуває у сім`ї, де зараз проживає.

Зауважень та заперечень від представника Служби у справах дітей при з`ясуванні судом думки малолітньої дитини ОСОБА_4 не надходило.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Кухаренко О. В. позовні вимоги позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 підтримала. Зазначила, що у сім`ї, де проживає малолітня ОСОБА_4 , існують дружні, доброзичливі стосунки. Батько дитини має всі можливості для створення дитині належних умов для проживання, виховання та розвитку. Окрім того, батько веде здоровий спосіб життя, до кримінальної відповідальності не притягався, має житло, має стабільний та достатній дохід для утримання сім`ї. Окрім того, ОСОБА_1 має гнучкий графік роботи, що дає змогу достатньо проводити часу з сім`єю та донькою. ОСОБА_4 має тісні соціальні зв`язки в Україні. Зокрема, навчається у гімназії, де окрім загального навчання, активно бере участь у позашкільному житті, а саме є учасницею музичного гурту, де грає на електрогітарі. При прийнятті рішення просила суд взяти до уваги висновок Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, відповідно до якого встановлено, що доцільним є визначення місця проживання дитини з батьком, а також думку самої ОСОБА_4 , яка бажає проживати з батьком.

Щодо зустрічної позовної заяви зазначила, що проти її задоволення заперечує. Зауважила, що ОСОБА_2 у добровільному порядку вирішити питання щодо місця проживання ОСОБА_4 відмовилась. Вказала, що відповідач за зустрічною позовною заявою визнає ту обставину, що мати дитини направляє ОСОБА_4 посилки з одягом, гаджетами, але звернула увагу, що при цьому ОСОБА_2 ніколи не погоджувала з дитиною ці покупки. Представник ОСОБА_1 також зауважила, що обоє батьків відповідально ставляться до виконання батьківських обов`язків, разом з тим, при вирішенні цього спору необхідно враховувати думку дитини, яка є визначальною, а тому, у зустрічному позові необхідно відмовити.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив суду, що він підтримує свій позов та заперечує проти зустрічної позовної заяви. Зокрема, заперечує проти доводів відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , що він без її дозволу вивіз доньку ОСОБА_4 в Україну. Так, ОСОБА_1 зазначив, що на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, задля безпеки дитини він надав своїй колишній дружині ОСОБА_2 згоду на виїзд дитини за кордон, до Польщі, потім до Німеччини. До березня 2023 року, коли ОСОБА_4 виїхала з Німеччини і залишилась проживати з ним в Україні, він вже забирав до себе ОСОБА_4 у серпні 2022 року. Вона побула в Україні два тижні, після чого разом з бабусею повернулась до матері у Польщу. Потім, під час спілкування телефоном з дитиною, він відчув її пригнічений стан, тож весною 2023 року попросив ОСОБА_2 привезти ОСОБА_4 до нього на зустріч у Польщу. ОСОБА_1 спростовував звинувачення ОСОБА_2 у вивозі дитини в Україну без її згоди тим, що ОСОБА_2 сама привезла з Німеччини ОСОБА_4 у Польщу йому на зустріч, віддала йому закордонний паспорт дитини і надала згоду на те, щоб ОСОБА_4 на пару тижнів поїхала з ним в Україну. Однак, під час перебування в Україні ОСОБА_4 йому повідомила, що хоче залишитись проживати з ним. Він, звісно, підтримав бажання доньки, мав намір повідомити це ОСОБА_2 , проте ОСОБА_4 забажала самостійно поговорити з матір`ю та повідомити їй про своє бажання. Також ОСОБА_1 заперечував проти доводів ОСОБА_2 щодо заборони ним спілкування між матр`ю та донькою. Зауважив, що донька спілкується з матір`ю без будь-яких обмежень з його сторони. Окрім того, зазначив, що про намір колишньої дружини виїхати в США і вивезти туди їх спільну дитину він дізнався від спільних друзів. Сама ОСОБА_2 йому про це не повідомляла і він не знає чи були виготовлені документи для виїзду ОСОБА_4 в США. Також, ОСОБА_1 вказав, що він може забезпечити гідний рівень проживання дитини, адже має стабільний високий дохід, оскільки окрім офіційної роботи, має декілька проектів, з яких також отримує дохід. Графік його роботи дозволяє йому приділяти достатньо часу вихованню ОСОБА_4 . Зауважив, що між ОСОБА_4 і його дружиною ОСОБА_6 склалися доброзичливі стосунки. Дружина відноситься до ОСОБА_4 як до своєї доньки, приділяє їй багато уваги. Просить суд врахувати думку дитини при визначенні її місця проживання.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації зазначила, що при підготовці висновку щодо розв`язання спору представники служби спілкувалися з обома батьками. Було з`ясовано, що під час проживання дитини у Німеччині у дитини та матері були напружені стосунки, дитина бажала повернутися проживати в Україну. Наразі дитина проживає з батьком та його новою сім`єю, який створив належні умови для проживання, виховання та гармонійного розвитку доньки. На засіданні комісії також була заслухана думка малолітньої ОСОБА_4 , яка повідомила, що під час перебування у Німеччині у неї з мамою були напружені стосунки, матір її часто сварила, карала за незначні проступки, піднімала на неї руку тощо. Матір пропонувала дитині поїхати разом із нею в США, проте ОСОБА_4 заперечувала. З ОСОБА_2 представник служби спілкувалась телефоном. Під час розмови ОСОБА_2 заперечувала проти визначення місця проживання дитини з батьком. Разом з тим, враховуючи місце проживання ОСОБА_2 , а саме США, служба не мала змоги обстежити умови проживання ОСОБА_2 , а також встановити чи є у неї можливість створити для дитини належні умови для проживання, виховання та розвитку. Отже, службою, з урахуванням думки дитини, був зроблений висновок про те, що доцільно визначити місце проживання дитини з батьком, тому служба підтримує позов ОСОБА_1 . Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 представник третьої особи поклала його вирішення на розсуд суду.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 червня 2011 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року розірвано. Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 01 червня 2011 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним Центром розвитку сім`ї та рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року у справі № 753/7177/18.

Від шлюбу сторони мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 02 липня 2011 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявної судимості», виданим Департаментом інформатизації МВС України 26.03.2024, ОСОБА_1 на території України незнятої чи непогашеної судимості не має.

Згідно з довідкою про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 8930, виданої 01 квітня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Медстрахсервіс» наркологічних та психіатричних ознак у ОСОБА_1 не виявлено.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Венто Логістик» від 14 березня 2024 року ОСОБА_1 працює у вказаному підприємстві директором.

З характеристики, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Бон Логістик» від 14 березня 2024 року № 14-03/2024 вбачається, що ОСОБА_1 працює на вказаному підприємстві комерційним директором за сумісництвом з 04 вересня 2023 року. Характеризується позитивно.

Доводи позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 про отримання ним стабільних доходів та фінансову спроможність утримувати сім`ю підтверджуються довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Венто Логістик» від 14 березня 2024 року № 14/03, згідно із якою ОСОБА_1 у вказаному товаристві обіймає з 04 вересня 2023 року посаду директор та його дохід за період з 04 вересня 2023 року по 31 березня 2024 року склав 37 500,00 грн, довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Венто Логістик» від 20 серпня 2024 № 20/08, згідно із якою дохід ОСОБА_1 за період з 01.02.2024 по 31.07.2024 склав 55 000,00 грн.

Також з Акту обстеження умов проживання дитини ОСОБА_4 , складеного 15 серпня 2024 року представниками відділу з питань вирішення сімейних спорів щодо дітей Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації судом встановлено, що дитина ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 , дружиною ОСОБА_1 ОСОБА_6 та спільною донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ОСОБА_16 проживає в орендованій квартирі АДРЕСА_2 . Умови для проживання, розвитку та навчання ОСОБА_4 створені.

Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявної судимості», виданим Департаментом інформатизації МВС України 25.05.2024 підтверджується та обставина, що відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 також не має на території України незнятої чи непогашеної судимості.

З Договору оренди квартири, укладеного 22 червня 2023 року між ОСОБА_2 (Орендар) та власником квартири АДРЕСА_3 , ЕЛ-ЕЛ-СІ (Орендодавець) встановлено, що ОСОБА_2 орендує квартиру АДРЕСА_4 строком до 21 червня 2024 року з можливістю пролонгації строку оренди.

Обставина щодо працевлаштування та отримання доходів відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 підтверджується розрахунково-платіжною відомістю, виданою ХІГБЕЕ КОМПАНІ, ЕЛ-ЕЛ-СІ ДІ-БІ-ЕЙ ДІЛЛАРДС, з якої вбачається, що ОСОБА_2 станом на 14.03.2024 з початку календарного року отримала у вказаній компанії після відрахувань податків 6 894,55 доларів США, станом на 28.03.2024 з початку календарного року отримала у вказаній компанії після відрахувань податків 7 844,81 доларів США.

Щодо наданих відповідачем за первісною позовною заявою та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 розрахунково-платіжних відомостей, виданих ХІГБЕЕ КОМПАНІ, ЕЛ-ЕЛ-СІ ДІ-БІ-ЕЙ ДІЛЛАРДС 11.04.2024, 18.04.2024, 25.04.2024, 14.03.2024, 04.04.2024, 07.03.2024, 21.03.2024, 28.03.2024, суд зазначає таке.

Згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих листом від 16.05.2013 № 24-754/0/4-13, суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Вірність перекладу документів повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012 р., визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_2 до зустрічної позовної заяви надано розрахунково-платіжні відомості, видані ХІГБЕЕ КОМПАНІ, ЕЛ-ЕЛ-СІ ДІ-БІ-ЕЙ ДІЛЛАРДС 11.04.2024, 18.04.2024, 25.04.2024, 14.03.2024, 04.04.2024, 07.03.2024, 21.03.2024, 28.03.2024, які не засвідчено належним чином, оскільки справжність підпису перекладача, який зробив переклад вказаних документів на українську мову, нотаріально не засвідчений.

Враховуючи викладене, суд вважає, що додані ОСОБА_2 до зустрічної позовної заяви розрахунково-платіжні відомості, видані ХІГБЕЕ КОМПАНІ, ЕЛ-ЕЛ-СІ ДІ-БІ-ЕЙ ДІЛЛАРДС 11.04.2024, 18.04.2024, 25.04.2024, 14.03.2024, 04.04.2024, 07.03.2024, 21.03.2024, 28.03.2024 не є належними доказами у справі, що підтверджують доводи позивача за зустрічним позовом про її стабільний дохід.

Також, суд не бере до уваги висновок психолога ОСОБА_12 психологічного обстеження дитини ОСОБА_4 від 30 жовтня 2023 року з огляду на те, що обстеження дитини проводилось психологом у жовтні 2023 року, тобто на день ухвалення рішення у справі минуло більше року. При цьому, у судовому засіданні зі слів дитини та пояснень ОСОБА_1 судом було встановлено, що під час проживання дитини з батьком в Україні з березня 2023 року відносини між матір`ю та дитиною значно покращились. Як зазначає ОСОБА_4 , наразі між ними з матір`ю існують теплі, довірливі стосунки. Отже, суд вважає, що на підставі вказаного висновку неможливо встановити дійсні обставини справи, зокрема, щодо ставлення дитини до матері, вплив матері на емоційний стан, психічний розвиток дитини тощо саме на час ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з положеннями, закріпленими у статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановівід 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові КЦС ВС від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; постанові КЦС ВС від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; постанові КЦС ВС від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 визначив базові елементи, які підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини, а саме: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту. При вирішенні цієї категорії спорів також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Згідно зі ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

П. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" передбачено, що при розгляді вимог про місце проживання дітей та інших спорів, пов`язаних із вихованням дітей, обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

Частинами 4-9 статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17 Верховний Суд зазначив, що при вирішення питання про визначення місце проживання дитини суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема щодо обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

Згідно з Висновком про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № 101-8762 від 16 вересня 2024 року Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з батьком - ОСОБА_1 .

Суд бере вказаний висновок до уваги і вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини, а також узгоджується з іншими доказами у справі.

Обставин, які б свідчили про неналежну поведінку батька по відношенню до дитини, що може зашкодити розвитку дитини, судом не встановлено.

Також, суд вважає за необхідне зауважити щодо врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

У постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц Верховний Суд виснував, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Як зазначив верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19З досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

У судовому засіданні суд заслухав думку дитини, якій на цей час є повних 13 років. У судовому засіданні дитина пояснила суду, що весною 2023 року вона повідомила батькам про своє бажання проживати разом з батьком в Україні і наразі також бажає проживати з батьком. При цьому, з висновку про визначення місця проживання дитини № 101-8762, виданого 16 вересня 2024 року Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією, судом встановлено, що ОСОБА_4 на засіданні органу опіки та піклування також висловлювала свою думку про бажання проживати з батьком. Отже, бажання дитини щодо свого місця проживання не змінилось протягом тривалого строку. Окрім того, суд звернув увагу, що дитина, висловлюючи свою думку, не тільки заявляє про своє бажання, а й може його обґрунтувати. Так, зокрема, бажання дитини проживати з батьком зі слів ОСОБА_4 зумовлене теплими та близькими відносинами з батьком, спокійною та комфортною для неї атмосферою у сім`ї тощо.

Отже, судом встановлено, що як батько, так і мати дитини належним чином ставляться до виконання своїх батьківських обов`язків. Кожна із сторін має самостійний дохід, який може забезпечити дитині належні умови проживання, виховання та навчання. Відтак, визначальне значення під час вирішення цього спору щодо місця проживання дитини мають інтереси самої дитини.

Так, при ухваленні рішення суд бере до уваги, що дитина більше року проживає з батьком, з яким наявний тісний емоційний зв`язок, між дитиною та дружиною батька дитини ОСОБА_6 налагоджені теплі та доброзичливі стосунки. При любові як до матері, так і до батька, ОСОБА_4 бажає проживати з батьком.

Суд вважає, що при визначенні місця проживання дитини з матір`ю будуть порушені стійкі, усталені зв`язки дитини із оточенням і звичним середовищем, що не відповідатиме найкращим інтересам малолітньої дитини.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що, враховуючи вік дитини, прив`язаність до батька, її чітко висловлене бажання проживати разом з батьком, а також той факт, що у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним, визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком відповідає інтересам дитини.

При цьому, суд виходить передусім не з прав батьків на виховання малолітньої дитини, а з її інтересів, захищаючи права останньої, що жодним чином не суперечить законодавству України та міжнародним правовим актам щодо прав дитини, які будуються за принципом першочергового врахування інтересів дітей.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з батьком не впливатиме на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати. Окрім того, з пояснень ОСОБА_1 та пояснень дитини судом встановлено, що ОСОБА_4 та її матір ОСОБА_2 вільно спілкуються, перешкод у спілкуванні між дитиною та матір`ю батько дитини не чинить.

Надаючи оцінку аргументам відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не надано суду належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили, що визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з батьком суперечитиме інтересам малолітньої дитини.

Крім того, суд має зазначити, що доводи ОСОБА_2 щодо вивезення ОСОБА_1 дитини з Польщі в Україну без її згоди не доведені жодними доказами, окрім того, спростовуються логічними поясненнями ОСОБА_1 про те, що дитина не змогла б виїхати з Польщі в Україну без документів, зокрема, закордонного паспорту, який ОСОБА_2 добровільно передала ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню. Натомість у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ), третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37448223, місцезнаходження: 02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14) про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , за місцем його проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17.02.2025.

Суддя Р. В. Котенко