Рішення № 125379621, 24.02.2025, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1713/24

Провадження № 2/379/116/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24 лютого 2025 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал O. A.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

16.12.2024 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи тим, що 02.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства та системи ідентифікації в електронній формі було укладено кредитний договір за № 02.05.2024-100002323, відповідно до умов якого відповідачці було надано кредит у розмірі 6000,00 грн. строком на 98 днів. Умовами договору встановлено процентну ставку фіксовану незмінну у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку кредитування; денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який видається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, розрахунок денної процентної ставки 1,13%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. Способом перерахування відповідачці коштів у рахунок кредиту було визначено банківський рахунок споживача у виді електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-9300. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, перерахувавши на електронний платіжний засіб відповідачки визначену суму кредиту. У свою чергу, відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 07.08.2024 року у розмірі 17838,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6000,00 грн., по комісії 900,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 7938,00 грн., неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання у розмірі 3000,00 грн. Цю суму заборгованості в загальному розмірі 17838,00 грн. та судові витрати в сумі 2422,40 грн. позивач ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на їхню користь (а.с. 2-8).

17.12.2024 суд постановив ухвалу, якою залишив позовну заяву без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків (а.с. 41-43).

24.12.2024 протягом визначеного судом строку через ЕКЕС від представника позивача надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви з додатками (а.с.51-79).

25.12.2024 суд постановив ухвалу, якою прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання на 15.01.2025, яке через відсутність відомостей щодо вручення судової повістки відповідачці було відкладене на 27.01.2025, 05.02.2025 та 24.02.2025 відповідно (а.с. 80, 81, 90, 96, 104).

У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з`явився. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені належно (а.с.82-86, 91-93, 97-99, 105-107). Позивач у поданій до суду позовній заяві просить розгляд справи здійснити без участі їхнього представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с.7, 8).

Відповідачка ОСОБА_1 у судові засідання 15.01.2025, 27.01.2025, 05.02.2025 та 24.02.2025 не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи щоразу була повідомлена належно і завчасно згідно з вимогами чинного законодавства (а.с. 82, 88, 89, 91, 95, 97, 105, 108, 109). У матеріалах справи містяться повернуті поштові відправлення (конверти), скеровані за адресою зареєстрованого місця проживання відповідачки, з відмітками ВПЗ про неможливість їх вручення адресату через його відсутність за вказаною адресою (а.с. 102, 110, 111), що згідно з положенням п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК є днем вручення судової повістки.

Крім того, відповідачці ОСОБА_1 було доставлено SMS- повідомлення про її виклик до суду на 15.01.2025, 27.01.2025, 05.02.2025 та 24.02.2025 на її номер телефону зазначений у кредитному договорі №02.05.2024-100002323 як фінансовий (а.с.87, 94, 100, 108).

При цьому, суд зазначає, що у рішенні від 09.07.2024р. у справі Hyett Perger Cvitanoviс v. Croatia (справа № 57743/19) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Оскільки під час слухань 23 травня і 17 вересня 2014 року позивач надав суду два документи, в яких чітко була зазначена електронна адреса заявниці, яку вона використовувала для зв`язку з Хорватською асоціацією адвокатів (Croatian Bar Association), враховуючи важливість принципу змагальності судового розгляду, належна старанність вимагала від суду першої інстанції використати цю електронну адресу для повідомлення заявниці про провадження щодо неї (навіть якщо за хорватським законодавством такий метод повідомлення не був офіційним способом вручення судових повісток), або отримати поштову адресу заявниці через електронну пошту для вручення їй позовної заяви чи принаймні запропонувати представнику ad litem це зробити».

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачки про дату, місце та час судових засідань.

Жодних заяв чи клопотань від відповідачки на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 не подавала.

Стаття 280ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання тричі не з`явилася, будучи належно повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, причини своєї неявки в судове засідання суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала, водночас, позивач не заперечував щодо заочного вирішення справи, - є всі передбачені законом підстави для її заочного розгляду.

Ухвалою суду від 05.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено провести заочний розгляд цієї цивільної справи.

Зі змісту положень статті 281 ЦПК України вбачається, що заочний розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин.

Так, за результатами дослідження Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) від 02.05.2024 року, заявки кредитного договору за № 02.05.2024-100002323 (кредитної лінії), відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору за № 02.05.2024-100002323 (кредитної лінії), інформаційного повідомлення позичальника суд установив, що 02.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 02.05.2024-100002323 (а.с.9-20).

Укладання кредитного договору здійснювалося в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, шляхом направлення в електронний кабінет ОСОБА_1 відповідного електронного повідомлення про пропозицію укласти кредитний договір на запропонованих умовах. Ідентифікація (реєстрація) відповідачки в особистому кабінеті на вебсайті товариства, здійснювалася за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим нею в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний нею при її ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.

Аналіз змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 02.05.2024 року дає можливість зробити висновок, що з боку ТОВ «Споживчий центр» договір підписано уповноваженою особою, шляхом накладення електронного підпису. У свою чергу, з боку відповідачки ОСОБА_1 кредитний договір підписаний шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису Е898, що був направлений товариством на її номер телефону, вказаний в анкеті позичальника.

Надані суду документи підтверджують факт авторизації відповідачки в особистому кабінеті в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, факт ідентифікації її особи, факт ознайомлення з офертою щодо укладення кредитного договору та її повного і безумовного прийняття, а також факт отримання та введення одноразового ідентифікатора в якості накладення електронного підпису на кредитний договір. А відтак, 02.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою в електронній формі було укладено зазначений кредитний договір.

Пропозиція щодо укладення кредитного договору, заявка кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, які становлять частини кредитного договору, містять вичерпну інформацію щодо розміру реальної процентної ставки, реальних витрат за кредитом, реальної вартості наданого кредиту та іншу інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається відповідачці.

Так, відповідно до умов вказаного кредитного договору № 02.05.2024-100002323 від 02.05.2024 року позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит у розмірі 6 000 грн., шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на електронний платіжний засіб ОСОБА_1 5168-74ХХ-ХХХХ-9300. Датою надання кредиту визначено 02.05.2024 року, а датою повернення 07.08.2024 року, строк кредитування визначено в 98 днів з дати його надання (п.1-4 Договору) (а.с.17).

Умовами договору встановлено процентну ставку фіксовану незмінну у розмірі 1,35% за 1 день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку кредитування; денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який видається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту, розрахунок денної процентної ставки 1,13%. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 15% від суми кредиту та дорівнює 900,00 грн. (п.5-8 Договору) (а.с.17).

Крім того, умовами договору (п.13) передбачено неустойку в розмірі 60,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (а.с.16).

ТОВ «Споживчий центр», на виконання умов кредитного договору здійснило переказ грошових коштів у сумі 6000,00 грн. на електронний платіжний засіб відповідачки, що був вказаний нею при укладенні кредитного договору. Призначенням переказу грошових коштів у сумі 6000,00 грн. зазначається видача за договором за №02.05.2024-100002323, що вбачається з копії квитанції за №2457133569 від 02.05.2024 року (а.с.28).

Таким чином, суд установив, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином, надавши у розпорядження відповідачки ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів у якості кредиту.

У свою чергу, з довідки-розрахунку заборгованості про стан заборгованості за вказаним кредитним договором та картки (субконто) споживача суд установив, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії не виконала у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 17838,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту у розмірі 6000,00 грн., по комісії 900,00 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 7938,00 грн., неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання у розмірі 3 000,00 грн. При цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що розрахунок заборгованості з процентів за користування кредитом здійснювався в межах погодженого строку кредитування за період з 02.05.2024 року по 07.08.2024 рік (а.с.29, 56-61).

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст.626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст.205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Так, у Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 року у справі за №561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, ст. 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі за №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі за №404/502/18, від 07.10.2020 року за №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст.10ЗУ «Проелектронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Згідно вимог ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст.11ЗУ «Проелектронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Зі змісту ч. 1 ст.12ЗУ «Проелектронну комерцію» слідує, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з Постановою КЦС ВС від 12.01.2021 року у справі за №524/5556/19 - оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Стаття 1054ЦК України наголошує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1055ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст.1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом ч. 1 ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530ЦК України наголошує, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст.549ЦКУкраїни неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до вимог ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд установив, що кредитний договір №02.05.2024-100002323 від 02 травня 2024 року був підписаний відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Е898. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі.

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала грошове зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 07.08.2024 року по тілу кредиту у розмірі 6000,00 грн., по комісії 900,00 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 7938,00 грн.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачка добровільно сплатила заборгованість за кредитним договором, а відтак, суд висновує про задоволення позовних вимог у цій частині.

Водночас щодо стягнення неустойки суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положеньЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє натепер.

Тому, на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положеньЦК України відповідачка ОСОБА_1 звільнена від обов`язку сплати неустойки в розмірі 3000,00 грн. на користь кредитодавця, на період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року по день ухвалення рішення, а тому у задоволенні позову у цій частині належить відмовити.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд висновує про часткове задоволення позову ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, оскільки відповідачкою не виконано зобов`язання за Кредитним договором № 02.05.2024-100002323 від 02.05.2024 року, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 14838,00 грн.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, обрахований пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 2 015,00 грн., сплата якого документально підтверджена (а.с.1).

На підставі вищевикладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.3, ч.3, ч.6 ст.11, ч.12 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 16, 203, 526, 530, 599, 638, 1048, 1054, 1055, 1082 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 263-265, 273, 274-279, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» суму заборгованості за Кредитним договором № 02.05.2024-100002323 від 02 травня 2024 року в розмірі 14 838 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень 00 копійок, з яких: 6000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7938,00 грн. заборгованість за відсотками; 900,00 грн. заборгованість за комісією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 015 (дві тисячі п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, індекс 01032;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст заочного рішення складено та проголошено 24 лютого 2025 року.

Суддя Таращанського районного суду

Київської області Олександр НЕВГАД