Рішення № 125374511, 17.02.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/233/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіЖитнякЛ.О.

за участі секретаряСтасюк Т.В.,

представника позивачаПавленко О.В.,

представника відповідачаБарановського Б.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні №72482538;

визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.08.2024 про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ ''Приватбанк'' у виконавчому провадженні ВП №72482538.

Вимоги обгрунтовує тим, що державним виконавцем були проігноровані вимоги положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про звернення стягнення на заробітну плату або не направлялась по місцю роботи позивача, або державним виконавцем не здійснювався контроль за виконанням рішення. Також зазначає, що борг зі сплати аліментів не відповідає дійсності, оскільки розрахований невірно, та утворився не з вини позивача.

Суд ухвалою від 21.01.2025 поновив позивачу строк звернення до суду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

У встановлений ухвалою від 21.01.2025 строк, представник відповідача подав відзив на позов, в якому зазначив, що арешт було накладено у зв`язку з наявністю у боржника заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за три місяці, а тому вважає свої дії правомірними. Також на вимогу суду було надано копії матеріалів виконавчого провадження (а.с.72-103).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в заявах по суті спору, з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, наголошуючи на правомірності дій державного виконавця.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

На підставі заяви ОСОБА_2 та виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 28.07.2023, постановою державного виконавця від 10.08.2023 ВП №72482538 було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.11.2022 і до 30.06.2026, тобто до закінчення навчання.

Відповідно до супровідного листа від 10.08.2023 постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано позивачу за адресою вказаною у виконавчому документі ( АДРЕСА_1 ). За вказаною адресою також надіслано постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.08.2023.

Також, 10.08.2023 головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Барановським Б.В. винесено постанову ВП №72482538 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку надіслано на адресу позивача та за місцем отримання ним доходу, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКМ ПЛЮС» (вул. Складська, 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69083).

03.11.2023 внесено відомості про позивача до Єдиного реєстру боржників, про що складено відповідне Повідомлення та направлено його позивачу.

В подальшому, 28.08.2024 відповідачем винесено постанову від 28.08.2024 про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ ''Приватбанк'' у виконавчому провадженні ВП №72482538 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 62598,48 грн.

Позивач з зазначеною постановою не погоджується, вважає її протиправною та такою що підлягає скасуванню, з огляду на що, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі Закон №1404).

Статтею 3 Закону №1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ст.5 Закону №1404).

Відповідно до ст.10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є:

звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 13 цього Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII).

За приписами ст.26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27цього Закону.

Згідно з положеннями ст.28 Закону №1404 копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбаченихпунктами 1-4частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ст.48 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ст.56 Закону №1404).

Відповідно до приписів вказаної вище норми, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені ст.68 Закону №1404.

За приписами даної норми стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України (ч.1 ст.69 Закону №1404).

У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Статтею 71 цього Закону визначений порядок стягнення аліментів.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченогоСімейним кодексом України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленомуСімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно дочастини першоїцієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

подання заяви стягувачем або боржником;

надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

закінчення виконавчого провадження.

У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.

Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.

Після закінчення строку, передбаченого законом для стягнення аліментів, за відсутності заборгованості із сплати аліментів підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, повертають виконавцю постанову про стягнення аліментів з відміткою про перерахування в повному обсязі стягувачу присуджених йому сум аліментів. Якщо відраховані з боржника суми аліментів не були перераховані стягувачу, виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості, що утворилася, та роз`яснює йому права на звернення з позовом до підприємства, установи, організації, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи, якщо така заборгованість утворилася з їхньої вини.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

З системного аналізу наведених вище норм права слідує, що стягнення періодичних платежів у вигляді аліментів здійснюється за постановою державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яка простим поштовим відправленням надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач у період з 18.08.2015 по 21.06.2024 працював на посаді менеджера (управителя) із збуту в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЛКМ ПЛЮС» та отримував заробітну плату, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу (а.с.54-55).

Судом встановлено, що за адресою зазначеного вище підприємства (вул. Складська, 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69083), державним виконавцем була направлена постанова від 10.08.2023 ВП №72482538 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

А отже, у період з 10.08.2023 по 21.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКМ ПЛЮС» мало здійснювати відрахування із заробітної плати позивача та перераховувати кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Також, ТОВ «ЛКМ ПЛЮС» щомісяця мали б надсилати виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Відповідно до п.4 Розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою, в тому числі за заявою стягувача шляхом перевірки правильності та своєчасності відрахувань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, про що складається відповідний акт.

Таким чином, державний виконавець може здійснювати контроль за правильним і своєчасним здійсненням відрахування із заробітної плати боржника. Позаяк, здійснення такого контролю є його правом, а не обов`язком.

Згідно з п.8 Розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою (додаток 9).

Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження (п.9 Розділу Х).

Після надходження до виконавця звіту про здійснення відрахування та виплати у зв`язку зі звільненням боржника виконавець не пізніше наступного робочого дня вносить інформацію про стягнення коштів до виконавчого документа шляхом проставляння відповідної відмітки та до автоматизованої системи виконавчого провадження (п.10 Розділу Х).

Суд зауважує, що ані матеріали справи, ані матеріали виконавчого провадження не містять доказів здійснення ТОВ «ЛКМ ПЛЮС» відповідних відрахувань по виконавчому провадженню №72482538 та подання ним звітів за формою, встановленою Міністерством юстиції України, що в свою чергу, давало відповідачу можливість скористатися наданими йому повноваженнями щодо перевірки правильності і своєчасності здійснення відрахувань на користь стягувача, з метою забезпечення виконання рішення.

При цьому, судом також встановлено, що представником позивача на адресу ТОВ «ЛКМ ПЛЮС» було направлено адвокатський запит, у відповідь на який, ТОВ «ЛКМ ПЛЮС» листом від 25.12.2024 №25/12-1 повідомило, що стягнення із заробітної плати здійснювались підприємством в рамках виконавчого провадження №62852260 (а.с.43). Щодо виконавчого провадження №72482538 інформація в зазначеному листі відсутня. Наведене, в свою чергу, ставіть під сумнів як направлення так і отримання ТОВ «ЛКМ ПЛЮС» постанови від 10.08.2023 ВП №72482538 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Крім цього, суд також звертає увагу на обов`язок відповідача обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також повідомити про розрахунок заборгованості боржника у разі надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виносячи постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника та направляючи її на підприємство, здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який направити, зокрема, боржнику.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, розрахунок заборгованості проведено відповідачем 01.12.2024, в той час як постанова про звернення стягнення на заробітну плату датована 10.08.2023.

Таким чином, відповідачем зазначених вимог законодавства не дотримано.

Щодо необізнаності позивача про відкрите 10.08.2023 виконавче провадження та звернення стягнення на його заробітну плату, суд звертає увагу, що як зазначалось вище, згідно з положеннями ст.28 Закону №1404 копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається рекомендованим поштовим відправленням. Втім, в матеріалах справи відповідні докази направлення рекомендованим поштовим відправленням зазначеної постанови відсутні, як відсутні і докази її отримання або повернення до відповідача.

Суд також приймає до уваги, що хоч зазначені постанови і направлялись відповідачем за за адресою, зазначеною у виконавчому документі, позаяк позивач за вказаною адресою не проживає, що підтверджується Актом проживання особи без реєстрації від 23.08.2024, згідно якого позивач проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Крім наведеного, варто також звернути увагу на те, що позивач з 04.10.2024 по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою від 13.11.2024 №4071.

А отже стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитини відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04.11.2022 і до 30.06.2026, тобто до закінчення навчання, на підставі виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 28.07.2023, починаючи з 04.10.2024 має здійснюватися за новим місцем роботи (служби) позивача.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що заборгованість зі сплати аліментів в сумі 62598,48 грн, не можна вважати такою, що виникла з вини позивача, а накладення відповідачем арешту на грошові кошти позивача, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ ''Приватбанк'' у виконавчому провадженні ВП №72482538, за встановлених обставин, є протиправним та таким, що здійснено без урахування та надання їм відповідної оцінки.

Таким чином постанову заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.08.2024 про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ ''Приватбанк'' у виконавчому провадженні ВП №72482538 належить визнати протиправною та скасувати, а вимоги в цій частині вважати обгрунтованими та задовольнити.

Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльність посадових осіб Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні №72482538, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають, оскільки знаходять своє відображення у вимогах, які задоволені судом.

Також, як слідує з аналізу положень ст.245 КАС України, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

А отже, визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.08.2024 про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ ''Приватбанк'' у виконавчому провадженні ВП №72482538 є достатнім та ефективним способом відновлення порушених прав позивача.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене та основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.1 та 3 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.08.2024 про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на рахунку НОМЕР_1 , що відкритий в АТ КБ ''Приватбанк'' у виконавчому провадженні ВП №72482538.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 605,60 грн судових витрат, відповідно до частини задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Юри Гната, 9,м. Київ,03148, код ЄДРПОУ 34999049).

Третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення суду складено 24 лютого 2024 року.

Суддя Л.О. Житняк