Рішення № 125370327, 24.02.2025, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року Справа № 280/11528/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.10.2024 №0742006-2413-0814-UA23060070000082704.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка до 06.02.2023 належала позивачу на праві особистої приватної власності і відповідно, була об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, площа квартири складає 56,1 м2. Також зазначає, що у власності ОСОБА_1 знаходиться квартира за адресою: АДРЕСА_2 , де позивач проживав до початку повномасштабної війни та перетворення Оріхівської територіальної громади в зону активних бойових дій. Стверджує, що в спірному податковому повідомленні-рішенні від 24.10.2024 сумарна загальна площа об`єктів житлової нерухомості або їх часток, яка враховується при визначенні податкового зобов`язання, була зазначена, в розмірі 88,6 м2. При цьому, як об`єкт оподаткування в таблиці було зазначено лише квартиру позивача за адресою АДРЕСА_1 . В той же час, відповідачем при визначенні податкового зобов`язання за 2023 рік було проігноровано той факт, що позивач втратив право власності на вищезазначену квартиру на підставі договору дарування № 35 ще 06.02.2023. Вказує також, що відповідач ще й врахував нерухомість за адресою: АДРЕСА_2 , як об`єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З таким податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 не погоджується, вважає його таким, що прийняте з грубим порушенням чинного податкового законодавства. Просить позовні вимоги задовольнити.

31.12.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№60509), в якому останній зазначає, що виходячи з умов, вказаних у диспозиціях ст.266 та п.69.22 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового Кодексу видно, що за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується і не сплачується. Однак, на думку, відповідача, відомості, визначені щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості статтею 266 цього Кодексу та дані Державного реєстру майна (кількість, загальна площа, частка, яка знаходиться у власності тощо) враховуються при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Стверджує, що відповідно до інформації з бази даних ІКС «Податковий блок» за позивачем обліковуються об`єкти житлової нерухомості, розташовані за адресою: квартира, АДРЕСА_3 , загальна площа 56,10м2 (форма власності приватна); квартира, АДРЕСА_4 , загальна площа 32,5м2 (форма власності - приватна), база оподаткування становить 88,60 м2. Вказує, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 м2. Зазначає також, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області за об`єкти житлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій, а саме - квартира, АДРЕСА_4 , загальна площа 32,5м2, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 не нараховувався. Покликається на те, що податкове повідомлення-рішення за 2023 рік від 24.10.2024 №0742006-2413-0813-UA23060070000082704 на суму 1213,30 грн. є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та підлягає сплаті в повному обсязі. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 16.12.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 23.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/11528/24. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна був власником об`єктів житлової нерухомості: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 56,1 м2 (перебувала у власності до 06.02.2023) та квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа 32,5 м2.

ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення форми Ф від 24.10.2024 №0742006-2413-0814-UA23060070000082704, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості за 2023 рік на суму 1213,30 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України, у редакції на час спірних правовідносин).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.2015 за №5 Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28.01.2015 рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі - Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30.06.2015 за №5, від 26.02.2016 за №30, від 25.08.2016 за №50, від 21.12.2016 за №49, від 26.04.2017 за №51, від 27.05.2020 за №49.

Відповідно до п.2.4.1. Положення про податок на майно, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно п. 2.5.2 Положення про податок на майно, ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

-квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

-будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

-різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).

Вказане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

Суд враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.

Згідно пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Таким чином, аналізуючи вищевказані положення ПК України та Положення про податок на майно, суд висновує, що нульова ставка податку встановлюється для об`єктів житлової нерухомості, зокрема, квартир незалежно від їх кількості площа яких не перевищує на 120 кв. метрів, в інших випадках обома нормативними актами передбачено зменшення бази оподаткування для квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 56,1 м2 та за адресою: АДРЕСА_2 загальна площа 32,5 м2.

Як покликається позивач, та підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 56,1 м2 було позивачем було відчуджено на підставі договору дарування № 35 ще 06.02.2023. Тож, позивач не є власником вказаної квартири з 06.02.2023.

Тобто, у власності позивача протягом звітного періоду перебували об`єкти нерухомості (квартири), загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.

Відтак, згідно Положення про податок на майно до позивача має бути застосована нульова ставка податку, зокрема, щодо квартири, розташованої у м. Запоріжжі, в межах дії вказаного Положення.

Щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 суд зауважує, що її загальна площа 32,5 м2, тому, з огляду на положення підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, щодо цього об`єкту не підлягає нарахуванню податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Слід також зазначити, що Верховною Радою України 24.03.2022 був прийнятий Закон України № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.22, яким передбачено, що починаючи з 1 січня 2023 року за об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені доПереліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.

Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Мінреінтеграціївід 22.12.2022 № 309 м. Оріхів Оріхівської міської територіальної громади є територією активних бойлвих дій з 04.03.2022.

Тож, за об`єкти житлової нерухомості, що розташовані на території м. Оріхів податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки взагалі не нараховується та не сплачується з 1 січня 2023 року.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому податкове повідомлення-рішення від 24.10.2024 № 0742006-2413-0814-UA23060070000082704, є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Судом встановлено, що позивачем з метою отримання правничої допомоги 06.12.2024 укладено договір про надання правничої допомоги з адвокатом Романок А.Ф. предметом якого є надання правничої допомоги та підписано додаткову угоду №1 від 06.12.2024

Згідно акту виконаних робіт від 11.12.2024 адвокатом надано наступні послуги: надання консультацій, підготовка позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на загальну суму 15 000,00 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордера № 242 від 11.12.2024 підтверджується оплата послуг за актом виконаних робіт від 06.12.2024 у сумі 15000 грн.

В свою чергу, відповідач у відзиві вказує, що зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що необхідним є підтвердження не лише кількості такого часу (в нашому випадку цей час зовсім не визначений), але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії, заявник в договорі від 06.12.2024р. та в акті виконаних робіт від 11.12.2024 не вказав. Вважає, що з урахуванням Рекомендацій щодо застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару за справами по КАСУ, ГУ ДПС у Запорізькій області вважає що вартість складання позовної заяви підлягає зменшенню до 1000 грн., з урахуванням практики Верховного Суду.

Суд зауважує, що у постановах Верховного Суду усправі № 905/1795/18 та у справі №922/2685/19 визначено, щосуд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши подані докази суд доходить висновку що з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), характеру спору у справі, розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг становить 3500,00грн.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 968,96 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Запорізькій області форми Ф від 24.10.2024 №0742006-2413-0814-UA23060070000082704.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.02.2025.

Суддя Л.Я. Максименко