Рішення № 125366678, 19.02.2025, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3253/24

Провадження № 2/309/836/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого Орос Я.В.

за участю секретаря Сабадош Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , де заінтересована особа орган опіки і піклування Вишківської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , де третя особа орган опіки і піклування Вишківської селищної ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 . Батько заявника ОСОБА_1 на момент смерті матері не проживав разом з сім`єю, 19.05.2011 року шлюб між ними було розірвано.

Після смерті матері на вихованні та утриманні позивача ОСОБА_1 залишилась неповнолітня сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Батько позивача ОСОБА_1 жодного разу не цікавився життям дочки, оскільки постійно зловживав спиртними напоями та вів аморальний спосіб життя. ОСОБА_1 від моменту розлучення з ОСОБА_2 ніякої матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, не піклується про фізичний розвиток дитини, не спілкується з донькою взагалі, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства». Тобто, відповідач по справі ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню доньки, не цікавиться життям дитини, не відвідує і не робить спроб відвідати дитину.

У своєму позові позивач просить суд позбавити відповідача ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , та призначити його опікуном ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Габор Я.І. не з`явилися надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити.

Представник третьої особи Цірик М.В. у судове засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином. На адресу суду надіслала заяву в якій просить провести розгляд справи без її участі та врахувати висновок наданий органом опіки та піклування.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно , про місце і час розгляду справи належним чином був повідомлений, що стверджено розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подавав.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов підлягає до частково задоволення виходячи з наступного.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.01.2024 року (а.с.7).

Батько заявника ОСОБА_1 на момент смерті матері не проживав разом з сім`єю, оскільки шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, що підтверджено рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 19.05.2011 року (а.с.10).

Після смерті матері на вихованні та утриманні позивача ОСОБА_1 залишилась неповнолітня сестра ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно Довідки про склад сім`ї виданої центром надання адміністративних послуг Вишківської селищної ради гр.. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та має такий склад сім`ї: ОСОБА_4 дружина, ОСОБА_5 син, ОСОБА_3 сестра (а.с.14). Також, факт спільного проживання та утримання позивачем своєї сестри стверджено Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання (а.с.19).

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 24.07.2024 року зобов`язано орган опіки і піклування виконавчого комітету Вишківської селищної ради надати висновок щодо розв`язання спору про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . На виконання ухвали суду 25.10.2024 року направлено Рішення Про затвердження висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав та висновок органу опіки і піклування Вишківської селищної ради від 10.10.2024 р. № 291 (а.с.39-42).

З даного висновку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 року народження, є батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19 травня 2011 року шлюб між ОСОБА_2 та відповідачем було розірвано (рішення Хустського районного суду справа N?2-998/2011р.). Неповнолітня дитина сторін залишилась на проживання та виховання біля матері.

З часу прийняття вищевказаного рішення ОСОБА_1 не приходив до дочки, не спілкувався з нею, не ніс будь-які витрати на утримання дитини, вихованням не займається. Дитина весь час проживала з мамою та рідним братом, перебувала на її повному утримані та вихованні.

ІНФОРМАЦІЯ_8 мама ОСОБА_2 померла. Дитина залишилась проживати в своєму будинку з братом ОСОБА_6 і його сім`єю.

Представниками служби у справах дітей Вишківської селищної ради, дільничним інспектором поліції, психологом Вишківського ліцею здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання дитини ОСОБА_3 з рідним братом ОСОБА_1 .

Проведено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, встановлено, що житловий будинок за вказаною адресою загальною площею 120 м2 придатний для проживання та належить на праві приватної власності. Помешкання складається з холу, підвалу, котельні, кухні, 2-хвіталень, спальні, та санвузла, с окрема дитяча кімната. В дитини наявне окреме ліжко в спальні, письмовий стіл, поличка для підручників, шафа для одягу, іграшки, комп`ютерна техніка, одяг та взуття відповідно віку. Збережено належний санітарно-гігієнічний стан житла, створені всі належні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. З боку сусідів, дана сім`я характеризується позитивно, конфліктів нема.

3 характеристики Вишківської селищної ради №02-36/1073 від 30.08.2024р. вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 , активної участі у громадському житті Вишківської територіальної громади не приймає, скарг та заяв відносно нього до виконавчого комітету Вишківської селищної ради не надходило.

Службі у справах дітей вдалося провести бесіду з ОСОБА_1 . Він повідомив, що з позовними вимогами ознайомлений і підтримує їх, підтверджує, що матеріально не допомагав та не допомагає дочці, вихованням, навчанням та здоров`ям не цікавиться. Створив нову сім`ю та має донечку від іншого шлюбу, проживає в іншій територіальній громаді, а саме в АДРЕСА_2 .

Згідно довідки «Вишківського центру первинної медико-санітарної допомоги імені О.Грінбергера» №125 від 02.09.2024р. зазначено, що батько дитини гр. ОСОБА_1 жодного разу за медичною допомогою до сімейного лікаря по місцю проживання дитини не звертався, не консультувалися з лікарем по телефону, станом здоров`я ОСОБА_7 не цікавився. З дитиною за медичною допомогою або з інших питань приходила тільки мама. Після смерті мами, приходить рідний брат ОСОБА_6 .

Згідно повідомлення КЗ «Центру надання соціальних послуг» Вишківської селищної ради вказано, що з дитиною ОСОБА_8 постійно працює фахівець із соціальної роботи та психолог мобільної бригади, допомагаючи дівчинці пережити втрату матері. ОСОБА_7 повідомила, що завжди жила з братом і мамою, з татом не спілкувалася, і тепер після смерті матері хоче й надалі бути під опікою в брата, так як з ним в неї склалися хороші відносини.

Згідно психолого-педагогічної характеристики наданої психологом Вишківського ліцею ОСОБА_3 навчається в 9-В класі, характеризується, як старанна, дисциплінована учениця, навчається на середньому та достатньому рівні, підтримує дружні стосунки з однокласниками. ОСОБА_9 вигляд охайний, доглянутий. Бере активну участь в спортивному житті школи. Щодо батька, то школа зазначила, що ОСОБА_1 не займається вихованням дочки, контакту з школою не підтримує, успішністю ОСОБА_7 не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує.

Працівниками Служби у справах дітей Вишківської селищної ради, психологом ОСОБА_10 ліцею проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_8 , яка розповіла, що інколи спілкується з батьком в телефонному режимі,але він її не провідує та не цікавився станом здоров`я, не надає жодної матеріальної допомоги, не дарує подарунків на свята.

Виходячи з вищенаведеного, дослідивши матеріали справи, орган опіки і піклування Вишківської селищної ради вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Також слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд повинен зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Повертаючись до обставин даної справ, суд констатує, що відповідач ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки впродовж тривалого проміжку часу, позаяк не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Весь цей час донькою опікується брат. Сам ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, вживає алкогольні напої, в судові засідання не з`являвся своєї позиції щодо позбавлення його батьківських прав висловив органу опіки та піклування, де зазначив що не заперечує щодо позовних вимог, то на думку суду це, у сукупності із іншими обставинами справи, свідчить про те, що змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо і про наявність вини у його діях щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків. А отже наявні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, і це не суперечитиме інтересам дитини.

Згідно ст.ст. 55, 58 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч.3. ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Враховуючи , що в матеріалах справи відсутнє подання органу опіки і піклування виконавчого комітету Вишківської селищної ради про доцільність призначення опікуном позивача ОСОБА_1 то в цій частині позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12,13, 81,141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 164, 165, Сімейного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково .

Позбавити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення суду виготовлено 24.02.2025 року.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.