Ухвала суду № 125360234, 17.02.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6573/23

Категорія 75

2/295/968/25

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

17.02.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Ковби А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України,

Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,

про визнання дій та бездіяльності неправомірними, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить:

визнати неправомірними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі голови комісії з реорганізації Барановського Олександра Володимировича щодо звільнення ОСОБА_1 ;

визнати незаконним та скасувати наказ управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі голови комісії з реорганізації Барановського Олександра Володимировича від 12.04.2023 №01-33-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу профілактики страхових випадків - головного страхового експерта з охорони праці управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирські області, або іншій різнозначній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області;

визнати протиправною бездіяльність управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі голови комісії з реорганізації Барановського Олександра Володимировича щодо не пропонування іншої посади ОСОБА_1 та не переведення останньої на цю посаду за її згодою та зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі голови комісії з реорганізації ОСОБА_2 запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду та перевести за її згодою;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не пропонування іншої посади ОСОБА_1 та не переведення останньої на цю посаду за її згодою та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду та перевести за її згодою;

стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в солідарному порядку;

стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в солідарному порядку;

допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 20.06.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Богунськогорайонного судум.Житомира від20.03.2024провадженняу справі№295/6573/23зупинено до перегляду в касаційному порядку Великою ПалатоюВерховного Судусправи №712/4776/23.

07.01.2025 від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Леончук К.С. до суду надійшла заява, відповідно до змісту якої постановою Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (далі Постанова) від 09.12.2024 у справі №712/4776/23 задоволено касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, скасовано постанову Черкаського апеляційного суду від 31.08.2023 та залишено в силі ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.07.2023. Згідно з Постановою, Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив наступний висновок: «Внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом №2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування). Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій». У заяві представник відповідача просить поновити провадження у справі №295/6573/23, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, закрити.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.01.2025 провадження у справі №295/6573/23поновлено.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Представник відповідача Пенсійного фонду України в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, від представника відповідача Леончук К.С. до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, відповідно до змісту якої представник відповідача клопотання про закриття провадження у справі підтримала.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , далі - Конвенція).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводуприйняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба,інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови від 12.10.2022 у справі №183/4196/21, від 08.06.2022 у справі №362/643/21, від 23.11.2021 у справі №641/5523/19.

Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер.

Єдиний виняток - цеправовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2019 у справі №623/1656/16-ц зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №814/2514/17 вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №520/6612/17».

Вирішення питання про те, чи є правовідносини, пов`язані із визнанням незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку із набранням чинності Законом №2620-ІХ, яким вирішено припинити ФСС України та Управління, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, приватноправовими чи публічно-правовими, залежить, зокрема, від змісту та характеру правовідносин, суб`єктного складу, наявності підстав для виникнення зобов`язань та умов їх виконання щодо працевлаштування вивільненого працівника на публічну службу, а також мети, якої хоче досягти звільнений працівник, звернувшись до суду.

Відповідно до статті 14 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - у редакціях до 01.01.2023) Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд єнекомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Кошти Фонду не включаються доскладу Державного бюджету України.

За змістом статей 4, 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - у редакціях до 01.01.2023) Фонд діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України, а бюджет Фонду затверджує Кабінет Міністрів України з огляду на сферу діяльності Фонду, спрямовану на задоволення публічного інтересу держави. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Відповідно до частини другої статті 81 ЦК України юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Ця норма права містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 ЦК України вказується, що в ЦК України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, тоді, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.За частиною другою статті 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.. Головна відмінність між ними полягає в тому, що юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів (статуту або засновницького договору, якщо інше не встановлено законом) рівноправними суб`єктами на договірних засадах, що й визначає приватноправовий характер їх взаємовідносин (пункти 88 - 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2024 у справі №573/1020/22).

Тобто, Фонд належав до юридичних осіб приватного права.

За змістом пункту 12 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (у редакціях до 01.01.2023), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуу постанові від 18.12.2023 у справі №442/3240/23-ц сформулював висновок про адміністративну юрисдикцію спорів у аналогічних справах з огляду на публічне правонаступництво між ФСС України іПенсійним фондом України. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 20.02.2019 у справі №826/16659/15.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270.

При публічному правонаступництві відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. При цьому існують дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа. Підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень(постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/348/19).

Виокремлюють процесуальне та матеріальне правонаступництво юридичних осіб.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17).

Приєднання є одним із видів реорганізації юридичної особи, унаслідок чого юридична особа, що приєднується, припиняється. Водночас майно, права й обов`язки переходять до правонаступника - особи, до якої вона приєдналася (частина перша статті 104 ЦК України). Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто у разі універсального правонаступництва до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17.

Рішення про припинення Фонду як юридичної особи приватного права та Управління через їх приєднання до Пенсійного фонду України ухвалено шляхом прийняття Закону №2620-ІХ, тобто законодавчим органом державної влади. Відповідно до Пояснювальної записки доцього Закону метою його прийняття є зміцнення фінансової стійкості та покращання надання страхових виплат у системі державного соціального страхування за рахунок: покращення адміністрування в системі загальнообов`язкового соціального страхування працюючих громадян внаслідок зменшення адміністративних структур управління; запровадження єдиної системи управління коштами та єдиної інформаційної системи; посилення державного контролю за використанням коштів соціального страхування.

Законодавець керувався необхідністю модернізувати розрізнені фонди соціального страхування і створити на базі Пенсійного фонду України як найбільш розвинутої мережі територіальних органів управління в системі соціального страхування єдиний ефективний орган управління соціальним страхуванням.З огляду на вказане у спірних правовідносинах відбулося приватно-публічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою УкраїниЗаконом №2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припиняється, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набуває Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, який був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі №990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Даний спір виник у фізичної особи з Пенсійним фондом України як правонаступником Фонду щодо недотримання Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області процедури її вивільнення у зв`язку зі скороченням всього штату працівників у процесі приєднання ФСС України до Пенсійного фонду України. Позивач звернулась з позовом за захистом порушених прав у зв`язку з її звільненням без дотримання обов`язку з працевлаштування в органах Пенсійного фонду, тобто її метою є отримання рівнозначної посади в органі приєднання.

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Велика Палата Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №368/561/19).

Велика Палата Верховного Суду у постановівід 27.10.2020 у справі №635/551/17 зазначила, що спір між фізичною особою, яка претендує на зайняття посади державної служби, та органом державної влади, до компетенції якого належить прийняття рішення про таке призначення, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №426/160/14, від 31.10.2018 у справі №761/33941/16, зазначено, що відносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням регламентуються нормами адміністративного законодавства, а спори, які виникають із таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У постанові від 09.12.2024 у справі №712/4776/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначила, що внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом №620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинилася, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування); спори, які пов`язані із поновленням працівників, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та його виконавчої дирекції шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на посадах, вакантний перелік яких віднесено до посад державної служби в органах Пенсійного фонду України, стосуються прийняття на публічну службу та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 18.12.2023 у справі №442/3240/23 керувався тим, що з 01.01.2023 відбувся перехід прав та обов`язків від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Львівській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області. Оскільки між сторонами у спорі про поновлення на роботі існує спір з публічно-правових відносин, який з урахуванням суб`єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли у справі, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

ОСОБА_1 звернулася із позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому, зокрема, просила: визнати неправомірними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі голови комісії з реорганізації Барановського Олександра Володимировича щодо звільнення ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати наказ від 12.04.2023 №01-33-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу профілактики страхових випадків - головного страхового експерта з охорони праці управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирські області, або іншій різнозначній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області; визнати протиправною бездіяльність щодо не пропонування іншої посади ОСОБА_1 та не переведення останньої на цю посаду за її згодою та зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області в особі голови комісії з реорганізації ОСОБА_2 запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду та перевести за її згодою; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не пропонування іншої посади ОСОБА_1 та не переведення останньої на цю посаду за її згодою та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду та перевести за її згодою; стягнути з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в солідарному порядку, стягнути судові витрати в солідарному порядку. ОСОБА_1 , обґрунтовуючи незаконність її звільнення та підстави для поновлення на роботі, зазначає про те, що мала місце реорганізація Фонду шляхом його приєднання до ПФУ і позивач мала право на влаштування на рівнозначну посуду у ГУ ПФУ в Житомирській області, іншим працівникам Фонду пропонувались посади в ГУ ПФУ в Житомирській області.

Отже, заявлені позовні вимоги спрямовані на захист прав та інтересів працівника щодо поновлення її на посаді, у зв`язку зі звільненням, що належить до державної служби в органах Пенсійного фонду України, розгляд яких має відбуватись у порядку адміністративного судочинства.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 09.12.2024 у справі №712/4776/23 вказала, що внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом №2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фондута стосуються прийняття на публічну службу,мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На виконання вимог частини першоїстатті 256 ЦПК України суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Керуючись статтями 21 КАС України, статтями 19, 255, 258, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доПенсійного фондуУкраїни,Головного управлінняПенсійного фондуУкраїни вЖитомирській області,про визнаннядій табездіяльності неправомірними,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право на звернення до суду у порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.А. Воробйова