Рішення № 125359677, 24.02.2025, Новоодеський районний суд Миколаївської області

24.02.2025

Справа № 482/1401/23

Номер провадження 2/482/362/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2025 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сергієнка С.А., за участю секретаря судових засідань Шведової Я.О., представника позивача Хандріги А.О., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нова Одеса цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу.

У позові посилався на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я відповідача.

Витягом з особового рахунку споживача по об`ємам споживання, підтверджується факт споживання газу за вказаною адресою. АТ "Миколаївгаз" до 01.10.2023 року здійснювало на території Миколаївської області господарську діяльність з розподілу природного газу різним категоріям споживачів, в тому числі і побутовим споживачам, на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на підставі Постанови НКРЕКП №853, та є оператором газорозподільної системи (далі ГРМ).

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі - типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/ через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Відповідно до пункту 1.3. Типового договору розподілу природного газу фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Фактом приєднання побутового споживача ОСОБА_1 до умов даного договору є щомісячне споживання певних обсягів природного газу та зміною показань газового лічильника за адресою споживача по особовому рахунку № НОМЕР_1 , що вбачається з інформації про використання природного газу.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» є оператором газорозподільної системи, суб`єктом господарювання на підставі ліцензії (постанова № 853 від 29.06.2017 року «Про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ АТ «Миколаївгаз») та здійснює діяльність з постачання та розподілу природного газу. За період з 01.10.2020 по 03.03.2023 відповідач заборгував позивачу 12486,59 грн. за послуги з розподілу природного газу. Позивач свої обов`язки щодо надання послуг з постачання природного газу виконував належним чином та в повному обсязі. Відповідач свої обов`язки щодо своєчасної і в повному обсязі сплати за послуги з розподілу природного газу не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позовну заяву задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, вказував що він дійсно не сплачував за послугу з розподілу природного газу у вказаний в позовній заяві період, однак вказував на те, що позивачем не обгрунтовано розмір плати за послуги з розподілу природного газу за 2023 рік. Так об`єми споживання за період з 01.10.2021 року по 01.10.2022 року які взято для розрахунку вартості послуги з розподілу природного газу за 2023 рік, не підтверджено відповідними доказами. Фактичний об`єм споживання у цей період (замовлена потужність на 2023 рік) складав 2500 куб. м., а не 3501, 04 куб. м. як зазначає позивач у позові, а відтак у 2023 році відповідачу було нараховано плату за послугу з розподілу природного газу у сумі 696,71 грн., а не 497,50 грн. як треба було. На своєї позиції відповідач надав до суду розрахунок заборгованості за послугу з розподілу природного газу у 2023 році, а також копії квитанцій про оплату за спожитий газ за жовтень- грудень 2021 року, та жовтень 2022 року, які підтверджують об`єми споживання у період 01.10.2021 року по 01.10.2022 року, та розмір замовленої потужності на 2023 рік.

Крім того відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , на його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем врегульовано спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 року, Кодексом газорозподільних систем, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, який розроблений відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», іншими нормативними актами та умовами укладених між сторонами договорів.

Так, Закон України «Про ринок природного газу» визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Пунктами 27, 28 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачальник природного газу - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу та постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Пунктом 35 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Пунктами 23, 37 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність та споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Статтею 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, завданням якої, у тому числі, є здійснення державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014 було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП).

Указом Президента України від 10 вересня 2014року №715/2014 затверджено Положення про НКРЕКП.

Відповідно до пункту 3 Положення про НКРЕКП основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу,нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пункт 4 Положення про НКРЕКП передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, що використовується для потреб населення.

Згідно з п.6.1 Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2 розділу VI даного Договору).

Постановами НКРЕКП № 3035 від 24 грудня 2019 року, № 1173 від 24 червня 2020, № 2777 від 30 грудня 2020 року, постановою НКРЕКП № 128 від 30 січня 2021 року «Про внесення змін по постанови НКПЕКП від 30 грудня 2020 року № 2777» встановлено тарифи на послуги розподілу природного газу для АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз».

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, яким визначено взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем (пункт 2 глава 1 розділ 1 Кодексу).

Пунктом 3 глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем визначено, що його дія поширюється зокрема, на операторів газорозподільних систем, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

У відповідності до пункту 1 глави 1 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ встановлено, що експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори ГРМ.

Судом встановлено, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» є оператором газорозподільної системи, суб`єктом господарювання, що діє на підставі ліцензії (постанова № 853 від 29.06.2017 року «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Миколаївгаз» та постанови № 944 від 04.06.2019 року «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29 червня 2017 року № 853»), виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Таким чином, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі вище зазначеної ліцензії в межах території м. Миколаєва та Миколаївської області.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За нормами ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг.

Згідно з п. 1 ч. 2 цієї статті даного Закону - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

За змістом п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Послуги з газопостачання природного газу надавалися постачальником позивачу на підставі Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2500, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831 (із змінами та доповненнями). Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно до ч.ч.1,2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За нормами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 1 (для побутових споживачів) до типового договору розподілу природного газу. Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, крім іншого мають містити норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу).

У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ).

Згідно до вимог цього пункту здійснюється приєднання до договору розподілу природного газу споживачів-замовників, які отримують технічний доступ до ГРМ.

За правилами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язується вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виконують з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Приписами ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути договори або інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Факт споживання відповідачем природного газу по АДРЕСА_2 , підтверджується розрахунком річної замовленої потужності, що відповідно до вказаного вище п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, свідчить про приєднання боржника до умов договору розподілу природного газу та фактичне його укладення; а також доказами споживання ним природного газу. Цей факт не заперечувався і відповідачем.

Згідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за послуги з розподілу природного газу за період з січня 2020 по березень 2023 року складає 12486,59 грн.

Перевіривши розрахунки позивача та відповідача ,суд встановив, що сума плати за розподіл природного газу за 2020 рік складає 2980,54 грн..

Для розрахунку річної замовленої потужності на 2020 календарний рік газовим роком, що передував даному року, вважається період з 01.10.2018 року по 30.09.2019 року.

Щодо визначеннявеличини фактичноспожитого природногогазу берутьсянаступні показники газового лічильника: станом на 01.10.2018 року (75600,00 м. куб.(показники лічильника з квитанції споживача) та станом на 30.09.2019 року 77599,51 м.3 (показники з квитанції споживача).

За вказаний газовий рік відповідачем фактично спожито 2150,46 м.3 природного газу. Дані обсяги є величиною замовленої потужності на календарний 2020 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2020 року становить 179,21 м.3 природного газу (2150,46/12=179,21 м. куб.). Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2020 рік становить: з січня по червень 234,40 грн. (179,21*1,308*6=1406,40 грн.), з липня по грудень 262,36 грн. (179,21*1,464*6= 1574,14 грн.). Нараховано за 2020 рік 2980,54 грн. Сплачено споживачем 0,00грн. Заборгованість за розподіл природного газу за 2020 рік складає 2980,54 грн.

Сума плати за розподіл природного газу за 2021 рік складає 4475,37 грн..

За попередній газовий рік відповідачем фактично спожито 2068,10 м.3 природного газу. Дані обсяги є величиною замовленої потужності на календарний 2021 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2021 року становить 172,34 м.3 природного газу (2068,10/12=172,34 м. куб.). Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2021 рік становить: за січень 403,28 грн. (172,34*2,340=403,28 грн.), з лютого по грудень 370,19 (172,34*2,148=370,19 грн.). Сплачено споживачем 0,00грн. Заборгованість за розподіл природного газу за 2021 рік складає 4475,37 грн

Сума плати за розподіл природного газу за 2022 рік складає 2960,40 грн..

За попередній газовий рік відповідачем фактично спожито 1239,77 м.3 природного газу. Дані обсяги є величиною замовленої потужності на календарний 2022 рік. Щомісячний обсяг замовленої потужності протягом 2022 року становить 103,31 м.3 природного газу (1239,77/12=103,31 м. куб.). Місячна вартість послуги розподілу природного газу на 2022 рік становить: з січня по грудень 246,70 грн. (103,31*2,388=246,70 грн.). Сплачено споживачем 0,00грн. Заборгованість за розподіл природного газу за 2022 рік складає 2960,40 грн.

Вищевказані суми заборгованості за 2020-2022 роки відповідачем не оспорювалися.

Щодо плати за розподіл природного газу за 2023 рік суд виходить із наступного.

Так згідно квитанції №123209852 від 10.01.2022 року про оплату за спожитий газ за жовтень- грудень 2021 року останні покази лічильника споживача 82750 куб. м., а згідно квитанції №0.0.2737435636.1 від 11.11.2022 року про оплату за спожитий газ за жовтень 2022 року останні покази лічильника 84550 куб. м.

Фактичні об`єми споживання за рік що передував 2023 року підтверджуються наданими відповідачем доказами і складають 2500 куб. м.

Доказів недотримання споживачем вимог п. 5 розділу V Договору розподілу позивачем не надано.

Докази, що підтверджують фактичні об`єми споживання за газовий рік що передував 2023 року надані відповідачем є більш вірогідними і переконливими з урахуванням об`ємів споживання природного газу відповідачем у попередні роки.

Таким чином місячна вартість за послуги з розподілу природного газу в місяць складає 2500 куб.м, розділено на 12 місяців = 208,33 куб.м, помножено на тариф 2,388 грн. = 497,50грн., а заборгованість відповідача за період з січня по березень 2023 року становить 497,50грн. х 3 =1492,5 грн.

З урахуванням вищевказаного, відповідач заборгував позивачу 11908,81 грн. за послуги з розподілу природного газу, з них за 2020 рік -2980,54 грн., за 2021 рік 4475,37 грн., 2022 рік 2960, 40 грн. та за 2023 рік 1492,50 грн., які підлягають стягнення з нього на користь позивача.

Суд не застосовує позовну давність до позовних вимог АТ «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» виходячи із наступного.

Згідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З оглядуна обставинисправи судвважає днемпочатку перебігупозовної давностіза першийплатіж за послуги з розподілу природного газу у січні 2020 року - 21.01.2020року день закінченнястроку оплатиза послуги з розподілу природного газу за січень 2020 року.

Початок перебігу строку позовної давності за усі наступні платежі 20 число місяця в якому надаються послуги з розподілу природного газу.

Проте у березні2020року у зв`язку з COVID-19 в Україні було впроваджено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року. Пізніше його дію неодноразово продовжували й адаптовували через низку наступних постанов уряду, залежно від епідеміологічної ситуації. Зокрема, постанови № 392, № 641 та інші встановлювали деталі адаптивного карантину та зонування залежно від рівня ризику.

Карантин було офіційно скасовано з 1 липня 2023 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року. Скасування означало завершення правового режиму карантину по всій території України після більш ніж трьох років його дії, протягом яких було впроваджено численні заходи, такі як обмеження пересування, обов`язкове носіння масок та інші протиепідемічні заходи, тощо.

Згідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 (загальна позовна давність),258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, який як вказано вище тривав до 1 липня 2023 року.

Таким чином строк позовної давності продовжився до 1липня 2023року,але неприпинив свогоперебігу зприпиненням карантинуу зв`язкуіз введеннямна територіїУкраїни воєнного стану 24 лютого 2022 року який триває і на час розгляду цієї справи.

Так згідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Разом з тим, позов подано до суду 23 червня 2023 року.

З наведеного видно, що підстави для застосування позовної давності у цій справі відсутні.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст.268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз», код ЄДРПОУ 05410263, 11908 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісім) грн. 81 коп. заборгованості за розподіл природного газу.

У іншій частині за даною позовною вимогою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільчої системи «Миколаївгаз», код ЄДРПОУ 05410263, 2559, 81 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення не буловручене удень його проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко