Рішення № 125358587, 24.02.2025, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/35366/24

Провадження № 2/127/5203/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

24.02.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 22.06.2020між АТ «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2031306693, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 38686, 00 гривень строком до 22.08.2021, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 3% від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних. 16.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» було укладено договір факторингу № 17/12/21, у відповідності до якого АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Аваліст» належні йому права вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за кредитним договором № 2031306693 від 22.06.2020 в сумі 35891,38 гривень, з яких: 35886,32 гривеньсума заборгованості за основною сумою кредиту; 5,06 гривеньсума заборгованості за відсотками по кредиту. Всупереч умовам вказаного кредитного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань, заборгованість не погасив. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно дост. 625 ЦК України. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за кредитним договором № 2031306693 від 22.06.2020 в сумі 53112,80 гривень, з яких: 35891,38 гривеньсума заборгованості за основною сумою кредиту; 14191,13 гривеньінфляційні втрати; 3030,29 гривень3 % річних. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 18.12.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно позовних вимог просив справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу відсутність сторін, постановивши по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22.06.2020 між відповідачем та АТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір №2031306693, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 38686, 00 гривень строком до 22.08.2021, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 3% від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів-згідно графіку платежів.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма їхніми істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

16.12.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» було укладено договір факторингу № 16/12/21, у відповідності до якого АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Аваліст» належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» та боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.

Згідно із п. 6.2.3. вищевказаного договору факторингу, право вимоги переходить до ТОВ «ФК «Аваліст» з моменту підписання сторонами цього договору, після чого ТОВ «ФК «Аваліст» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання ТОВ «ФК «Аваліст» та АТ «ОТП Банк» умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги у цих випадках не вимагається.

Як вбачається із витягу з Реєстру боржників, права вимоги до яких АТ «ОТП Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Аваліст», зокрема включено відповідача, як боржника за кредитним договором № 2031306693 від 22.06.2020.

Згідно із п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихстаттею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зіст. 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доказів того, що вищевказаний договір факторингу визнаний недійсним, суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, після підписання договору факторингу № 17/12/21 від 17.12.2021 відбулось одиничне, тобто сингулярне правонаступництво. З цього часу ТОВ «ФК «Аваліст» стало новим кредитором відповідача за кредитним договором № 2031306693 від 22.06.2020.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови вищевказаного кредитного договору, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України).

Як свідчить тлумаченняст. 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст.1047і ч. 1 ст.1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних),у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 1 і ч. 2ст. 207 ЦК Українив редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст.626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд дійшов висновку, що при укладенні вищевказаного договору, його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору.

Згідно з ч. 1ст. 1 ЦК Україницивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені устатті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч. 1 та ч. 3ст. 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 10561ЦК Українирозмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зіст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивач, пред`являючи вимоги про повернення кредиту, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками, 3 % річних та інфляційні втрати.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються (п. 3 ч. 3ст. 175 ЦПК України) і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог (ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Саме на суд покладено обов`язок підчас ухваленні рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини(факти),якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чиє інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеномуЦПК України(ч. 3ст. 263 ЦПК України).

Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов`язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього з боку сторони відповідача.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого АТ «ОТП Банк», вбачається, що заборгованість за договором № 2031306693 від 22.06.2020 станом на 17.12.2021 (на дату відступлення права вимоги) становить 35891,38 гривень, з яких: 35886,32 гривеньзаборгованість за тілом кредиту; 5,06 гривеньзаборгованість за процентами.

Із розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «ФК «Аваліст», вбачається нарахування на вищевказану заборгованість за період з 17.12.2021 до 09.10.2024 інфляційних втрат в сумі 14191,13 гривень та 3 % річних в сумі 3030,29 гривень.

З`ясовуючи обставини, пов`язані із правильністю здійснення розрахунків заборгованості, та здійснюючи оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд прийшов до наступного висновку.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за договором № 2031306693 від 22.06.2020 в сумі 35886,32гривень.

Згідно ізст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно дост. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно дост. 611 ЦК України.

Позивач просив стягнути на його користь із відповідача на підставі ч. 2ст. 625 ЦК України3 % річних в сумі 3030,29 гривень та інфляційні втрати в сумі 14191,13 гривень за період з 17.12.2021 до 09.10.2024.

Так, відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазмістомнаведеноїнормизаконунарахуванняна суму боргу вищевказаних процентів вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, згідно ізп.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУкраїниу період діїв Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що неустойка та інші платежі, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за договорами позики (кредитними договорами) і підлягають списанню позикодавцем (кредитодавцем) (на відміну від мораторію, який передбачає лише відстрочення). Дія даної правової норми у часі має ретроспективну дію і поширюється також на договори позики (кредитні договори), які укладені до 17 березня 2022 року.

А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 5,06 грн. заборгованість за відсотками по кредиту.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 17.12.2021 до 23.02.2022, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається із розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, здійсненого позивачем, нарахування процентів на підставі ч. 2ст. 625 ЦК Українивідбулось з 17.12.2021. Відповідно суд розглядає справу виключно в межах заявлених особою вимог (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Так, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 17.12.2021 до 23.02.2022 становлять:

358886,32 гривень (сума заборгованості, розмір якої впродовж вказаного періоду не змінювався) х 69 днів (кількість днів прострочення) х 3%/365 = 203,52 гривень.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. З урахуванням останніх правових позицій, висловлених Верховним Судом, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, що також має місце у справі, що розглядається, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).

Таким чином, інфляційні втрати за період з 17.12.2021 до 23.02.2022 становлять:

35886,32 гривень (сума заборгованості, розмір якої впродовж вказаного періоду не змінювався) х (102,92%) = 1048,17 гривень.

Отже, за період з 17.12.2021 до 23.02.2022 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню на підставі ч. 2ст. 625 ЦК України3 % річних в сумі 203,52гривень та інфляційні втрати в сумі 1048,17 гривень.

Згідно із ч. 1 та ч. 5ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 і ч. 2ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1ч. 3ст. 83 ЦПК Українисторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4ст. 83 ЦПК Українине було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом та АТ «ОТП Банк» на виконання вимог судового рішення, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1ст. 12 ЦК Україниособа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2ст. 13 ЦПК Українизбирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно із ч. 2 і ч. 3ст. 12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6п. 7 ч. 2ст. 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадкупояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею та на виконання вимог судового рішення.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно дост. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, а такожст. 16 ЦК України, згідно з якою суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення на його користь з відповідача заборгованості за договором № 2031306693 від 22.06.2020 в сумі 37143,07 гривень, з яких: 35886,32гривеньзаборгованість за тілом кредиту; 5,06 грн. - заборгованість по процентам, 203,52 гривень3 % річних за період з 17.12.2021 до 23.02.2022; 1048,17гривеньінфляційні втрати за період з 17.12.2021 до 23.02.2022.

В задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат, слід відмовити, оскільки такі вимоги, враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3028, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.08.2024.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ч. 1ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2117,27 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що 14.02.2023 між ТОВ «ФК «Аваліст» та Адвокатським бюро «Наталії Косяк» було укладено договір про надання правової допомоги № 07/23, на підставі якого видано ордер адвокату Косяк Н.В.

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України Косяк Н.В. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 9632/10 від 18.12.2020.

Згідно із ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом прийнято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження виконання АБ «Наталії Косяк» умов вищевказаного договору, суду надано акт приймання-передачі наданих послуг № 162 від 17.11.2023.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.

Як вбачається із умов договору про надання правової допомоги № 07/23 від 14.02.2023, сторони даного правочину досягли домовленості про те, що вартість послуг у першій інстанції становить 5000, 00 гривень.

За змістом п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК Українирозмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У відповідності до акту приймання-передачі наданих послуг № 162 від 17.11.2023, вартість наданих АБ «Наталії Косяк» в межах даної цивільної справи послуг становить 5000, 00 гривень, на що АБ витрачено загалом 7 годин.

На виконання умов договору про надання правової допомоги № 07/23 від 14.02.2023 позивачем було сплачено АБ гонорар в сумі 5 000, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.10.2024.

За змістом ч. 4ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 і ч. 6ст. 137 ЦПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до ч. 3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141ЦПК України, визначені також положеннями частин 4,5,9статті 141цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4ст. 137 ЦПК Українисуду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 і ч. 6ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Суд прийшов до висновку, що зазначена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 гривень є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Крім того, оцінка дій адвоката позивача (Адвокатського бюро), як то вбачається з матеріалів справи, вказує на їх відповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3ст. 141 ЦПК України. Також судом враховано: поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторін щодо досудового врегулювання спору; суму витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем в попередньому (орієнтованому) розрахунку, та суму до відшкодування.

Суд прийшов до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, були у даній справі необхідними, а їх розмір є розумним, реальним і виправданим.

Підстав, визначених ч. 5ст. 137 ЦПК України, для зменшення розміру вищевказаних витрат на правничу допомогу, судом не встановлено. Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, задоволення позовних вимог в повному обсязі та положення п. 3 ч. 2ст. 141 ЦПК України, з відповідача на корить позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3496,00гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (69,92%).

Враховуючи вищенаведене та керуючисьКонституцією України, ч. 1 ст.1, п. 3 і п. 6 ч. 1 ст.3, ст.ст.12,15,16,204,207,509,510,512-519,525,526,527,530,549,551,610-612,625-629,633,634,638,639,1046, ч. 1 ст.1048, ст.1049, ч. 1 і ч. 2 ст.1050, ч. 1 і ч. 2 ст.1054, ч. 1 ст.1055, ст. ст. 1056-1,1077-1082 ЦК України, ст.ст.2,4,10-13,76-83,89,133,137,141,229,258,259,263-265,273,279,280, 354,355 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» заборгованість за договором № 2031306693 від 22.06.2020 в сумі 37 143,07 гривень, з яких: 35886,32 гривеньзаборгованість за тілом кредиту; 5,06 гривеньзаборгованість за процентами; 203,52 гривень3 % річних за період з 17.12.2021 до 23.02.2022; 1048,17гривеньінфляційні втрати за період з 17.12.2021 до 23.02.2022.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» судовий збір в сумі 2117,27 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3496,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 24.02.2025року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст»:ЄДРПОУ 39628752; місцезнаходження: м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 10А.

ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Суддя: