Рішення № 125357361, 21.01.2025, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6334/24

2/405/1231/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Кропивницький

Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі головуючого судді Драного В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомленням) учасників справи цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіза кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Новий колектор» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 18000,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 08.04.2021 року між ТОВ «Споживчий центр»та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 08.04.2021-100001352, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачці кредит у розмірі 6000,00 грн. з первинним строком кредитування 14 днів. У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за ставкою «Економ» 2% за один день користування кредитом (застосовується протягом первинного періоду) та за ставкою «Стандарт» 2,5% за один день користування кредитом (застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду). На підставі договору факторингу від 30.11.2021 року № 301121-1 ТОВ «Споживчий центр»відступило позивачевіза платуправо вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 13.12.2023 року виникла заборгованість у розмірі 18000,00 грн, із яких 6000,00 грн тіло кредиту, 12000,00 грн - відсотки.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 08.04.2021-100001352 від 08.04.2021 року, у розмірі 18 000,00 грн., та понесені позивачем судові витрати, провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.09.2024 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, з копією позовної заяви та доданими до неї документами були направлені за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцю проживання відповідача.

Відповідач про дату та місце розгляду справи повідомлялась відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України. Заяв, клопотань до суду не подавала, правом подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.04.2021 року між ТОВ «Споживчий центр»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.04.2021-100001352 шляхом підписання заявки, пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та паспорту споживчого кредиту (а.с. 15-18, 23-24, 25-28).

За умовами договору ТОВ «Споживчий центр»зобов`язалося надати відповідачці кредит у сумі 6000,00 грн. із первинним строком кредитування 14 днів, відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за ставкою «Економ» 2% за один день користування кредитом (застосовується протягом первинного періоду) та за ставкою «Стандарт» 2,5% за один день користування кредитом (застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду).

Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаний в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне максимального розміру. Максимальний розмір процентів за договором становить 12 000 грн, після досягнення якого проценти не нараховуються. Фіксована процентна ставка "Економ" - 2% за 1 день користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Фіксована процентна ставка "Стандарт" - 2,5 % за 1 день користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного та пролонговано.

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом складення ОСОБА_1 заявки (оферти) укласти цей договір і підтвердження ТОВ «Споживчий центр» цієї пропозиції. ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом -одноразовим ідентифікатором J228.

Того ж дня, ТОВ «Споживчий центр»перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 (платіжна карта НОМЕР_1 ) 6 000,00 грн. кредитних коштів (а.с. 14).

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договір був підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, на підтвердження чого у документах, які складають договір міститься код ідентифікатор відповідача, що і є її безпосереднім підписом.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати позивачкою процентів за користування кредитом за первинний період (14 днів), тобто вона не вчинила дій для підтвердження пролонгації строку дії кредитного договору.

Разом з тим, умовами договору передбачено, що якщо позичальник не скористався правом на пролонгацію, після закінчення первинного строку нараховуються проценти «Стандарт» до дати досягнення процентами максимального розміру (12000,00 грн) або дати коли позивачльник скористався правом на пролонгацію. Максимальний строк, на який надається кредит - період який складається з кількості календарних днів фактичного кристування кредитом.

Таким чином, ОСОБА_1 не виконала зобов`язання, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 13.12.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 18 000 грн, із яких 6000,00 грн. неповернутий кредит і 12000,00 грн. нараховані проценти (а.с. 13).

30.11.2021 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №301121-1, у відповідності до умов якого, первісний кредитор відступає ТОВ «Новий Колектор» належні йому права вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № 08.04.2021-100001352 на суму заборгованості 18000,00 грн. з яких 6000,00 грн. - основне зобов`язання; 12 000 грн. проценти, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 (а.с. 12, 37-41).

30.11.2021 на адресу ОСОБА_1 позивачем було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу № 301121-1 та вимогу про сплату заборгованості (а.с. 34, 35, 36).

Згідно ч.1ст.512ЦК Україникредитор узобов`язанні можебути заміненийіншою особоювнаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позичальнику, а потім новому кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками. Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведена обставина порушення відповідачем передбаченого договором обов`язку погашення заборгованості, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення позики, сплати відсотків, у зв`язку з чим заборгованість в сумі 18000,00 грн., з яких: 6000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 12000,00 грн. сума заборгованості за відсотками за договором № 08.04.2021-100001352, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, оф. 601, код ЄДРПОУ 43170298) заборгованість за кредитним договором № 08.04.2021-100001352 від 08.04.2021 року в розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп., також судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда В.В. Драний