Рішення № 125354390, 10.02.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/184/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025 Справа № 908/2711/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69063; код ЄДРПОУ 42093239)

про стягнення 153 098 924,79 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Ковалишкін В.В., довіреність № 30/08-3 від 30.08.2024, посвідчення № ЗП002823 від 20.07.2021;

Від відповідача: Аксарін Р.М., довіреність № 8 від 02.01.2024, свідоцтво ЗП002435 від 21.11.2019;

СУТЬ СПОРУ

09.10.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання про стягнення 153 098 924,79 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 справу №908/2711/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2711/24 в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.11.2024 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою та запропоновано стонам здійснити відповідні процесуальні дії.

28.10.2024 від ТОВ Запоріжжяелектропостачання до суду надійшли клопотання: про колегіальний розгляд справи № 908/2711/24; про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та 2) Публічне акціонерне товариство Запоріжжяобленерго; про призначення у справі № 908/2711/24 комплексної електротехнічної та економічної судової експертизи. Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.11.2024 № 908/2711/24 відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Запоріжжяелектропостачання про колегіальний розгляд справи № 908/2711/24, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 03.12.2024 об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

28.11.2024 через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання надійшли клопотання про залучення до третіх осіб по справі № 908/2711/24. та клопотання про призначення у справі № 908/2711/24 комплексної електротехнічної та економічної судової експертизи.

29.11.2024 від Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго через систему Електронний суд надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення у справі комплексної електротехнічної та економічної судової експертизи.

03.12.2024 через систему Електронний суд від ТОВ Запоріжжяелектропостачання надійшло клопотання про уточнення до клопотання про відмову у задоволенні 3% річних та інфляційних витрат по справі.

Ухвалою від 03.12.2024р. суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про призначення по справі судової експертизи та залучення до третіх осіб; продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 10.01.2025 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 14.01.2025 у справі № 908/2711/24 Центральний апеляційний господарський суд Апеляційну скаргу ТОВ Запоріжжяелектропостачання на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.12.2024р. у справі № 908/2711/24 в частині відмови в призначенні судової експертизи у справі повернув скаржнику.

В судовому засіданні 10.01.2025р. судом оголошено перерву в розгляді справи по суті на 10.02.2025р. на 10 год. 30 хв.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 10.02.2025 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

В судовому засіданні 10.02.2025р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 №0119-02024-ПП за період 31.07.2024 по 24.09.2024 в сумі 153 098 924,79 грн., що складається з: 148 884 585,14 грн. послуги з передачі електричної енергії, 1 792 282,43 грн. - 3% річних та 2 422 057,22 грн. інфляційні втрати. Посилаючись на ст.ст. 525, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

У відзиві на позовну заяву Відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що він у відповідності до постанови НКРЕКП від 31.07.2018р. № 807, є єдиним постачальником універсальної послуги на території Запорізької області, що здійснює постачання електричної енергії побутовим споживачам (населенню), яке погано розраховується за використану електричну енергію. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок, а лише потім здійснює її продаж споживачам. З початку повномасштабного вторгнення країни агресора на територію України, значна кількість територіальних громад Запорізької області перебуває в районах, які віднесенні наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, тимчасово окупованих російською федерацією або активних бойових дій. Товариство відповідно до Договору здійснює оплати за надані послуги до подання Позивачем позовної заяви було сплачено у вересні 2024 року грошові кошти у розмірі 19.990.807,84 грн.; після подання Позивачем позовної заяви було сплачено у жовтні 2024 року грошові кошти у розмірі 8.000.000,00 грн. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є незаконними, необґрунтованими, та такими що не підлягають задоволенню. Товариство є учасником ринку електричної енергії - електропостачальником, яке виконує функцію постачальника універсальної послуги (постачальника електричної енергії) на території Запорізької області та гарантує побутовим та не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією. ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» першочергово, але не виключно використовує спеціальні закони та підзаконні акти, що регламентують обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин. Оскільки значна частина Запорізької області окупована, відповідач має гострий дефіцит грошових коштів. Кабінетом міністрів України 05.03.2022 було прийнято постанову № 206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, якою встановлено заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Міністерством енергетики України прийнято наказ від 04.03.2022 № 104 (далі Наказ № 104) Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії, а також наказ від 13.04.2022 № 148 (далі Наказ 148) Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, на підставі яких постачальник універсальної послуги зобов`язаний здійснювати постачання електричної енергії споживачу електричної енергії незважаючи на обтяжливі обставини, з якими стикається постачальник універсальної послуги в реаліях війни. З моменту введення в дію даних наказів до Відповідача перейшла на постачання електричної енергії велика кількість споживачів. Товариство не завжди має змогу здійснити закупівлю додаткових обсягів електричної енергії для таких споживачів та змушене закуповувати даний обсяг електричної енергії на Балансуючому ринку за значно вищими цінами. Аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує проценти річних як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Постановою Кабінету міністрів від 20.03.2022 року №326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, який на думку Відповідача покликаний врегулювати питання відшкодування упущеної вигоди суб`єктам господарювання, які зазнали таких втрат через невиконання та/або несвоєчасне виконання контрагентами умов договорів внаслідок збройної агресії рф, шляхом стягнення таких втрат постраждалими суб`єктами господарювання з російської федерації, а тому Позивач мав би скористуватись нормами Порядку для вирішення питання відшкодування 3% річних та інфляційних втрат щодо наданих послуг, що були спожиті на тимчасово окупованих територіях. Враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, беручи до уваги добросовісність поведінки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», також враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні докази наявності збитків та інших негативних наслідків порушення зобов`язання відповідачем, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

У відповіді на відзив Позивач стверджує, що наприкінці вересня та в жовтні 2024 року відповідач здійснив низку платежів за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП, і на цій підставі вважає, що його заборгованість за період 31.07.2024 24.09.2024 зменшилася. Відповідно до абз. 8 п. 6.6 останньої редакції договору приєднання про надання послуг з передачі електричної енергії, за наявності заборгованості кошти всі оплати Відповідач здійснює за послуги, отримані за договором у березні 2024 року. За період, зазначений у позові (31.07.2024 24.09.2024), Відповідач оплату ще не розпочав, що підтверджується призначенням платежу у платіжних інструкціях від 30.09.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 23.10.2024 та 24.10.2024, де вказано, що сплачуються послуги за договором від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за березень 2024 року. Платіжні інструкції Відповідача від 30.09.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 23.10.2024, 24.10.2024, що мають статус електронних доказів, додаються. Отже, доводи Відповідача про зменшення суми боргу за період, що охоплюється позовом у справі № 908/2711/24, не мають документального підтвердження, а борг за цей період залишається незмінним. Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат вказує, що в силу принципу диспозитивності, визначеного ст. 14 ГПК України, позов пред`явлений до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» як до особи, яка неналежним чином виконує зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, укладеним між сторонами. Тому у цьому разі відсутні підстави для пред`явлення вимог до російської федерації. У позовній заяві відсутні вимоги про стягнення шкоди чи збитків, завданих Відповідачем Позивачу неналежним виконанням своїх зобов`язань за договором. Отже, вимоги позовної заяви щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат нормативно врегульовано ст. 625 ЦК України та висновками Верховного Суду. Посилаючись на практику Верховного Суду стверджує про безпідставність вимог Відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат. Вважає, що накази Міністерства енергетики України від 04.03.2022 № 104 та від 13.04.2022 № 148 не регулюють правовідносини між Позивачем і Відповідачем під час виконання договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тому правило подолання правових колізій у цьому випадку не застосовується.

Своїм правом подати заперечення на відповідь на відзив Відповідач не скористався.

11.11.2024 від ТОВ Запоріжжяелектропостачання до суду надійшло клопотання про зменшення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, а також 03.12.2024 клопотання про уточнення вказаного клопотання, в яких Відповідач просив суд з метою підтримання оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, керуючись ст. ст. 42, 169 ГПК України, постановою від 18.03.2020 Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, постановою від 18.05.2022 у справі № 280/988/19, рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005, рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, зменшити розмір заявлених до стягнення з Відповідача 3% річних (1.792.282,43 грн.), інфляційних втрат (2.422.057,22 грн.) на 95%, посилаючись на необхідності застосування до спірних правовідносин аналогії відповідно до ч. 10. ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст.. 233 господарського кодексу України, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Вважає, що нарахування Позивачем 3% річних та інфляційних втрат за Договором є таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та позиції Великої Палати Верховного суду (постанова від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 провадження № 14-3цс21), Конституційного Суду України (Рішення від 28.04.2021 справа № 3-95/2020(193/2); Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017) та є таким, що порушує принципи справедливості, добросовісності і розумності у період воєнного стану. Також вказує, що єдиним видом ліцензованої діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачу. Заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку Відповідач в силу певних обмежень (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, Закон України "Про виконавче провадження") об`єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов`язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. Позивачем за період з квітня 2023 по червень 2024. На теперішній час вбачається певна специфіка відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні. Також вартість чистих активів Товариства у 2024 (станом на 01.01.2024) зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/1 від 29.02.2024. Вартість чистих активів Товариства у 2024 (на кінець звітного кварталу (30.09.2024) зменшилась ще на 220 604 тис. грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 3/1 від 30.10.2024.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі НЕК «Укренерго») є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2. Статуту НЕК «Укренерго».

НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (Відповідач, Користувач) заявою про укладання Договору про надання послуг з передачі електричної енергії надало письмову згоду на приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії (далі Договір), розміщеного на офіційному сайті ОСП, на окремих умовах чинного договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0119-02024, а саме індивідуальних характеристик, зазначених в додатках до такого договору та реквізитів.

Повідомленням від 25.10.2023 № 01/55832 Позивач повідомив Відповідача про укладання Договору: дата акцептування 01.01.2024, ідентифікатор договору № 0119-02024-ПП.

Згідно пункту 1.1. Договору, Договір є публічним договором приєднання та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Договір та додатки до нього розміщені на офіційному сайті НЕК «УКРЕНЕРГО» https://ua.energy/uchasnikam_rinku/reyestratsiya-uchasnykiv-rynku/dogovory/. На момент укладення умови вказаного Договору були затверджені наказом НЕК «Укренерго» від 03.10.2023. №549. Договір вважається укладеним з дати акцепту, зазначеного у повідомленні Позивача (ОСП) про приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Згідно з п. 2.1. Договору ОСП (оператор системи передачі, Позивач) безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору. ОСП надає Послугу у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та Кодексом системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року N 309 (далі -КСП).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Пунктом 4.1. Договору планова та/або фактична вартість Послуги визначається на підставі діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та/або ставки плати за послуги з передачі електричної енергії до/з країн периметру та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua,energy/.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що для розрахунків за Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги.

Плановий обсяг Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії.

Фактичний обсяг Послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

Пунктом 5.3. встановлено для кожної зі сторін право ініціювати перевірку погодинних обсягів передачі електричної енергії спільно з представниками відповідних Постачальників послуг комерційного обліку.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків:

1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.4. Договору Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі Послуги, наданих ОСП (Позивачем), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно) або Акт приймання-передачі Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта приймання-передачі Послуги та акта коригування до актів приймання-передачі Послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.

Згідно п. 6.5. Договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППКО надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (Додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в Акті коригування.

Відповідно до п. 6.6. Договору за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів Користувач сплачує пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань щодо оплати заборгованості. За прострочення Користувачем термінів розрахунку оплати фактичної вартості послуги понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі виникнення від`ємної різниці між фактичною вартістю послуги в розрахунковому періоді та сумою планових платежів, виставлених в цьому ж розрахунковому періоді, на таку різницю пеня не нараховується. Розрахунок штрафних санкцій, зокрема пені може бути проведений за результатами розрахункового періоду, тобто після формування Акта приймання-передачі Послуг. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком. Рахунок підлягає оплаті протягом З робочих днів від дати отримання.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за цим Договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди Користувача.

При цьому, згідно з пп. 1) п. 7.1., пп. 2) п. 9.3. Договору ОСП (Позивач) має право отримувати від Користувача своєчасну оплату за Послугу, а Відповідач (Користувач) зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 10.3. Договору рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, яка підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції. Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов`язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичному документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Пунктом 10.4. Договору визначено, що будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання цього Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що ОСП зобов`язаний повідомити на своєму вебсайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа). Податкові накладні отримуються Користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

З січня 2024 року Відповідач систематично порушує зобов`язання щодо строків та розміру оплати послуг з передачі електричної енергії за Договором.

Так, за період 19.01.2024- 24.09.2024 загальна сума несплачених зобов`язань за послуги з передачі електричної енергії становить 373 317 369,68 грн.

При цьому 10.06.2024 Господарським судом Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/1612/24 за позов ПАТ «НЕК «Укренерго» до Відповідача про стягнення заборгованості за тим же Договором, яка становить: 224 432 784,54 грн. послуги з передачі електричної енергії, 3 096 905,86 грн. 3 % річних, 8 314 385,02 грн. інфляційні втрати.

Шляхом віднімання зазначених сум Позивач визначив розмір заборгованості Відповідача за позовом у справі № 908/2711/24 за період з 31.07.2024 24.09.2024:

1) 148 884 585,14 грн. (373 317 369,68 грн. - 224 432 784,54 грн. = 148 884 585,14 грн.) послуг з передачі електричної енергії за Договором;

2) 1 792 282,43 грн. (4 889 188,29 грн. - 3 096 905,86 грн. = 1 792 282,43 грн.) 3 % річних;

3) 2 422 057,22 грн. (10 736 442,24 грн. - 8 314 385,02 грн. = 2 422 057,22 грн.) інфляційні втрати.

Приймаючи рішення у справі суд виходить з наступного.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України Про ринок електричної енергії учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

Правовідносини сторін є господарськими і регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України Про ринок електричної енергії та умовами договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0119-02024, укладеного між сторонами 01.01.2019.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу (далі ЦК) України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з матеріалів справи вбачається наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем з оплати за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період з 31.07.2024 24.09.2024 становить 148 884 585,14 грн., що підтверджується доданими до позову первинними документами, дослідженими судом у судовому засіданні, а саме: актами приймання-передачі послуг, актами коригування, рахунками фактурами, випискою про надходження коштів на рахунки Позивача від Відповідача, платіжними дорученнями про часткове погашення заборгованості.

Проти здійсненого Позивачем арифметичного розрахунку суми основної заборгованості Відповідач не заперечив.

Його посилання на те, що до подання позовної заяви ним було сплачено у вересні 2024 року грошові кошти у розмірі 19.990.807,84 грн., а вже після подання позовної заяви було сплачено у жовтні 2024 року грошові кошти у розмірі 8.000.000,00 грн., судом до уваги не приймаються, оскільки з доданих відповідачем платіжних інструкцій від 30.09.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 23.10.2024 та 24.10.2024 вбачається, що згідно вказаних у них призначеннях платежів сплати за послуги за договором від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП здійснені за березень 2024 року, а в платіжних інструкціях від 06.09.2024, 18.09.2024, 19.09.2024, 20.09.2024, 23.09.2024 за лютий 2024 року. Отже, вказані оплати не стосуються спірного періоду (31.07.2024 24.09.2024), який є предметом спору у справі № 908/2711/24.

Суд враховує, що обставини пов`язані з укладанням та виконанням сторонами Договору від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП були предметом розгляду Господарським судом Запорізької області у справі № 908/1612/24, рішенням від 05.12.2024р. судом частково задоволені позовні вимоги Позивача та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго: суму основного боргу в розмірі 170 241 976,70 грн., 3% річних в розмірі 1 548 452, 93 грн.; інфляційні втрати в розмірі 4 157 192,51 грн. В частині стягнення суми основного боргу 78 957 393,20 грн. провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином суд дійшов висновку, що розмір основної заборгованості Відповідача за період 31.07.2024 24.09.2024 в сумі 148 884 585,14 грн. підтверджений належними, допустимими та достовірними доказами, є обґрунтованим та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи також вбачається, що оскільки Відповідач не сплатив вартість наданих послуг, то Позивач здійснив нарахування суми 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 1 792 282,43 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 422 057,22 грн.

Оцінюючи доводи сторін в цій частині суд також враховує, що сторони у п. 6.6. Договору домовилися, що внесення будь-яких платежів планових або остаточних, передбачених цим Договором, з порушенням термінів є порушенням Договору та тягне за собою нарахування пені, що означає і наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат в тому числі за порушення строку внесення планових платежів.

Згідно правових позицій, висловлених Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №912/1941/21:

159. Договором про надання послуг для розрахунку за ним встановлено для види обсягу послуги - плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.

160. Як зазначено в пункті 6.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.

161. Так, користувач (електропостачальник) - ТОВ «Кіровоградська обласна ЕК» зобов`язаний подавати ОСП - НЕК «Укренерго» планові обсяги передачі електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. Натомість на ОСП покладено обов`язок погодити вказані планові обсяги (пункт 10.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

162. Таким чином, використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком користувача за договором про надання послуг.

163. Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.

164. У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

165. ОСП на підставі даних фактичного обсягу послуги протягом п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги (пункт 10.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

166. При цьому у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом п`яти банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

167. У зв`язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вище фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

168. Звідси при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

169. Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо врахування фактичних відносин, які склалися між сторонами під час виконання договору про надання послуг, а саме співпраця у формі вчинення узгоджених дій з визначення вартості послуги в обсязі, що планується на розрахунковий місяць, що підтверджується фактичною оплатою ТОВ «Кіровоградська обласна ЕК» планових обсягів послуги згідно з наданими ним даними та відсутністю заперечень НЕК «Укренерго» щодо повідомлених обсягів.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою інформаційної системи "Законодавство" суд вважає, що вони здійснені вірно, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають стягненню з Відповідача.

Розглянувши заяву Відповідача про зменшення нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат на 95%, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Норми ГК України та ЦК України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Позивач проти зменшення пені та 3% річних заперечив.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час як у даній справі, сторонами у Договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.

У спірному випадку застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Разом з тим, згідно ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника. Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі N 916/2779/23, від 11.07.2023 р. у справі N 914/3231/16, від 10.08.2023 р. у справі N 910/8725/22).

Вирішуючи у цій справі за клопотанням Відповідача питання щодо можливості зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат суд враховує наступне.

1.Відповідачем взагалі не здійснювалися оплати заборгованості за спірний період, що не свідчить про його добросовісність. Здійснені ним оплати, щодо яких судом приймалося рішення у справі № 908/1612/24 не стосуються оплати наданих послуг у спірному періоді.

2.Загальна сума 3 % річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення (4 214 339,65 грн.) складає всього 2,83 % від стягнутої суми боргу (148 884 585,14 грн.), що цілком співмірно з сумою боргу, не має ознак надмірного тягаря для Відповідача та неправомірного збагачення для Позивача.

3.Несплата заборгованості завдає Позивачу матеріальних втрат, пов`язаних з відсутністю компенсації вартості наданих послуг.

Суд погоджується з доводами Відповідача відносно того, що п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічні положення закріплені п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а справедливість загальний конституційний принцип, який неодноразово застосувався судами, в тому числі і Конституційним Судом України.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Так Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 Конституційний Суд підкреслив, що зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки, а справедливе застосування норм права передбачає передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Суд підкреслив, що діяльність правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципом справедливості.

Верховний Суд у Постанови від 18.05.2022 у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

Також загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Згідно зі ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Також у своїй постанові від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 Верховний Суд дійшов до висновку, що відсутність сертифікату ТПП не позбавляє сторону можливості доводити факт форс-мажорних обставин в суді: «Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

У справі № 908/2711/24 Відповідач не посилається на наявність форс-мажорних обставин як підставу для відмови у позові чи зменшення донарахованих сум, проте вказує на свій вкрай тяжкий матеріальний стан, пов`язаний з об`єктивними обставинами в умовах збройної агресії рф проти України.

Суд також бере до уваги, що Відповідач, у відповідності до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1286, є учасником ринку електричної енергії - електропостачальником, яке виконує функцію постачальника універсальної послуги (постачальника електричної енергії) на території Запорізької області та гарантує побутовим (населенню) та не побутовим споживачам їх право бути забезпеченими електричною енергією.

З початку повномасштабного вторгнення на територію України країни агресора, майже 70 % територіальних громад Запорізької області перебувають в районах, які віднесенні наказом Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» до територій де проводяться воєнні (бойові) дії або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» для виконання ліцензійних умов має по усій території Запорізької області свої структурні підрозділи, значна частина яких наразі перебуває в районах проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). На цих територіях, крім присутності військових формувань окупантів, в багатьох містах та селах наявні значні проблеми з телефонним та інтернет-зв`язком, не працюють поштові та фінансові установи, відсутнє безпечне транспортне сполучення.

Єдиним видом ліцензованої діяльності Відповідача, який має на меті отримання прибутку, є постачання електричної енергії споживачам.

Для здійснення своєї діяльності на ринку електричної енергії ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» здійснює купівлю електричної енергії за власний рахунок на умовах 100% передплати, а лише потім здійснює її продаж споживачам, які розраховуються до 20 числа місяця, що йде за розрахунковим відповідно до публічних договорів, що розміщені на сайті Товариства та є публічно доступними.

У зв`язку з систематичним порушенням учасників ринку своїх фінансових зобов`язань перед Постачальником, а також низькою платіжною дисципліною населення поточний рахунок Відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує коштів для належного проведення розрахунків з Позивачем.

Відповідно до Балансу Відповідача станом:

- на 31.03.2023 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 555 753 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.

- на 30.06.2024 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 265 327 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 1 920 087 тис грн.

- на 30.09.2024 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги надані Товариством становить 2 802 198 тис.грн., з яких заборгованість споживачів е/е складає 2 239 711 тис грн.

Отже заборгованість споживачів електричної енергії перед Товариством стрімко зростає, яку Відповідач в силу певних обмежень (Постанова КМУ від 05.03.2022 № 206, Закон України "Про виконавче провадження") об`єктивно не має змоги стягнути з більшої частини споживачів та, відповідно належним чином виконувати зобов`язання перед іншими учасниками ринку, у т. ч. Позивачем.

Також вартість чистих активів Товариства у 2024 (станом на 01.01.2024) зменшилась більше ніж на 50% порівняно з минулим роком, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 1/1 від 29.02.2024. Вартість чистих активів Товариства у 2024 (на кінець звітного кварталу (30.09.2024) зменшилась ще на 220 604 тис. грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою № 3/1 від 30.10.2024.

Однак, підсумовуючи вищенаведене та враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, з метою забезпечення оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобігання настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, і енергетичного сектору країни загалом, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача та на підставі ст. 233 ГК України про зменшення розміру заявлених до стягнення Позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат.

Суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20, наголосив на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам. Отже, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача у повному обсязі, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, до п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (вул. Олександрівська, буд. 35, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 42093239) на користь Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227):

- суму основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0119-02024-ПП за період 31.07.2024 24.09.2024 в розмірі 148 884 585 (сто сорок вісім мільйонів вісімсот вісімдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 14 коп.;

- 3% річних в розмірі 1 792 282 (один мільйон сімсот дев`яносто дві тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 43 коп.;

- інфляційні втрати в розмірі 2 422 057 (два мільйони чотириста двадцять дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 22 коп.;

- 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне судове рішення складено та підписано 20.02.2025р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.