Рішення № 125348177, 24.02.2025, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/8481/24

Провадження № 2/159/411/25

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 лютого 2025 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005), від імені якого діє представник Тараненко Артем Ігорович (м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 21), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У грудні 2024 року до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - позивач або ТОВ «ФК «ЕЙС» або товариство або позикодавець), від імені якого діє представник Тараненко Артем Ігорович (далі - представник позивача або Тараненко А.І.), до ОСОБА_1 (далі - відповідач або ОСОБА_1 або боржник або позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором №305650468 від 27.10.2021 у розмірі 15154,50 грн (далі - кредитний договір).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.10.2021 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі -ТОВ «Манівео») та відповідачем у електронній формі було укладено кредитний договір №305650468. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора MNV49Z2T відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 6500,00 гривень.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до умов якого 05.05.2022 до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №305650468 від 27.10.2021 у розмірі 15099,92 грн.

30.05.2023 ТОВ «Таліон плюс» відступило право вимоги за кредитним договором до відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відповідно до умов договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020.

07.11.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклади договір факторингу №0711/24/Е відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором в розмірі 15154,50 грн.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгваність за кредитним договором у розмірі 15 154,50 грн, яка складається з 6500,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 8654,5 грн заборгованості за процентами (на дату відступлення права вимоги).

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 23.12.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначив 23.01.2025.

23.01.2025 суд відклав судове засідання у справі на 17.02.2025.

До суду повернулося поштове відправлення № 0610227333475, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи 17.02.2025, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

17.02.2025 у судове засідання сторони не прибули. Позивач у позовній заяві просив суд слухати справу за його відсутності, проти прийняття заочного рішення не заперечував.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

Зважаючи на зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на основі наявних у справі доказів. Це зумовлено тим, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак не з`явився без пояснення причин та не подав відзиву, позивач просить задовольнити позов, заперечень проти прийняття заочного рішення не висловлював.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

27.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали договір кредитної лінії № 305650468 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV49Z2T. Зокрема, 27.10.2021 о 18:18:52 год. Відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору, ця обставина підтверджується довідкою від 05.06.2023 сформованою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у якій зазначний одноразовий ідентифікатор - "MNV49Z2T', номер телефону відповідача, його РНОКПП, номер паспорта, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис/

Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 6500 грн 00 коп. (шість тисяч п`ятсот грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»/

Згідно з п. 1.3. Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 6500 грн 00 коп. (шість тисяч п`ятсот грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 11.11.2021 р.

У п. 1.7 кредитного договору зазначено, що кредитна лінія надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту (далі - дисконтний період), а саме до 11.11.2021.

Сторони погодили, що встановлений а п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду не обмежена (п. 1.8 кредитного договору).

За користування кредитом позичальник зобов`язується сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом за ставкою 1.39 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1 кредитного договору).

За умови продовження строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 кредитного договору, з наступного дня після закінчення вказаного у п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою, що становить 1,98 процентів на день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 1.9.3 кредитного договору).

У п. 1.12 -1.12.2 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою кредиту після закінчення дисконтного періоду має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії кредитного договору) на таких умовах

- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при НЕ надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

- з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 2,98 процентів на день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Проценти в розмірі визначеному п. 1.9 або 1.12.2 договору нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.13 кредитного договору).

Копією паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №305650468 від 27.10.2021 підтверджується його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Копією платіжного доручення від 21.07.2021підтвердужується перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» коштів в розмірі 6500,00 грн відповідачу на його картку НОМЕР_1 хх-хххх-5860 з призначенням переказ коштів згідно догвоору №305650468 від 27.10.2021.

Довідкою №10/2024 від 29.10.2024 виданою ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується здійснення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» платежу на суму 6500,00 грн 27.10.2021 на картку 4149-43хх-хххх-5860.

В копі заявки на отримання грошових коштів в кредит від 27.10.201 зазначені прізвище, ім`я, по батькові відповідача, його дата народження, номер телефону, номер паспорта, дата і орган його видачі, РНОКПП, адреса проживання та реєстрації, номер банківської картки НОМЕР_1 хх-хххх-5860.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором №305650468 від 27.10.2021 (а.с. 80-83) виданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стверджується, здійснення відповідачем оплат всього на 8072,00 грн:

10.11.2021 - 1265,00 грн;

10.12.2021 - 3823,00 грн;

08.01.2021 - 2979,00 грн;

10.02.2022 - 5,00 грн.

Всього відповідачу за кредитним договором нараховано процентів на суму 16 671,92 грн з яких:

- за період з 27.10.2021 по 11.11.2021 (строк дії кредиту 15 днів - дисконтний період) - 1355,25 грн;

- за період з 12.11.2021 по 12.02.2022 (90 днів після закінчення дисконтного періоду) - 9362,32 грн;

- за період з 13.02.2022 по 05.05.2022 - 5954,35 грн.

У розрахунку заборгованості за кредитним договором №305650468 від 27.10.2021 (а.с. 84) виданого ТОВ «Таліон Плюс» зазначено про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 15154,50 грн з яких:

-6498,56 грн за сумою кредиту;

-8655,94 за процентами.

У виписці з особового рахунку за кредитним договором №305650468 виданою позивачем зазначено про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 15154,50 грн з яких:

-6498,56 грн за сумою кредиту;

-8655,94 за процентами.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020.

При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року.

В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним № 305650468 від 27.10.2021 на загальну суму 15 099,92 грн.

Довідкою виданою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 07.11.2024, остання підтверджує перехід права вимоги 05.05.2022 за кредитним договором № 305650468 від 27.10.2021 до ТОВ «Таліон Плюс» відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.

Предметом цього Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1).

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 15154,50 грн.

Згідно з п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

07.11.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 0711/24/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

07.11.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем підписано Реєстр Боржників до договору факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 у якому під номером 57 зазначений кредитний договір 305650468 від 27.10.2021, зазначений борг по тілу в розмірі 6498,56 грн та 8655,94 грн боргу за процентами.

07.11.2024 між сторонами цього договору факторингу підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024.

Випискою з ЄДР від 12.09.2024 підтверджується, що позивач здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг (вед - 64.99).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання умов кредитного договору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 305650468 від 27.11.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV49Z2T» , який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання п. 1.2 договору факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивавчем 07.11.2024 підписано Реєстр Боржників до договору факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024 та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 305650468 від 27.10.2021.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Копією платіжного доручення від 21.07.2021 та копією довідки №10/2024 від 29.10.2024 виданою ПАТ КБ «Приватбанк» підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 6500,00 грн 27.10.2021, оскільки в ньому зазначені номер його банківської карти НОМЕР_1 хх-хххх-5860.

Доказів того, що банківська карта із зазначеним номером не належить відповідачу, що кошти не надходили на цю банківську карту, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов висновку, що відповідач 27.10.2021 отримав кредитні кошти в розмірі 6500,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору строк користування кредитними коштами завершився у 2022 році.

З розрахунків заборгованості (ас. 80-83, 84, 85) видно, що відповідач лише частково сплатив суму кредиту в розмір 1,44 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми кредиту в розмірі 6498,56 грн є підставною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов п. 1.5 кредитного договору відповідачу наданий кредит строком на 15 днів (дисконтний період), який міг бути продовжений автоматично відповідачем у разі оплати ним протягом цього періоду всіх фактично нарахованих процентів (п.1.8).

З наданого відповідачем розрахунку видно, що відповідачу станом на кінець дисконтного періоду (11.11.2021) було нараховано 1355,25 грн, а відповідач сплатив лише 1264,90 грн (10.11.2021), тобто на кінець дисконтного періоду (строку кредиту) - 11.11.2021 він не виконав умови п.1.8 кредитного договору, щодо оплати протягом цього періоду чи пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів, а тому зазначений дисконтний період (строк користування кредитом) не міг бути продовжений на умовах п. 1.8 кредитного договору.

Тобто, станом на день закінчення дисконтного періоду - 11.11.2021, у відповідача був борг по процентах у розмірі 90,35 грн, які він не оплатив ні до кінця цього періоду, ні упродовж пільгового періоду (3 дні після закінчення дисконтного періоду - п. 2.1.26 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»).

Докази того, що сторони укладали договори про продовження строку дисконтного періоду, у матеріалах справи відсутні.

Натомість, строк кредиту продовжився автоматично на умовах визначених у п. 1.12-1.12-2 кредитного договору, на строк не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто з 12.11.2021 по 12.02.2022.

Отже, відповідно до вимог ч. 2 ст. 1048 ЦК України у відповідача існує обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом лише до дня повернення позики - 12.02.2022, з 27.10.2021 до 11.11.2021 за ставкою 1,39% на день від суми кредиту (п. 1.5), а протягом наступних 90 днів за ставкою 2,98 % на день від суми кредиту (п.1.12-1.12.2).

Зазначені висновки суду здійснені з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленої у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій зазначено, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Як видно з розрахунку заборгованості (а.с. 81-83) у період з 12.11.2021 по 12.02.2022 відповідачу нараховано 9362,32 грн процентів.

За цей час відповідач сплатив 3823,00 грн 10.12.2021, 2979,00 грн 08.01.2021, 5,00 грн 10.02.2022, що разом складає -6807,00 грн

Отже, як видно з розрахунку заборгованості (а.с. 81-83) відповідачу за період 15 днів дисконтного періоду (27.10.2021 по 11.11.2021) та 90 днів після його завершення (12.11.2021 - 12.02.2022) нараховано процентів в розмірі 10717,57 грн, в той же час відповідач сплатив 8072,00 грн з яких 1,44 грн пішли у погашення суми кредиту.

Тобто у відповідача існує заборгованість зі сплати процентів за період строку користування кредитом (27.10.2021 по 12.02.2022) у розмірі 2647,01 грн (10 717,57 грн - 8 072,00 грн).

Як видно з розрахунку заборгованості (а.с. 81-83) проценти в розмірі 5954,35 грн нараховані за період з 13.02.2022 по 05.05.2022, тобто по-за межами строку користування кредитом, а тому, відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦПК України, їх нарахування безпідставним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів в розмірі 2647,01 грн нарахованих за період до 12.02.0222 є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача 9145,57 грн з яких: 6498,56 грн суми виданого кредиту та 2647,01 грн нарахованих процентів за період до 12.02.0222, у стягненні процентів за період з 13.02.2022 по 05.05.2022 в розмірі 5954,35 грн належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач сплатив судовий збір в мінімальному його розмірі - 2422,40 грн, то його належить стягнути з відповідача в повному обсязі, не залежно від розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08.11.2024 укладений з АО «Тараненко та партнери», додаткову угоду №1 від 08.11.2024 до договору про надання правничої допомоги №08/11/24-01 від 08.11.2024 відповідно до якої позивач уповноважив адвокатське бюро надавати йому правову допомогу, зокрема у справі за кредитним договором відповідача; акт прийому наданих послуг від 08.11.2024 у якому вартість наданих позивачу послуг щодо стягнення з відповідача кредитної заборгованості складає 6000,00 грн; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Тараненка А.І., який підписував та подавав позовну заяву.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 6000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витратна правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд вирішив стягнути з відповідача 9145,57 грн заборгованості за кредитним договором, що становить 60,35% від суми позову -15154,50 грн, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 60,35% понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що складає 3621,00 грн (60,35% від 6000,00 грн).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідає вимогам ч. 2 ст. 141 ЦПК України та правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі №712/4126/22.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №305650468 від 27.10.2021 у розмірі 9145,57 грн, з яких:

- 6498,56 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 2647,01 грн простроченої заборгованості за процентами нарахованих за період до 12.02.2022.

У стягненні процентів нарахованих за період з 13.02.2022 по 05.05.2022 в розмірі 5954,35 грн відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у сумі 2422,40 грн та 3621,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте Ковельським міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090, м. Київ, Харківська Шосе, буд. 19, оф. 2005; ЄДРПОУ 42986956);

Представник позивача - Тараненко Артем Ігорович (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф.21 ЄДРПОУ 3146021691)

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складене 24.02.2025.

Головуючий:Р. Я. СМАЛЮХ