Вирок № 125346214, 24.02.2025, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/401/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2025 м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022162150000039 від 10.01.2022 р. відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кілія Одеської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого

ч. 3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався у наступному.

29.12.2021 року приблизно о 00 годині 02 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 знаходився поблизу будинку № 83 по вулиці Б. Хмельницького у м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області, де у нього раптово виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна.

В подальшому, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення та скориставшись відсутністю сторонніх осіб, які могли б помітити та запобігти його злочинним діям, шляхом перестрибування через невисокий паркан, проник на подвір`я будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 де в подальшому викрав із подвір`я будинку будівельний метал у вигляді арматури та труб, який належить ОСОБА_6 , після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись майном на власний розсуд шляхом продажу на пункті прийому металобрухту.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 , спричинив майнову шкоду потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 727 гривень 20 копійок.

Своїми протиправними діями ОСОБА_5 винив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури в судовому засіданні подав клопотання про розгляд справи з врахуванням Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно з яким були внесені зміни до ст. 51 КУпАП України, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна. На підставі вищевикладеного просив кваліфікувати дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 162 КК України та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України закрити кримінальне провадження.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява потерпілого, згідно якої він просив розглянути справу у його відсутність, претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 , вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, визнав у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, та не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї винуватості в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також враховуючи те, що він та інші учасники судового провадження вважають, що обставини даного кримінального провадження доведені наявними у ньому доказами і не потребують дослідження у ході судового розгляду, тому учасники судового провадження визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються; з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, у зв`язку з чим суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України провів скорочений судовий розгляд даного кримінального провадження.

З огляду на зазначене, суд вважає, що докази, які зібрані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, є належними, допустимими і достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для постановлення обвинувального вироку.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з наступного.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше сховище.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частина 1 статті 5 КК України регламентує, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Такий же принцип гарантований ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.

За приписами ч. 6 ст. 3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі - Закон №3886-IX).

Законом №3886-IX внесені зміни у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якими підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до ст. 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.

Отже, із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом №3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21, провадження №51-2555кмо24), суд касаційної інстанції зробив правовий висновок, відповідно до якого Закон №3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом №3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого майна розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.

Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Водночас, вартість викраденого майна, згідно обвинувального акту не оспорюється учасниками судового провадження та становить 727, 20 гривень, а дата вчинення крадіжки 29.12.2021 року.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, у 2021 році становила 2270 гривень.

За таких обставин, у даному кримінальному провадженні вартість викраденого обвинуваченим майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а отже до цього діяння мають застосуватись положення ст. 5 КК України (Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі) і на теперішній час інкриміновані обвинуваченому дії не підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.185 цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Отже, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню № 12022162150000039, та враховуючи надану обвинуваченим згоду на закриття кримінального провадження за цією статтею, вказане кримінальне провадження слід закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.

Разом з тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме вчинення її з проникненням у інше приміщення, суд вважає, що дії ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до іншого володіння особи, у зв`язку з наступним.

Частиною 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Як вбачається з ч. 1 ст. 162 КК України, санкція статті передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, тобто, відповідно до положень ч. 2 ст. 12 цього Кодексу, вказане кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, а відтак перекваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (злочину), на ч. 1 ст. 162 цього Кодексу (проступок) покращує становище обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 162 КК України, суд виходить з фактичних обставин, установлених в судовому засіданні.

Об`єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи.

Під незаконним проникненням до житла чи іншого володіння особи, слід розуміти будь-яке вторгнення у житло (інше володіння), здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи в порушення встановленого законом порядку.

В судовому засіданні ОСОБА_5 визнав фактичні обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення і підтвердив факт проникнення у інше приміщення з метою заволодіння майном, тобто обвинувачений усвідомлював, що приміщення, до якого він проник, перебуває у користуванні іншої особи.

За таких обставин, дії ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України, за ознакою незаконне проникнення до іншого володіння особи.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд враховує:

- наявність обставин, які, у відповідності до вимог ст. 66 КК України пом`якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

- відсутність обставин, які, у відповідності до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання.

Крім того, суд враховує ступінь тяжкості та громадську небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані, що характеризують особу обвинуваченого, ставлення до скоєного, наявність постійного місця проживання, відсутність судимостей та претензій з боку потерпілого, що у своїй сукупності суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та значно пом`якшує покарання і, призначає ОСОБА_5 покарання у вигляді обмеження волі, у межах санкцій інкримінованої статті, що буде найбільше відповідати принципам і цілям призначення покарання, та буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Між тим, частиною 5 ст. 74 КК України встановлено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 2 ч. 1 цієї статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 162 КК України в силу ч. 2 ст. 12 цього Кодексу є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачений найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі з числа передбачених за його вчинення.

Оскільки ОСОБА_5 вчинив вказаний кримінальний проступок 29.12.2021 року, та з дня його вчинення і до теперішнього часу минуло більш, ніж три роки, він не вчинив протягом цього строку нового злочину та не ухилявся від слідства та суду, а тому суд дійшов висновку, що обвинуваченого слід звільнити від призначеного покарання за ч. 1 ст. 162 цього Кодексу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого обирався на досудовому розслідування, однак не продовжувався та закінчився 04.04.2022 року.

Долю речового доказу суд вирішує за правилами ст.100 КПК України.

У зв`язку з закриттям провадження, судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Законом України №3886-IX від 18.07.2024 р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», п. 2 ч. 1 ст. 49, п. п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 66, ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 162 КК України, ч. 2 , п. 1 ч. 6 ст. 100, ч. 2 ст. 124, п. 4-1 ч.1 ст. 284, ч. 3 ст. 337, ст. 368, ч. 1 ст. 369, ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Кримінальне провадження № 12022162150000039, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.01.2022 року, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за епізодом від 29.12.2021 року із ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від призначеного покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк один рік, у зв`язку із закінченням строків давності.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_6 вважати повернутими потерпілому.

-компакт диск CD-R марки «hp» з відеозаписом з камери відеоспостереження. Яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 343, 24 гривні,віднести на рахунок держави.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам процесу.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя ОСОБА_1