Рішення № 125341789, 21.02.2025, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1210/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/1210/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 142 283,27 грн.

Суть спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи Дебенко Олени Мирославівни про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 142 283,27 грн, з яких: 66 005,95 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 76 277,32 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 066278-ИФ1-003 про надання кредиту від 30 грудня 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2024 для розгляду справи № 909/1210/24 визначено суддю Горпинюка І. Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/1210/24; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.

Відкриваючи провадження у справі суд виходив, зокрема, і з того, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 13.08.2020 Дебенко Олена Мирославівна зареєструвала припинення своєї підприємницької діяльності, у зв`язку з чим державну реєстрацію відповідача як фізичної особи - підприємця припинено.

У постанові від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, що частиною третьою статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Тому у даній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про належність спору до господарської юрисдикції.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, спір належить розглядати господарському суду.

Також у позовній заяві ТОВ "Бізнес Позика" просить суд витребувати в АТ КБ "Приватбанк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме інформацію про:

- підтвердження чи спростування, що держателем картки НОМЕР_1 , виданої АТ КБ "Приватбанк, є Дебенко Олена Мирославівна;

- прізвище, ім`я, по-батькові отримувача грошових коштів, перерахованих на картку НОМЕР_1 , видану АТ КБ "Приватбанк", на яку 30.12.2019 р. ТОВ "Бізпозика" були перераховані грошові кошти в сумі 70 000,00 грн (трьома переказами 25 000,00 + 25 000,00 + 20 000,00);

- виписку про рух коштів по картці НОМЕР_1 , виданої АТ КБ "Приватбанк", за період з 30.12.2019 по 05.01.2020.

Мотивуючи зазначене вище клопотання, позивач вказує на те, що для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи, насамперед, щодо підтвердження факту отримання відповідачем суми кредиту за Договором, існує об`єктивна необхідність в отриманні інформації, яка містить банківську таємницю.

Беручи до уваги наведені заявником об`єктивні обставини, суд дійшов висновку про витребування у АТ КБ "Приватбанк" інформації, що містить банківську таємницю, а саме: чи є (або була) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) держателем банківської платіжної картки № НОМЕР_1 ; чи була Дебенко Олена Мирославівна (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) отримувачем коштів, які зараховувались 30.12.2019 на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 ;виписку по рахунку, до якого емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_1 , за період з 30.12.2019 до 05.01.2020 (включно), якщо такий рахунок відкрито на ім`я Дебенко Олени Мирославівни (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), оскільки ці докази стосуються предмета спору та обставин, які необхідно суду з`ясувати під час розгляду справи по суті.

Копію ухвали від 23.12.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам згідно з вимогами ст. 120 ГПК України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача та представника позивача (самопредставництво) Шкромиди Юрія Вікторовича - 23.12.2024 15:06; вручена відповідачу - 02.01.2025 (трекінг відправлення 06 009 978 355 54); АТ КБ "Приватбанк" - 09.01.2025 (трекінг відправлення 06 009 978 351 55).

22.01.2025 до суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов лист від 15.01.2025 р. № 20.1.0.0.0/7-250110/8430 (вх. № 1070/25), в якому повідомляється про зібрання на даний момент інформації стосовно клієнта Дебенко О.М. з різноманітних програмних комплексів та архівів банку, що унеможливлює подання витребуваних доказів у встановлений судом строк.

27.01.2025 до суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов лист від 17.01.2025 р. № 20.1.0.0.0/7-250110/8430-БТ (вх. № 1308/25), в якому повідомляється, що на ім`я Дебенко Олени Мирославівни в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ; до листа додано виписку по рахунку № НОМЕР_1 за період з 30.12.2019 по 05.01.2020.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включаються також обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб`єктивних прав позивача.

У даній справі предмет доказування становлять обставини виконання сторонами умов укладеного між ними договору № 066278-ИФ1-003 про надання кредиту від 30 грудня 2019 року.

За змістом ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

На підтвердження своїх вимог та заперечень позивач подав суду копії письмових доказів, які зазначені як додатки до позовної заяви. Відповідач на підтвердження своїх вимог та заперечень докази не подавав.

Сторони не подавали заяв в порядку ч. 11 статті 80 ГПК України про те, що якісь із письмових доказів викликають сумнів з приводу їх достовірності або є підробленими, не заперечували щодо вірогідності, належності, допустимості, законності доказів, наданих іншою стороною.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів, суд визнає встановленими (спростованими) такі обставини, що є предметом доказування.

30.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (надалі також - Кредитодавець) та фізичною особою-підприємцем Дебенко Оленою Мирославівною (надалі також - Позичальник) укладено договір № 066278-ИФ1-003 про надання кредиту (далі - Договір).

Відповідно до п.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 70 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2 Договору встановлено, що кредит надається Позичальнику протягом трьох банківських днів із дня підписання цього Договору. Кредит надається строком на 16 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з Рахунку Кредитодавця.

Пунктом 3 Договору сторони погодили, що строк дії Договору з дати його підписання та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 4. Договору плата за користyвання Кредитом за цим Договором є фiксованою та становить 1,17919400 процентiв за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитyвання, визначеного у цьому Договорi, плата за користyвання Кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днiв користування Кредитом, iз урахуванням дня видачi Кредиту та дня повернення Кредиту.

Згідно з п. 5. Договору Позичальник зобов`язаний повернути Кредит та сплатити плату за користування Кредитом iз урахуванням наступних умов:

- позичальник здiйснює погашення заборгованостi по Кредиту шляхом сплати обов`язкових щотижневих платежiв щотижня кожного понедiлок, якi він зобов`язаний здійснювати регyлярно не пiзніше дат, установлених графiком платежiв, що наведений у п.6 цього Договору (п.5.1. Договору);

- мiнiмальна сума обов`язкового щотижневого платежу для Позичальника визначається графiком платежiв, що наведений у п. 6 цього договору, але у будь-якому разi не може бути менше 8 125,00 гривень (п. 5.2. Договору).

Графік платежів встановлений пунктом 6 Договору і містить інформацію щодо дат, сум погашення кредиту, процентів, комісії та розміру загальних платежів.

Відповідно до цього графіку, позичальник з 06.01.2020 по 20.04.2020 (включно) повинен здійснити 16 платежів по 8 125,00 грн на загальну суму 130 000 грн, з яких:

- 70 000,00 грн - частковий платіж основної суми (06.01.2020 - 1521,48 грн; 13.01.2020 - 2472,57 грн; 20.01.2020 - 2676,62; 27.01.2020 - 2897,54 грн; 03.02.2020 - 3136,73 грн; 10.02.2020 - 3395,66 грн; 17.02.2020 - 3675,94 грн; 24.02.2020 - 3979,39 грн; 02.03.2020 - 4307,83 грн; 09.03.2020 - 4663,43 грн; 16.03.2020 - 5048,36 грн; 23.03.2020 - 5465,07 грн; 30.03.2020 - 5916,15 грн; 06.04.2020 - 6404,54 грн; 13.04.2020 - 6933,18 грн; 20.04.2020 - 7505,51 грн);

- 60 000 грн - плата за користування кредитом (06.01.2020 - 6603,52 грн; 13.01.2020 - 5 652,43 грн; 20.01.2020 - 5448,38; 27.01.2020 - 5227,46 грн; 03.02.2020 - 4988,27 грн; 10.02.2020 - 4729,34 грн; 17.02.2020 - 4449,06 грн; 24.02.2020 - 4145,61 грн; 02.03.2020 - 3817,17 грн; 09.03.2020 - 3461,57 грн; 16.03.2020 - 3076,64 грн; 23.03.2020 - 2659,93 грн; 30.03.2020 - 2208,85 грн; 06.04.2020 - 1720,46 грн; 13.04.2020 - 1191,82 грн; 20.04.2020 - 619,49 грн).

Як зазначає позивач, 30.12.2019 на виконання умов укладеного договору ТОВ "Бізнес Позика" через партнера - ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) з яким укладено договір № 41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 14.12.2017р. (а.с. 13-15), та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків №21 від 20.11.2014р. (а.с. 11) видав відповідачу Кредит у розмірі 70 000,00 грн, (трьома переказами 25 000,00 + 25 000,00 +20 000,00) на картковий рахунок НОМЕР_1 вказаний відповідачем в кредитному договорі та особистому кабінеті на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com, що підтверджується кредитним договором та витягом з анкети клієнта від 16.12.2024 (а.с. 10).

Успішне перерахування коштів підтверджується трьома довідками ТОВ "ФК "Елаєнс" (ТМ FONDY) від 04.12.2024 (а.с. 41-43).

Згідно з банківською випискою по рахунку ФОП Дебенко Олени Мирославівни за період з 30.12.2019 по 05.01.2020 підтверджується перерахування Банком на користь Позичальника 70000,00 грн кредитних коштів (платежі 30.12.2019 - 25 000 грн; 25 000 грн та 20 000 грн).

Зазначені докази підтверджують, що ТОВ "Бізнес Позика" виконало свої зобов`язання своєчасно та в повному обсязі.

Відтак, за твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання за спірним Кредитним договором своєчасно та у повному обсязі не виконав, чим порушив свої відповідні зобов`язання.

У матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за спірним Договором (а.с. 37), відповідно до якого 14.01.2020 відповідачем сплачено 3994,05 грн заборгованості за кредитом. Також сплачено 12 428,70 грн заборгованості за процентами за користування кредитом (13.01.2020 - 5137,39 грн; 14.01.2020 - 7291,31 грн).

Таким чином, залишок не повернутої відповідачем основної заборгованості за кредитом становить 66 005,95 грн (70 000 грн - 3994,05 грн).

За користування кредитними коштами, ТОВ "Бізнес Позика" нарахувало ОСОБА_1 відсотки за період з 30.12.2019 по 12.12.2024 на загальну суму 76 277,32 грн.

За період дії договору Дебенко О.М. сплатила за користування кредитними коштами 12 428,70 грн відсотків (13.01.2020 - 5137,39 грн; 14.01.2020 - 7291,31 грн).

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 142 283,27 грн заборгованості за умовами договору № 066278-ИФ1-003 про надання кредиту, з яких: 66 005,95 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 76 277,32 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Цивільні права та обов`язки згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України (тут і надалі в редакції чинній на 30.12.2019) виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Положеннями ч. 2 ст. 11 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд враховує правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти і заборгованість останнього щодо сплати основної заборгованості, з врахуванням часткового повернення кредитних коштів, складає 66 005,95 грн, що підтверджено доданими до позовної заяви випискою по банківському рахунку відповідача та розрахунком заборгованості. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем докази на спростування позовних вимог не подавались.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено ч. 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з тим, суд зазначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

За умовами договору про надання кредиту позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом iз урахуванням графіку обов`язкових платежів (п.6 Договору). Відповідно до цього графіку, позичальник з 06.01.2020 по 20.04.2020 (включно) повинен здійснити 16 платежів по 8 125,00 грн на загальну суму 130 000 грн, з яких: 70 000,00 грн - частковий платіж основної суми; 60 000,00 грн - плата за користування кредитом.

Враховуючи наведені вище приписи законодавства, відсутність доказів проведення розрахунків по отриманому кредиту в повному обсязі, настання строку повернення отриманих за кредитним договором коштів, позовні вимоги про стягнення 66 005,95 грн заборгованості по основному боргу суд вважає правомірними та обґрунтованими.

Судом також розглянуто вимогу щодо стягнення 76 277,32 грн простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається· на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 4. Договору плата за користyвання Кредитом за цим Договором є фiксованою та становить 1,17919400 процентiв за кожен день користування Кредитом. Протягом строку кредитyвання, визначеного у цьому Договорi, плата за користyвання Кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днiв користування Кредитом, iз урахуванням дня видачi Кредиту та дня повернення Кредиту.

Згідно приписів ч. 1 ст. 1054 ЦК України, позичальник отримує від банку або іншої фінансової установи (кредитодавець) грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Однак, у встановлений договором строк у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

При цьому, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування, чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики, у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54), від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19) та від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (пункт 91).

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що за користування кредитом (з урахуванням фіксованої ставки 1,17919400 процентiв за кожен день користування кредитом) борг по процентам у відповідача перед позивачем станом на 20.04.2020 (тобто, саме станом на дату спливу строку Кредитного договору) складає 60 000,00 грн.

Сплата вказаної суми процентів за користування кредитом узгоджена договором.

За час дії договору відповідач мав сплатити позивачу проценти за користування кредитом в сумі 60 000,00 грн. Відповідачем сплачено 12 428,70 грн, а отже його заборгованість перед позивачем зі сплати процентів становить 47 571,30 грн (60 000,00 - 12 428,70). Ця сума і підлягає стягненню судом.

В решті вимог про сплату процентів в сумі 28 706,02 грн суд відмовляє, оскільки такі нараховані не в межах сум кредитних коштів, які за плату надавались відповідачу в користування, і якими відповідач користувався в межах погодженого сторонами строку кредитування з правом правомірно не повертати кредитні кошти.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 66 005,95 грн простроченої основної заборгованості за кредитним договором та 47 571,30 грн заборгованості по процентах за користування кредитом, що разом становить 113 577,25 грн.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3413 від 16.12.2024 (а.с. 25).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в сумі 113 577,25 грн (113 577,25 / 142 283,27 = 0,7982, або 79,82%), то на відповідача покладається судовий збір в сумі 1933,56 грн, а 488,84 грн судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 142 283,27 грн задовольнити частково.

Стягнути з Дебенко Олени Мирославівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, ідентифікаційний код юридичної особи: 41084239) 66 005 (шістдесят шість тисяч п`ять) грн 95 коп. заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 47 571 (сорок сім тисяч п`ятсот сімдесят одну) грн 30 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом та судовий збір в сумі 1933 (одна тисяча дев`ятсот тридцять три) грн 56 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 28 706,02 грн.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 488,84 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Горпинюк