Рішення № 125341749, 18.02.2025, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1238/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи - підприємця Дмитрах Олега Львовича, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-С" 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул.. Богдана Хмельницького, буд 103

про стягнення 92363,52 грн.

за участю представника позивача Івашків Ю.В. - адвокат, ордер

та представника відповідача Булавінець М.Т.- керівник.

ВСТАНОВИВ:

ФОП Дмитрах Олег Львович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-С" про стягнення за неналежне виконання договірних зобов`язань за договором №040121 від 11.01.2021 в сумі 92363,52грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 11, 526, 530, 549, 550, 610-612, 626-629 Цивільного кодексу України та ст. 173-175, 193, 230, 232 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

18.02.2025 від позивача надійшла заява (вх. № 1238/25 від 18.02.2025) у якій позивач зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 2702,62грн.

Розглянувши означену заяву, суд прийшов до наступного висновку.

Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

При цьому, суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

За таких обставин, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 1238/25 від 18.02.2025) та ухвалює здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судовому засіданні не заперечує фактів укладення договору, отримання товару та не заперечує щодо нарахування інфляційних. Відповідач заперечує в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу, посилаючись на спеціальний строк позовної давності, визначений договором для вимог щодо стягнення неустойки. Отже, відповідач просив застосувати позовну давність до позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

11 січня 2021 року між «Постачальником» ФОП Дмитрахом Олегом Львовичем і «Покупцем» ТОВ «ПЛАТАН-С» було укладено Договір поставки № 040121.

У відповідності до умов договору поставки №040121 ФОП Дмитрах Олег Львович (Постачальник) зобов`язався поставити ТОВ «ПЛАТАН-С» (Покупцю) в погоджені строки Товари, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товари.

Відповідно до п.2.4. Договору Оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в такому порядку: у випадку, якщо Товар (послуги) отримано без попередньо виставленого рахунку, оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати виписки накладної та передачі у власність Покупця Товару.

14.09.2022 року Позивачем була здійснена поставка на суму 25800,00 гривень, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №РН-0000071, рахунком-фактурою №СФ-0000070 та товаро-транспортними накладними 1,2 від 14.09.22 року.

23.09.2022 року Позивачем була здійснена поставка на суму 28252.50 гривень, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №РН-0000065, рахунком-фактурою №СФ-0000057 та товаро-транспортними накладними 3,4 від 23.09.22 року.

17.06.2024 року відповідачем було сплачено заборгованість за поставкою від 14.09.2022 року в розмірі 25800,00 грн.

Станом на дату подання позову, заборгованість за видатковою накладною №РН-0000065, рахунком-фактурою №СФ-0000057 від 23.09.2022 року не була сплачена, у зв`язку з чим залишилась заборгованість в розмірі 28 252,50 гривень.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов`язань Сторона, що прострочила виконання зобов`язань, сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний прострочений день, виходячи з суми прострочених зобов`язань.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що якщо оплата за отриманий товар прострочена більш, як на 60 календарних днів, Покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми невиконаних зобов`язань.

Пунктом 5.6 Договору встановлено, що позовна давність за позовами про стягнення неустойки ( штрафу) встановлюються сторонами договору тривалістю в один рік.

Відповідно до умов договору, у випадку, якщо Товар (послуги) отримано без попередньо виставленого рахунку, оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати виписки накладної та передачі у власність Покупця Товару.

Товар за видатковою накладною №РН-0000071 було отримано Відповідачем 14.09.2022 року. З огляду на це, оплата за товар мала бути здійснена Відповідачем до 24.09.2022 року включно.

Товар за видатковою накладною №РН-0000065 було отримано Відповідачем 23.09.2022 року. Оплата за товар мала бути здійснена Відповідачем до 04.10.2022 року включно.

При зверненні до суду, позивачем було перераховано розмір заборгованості з врахуванням індексу інфляції, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний прострочений день та штрафу у розмірі 5% від загальної суми зобов`язань, які ставлять 7 627,24 гривень інфляційні нарахування, 38 268,28 гривень пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний прострочений день та 18 215,50 гривень штрафу.

Предметом розгляду у справі є стягнення з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, з ТОВ «ПЛАТАН-С» на користь Приватного підприємства ФОП Дмитраха О.Л. заборгованість за Договором поставки №040121 в розмірі 76850,62 гривень, з них 28 252,50 гривень основного боргу, 7 627,24 гривень інфляційні нарахування, 38 268,28 гривень пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний прострочений день та 2702, 62 гривень штраф у розмірі 5% від суми невиконаних зобов`язань.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають із договорів поставки.

14.09.2022 року Позивачем була здійснена поставка на суму 25800,00гривень, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №РН-0000071, рахунком-фактурою №СФ-0000070 та товаро-транспортними накладними 1,2 від 14.09.22 року.

23.09.2022 року Позивачем була здійснена поставка на суму 28252.50гривень, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №РН-0000065, рахунком-фактурою №СФ-0000057 та товаро-транспортними накладними 3,4 від 23.09.22 року.

17.06.2024 року відповідачем було сплачено кошти у розмірі 25800,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем суми боргу в розмірі 28252,50грн.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було виконане зобов`язання з оплати вартості поставленого товару на загальну суму 28252,50грн., доказів припинення відповідного зобов`язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої палати ВС від 19.06.2019 у справах №№ 703/2718/16-ц та 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

За змістом ст. 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

На підставі вищевикладеного, позивачем було здійснено розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням суми заборгованості - 7627,24 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 7627,24грн. інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов`язань Сторона, що прострочила виконання зобов`язань, сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний прострочений день, виходячи з суми прострочених зобов`язань.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що якщо оплата за отриманий товар прострочена більш, як на 60 календарних днів, Покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% від суми невиконаних зобов`язань.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.12.2018 у справі № 908/639/18.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Договору встановлено, що позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу) встановлюються сторонами договору тривалістю в один рік.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, законодавцем встановлено право зацікавленої сторони заявити про застосування позовної давності та розраховувати на позитивні наслідки для боржника у випадку подання заяви про застосування позовної давності.

За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до умов договору в частині , а саме п.2.4. у випадку якщо товар (послуги) отримано без попередньо виставленого рахунку, оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів від дати виписки накладної та передачі у власність Покупця Товару.

Отже, початок перебігу позовної давності за накладною №РН-0000071 від 14.09.2022 року - 25.09.2022року, початок перебігу позовної давності за накладною №РН-0000065 від 23.09.2022 року -04.10.2022року.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду 20.12.2024 (відповідно до відбитку на поштовому конверті) і позов заявлений в частині стягнення неустойки після спливу позовної давності, отже він задоволенню в частині стягнення неустойки не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення заборгованості у розмірі 35879,74 гривень, з яких 28 252,50 гривень основного боргу та 7627,24гривень інфляційних нарахувань. В решті позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, в сумі 35879,74 грн, то суд стягує з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 3825,38 грн, тобто пропорційно сумі задоволених вимог (35879,74/76850,64(у урахування заяви про зменшення позовних вимог) =0,47; 3028 · 0,47 =1423,16 грн).

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи - підприємця Дмитрах Олега Львовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Платан-С" про стягнення 92363,52 грн задовольнити частково

Стягнути з ТОВ «ПЛАТАН-С» (Адреса: 77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул.. Богдана Хмельницького, буд 103 код ЄДРПОУ: 37130032) на користь ФОП Дмитраха Олега Львовича (Адреса: АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором поставки №040121 в розмірі 35879,74 гривень, з них 28 252,50 гривень основного боргу, 7627,24 гривень інфляційні нарахування та понесені судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 1423,16грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне судове рішення складено 21.02.2025

Суддя Шкіндер П.А.