Рішення № 125341724, 17.02.2025, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/258/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2025 Справа № 908/3359/24

м. Запоріжжя Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)

до відповідача: Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради (вул. Фанатська, 23а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 22144952)

про стягнення 96 311 грн 29 коп.

без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Концерн Міські теплові мережі звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою стягнення з Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради 96 311 грн 29 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення по особовому рахунку № 204414 з листопада 2019 року по квітень 2021 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2024 позовні матеріали № 908/3359/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 96 311 грн 29 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3359/24, присвоєно справі номер провадження 27/258/24 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 27.01.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 25.12.2024 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 20.01.2025.

15.01.2025 відповідач сформував в системі «Електронний суд» заяву, відповідно до якої відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 17.02.2025.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (надалі - Позивач) діє на підставі статуту який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».

Відповідно до Статуту Концерну Міські теплові мережі, основною метою діяльності Концерну МТМ (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну МТМ предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 року за № 2633-ІV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття «Споживач»:

- споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);

- споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України Про теплопостачання, теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України Про теплопостачання, закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Як зазначено у позовній заяві договір між сторонами про постачання теплової енергії укладено не було.

Позивачем, з урахуванням наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 31.01.2020 № 23, кожному споживачу було присвоєно особовий рахунок (абонентський номер), що дає змогу ідентифікувати кожного споживача за місцем споживання теплової енергії нежитловим приміщенням.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам чинного законодавства між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води є неукладеним, тому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку.

На підставі Рішення № 439/9 Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.09.2018 за актом приймання-передачі було передано в господарське відання КП

«ВРЕЖО №7» об`єкти нерухомого майна комунальної власності у тому числі й приміщення:

- частина приміщення ІІІ підвального поверху (літ. Л-5) у складі кімнат 1.2,4-9 площею 68.3 кв.м., за адресою пр. Соборний, 232;

- частина нежитлового приміщення XVIII підвального поверху (літ.А-4) у складі кімнат №№2.4-8 площею 58,1 кв.м. за адресою вул. Трегубенка, 10;

- приміщення XI підвального поверху (літ.А-4) у складі кімнат №№1-5 площею 64.2 кв.м. за адресою проїзд Віталія Тіліженка. 4;

- нежитлове приміщення № 32 підвального поверху (літ. А-3-4) у складі Кімнат №№1-8 площею 72.5 кв.м. за адресою вул. Миру. 16;

- приміщення XVI підвального поверху (літ.А-5) у складі кімнат №№3-6, 18-22 та місць загального користування №№2,15,17 площею 149,77 кн.м, за адресою вул. В`ячеслава Зайцева, 2.

Концерном «Міські теплові мережі» було відкрито особовий рахунок № 204215 на КП «ВРЕЖО №7».

Під час подальшого приведення у відповідність договірних відносин, КП «ВРЕЖО №7» надано підтверджуючі документи, а саме рішення № 203/6 Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.05.2019 року, згідно якого КП «ВРЕЖО №7» вилучає, а КП «Запоріжремсервіс» приймає в господарське відання за актами приймання-передачі вищезазначені об`єкти комунальної власності.

На підставі викладено вище КП «Запоріжремсервіс» присвоєно особовий рахунок № 204414 та виконано корегування нарахувань за період листопад 2019р. - квітень 2011р. та погоджено акти приймання-передачі послуг, наданих за особовим рахунком.

Не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн «Міські теплові мережі» у період з листопада 2019 року по квітень 2021 року, відпустив Комунальному підприємству «Запоріжремсервіс» ЗМР теплову енергію до: нежитлового приміщення № XVI по вул. В`ячеслава Зайцева, 2; нежитлового приміщення № XI пров. Віталія Тіліженка, 4; нежитлового приміщення № 32 по вул. Миру, 16; нежитлового приміщення № ІІІ просп. Соборний, 232; нежитлового приміщення № XVIII по вул. Трегубенка, 10.

В матеріалах справи містяться підписані позивачем та відповідачем акти приймання-передачі наданих послуг за особовим рахунком № 204414 за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року.

Судом встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі послуг, наданих за особовий рахунок № 204414 за період листопад 2019 року по квітень 2021 року відповідачем спожито теплової енергії на суму 96 311 грн 29 коп. з ПДВ.

Відповідачем не оплачено суму спожитої теплової енергії в розмірі 96 311 грн 29 коп.

Листом № 1138/01-05 від 29.07.2022 Комунальне підприємство Запоріжремсервіс Запорізької міської ради повідомило, що прагнутиме сплатити заборгованість в найкоротший термін, незважаючи на складну ситуацію для комунальних підприємств в умовах дії воєнного стану.

У зв`язку з невиконанням споживачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг з теплопостачання, позивач 12.03.2024 надіслав на його адресу вимогу № 1748/44., відповідно до якої пропонував у строк протягом 20 днів погасити заборгованість.

Вимога залишилася відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/3359/24.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 275 та ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України Про теплопостачання).

Судом встановлено, що за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року відповідач отримував теплову енергію, але не оплатив її вартість в розмірі 96 311 грн 29 коп.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2019 - 2021 рр. відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).

Таким чином позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг постачання теплової енергії до: нежитлового приміщення № XVI по вул. В`ячеслава Зайцева, 2; нежитлового приміщення № XI пров. Віталія Тіліженка, 4; нежитлового приміщення № 32 по вул. Миру, 16; нежитлового приміщення № ІІІ просп. Соборний, 232; нежитлового приміщення № XVIII по вул. Трегубенка, 10, а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів здійснення оплати за спожиту у спірний період теплову енергію в заявленому позивачем розмірі суду не надав.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд вирішити пиитання про розподіл судових витрат, сплачених позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).

Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи, що позивачем при поданні цього позову до суду сплачено 2 422 грн 40 коп. судового збору, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе 50% судового збору в розмірі 1 211 грн 20 коп. повернути позивачу з Державного бюджету про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору у розмірі 1 211 грн 20 коп.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну Міські теплові мережі до Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради (вул. Фанатська, 23а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 22144952) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458, р/р № НОМЕР_1 Філії - АТ Укрексімбанк у м. Києві, код МФО 322313) 96 311 (дев`яносто шість тисяч триста одинадцять) грн 29 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення.

Стягнути з Комунального підприємства Запоріжремсервіс Запорізької міської ради (вул. Фанатська, 23а, м. Запоріжжя, 69006, ідентифікаційний номер юридичної особи 22144952) на користь Концерну Міські теплові мережі (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458, р/р НОМЕР_2 , МФО 320478, Банк: ПАТ АБ УКРГАЗБАНК) суму судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку «Азов», 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору, на підставі платіжної інструкції № 5893 від 07.05.2024.

Рішення оформлено та підписано 21.02.2025.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua