Ухвала суду № 125337306, 21.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/965/25

У Х В А Л А

21 лютого 2025 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30000 грн за кожен місяць служби;

- зобов`язати Державну установу «Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30000 грн за кожен місяць служби.

Суд ухвалою від 15.01.2025 відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті.

31 січня 2025 року від державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом (вх. №ЕС/9590/25).

У клопотанні зазначається, що ОСОБА_1 з 15.08.1999 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, у тому числі в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор». Наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 03.05.2017 №34/ОС майора внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень. Наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, у зв`язку із тимчасовим знаходженням на непідконтрольній території України, зокрема, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення воєнного стану в Україні. У подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 № 2829/5 припинено з 11.07.2022 простій, оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, зокрема, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор».

Як зазначається у клопотанні, наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 № 44/ОСпр оголошено простій персоналу установи з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану та дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.

В подальшому, наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 18.07.2022 № 52/ОС «Про особовий склад» звільнено відповідно до ч. 9 ст. 65 ЗУ «Про Національну поліцію» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника відділу по контролю за виконанням судових рішень, 18.07.2022 та направлено для подальшого проходження служби до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань.

Відповідач, з покликанням на норми ст.118, 122 КАС України, ст.233 КЗпП, постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19в, від 21.03.2023 у справі №640/3380/22, зазначає, що позивачем пропущено встановлений строк звернення до суду.

Так, як стверджує відповідач, позивачем заявлені позовні вимоги, щодо стягнення додаткової виплати за період з 24.02.2022 року по 13.05.2022 року, звільнена позивач зі служби 18.07.2022 року, з вимогою щодо виплати додаткової винагороди у відповідності до Постанови №168 до установи не зверталась, а до суду звернувся з цим позовом лише у 10.01.2025, поза межами визначених законодавством строків.

Відповідач зазначив, що повну інформацію про надходження грошового забезпечення позивач може самостійно отримати в будь який момент сформувавши довідку ПФ України форми ОК-7, та була обізнана про розмір грошового забезпечення отримуючи його щомісячно.

На думку відповідача, ОСОБА_1 в період проходження служби, а також при звільненні та після звільнення мала інформацію про розмір виплаченого грошового забезпечення. Разом з тим, позивачем не надано доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б унеможливили своєчасне звернення до суду першої інстанції.

Окремо відповідач наголосив, що ведення активних бойових дій на території м.Херсона не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на позивача, що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду. Вказаний правовий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 23.05.2022 у справі № 640/11534/21.

З урахуванням наведеного у клопотанні, відповідач просить суд залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

15 лютого 2025 року представником позивача подані заперечення на клопотання (відповідача про залишення позову без розгляду.

Заперечуючи проти доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, представник позивача посилається на наступне:

до набрання чинності 19.07.2022 року Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Представник позивача вважає, що зміни в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Отже, за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, тобто без обмеження будь-яким строком;

не підлягають застосуванню правові висновки, викладені у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі № 420/3720/24, оскільки, по-перше, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не апеляційної інстанції, по-друге, ухвалою ВС у вказаній справі відкрито касаційне провадження та здійснюється перегляд постанови суду апеляційної інстанції, по-третє, правовідносини у вказаних судових справах є різними, оскільки в даній справі спір виник між діючи працівником та роботодавцем, а у справі на яку посилається Відповідач спір виник між звільненим працівником та роботодавцем;

клопотання відповідача про залишення позову без розгляду є передчасним з процесуальної точки зору, оскільки в рамках даної судової справи судом не приймались процесуальні рішення, в яких встановлювався факт пропуску позивачем строку звернення до суду, позов не залишався з цих підстав без руху та позивачу не надався строк для подання заяви щодо поновлення процесуального строку.

Розглянувши заяву ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступного.

Звернення позивача до суду з цим позовом обумовлено тим, що у період проходження служби з 24.02.2022 до 13.05.2022 їй не виплачено додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30000 грн за кожен місяць служби.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 до 13.05.2022 у розмірі 30000 грн за кожен місяць служби, є трудовим спором, оскільки їх необхідно розцінювати як вимоги про виплати грошового забезпечення у належному розмірі, яке охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці».

Отже, в аспекті спірних правовідносин, поняття грошове забезпечення та заробітна плата, які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому позовні вимоги в межах у цій частині охоплюються застосованим статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці.

Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України «Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів» у редакції до 19.07.2022 передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».

Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, оскільки з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 скасовано на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, то з 01.07.2023 почався відлік 3-місячного строку звернення до суду з позовними заявами (у спорах, пов`язаних з порушенням законодавства про оплату праці) та 30.09.2023 відповідний строк закінчився.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 по справі № 990/139/23.

Також суд враховує постанову Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, в якій суд касаційної інстанції висновував таке: «…на момент звільнення позивача з військової служби, 14 липня 2021 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком», тобто у таких справах строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати не обмежується.

Правову позицію з приводу того, яка саме редакція статті 233 КЗпП України підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, викладено зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі №160/759/23, від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23, від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22, від 28 вересня 2023 року у справі №140/2168/23, від 18 жовтня 2023 року у справі №380/14605/22.

З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що відлік 3-місячного строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022), здійснюється з дати проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні - 18.07.2022.

Спірні правовідносини щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 рр. виникли до набуття чинності Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX.

Отже, оскільки спірні правовідносини виникли до 19.07.2022, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, суд дійшов висновку, що позивачем при поданні даного позову не пропущено строк звернення до суду.

З огляду на вказане, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.

В статті 123 КАС України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема після відкриття провадження у справі.

Так, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).

У відповідності з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Водночас, вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення без розгляду цього позову, оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду не підтвердився.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 44, 78, 122, 123, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 31.01.2025 №ЕС/9590/25 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Дмитро БАБЕНКО