Рішення № 125337264, 21.02.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35194/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача стосовно прийняття 22.04.2022 та 26.09.2023 року Рішень № 951320127064 про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2008 рік, осучасненому у 2017 році та проіндексованому станом на квітень 2022 та вересень 2023 року;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 розрахунок та виплату пенсії по інвалідності за період з 21.04.2022 по 14.09.2023 та пенсії за віком з 14.09.2023 року (дати досягнення пенсійного віку) із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої нею сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за 2019, 2020, 2021, роки, тобто за три роки, що передують призначенню пенсії по інвалідності (50% пенсії за віком) та відповідно зобов`язати вірно розрахувати розмір моєї пенсії за віком при переведенні її з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з урахуванням вже отриманих мною сум пенсії;

стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на мою користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211грн. 20коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивача є одержувачем пенсії за віком та перебуває на обліку в Арцизькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України ГУ ПФУ в Одеській області. Хоча позивач на пенсії, але продовжує працювати на посаді вчителя географії Вільненського ліцею Тарутинської селищної ради Одеської області. 20.09.2023 позивач зверталася із заявою на призначення їй пенсії за віком після досягнення пенсійного віку (14.09.2023р). Пенсію було розраховано із середньомісячного заробітку 11832грн.94коп., який було розраховано наступним чином (3764грн. 40коп.- середня заробітна плата за 2014-2016 роки, яка до 2019 була незмінною, а починаючи з 2019 проіндексована на коефіцієнти 1,17 (в 2019); на 1.11 (в 2020); на 1,11 в (2021); на 1,14 (в 2022) на 1,197 (в 2023) при індивідуальному коефіцієнті заробітку 1,59796 що підтверджується копією рішення № 951320127064 від 26.09.2023 року та відповіддю ГУ ПФУ від 20.08.2024p.

В липні 2024 позивач звернулася до Тарутинського відділення Арцизького об`єднаного управління Пенсійного фонду України ГУ ПФУ в Одеській області за отриманням документів та до ГУ ПФУ із заявою про здійснення перерахунку її пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (тобто 2020, 2021, 2022 роки), які передували її зверненню за призначенням пенсії за віком.

28.06.2024 позивач отримала від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідь-роз`яснення на її заяву про перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати за три останні роки, що передували моєму зверненню за призначенням пенсії за віком. Свою відмову в перерахунку відповідач ні чим не обґрунтовував, а лише надав роз`яснення, що оскільки позивач з 08.01.2009 року отримувала пенсію за вислугою років, то при розрахунку пенсії за віком врахована середня заробітна плата в Україні за 2014-2016 роки 3764грн.40коп. і що за її заявою у квітні 2022 року їй поновлено пенсію за вислугу років та переведено на пенсію по інвалідності. А у 2023 році за заявою її переведено на пенсію за віком. І розрахунок пенсії здійснено як при переведенні.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та за захистом своїх прав звернулась до суду.

Ухвалою суду від 15 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за заявою від 21.04.2022 Позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV. Оскільки Позивач з 08.01.2009 отримувала пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком врахована заробітна плата за 2014-2016 роки 3764,40 грн, проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV. Таким чином, для застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), за 2019-2021 роки підстави відсутні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 08.01.2009, Позивачу була призначена пенсія за вислугу років довічно.

21.04.2022 Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії (з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV.

За заявою від 21.04.2022 Позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV (рішення №951320127063 від 22.04.2022 року).

Оскільки Позивач з 08.01.2009 отримувала пенсію за вислугу років, то при розрахунку пенсії за віком врахована заробітна плата за 2014-2016 роки - 3764,40 грн, проіндексована відповідно до частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV

20.09.2023 Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії (з пенсії по інвалідності на пенсію по віку) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV.

За заявою від 20.09.2023 Позивача переведено на пенсію за віком у відповідності до цього ж Закону № 1058-IV(рішення №951320127064 від 26.09.2023 року).

30.07.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою в якій просила перерахувати розмір її пенсії за віком відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням при розрахунку, середньої заробітної плати, з якої нею сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року її звернення за призначенням пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.08.2024 р. №23489-22054/C-02/8-1500/24 повідомлено позивача, що оскільки вона з 01.08.2009 отримувала пенсію за вислугу років, з 21.04.2022 пенсію по інвалідності, для врахування показника середньої заробітної плата за 2020-2022 роки, підстави відсутні.

Вважаючи відмову відповідача протиправною позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно із ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. (ч.3 ст.45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»)

Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. В цьому випадку показник середньої заробітної плати, який застосовується при визначенні заробітку для обчислення пенсії, має бути незмінним.

Оскільки позивач з 08.01.2009 року перебувала на обліку як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник охорони здоров`я, то у зв`язку із переходом у 2022 році на пенсію по інвалідності та в 2023 році на пенсію за віком не мало місця переведення з одного виду пенсії на інший саме за ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

Отже, під час призначення 21.04.2022 року позивачу пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слід застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за Законом України №1058 (2019-2021 роки).

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 22.12.2015 року по справі №21-4071а15 та від 31.03.2015 року по справі №21-612а14 та підтримана Верховним Судом в постановах від 05.07.2018 року по справі №565/645/17, від 23.10.2018 року по справі №317/4184/16, від 31.05.2019 року по справах № 344/7053/17 та №263/16495/16-а, від 15.08.2019 року по справі № 521/9597/17, від 11.09.2019 року по справі №363/1493/17, від 10.10.2019 року по справі № 520/7533/17.

Доводи відповідача щодо того, що позивачу в 2022 році не призначалась пенсія, її переведено з одного виду пенсії на інший, тому застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону № 1058-VI не підлягає, суд не приймає до уваги, оскільки з аналізу норм законодавства вбачається, що ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV. Однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком) за Законом України №1058.

З таких мотивів суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано використано механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком за Законом України №1058, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. "Законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Кореску v. Slovakia), п. 50; "Anheuser-Busch Inc. проти Португалії" (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид - пенсії по інвалідності 21.04.2022 року, отже перерахунок пенсії позивача, призначеної згідно із ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, має бути здійснений із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески (2019-2021р.р.).

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Одеській області від 22.04.2022 та 26.09.2023 року Рішень №951320127064; зобов`язати відповідача здійснити позивачу розрахунок та виплату пенсії за віком з 11.06.2024 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої нею сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням вже отриманих нею сум пенсії та прийняти рішення відповідно до висновків суду згідно ч.2 ст.9 КАС України.

Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

Решта доводів та заперечень учасників справи на висновки суду по суті справи не впливають. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково із відмовою у вимозі про визнання протиправними дій щодо прийняття рішення від 22.04.2022 та 26.09.2023 року, оскільки прийняття рішення за заявою позивача є законним повноваженням відповідача. Належним та ефективним захистом її порушеного права є скасування як протиправного рішення відповідача та зобов`язання прийняти рішення відповідно до висновків суду.

Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 1211,20 грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 22.04.2022 та 26.09.2023 року № 951320127064 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012) здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), розрахунок та виплату пенсії по інвалідності з 21.04.2022 та за віком з 26.09.2023 року із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої нею сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням вже отриманих нею сум пенсії та прийняти рішення відповідно до висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; адреса: вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20коп.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко