Рішення № 125335812, 21.02.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2025 року м. Київ№ 320/34127/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОЛІЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОДОЛІЯ" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2023 № 0093200707.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що нарахування штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, позаяк, зі змісту наказу на проведення фактичної перевірки не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків вимог законодавства, шо підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало ГУ ДПС у м. Києві, що, в подальшому, стала підставою для прийняття наказу про призначення перевірки. Також, перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування штрафних санкцій. Таким чином, допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «Водолія» призводять до відсутності правових наслідків такої.

Однак, під час проведення фактичної перевірки жодного факту приймання від покупця готівкових кощтів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо та передачі покупцеві товару з не проведенням розрахункових операцій без використання реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) та/або невидача покупцю розрахункового документа встановлено не було. Будь-яких доказів на підтвердження таких фактів, контролюючим органом під час проведення перевірки не встановлено жодного факту не використання ТОВ «Водолія» реєстратора розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, який використовувався до та під час перевірки. Під час проведення фактичної перевірки факту зберігання або реалізації немаркованих алкогольних напоїв, з пошкодженими або підробленими марками акцизного податку виявлено не було, з огляду на що, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон № 265/95), є необгрунтованими.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на позову заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що процедура призначення та проведення фактичної перевірки була повністю дотримана, адже були присутні усі необхідні документи для здійснення фактичної перевірки, та аудитори діяли на законних підставах та щодо вимог чинного законодавства. Відповідно до наявної податкової інформації в інформаційній системі ДПС (система обліку даних РРО), перевіркою встановлено, що в період листопад 2022 року СГ через РРО фіскальний № 3000746288 реалізував алкогольні напої без видачі відповідних розрахункових документів на загальну суму реалізації 7 114,94 грн. Отже, порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95, встановлено перевіркою. Крім того, враховуючи некоректне трактування норм права ТОВ «Водолія», які не погоджуються з обставинами справи, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2023 ТОВ «ВОДОЛІЯ» отримало податкове повідомлення-рішення форми «С» від 06.02.2023 № 0093200707, згідно якого на підставі акту перевірки № 3493/26/15/07/35136315 від 18.01.2023 магазину ТОВ «Водолія» за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 29/31 та встановлено порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95 від 06.07.1995, із змінами та доповненнями та на підставі п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95, із змінами та доповненнями застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, код платежу 21080900 у сумі 10672,41 грн.

Фактичну перевірку було проведено згідно наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.01.2023 № 3-п.

Позивач вважає, що це податкове повідомлення-рішення було видане не у відповідності до приписів норм ПК України та інших законодавчих актів, внаслідок чого воно є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із положеннями ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Позивач наголошує на тому, що наказ про проведення фактичної перевірки складений з порушенням вимог ст. 80 ПК України, оскільки у його змісті не зазначено підстав для проведення фактичної перевірки (наявне лише посилання на вимоги п. п. 80.2.2 ст. 80 ПК України, з чого не видається можливим ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, не визначено, яка інформація свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана).

Згідно з п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст. 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою п. п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд в постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Тобто, якщо відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт п. 80.2 ст. 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України.

Тому, відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки, контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію.

Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі за наявної/отриманої інформації про можливі порушення, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 01.10.2024 по справі № 280/11618/21.

Як вбачається зі змісту наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.01.2023 № 3-п, підставами для призначення перевірки зазначено п. п. 80.2.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України, Закону № 265/95, Закону України "Про ціни і ціноутворення", а також доповідну записку управління фактичних перевірок від 02.01.2023 № 1/26-15-07-07-00-12.

Отже, зі змісту наказу про проведення фактичної перевірки позивача, а також додатку до наказу, вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на п. п. 80.2.2 ПК України), так і фактична. Перевіряючи питання наявності обґрунтованої підстави для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, інформацією, у зв`язку з якою прийнято спірний наказ, стала доповідна записка управління фактичних перевірок, що, на переконання суду, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, з огляду на що, посилання позивача на процедурні порушення призначення/проведення фактичної перевірки є помилковими та необґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 3 Закону № 265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти); 11) проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Згідно з ст. 17 Закону № 265/95 за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення; 7) триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Судом досліджено, що на підставі акту перевірки № 3493/26/15/07/35136315 від 18.01.2023 магазину ТОВ «Водолія» за адресою: м. Київ, вул. Гарматна, буд. 29/31 та встановлено порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95, із змінами та доповненнями та на підставі п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і згідно п. 1 ст. 17 Закону № 265/95, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, код платежу 21080900 у сумі 10672,41 грн.

У разі здійснення суб`єктом господарювання розрахункових операцій у розумінні Закону № 265/95-ВР, застосування РРО/ПРРО, у встановленому цим Законом порядку, є обов`язковим. Форма та зміст розрахункового документа встановлені Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13 (далі-Положення № 13).

Пунктом 1 та 2 розділу 11 Положення № 13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - розрахунковий документ, створений РРО або ПРРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), який має містити обов`язкові реквізити згідно з визначеним переліком. Одним з таких обов`язкових реквізитів є, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Відповідно до п. 3 розділу 11 Положення № 13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Ураховуючи зазначене, відповідно до наявної податкової інформації в інформаційній системі ДПС (система обліку даних РРО), фактичною перевіркою було встановлено та зафіксовано, що в період листопад 2022 року позивач через РРО фіскальний № 3000746988 реалізував алкогольні напої без видачі відповідних розрахункових документів на загальну суму реалізації 7114,94 грн. Тобто, у разі здійснення суб`єктом господарювання розрахункових операцій у розумінні Закону № 265/95, застосування РРО/ПРРО, у встановленому цим Законом порядку, є обов`язковим.

Судом досліджено, що акт фактичної перевірки від 18.01.2023 містить опис виявленого порушення, прив`язку до РРО фіскальний № 3000746988, додатками до акта є чек, х-звіт, реєстр фіскальних чеків, які зазначені саме як додатки, та надані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.

Суд констатує, що доказів неналежного функціонування обладнання та вчинення суб`єктом господарювання дій для забезпечення належної його роботи та виконання вимог законодавства матеріали справи не містять, водночас пояснення ТОВ "Водолія" в обґрунтування позовних вимог не спростовують встановлених порушень та наданих контролюючим органом доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 265/95 контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПК України.

Водночас, за приписами КАС України, кожна сторона має довести обставини, на які посилається в обґрунтування своїх пояснень та вимог, проте, окрім як на загальне посилання позивача на відутність порушень, позивачем не було розкрито зміст заперечень щодо встановлених актом фактичної перевірки порушень, з наданням відповідних доказів цьому. Натомість, відповідачем до відзиву надано матеріали, на підставі яких було здійснено фіксація результатів фактичної перевірки.

Зазначене вище в сукупності свідчить про необґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними - не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору в суді та задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОДОЛІЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.