Рішення № 125333764, 20.02.2025, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/7413/24 2/335/164/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивачів Приладишевої Н.Г., представника відповідачів Михайловського Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Запорізької міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої падінням дерева,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі предстаника адвоката Приладишевої Наталії Геннадіївни звернулися до суду з позовом до Запорізької міської ради, виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої падінням дерева. В обґрунтування позову представник позивачів зазначила наступне.

Позивачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником автомобіля Kia Optima з реєстраційним номером НОМЕР_1 . ОСОБА_2 є власником автомобіля Kia Optima з реєстраційним номером з реєстраційним номером НОМЕР_2 .

15.04.2024 позивачі залишили належні їм автомобілі на прибудинковій території вищезазначеного будинку. Ввечері цього ж дня відбулося падіння дерева на автомобілі позивачів.

Земельна ділянка, на якій сталася вищезазначена подія, належить до земель комунальної власності, отже, її балансоутримувачем є Запорізька міська рада як орган місцевого самоврядування на території м. Запоріжжя. Посилаючись на приписи Цивільного кодексу України, положення Законів України «Про місцеве самоврядування», «Про благоустрій населених пунктів», Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, представник позивачів зазначає, що оскільки дерево розташовано на землі комунальної власності, то слідкувати за станом зелених насаджень, бути відповідальними за збереження і належним їх доглядом, та відповідно обов`язок по відшкодуванню заподіяної шкоди покладається на відповідачів.

Внаслідок падіння дерева ОСОБА_1 задано матеріальну шкоду в розмірі 203268,71 грн., а ОСОБА_2 54289,95 грн.

Крім того, протиправною бездіяльністю відповідачів позивачам була завдана моральна шкода в розмірі по 20000,00 грн. кожній.

Ухвалою судді від 03.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, розпочато в справі підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 29.07.2024 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

20.09.2024 за клопотанням представника Запорізької міської ради судом постановлено ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання.

26.09.2024 представником відповідачів подано відзив на позов, в якому останній заперечував проти позовних вимог. В обґрунтування заперечень представник відповідачів зазначив, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2011 № 188/60дерева по бул. Шевченка в м. Запоріжжі передані в оперативне управління районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району, яка рішенням Запорізької міської ради № 36 від 27.04.2016 була перейменована в району адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському району. Районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району є виконавчим органом Запорізької міської ради в районі міста, на яку приписами чинного законодавства покладено обов`язок контролю, утримання та догляду за зеленими насадженнями. З огляду на викладене, відповідачі не є балансоутримувачами зелених насаджень, розташованих по бул. Шевченка в м. Запоріжжі та не можуть нести відповідальність за шкоду, завдану позивачам падінням дерева.

01.10.2024 представник позивачів звернулася до суду з клопотанням про витребування доказів.

11.10.2024 представником відповідачів подані додаткові пояснення (т. 2 а.с. 17 19), в яких останній зазначив, що в діях відповідачів відсутні вина у завдані шкоди позивачам, оскільки падіння дерева сталося внаслідок дії стихійного лиха, що підтверджується повідомленням Запорізького обласного центру гідрометеорології ДСНС України № 999 001-1009/999-04 від 02.10.2024, в якому зазначено, , що складні погодні умови, які спостерігались у м. Запоріжжі 15 квітня 2024 року, були пов`язані з проходженням через територію Запорізької області активного атмосферного фронту. У другій половині доби підвищення температури повітря до 25 тепла стало додатковим фактором, який сприяв тому, що хмарність досягла найбільшого розвитку, що і спричинило виникнення таких метеорологічних явищ, як гроза, зливовий дощ та шквал. За даними спостережень відділу гідрометеорологічних спостережень Запорізького ЦГМ, який розташований в районі Дніпровської ГЕС, були зафіксовані небезпечні явища І рівня небезпечності: шквал 18 м/с у період 19:57-20:25 годин; Гроза у період часу 21:05-21:15 годин.

У період часу 19:59-21:15 годин спостерігався зливовий дощ, кількість опадів становила 7 мм, що відповідає 50 % від декадної норми.

Такі метеорологічні явища, як грози, шквали, зливи, завжди носять локальний характер і при такій синоптичній ситуації могли спостерігатися у будь-якому місці на території м. Запоріжжя. При цьому, інтенсивність опадів та швидкість вітру могли досягати критеріїв стихійного метеорологічного явища, зумовлюючи падіння зламаних гілок дерев або самих дерев, пошкодження дахів та електричних мереж, руйнування будівельних конструкцій, та інші збитки.

15.10.2025 від представника позивачів надійшло клопотання про долучення відповіді районної адміністрації по Вознесенівському району Запорізької міської ради від 04.10.2024 №01-13/2392 з якої вбачається, що зелені насадження, які розташовані на внутрішньоквартальних та прибудинкових територіях району, у тому числі дерева, розташовані на прибудинкові території у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в оперативне управління районній адміністрації міської ради не передавались та на балансі районної адміністрації не перебувають. В оперативному управлінні районної адміністрації перебуває виключно частина тих дерев, які розташовані між проїзною частиною доріг загального користування та тротуаром (т. 2 а.с. 31-34).

01.11.2024 від представника позивачів адвоката Приладишевої Н.Г. надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 04.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження в справі на тридцять дні. Цією ж ухвалою за клопотанням представника позивачів витребувано у районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району завірену належним чином копію акту приймання передачі в оперативне управління майна комунальної власності (по бульвару Шевченка в м. Запоріжжя ) згідно із додатками 1, 2, 3 по рішенню Запорізької міської ради від 21.04.11 № 188/60 «Про передачу майна комунальної власності в оперативне управління районної адміністрації ЗМР по Орджонікідзевському району»; витребувано у Департаменту комунальної власності і приватизації ЗМР наступну інформацію: чи надходила до у минулих періодах інформація від районної адміністрації ЗМР по Орджонікідзевському району щодо виконання п.2 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2011 № 188/60 та яка саме; чи було передано в оперативне управління районній адміністрації ЗМР по Орджонікідзевському району майно згідно додатків 1,2,3 рішення ВК ЗМР № 188/60 від 21.04.2011 р.; чи перебуває нині в оперативному управлінні районної адміністрації ЗМР по Вознесенівському району майно згідно додатків 1, 2, 3 рішення ВК ЗМР № 188/60 від 21.04.2011.

27.11.2024 з районної адміністрації ЗМР по Вознесенівському району надійшли витребувані судом докази та інформація (т. 2 а.с. 64-74).

09.12.2024 з Департаменту комунальної власності і приватизації ЗМР надійшли витребувані судом докази та інформація (т. 2 а.с. 75-77).

09.12.2024 від представника позивачів надійшла заява про стягнення понесених судових витрат.

Ухвалою суду від 17.12.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

19.12.2024 від представника позивачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.12.2024 №Н-420-407/6-24.

19.12.2024 представник відповідачів звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру судових витрат, понесених позивачами.

25.12.2024 від представника позивачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Комунального ремонтно-будівельного підприємства «Зеленбуд» Запорізької міської ради від 24.12.2024 №1258.

17.01.2025 представник відповідачів подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просив суд врахувати, що позивачами не доведено, що дерево, яке впало на їх автомобілі, було аварійним та потребувало видалення або обрізання. Земельна ділянка, на якій сталося падіння дерева, перебуває у користуванні співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Отже, в силу приписів чинного законодавства власники багатоквартирного будинку та КП «Запоріжремсервіс» ЗМР як управитель зазначеного будинку мають забезпечувати належний догляд за прибудинковою територією та розташованими на ній зеленими насадженнями.

В судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позов та просили його задовольнити.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях, зокрема наполягав на тому, що Запорізька міська рада та виконавчий комітет Запорізької міської ради є неналежними відповідачами, оскільки не є балансоутримувачами дерева, яка впало на автомобілі позивачів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_1 є власником автомобіля Kia Optima з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 21).

ОСОБА_2 є власником автомобіля Kia Optima з реєстраційним номером НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 22).

З наданих позивачем копій талону-повідомлення єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію № 8846 від 16.04.2024 (т. 1 а.с. 31) та повідомлення відділу поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 19.04.2024 (т. 1 а.с. 32) вбачається, що 15.04.2024 у проміжок часу з 19 год 40 хв до 20 год 08 хв вищезазначені автомобілі були пошкоджені внаслідок падіння на них дерева у дворі будинку АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку експертного транспортного товарознавчого дослідження № 4188 від 21.05.2024, щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Kia Optima НОМЕР_1 , складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3 на замовлення позивача ОСОБА_1 , матеріальний збиток завданих власнику КТЗ Kia Optima НОМЕР_1 дорівнює вартості відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням фізичного зносу на запасні запчастини, що підлягають заміні та складає 203268,71 грн. (т. 1 а.с. 43-52).

Відповідно до висновку експертного транспортного товарознавчого дослідження №4203 від 21.05.2024, щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ Kia Optima НОМЕР_2 , складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_3 на замовлення позивача ОСОБА_2 , матеріальний збиток завданих власнику КТЗ Kia Optima НОМЕР_2 дорівнює вартості відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням фізичного зносу на запасні запчастини, що підлягають заміні та складає 54289,95 грн. (т. 1 а.с. 43-52).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 1166 ЦК України та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а на останнього в даному випадку покладається лише обов`язок доведення факту заподіяння шкоди та її розміру.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Разом з тим потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Виходячи з визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного судочинства, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За приписами частини першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до ст.ст.1,13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до об`єктів благоустрою відносяться парки, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, шляхи, площі, майдани, набережні, прибудинкові території, пляжі, кладовища, рекреаційні, оздоровчі, навчальні, спортивні, історико-культурні об`єкти, об`єкти промисловості, комунально-складські та інші об`єкти у межах населеного пункту.

Елементами благоустрою є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях (п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» встановлено, що видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною сьомою статті 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до п.п. 2.1,5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила), на конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх балансоутримувачами.

Пунктом 3.2 Правил передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Згідно п. 5.5 Правил, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до п. 5.8 Правил, догляд за зеленими насадженнями на вулицях, площах, бульварах, майданах повинен проводитися спеціалізованими підприємствами, організаціями зеленого господарства, які укомплектовані спеціальною технікою та механізмами, кваліфікованими спеціалістами, на умовах договору з балансоутримувачем.

Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Згідно п. 5.2 Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 04.08.2008 року № 240, з метою контролю за станом зелених насаджень міст та селищ міського типу балансоутримувач об`єкта благоустрою зеленого господарства здійснює їх загальні, часткові та позачергові огляди.

Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. Під час загального огляду обстежують усі елементи, а під час часткового - лише окремі елементи об`єктів благоустрою зеленого господарства. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 № 76, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Статтею 42 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації (ч. 4 ст. 42Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст. 126 Земельного кодексу України).

Визначення поняття «землевпорядна документація» наведено в абз. 4 ст. 1 Закону України «Про землеустрій», згідно якоїдокументацією із землеустрою (землевпорядною документацією) є затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пп. 7 п. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: організація благоустрою населених пунктів; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій; організація озеленення; охорона зелених насаджень і водойм тощо.

Тобто, до відання виконавчого органу міської ради належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень.

Рішенням Запорізької міської ради № 41 від 22.06.2011 затверджені відповідні Правила благоустрою території м. Запоріжжя, відповідно до п. 1.4 яких організацію благоустрою міста Запоріжжя забезпечують органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом, їх положеннями, статутами. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території міста Запоріжжя.

Пунктом 5 частини другої статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Статтею 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 5 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування.

Заперечуючи проти позову, представник відповідачів зазначив, що Запорізька міська рада та виконавчий комітет Запорізької міської ради не є балансоутримувачами зелених насаджень на бульварі Шевченка та прибудинковій території будинку АДРЕСА_2 . На підтвердження своїх доводів, представник відповідачів надав суду копію рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2011 № 188/60, яким доручено відділу комунального господарства Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради передати, а районній адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району прийняти в оперативне управління майно комунальної власності згідно з додатками 1 3 до рішення, зокрема дерева по бульвару Шевченка (від вул. Патріотичної до вул. Тбіліської) з інвентарним номером 10800376.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 04.11.2024 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району повідомлено (т. 2 а.с. 64 65), що дерево, яке 15.04.2024 впало на припарковані автомобілі позивачів, знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_2 . Дерева на прибудинковій території будинків по бульвару Шевченка в оперативне управління районної адміністрації не передавались та на балансі районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району не перебувають. Відповідні акти приймання-передачі дерев за вказаною адресою не складалися. Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2011 № 188/60 за актом приймання-передачі основних засобі здавачем Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради одержувачу районній адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району було передано дерева по бульвару Шевченка, розташовані між проїзною частиною доріг загального користування та тротуаром. На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 03.11.2023 № 627/5 за актом приймання-передачі основних засобів від 16.12.2023 дерева по бул. Шевченка були передані в господарське відання КРБП «Зеленбуд».

З наданого районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району акта приймання-передачі основних засобів (т. 2 а.с. 66) вбачається, що відділ комунального господарства Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.04.2011 № 188/60 передав районній адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району дерева (іва, сосна, акація, тополь) з інвентарним номером 10800319 у кількості 1040 одиниць, розташовані на бульварі Шевченка.

На виконання наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2026 № 1127 районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району були внесені зміни в інвентарні номери, а саме змінено інвентарний номер основного засобу Дерева по бульвару Шевченка з 10800319 на 101761/021 (т. 2 а.с. 73).

16.12.2023 639 одиниць дерев були передані районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району Комунальному ремонтно-будівельному підприємству «Зеленбуд» (далі КРБП «Зеленбуд», що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 16.12.2023 № 45 (т. 2 а.с. 72).

Згідно інвентарної картки обліку об`єкта основних засобів від 01.09.2024 (т. 2 а.с. 74) в оперативному управлінні районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району перебувають 396 одиниць дерев по бульвару Шевченка, розташованих між проїзною частиною доріг загального користування та тротуаром.

Листом від 24.12.2024 (т. 2 а.с. 130) КРБП «Зеленбуд» повідомило позивачеві ОСОБА_1 , що дерево у дворі будинку за адресою АДРЕСА_2 в господарське відання підприємства не передавалося. Договору на обслуговування прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_2 підприємство не укладало.

Листом від 01.05.2024 (т. 1 а.с. 39) Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради повідомило позивачеві ОСОБА_1 , що на балансі підприємства зелених насаджень не значиться.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.12.2024 (т. 2 а.с. 118) вбачається, що станом на 31.12.2012 земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , не сформована та не зареєстрована, кадастровий номер відсутній.

Згідно відомостей, що містяться на порталі https://kadastr.live, земельна ділянка під будинком АДРЕСА_2 та навколо нього не сформована.

Будь яких документів, які містять інформацію щодо визначення меж прибудинкової території будинку АДРЕСА_2 (державного акта на право постійного користування землею, плану-схеми, кадастрового плану, акту визначення меж земельної ділянки тощо), сторонами суду не надано.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, а розташовані на ній зелені насадження, зокрема дерево, яке 15.04.2024 впало на автомобілі позивачів, жодній особі в оперативне управління або господарське відання не передавалося.

Наведені вище норми Цивільного кодексу України, законів України «Про благоустрій населених пунктів», «Про місцеве самоврядування в Україні», дають підстави стверджувати, що відповідальність за шкоду, завдану майну особи падінням дерева, що зростало на землях комунальної форми власності, несе міська рада, яка уособлює територіальну громаду, що, в свою чергу, є власником земельної ділянки, частиною якої є зелені насадження. Такий висновок повністю узгоджується з нормою ст. 322 ЦК України, яка покладає тягар утримання майна на власника.

З урахуванням того, що сторонами не надано суду доказів щодо іншого власника (користувача) земельної ділянки, на якій відбулась подія, балансоутримувача об`єктів благоустрою, розміщених на ній, зокрема і серед виконавчих органів Запорізької міської ради, комунальних підприємств, суд доходить висновку, що саме Запорізька міська рада є належним відповідачем у справі.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2019 року по справі № 200/22129/16-ц.

Запорізькою міською радою не надало суду належних доказів (як-то висновків експертів або компетентних органів щодо причин падіння дерева, доказів проведення загальних, часткових та позачергові оглядів зелених насаджень у періоди, що передували події), що падіння дерева сталося внаслідок дії непереборної сили, а не внаслідок неналежного догляду уповноваженою органом місцевого самоврядування особою за станом зелених насаджень.

Наданий суду представником відповідачів лист Запорізького обласного центру з гідрометеорології від 02.10.2024 містить загальну інформацію про погодні умови у м. Запоріжжя 15 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 29), які спостерігалися в районі Дніпровської ГЕС. Також в листі міститься припущення, що шквали, грози та зливи, які носять локальний характер, при синоптичній ситуації, що були зафіксовані в районі Дніпровської ГЕС, могли спостерігатися у будь-якому місці на території м. Запоріжжя. Інтенсивність опадів та швидкість вітру могли досягти критеріїв стихійного метеорологічного явища, зумовлюючи падіння зламаних гілок дерев або самих дерев.

Отже, доводи представника відповідачів про те, що шкоду позивачам завдано не з вини Запорізької міської ради або виконавчого комітету Запорізької міської ради, а внаслідок обставин непереборної сили, судом відхиляються, оскільки ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на те, що відповідачами не спростовано розмір шкоду, завданої майну відповідачів внаслідок падіння дерева, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи зазначені вимоги позивачі зазначають, що у зв`язку з пошкодженням належних їм транспортних засобів, їм була завдана моральна шкода, яка полягала у переживаннях, викликаних неможливістю використання пошкоджених автомобілів, що створило незручності у вирішені побутових питань, змінило зручний та звичайний спосіб їх пересування. Внаслідок пошкодження автомобілів позивачі були вимушені докладати зусилля для збору документів та інформації для визначення розміру отриманих збитків, визначення належного балансоутримувача, який має нести відповідальність за заподіяну їх майну шкоду, готувати документи для звернення до суду.

Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій іншої особи. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Пошкодження майна особи завжди викликає негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

У справах про відшкодування моральної шкоди суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Я к вже зазначалось вище, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність такої шкоди та її розмір.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З огляду на характер і обсяг психічних страждань позивачів, яких останні зазнали внаслідок пошкодження їх майна, вимушені зміни у повсякденному житті у зв`язку із втратою можливості користуватися пошкодженими автомобілями, необхідність докладати значних зусиль для визначення розміру завданої шкоди, відшукання осіб, які мають нести відповідальність за її завдання, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, враховуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, на користь кожного з відповідачів підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 5000,00 грн. Такий розмір відшкодування моральної шкоди, на переконання суду, буде достатнім для поновлення порушених прав позивачів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно ст.133ЦПК Українисудові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи,до якихналежать витратина професійнуправничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані звитребуванням доказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності до ч. 3ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначаєтьсяст. 137 ЦПК України.

Згідно ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу приписів частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг). Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Участь адвоката, який представляє інтереси позивачів в справі, і факт надання правової допомоги підтверджено наданими їх представником копіями договорів про надання правничої допомоги (т. 2 а.с. 97, 99), актів приймання-передачі виконаних робіт (т. 2 а.с. 98, 100), квитанціями до прибуткових касових ордерів (т. 2 а.с. 101), згідно яких, кожний з позивачів сплатили представникові гонорар в розмірі 30000,00 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Представник відповідачів клопотання про зменшення витрат позивачів на оплату послуг адвоката обґрунтовував неспівмірністю таких витрат із складністю справи та обсягом наданих послуг. Сума судових витрат, заявлена відповідачами до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

Суд погоджується з вищезазначеними доводами представника відповідачів. На переконання суду, заявлений позивачами до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвокатає явно завищеним та не відповідає критеріям співмірності і складності справи.

Зважаючи на складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих представником позивачів послуг, витрачений нею час на надання послуг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд доходить висновку про необхідність зменшення витрати кожного з позивачів на професійну правничу допомогу до 10000,00 грн.На переконання суду саме такий розмір судових витрати на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, обґрунтованими та справедливим.

Понесені позивачами витрати на сплату судового збору слід стягнути в з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо порядку виконання рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 140 Конституції України через міські ради та їх виконавчі органи здійснюється місцеве самоврядування територіальними громадами в порядку, встановленому законом. Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі за текстом Закону України № 280/97-ВР) система місцевого самоврядування включає, серед іншого, міську раду та виконавчий орган міської ради.

Положеннями статей 1, 2 Закону України № 280/97-ВР встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У статті 10 Закону України № 280/97-ВР зазначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 8 ст. 51 Закону України № 280/97-ВР, виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети. Виконавчі комітети міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України № 280/97-ВР фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Згідно зі статтею 28 Закону України № 280/97-ВР до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету. Отже, виконавчий комітет Запорізької міської ради утворений радою, зокрема для здійснення фінансування видатків з місцевого бюджету.

Положеннями ст. 26 Закону України № 280/97-ВР визначено, що розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад.

Відповідно до ст. 28 Закону України № 280/97-ВР та статей 75, 76 Бюджетного кодексу України складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено, що до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Таким чином, Запорізька міська рада затверджує місцеві бюджети, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів не має. Фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники).

Також Запорізька міська рада не має відкритих рахунків в органі Державної казначейської служби України, натомість виконавчий комітет Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 02140892) відповідно до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів обслуговується в управлінні Державної казначейської служби України та має відкриті рахунки. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України № 280/97-ВР виконавчий комітет Запорізької міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради. Згідно частини 2 цієї статті виконавчі органи сільських, селищних, міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

Відсутність відкритих рахунків у Запорізької міської ради не може звільнити орган місцевого самоврядування від необхідності виконання судового рішення. В свою чергу, інший висновок дозволить органу місцевого самоврядування використовувати такий підхід, щоб уникати виконання судового рішення, одночасно таке виконання було і залишається обов`язком вказаного органу, незалежно від того, який конкретно орган відповідає за виконання цієї функції у будь-який момент часу.

З огляду на викладене, завдана позивачам шкода та понесені ними витрати слід стягнути із Запорізької міської ради шляхом списаннякоштів звідповідного рахункувиконавчого комітетуЗапорізької міськоїради.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 142, 263, 265, 272, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Запорізької міської ради та виконавчого комітету Запорізької міської ради задовольнити частково.

Стягнути із Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 04053915, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживаннязареєстроване заадресою: АДРЕСА_3 )майнову шкоду в розмірі 203268 (двісті три тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 71 копійку, моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч гривень) 00 копійок, судовий збір у розмірі 2089 (дві тисячі вісімдесят дев`ять) гривень 22 копійки, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок шляхом списання коштів з відповідного рахунку виконавчого комітету Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 02140892, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206).

Стягнути із Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 04053915, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживаннязареєстроване заадресою: АДРЕСА_3 )майнову шкоду в розмірі 54289 (п`ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 95 копійок, моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч гривень) 00 копійок, судовий збір у розмірі 966 (дев`ятсот шістдесят шість) гривень 64 копійки, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок шляхом списання коштів з відповідного рахунку виконавчого комітету Запорізької міської ради (ідентифікаційний код 02140892, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206).

В інші частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 20 лютого 2025 року.

Суддя А.В. Стеценко