Рішення № 125325383, 21.02.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 489/83/25

н\п 2/490/1716/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

06.01.2025 року до Ленінського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», в якій позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок неправомірно нарахованої заборгованості ОСОБА_1 за постачання теплової енергії загальнобудинкових потреб на опалення та абонентську плату квартири АДРЕСА_1 по особовому рахунку №2/9902, квартири АДРЕСА_2 та анулювати таку заборгованість.

В обґрунтування вимог посилається на те, що він не укладав, не приєднувався та не вживав заходів до виконання типових індивідуальних договорів на особові рахунки №2/9902 та №2/5075 на квартири, відповідно, 17 і АДРЕСА_3 , не має місць загального користування, а відтак і не може мати заборгованість. Вказує, що має індивідуальне опалення, теплопостачання не стосується квартир АДРЕСА_4 , відповідне балансоутримання відсутнє, а сам індивідуальний договір не розміщувався на сайті відповідача або Миколаївської міської ради.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.01.2025 року справу було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 28.01.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 28.01.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

31.01.2025 року до суду від представниці ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» - Федосової О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , оскільки теплопостачальна організація здійснює комерційний облік споживання теплової енергії, наданої для всього будинку, як єдиного майнового комплексу. А співвласники будинку оплачують теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, в тому числі і втрати тепла внутрішньобудинкових мереж системи опалення будинку. У тому числі теплову енергію виділену на ЗБП оплачують і співвласники, що мають встановлене індивідуальне опалення. Чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів (у тому числі споживачів, що мають індивідуальне опалення) від обов`язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення складається не лише з приладів опалення. Таким чином, здійснення розподілу обсягів спожитих у будинку послуг теплової енергії відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг є виключно вимогою законодавства, та не є ініціативою ОКП «Миколаївоблтеплоенерго».

10.02.2025 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Головченка О.А. надішла відповідь на відзив, в якому останній вказав, що ОСОБА_1 не вчинив жодних дій, які б вказували про прийняття пропозиції укласти договір, а відповідач не надав жодних доказів того, що здійснював постачання теплової енергії, а відтак позивач не приєднався до договору приєднання і така пропозиція не стосувалась першого. Відтак немає можливості стверджувати про виникнення договірних відносин ОСОБА_1 з ОКП Миколаївоблтеплоенерго. Наданий до відзиву наряд АДРЕСА_5 (без дати) за 2021 рік, - ТОВ Добробут засвідчив про те, що по АДРЕСА_6 не мають прилад вузла обліку та не вказується про дату підключення, що додатково свідчить про те, що фактично ОКП Миколаївобтеплоенерго не надавав жодних послуг ОСОБА_1 . Довільні дописи в наряді АДРЕСА_5 не спростовують вище вказані доводи, оскільки такі записи не відомо хто, коли та на якій підставі вчиняв, а з огляду на пояснення відносно розміщення вказаних квартир у позові, - не вбачається постачання позивачу теплової енергії.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому у відповідності дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. А згідно з ч.ч. 1-4ст. 83 ЦПК Українисторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд у відповідності до вимог ч. 5ст. 12 ЦПК Українита прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 7ст. 81 ЦПК Українисуд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії.

Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Квартира АДРЕСА_7 належить ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.11.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за №2-731, посвідченого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Постарниченко Н.В.

Квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-314, посвідченого державним нотаріусом Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Ткаченко Ю.Г.

Як вбачається з матеріалів справи квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 відключені від централізованого опалення у зв`язку із переходом на індивідуальне газове опалення.

Відповідно до особового рахунку-повідомлення №2/9902, за вереснь 2024 року позивачу на квартиру АДРЕСА_7 нараховано оплату з постачання теплової енергії та абонентського ослуговування з ПТЕ на загальнобудинкові потреби у сумі 896,99 грн. та 253,44 грн. за абонентське обслуговування.

Відповідно до особового рахунку-повідомлення №2/5075, за вереснь 2024 року позивачу на квартиру АДРЕСА_3 нараховано оплату з постачання теплової енергії та абонентського ослуговування з ПТЕ на загальнобудинкові потреби у сумі 4340,42 грн. та 253,44 грн. за абонентське обслуговування.

Позивач вважає, що дії ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" щодо виставленого на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 особовим рахункам №2/9902 та №2/5075 відповідно, на оплату теплової енергії, абонентського обслуговування з ПТЕ на загальнобудинкові потреби не відповідають фактичним оставинам, оскільки постачання теплової енергії на кв. АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 не відбувалося, тому що в квартирі встановлено індивідуальне опалення.

Проте, суд не може погодитися з таким, з огляду на наступне.

Положеннямистатті 13 Конституції Українивизначено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондує зістаттею 322 ЦК України, згідно з якою власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому відповідно до ч. 2ст. 382 ЦК Україниусі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічно згідно з ч. 2ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якою визначено обов`язки співвласників багатоквартирного будинку, передбачено, що співвласники зобов`язані зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку (п. 1); своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги (п. 10).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають в тому числі витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.

Так, порядок розподілу спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії та нарахування плати за загальнобудинкові потреби на опалення проводяться відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 р. із змінами, внесенимиПостановою КМУ від 08.09.2021 р. №1022та укладених договорів відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженоїНаказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 р. №315у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 р. №358 за встановленим тарифом на послугу з постачання теплової енергії у розмірі 1 999,08 грн. за 1 Гкал, відповідно до Наказу ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» від 26.10.2023 р. №286 та на підставі Рішення Виконавчого комітету ММР від 25.10.2023р. №1028 «Про встановлення ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» двохставкових тарифів на теплову енергію, послугу з постачання теплової енергії та транспортування теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» тепловими мережами підприємства».

Згідно з ч. 5ст. 13 Закону №2189-VІІІ від 09.11.2017 р. «Про житловокомунальні послуги», щомісяця нараховується плата за абонентське обслуговування у розрахунку на один особовий рахунок.

На виконання вимогЗакону №2189-VIII,Постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019р. із змінами внесенимиПостановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 р. №1022затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

У зв`язку з переходом на «нові» договірні відносини розпочато розподіл обсягу теплової енергії на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання, відповідно до положеньЗакону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ч. 6 ст. 10 якого регламентовано, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Текст типового індивідуального договору, що є публічним договором-приєднання, розміщено на офіційному сайті ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» https://nikoblteplo.com.ua/.

Відповідно до п.19 Порядку обліку послуги Правил 830: Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 24 Порядку обліку послуги Правил 830: Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до п. 3 Розділу І Методики 315 розподіл обсягів спожитих у будинку послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (у тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудованоприбудованих або прибудова-них приміщень, які обладнанні окремим входом.

Відповідно до п. 8 Розділу IV Методики 315: У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку25%; для 6-10 поверхової будівлі/будинку20%; для будівлі/будинку вище 10 поверхів15%; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Таким чином, теплопостачальна організація здійснює комерційний облік споживання теплової енергії, наданої для всього будинку, як єдиного майнового комплексу. А співвласники будинку оплачують теплову енергію, яка використовується для опалення всього будинку: як квартир і нежитлових приміщень, так і місць загального користування, в тому числі і втрати тепла внутрішньобудинкових мереж системи опалення будинку. У тому числі теплову енергію виділену на ЗБП оплачують і співвласники, що мають встановлене індивідуальне опалення.

Чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів (у тому числі споживачів, що мають індивідуальне опалення) від обов`язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення складається не лише з приладів опалення.

Отже, здійснення розподілу обсягів спожитих у будинку послуг теплової енергії відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг є виключно вимогою законодавства.

Як свідчить тлумаченнястатті 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Таким чином, як вже зазначалось вище, згідно із вказаними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом неодноразово висловлювались позиції щодо наявності у власника квартири з індивідуальним опаленням обов`язку оплати вартості послуг з опалення місць загального користування та допоміжних приміщень/витрат на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Зокрема у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №311/3489/18 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Суд зазначав, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

А в постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 703/58/16-ц, в якій відповідач також посилався на відсутність приладів опалення місць загального користування, Верховний Суд зазначив, що підтримання температури вище 0° C протягом всього року, особливо в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку та на горищі. Оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами. Суд зазначив, що помилковим є висновок про те, що відповідач не повинен сплачувати за утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку.

Таким чином, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, зважаючи на те, що відповідачем в повній мірі доведені обставини своїх заперечень, щодо позовних вимог позивача, суд вважає позовні вимоги необгрунтованими, та такими, що не підлягає задоволенню.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно дост. 10 ЦПК Українисуд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, астаття 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші доводи, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, грунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст.2,4,10,259,263,264,265,268,274-279,351-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 ) до Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 31319242, адреса: 54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а), про захист прав споживачів, відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. Саламатін