Рішення № 125325297, 21.02.2025, Новоодеський районний суд Миколаївської області

21.02.2025

Справа № 945/1620/24

Номер провадження 2/482/20/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 лютого 2025 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Кічули В.М., за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду в м. Нова Одеса цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого майнового відшкодування,-

встановив:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого майнового відшкодування.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 14.10.2022 року у м. Нова Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «ВАЗ», під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу «BMW», під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01.02.2023 року по справі № 482/1043/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП, тобто у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого с. 124 КУпАП.

Посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , на момент вчинення ДТП, не була застрахована, а заподіяна ним майнова шкода була відшкодована позивачем на користь потерпілої особи, позивач просив суд про стягнення з ОСОБА_1 на його користь суми сплаченого майнового відшкодування в розмірі 62654,55 грн., а також суми судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подавши на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився, про причини неявки не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань не подавав, правом подання відзиву не скористався.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність сторін, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 01.02.2023 року по справі № 482/1043/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому, що 14.10.2022 року о 10.20 год. в м. Нова Одеса, на перехресті вул. Центральна та вул. Шкільна водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Шкільній та, повертаючи ліворуч на вул. Центральну, не врахував дорожню обстановку, не впевнився в безпеці виконання свого маневру та допустив зіткнення з транспортним засобом BMW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Тим самим своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3.б та 10.1 Правил дорожнього руху.

У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудні 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідача в дорожньо-транспортній пригоді додатковому доказуванню не підлягає.

26.10.2022 року водій автомобіля BMW, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 надав МТСБУ повідомлення про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 14.10.2022 року.

Згідно копії Звіту № 68-22 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля BMW 320I, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП на дату ДТП 14.10.2022 року становить 206055,00 грн.

На підставі наказу МТСБУ № 3/5240 від 27.03.2023 року (номер справи 87484) про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та довідки № 1 від 24.03.2023 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, МТСБУ виплатило ОСОБА_2 57975,06 грн.

Здійснення зазначеної виплати підтверджено платіжною інструкцією № 824829 від 27.03.2023 року.

Крім того, відповідно до платіжної інструкції № 709543 від 27.01.2023 року МТСБУ здійснило оплату 1866,49 грн. на користь ТОВ «Аудатекс Україна» за послуги по справі № 87484, т.з. НОМЕР_2 .

Також згідно платіжної інструкції № 122371 від 05.01.2023 року МТСБУ здійснило оплату 2813,00 грн. на користь ОСОБА_3 , в якості оплати послуг аваркома (експерта) по справі № 87484.

Відповідно до матеріалів справи цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , на момент ДТП застрахована не була.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Вказаним Законом встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв.

Зокрема, відповідно до вимог п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Відповідно до положень пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Приписами п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ в межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (п. 22.2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Тобто в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки, серед іншого, є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За змістом ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач підпадає під дію п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Верховний Суд у постанові від 03.05.2022 по справі № 450/4163/18 наголосив, що деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

З огляду на зазначене, пред`явлений до відповідача позов підлягає повному задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого відшкодування в розмірі 62654,55 грн., що складається із 57975,06 грн. відшкодованих збитків, 1866,49 грн. оплати послуг ТОВ «Аудатекс Україна» та 2813,00 грн. оплати послуг аваркома (експерта).

Оскільки рішення ухвалене на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним також покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями12, 13, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого майнового відшкодування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, р/р НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 62654,55 (шістдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят чотири гривні 55 копійок) грн. сплаченого майнового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, р/р НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 3028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Головуючий В.М. Кічула