Рішення № 125321721, 05.02.2025, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13935/24

провадження № 2/753/656/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Лавринчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" про визнання права власності на майно, яке вільне від обтяжень, усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки відсутнім, скасування запису у реєстрі щодо іпотеки та заборони відчуження,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на майно, яке вільне від обтяжень, усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки відсутнім, скасування запису у реєстрі щодо іпотеки та заборони відчуження.

В судовому засідання представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, пояснивши, що 21.03.2024 року позивач через свого представника за довіреністю ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М. з заявою про посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності. Однак приватним нотаріусом Васютенко А.М. 21.03.2024 року було винесено постанову №30/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки в державному реєстрі була наявна зареєстрована заборона відчуження та іпотеки на користь іпотекодержателя ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" іпотекодателем, майно якого обтяжується, ОСОБА_4 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, отриманого того ж дня приватним нотаріусом Васютенко А.М., право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 6.05.2014 року, будь-які обтяження на вказане нерухоме майно відсутні, наявність зареєстрованої іпотеки №2003015 у спеціальному розділі зареєстровано 22.08.2008 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньовим Дмитром Олеговичем. Зареєстроване обтяження №2003204 у спеціальному розділі також внесено 22.08.2008 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньовим Дмитром Олеговичем, з зазначенням відомостей про суб`єкта обтяження ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" та особи, майно якого обтяжується, ОСОБА_4 . Отримавши вказану постанову, позивач не погодилась з викладеними обставинами, оскільки є власником спірної квартири з 25.09.2013 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 25.09.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г. і зареєстрованого у реєстрі за №2232. 6.05.2014 року між позивачем та її чоловіком ОСОБА_6 було укладено договір про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ковальовою В.М. і зареєстрований у реєстрі за №356. Того ж дня, 6.05.2014 року ОСОБА_6 уклав договір дарування, який також був посвідчений також приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ковальовою В.М. і зареєстрований у реєстрі за №357, за змістом якого дарувальник ОСОБА_6 подарув обдарованій своїй дружині ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . При посвідченні і реєстрації вказаних договорів у відповідних реєстрах були відсутні записи щодо іпотеки та заборони на відчуження. Таким чином, позивач як добросовісний набувач зазначеного нерухомого майна не знала і не могла знати про існування таких обтяжень і заборон на відчуження. Оскільки позивач в 2013 році придбала вказане нерухоме майно як вільне від обтяження іпотекою банку за договором 2008 року, то в подальшому вона вправі розпоряджатись цим майном саме як таким, що є вільним від вказаного обтяження, адже іпотека є речовим правом, похідним від права власності за Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За таких обставин просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 як таку, що є вільною від обтяження іпотекою, усунути перешкоди у розпорядженні нерухомим майном позивачу шляхом визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки відсутнім, скасувати та вилучити запис у реєстрі щодо іпотеки та заборони відчуження на вказану спірну квартиру.

Представник відповідача Дейко Є.А. в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що 22.08.2008 року між АКІБ „УКРСИББАНК" та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11386471000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), за яким банк надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 266 500 доларів США строком до 22.08.2029 року. Відповідно до п.1.4 кредитного договору кредит надається ОСОБА_4 для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), а саме: на придбання нерухомості. За змістом п.2.1 кредитного договору з метою забезпечення виконання зобов`язання позичальником ОСОБА_4 банком приймається застава нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка є власністю ОСОБА_4 22.08.2008 року між АКІБ „УКРСИББАНК" та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки №92566, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. і зареєстрований у реєстрі за №3353 та накладено заборону на відчуження за реєстровим №3354 на забезпечену квартиру. 8.04.2009 року ОСОБА_4 звернувся до АКІБ „УКРСИББАНК" з заявою про неможливість ним виконання умов кредитного договору, тому він надає згоду на реалізацію заставного майна. 8.08.2011 року між АКІБ „УКРСИББАНК" та ПАТ „Дельта Банк" був укладений договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.В. за реєстровим №2949 і №2950, відповідно до умов якого ПАТ „Дельта Банк" отримав від АКІБ „УКРСИББАНК" право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладені останнім з ОСОБА_4 5.08.2020 року між ПАТ „Дельта Банк" та ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" був укладений договір відступлення права вимоги №2299/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим №934, відповідно до умов якого ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" отримав від ПАТ „Дельта Банк" право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладені останнім з ОСОБА_4 . Однак 3.08.2013 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньовим Д.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексними номерами №4729565 та №4729879 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про припинення іпотеки за реєстраційний номером №2003015 та обтяження (заборони) за реєстраційним номером №2003204, що були внесені до відповідних Державних реєстрів на підставі укладеного 22.08.2008 року договору іпотеки №92566 на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 . Підставами для внесення записів про припинення іпотеки та заборони на відчуження слугували рішення Дарницького районного суду м. Києвавід 15.06.2011 року у справі №2-5378/11 та ухвала Дарницького районного суду м. Києвавід 15.07.2013 року у справі №2-5378/11, унікальний номер №753/976/13-ц. 3.08.2013 року припадало на вихідний день (суботу), що є нехарактерним робочим часом для роботи державного реєстратора. Через два дні з моменту незаконного припинення обтяжень 5.08.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Є.А.і зареєстрований у реєстрі №3192, за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 купив квартиру АДРЕСА_1 . Відповідач критично ставить до цієї угоди, оскільки вона була здійснена у дуже короткі строки, направлена на нанесення майнової шкоди кредитору та створення штучних умов для неможливості звернення стягнення на заставне майно. Також даний договір було укладено з порушенням діючого законодавства, оскільки в його п.25 ОСОБА_4 стверджував, що спірна квартира є його особистою приватною власністю, на момент набуття права власності на квартиру і по теперішній час в зареєстрованому шлюбі та у фактичних сімейних відносинах він не перебував і не перебуває, що не відповідає дійсності, так як укладений шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_8 18.03.1999 року був розірваний 30.07.2015 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/10392/15-ц. Крім того, ОСОБА_4 , розуміючи і усвідомлюючи наявність своєї заборгованості за кредитним договором в розмірі, більшому ніж 266 500 доларів США та надавши 8.04.2009 року згоду банку на реалізацію заставного майна - своєї квартири, здійснив протиправні дії і підписав даний правочин. В подальшому 25.09.2013 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г. і зареєстрований у реєстрі №2232, за яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 . Дану угоду відповідач також вважає фіктивною, оскільки вона укладена з метою завдання шкоди кредитору та іпотекодержателю. Даний правочин чотирьохкімнатної квартири 25.09.2013 року вчинено за 147 766 грн., тоді як попередній договір купівлі-продажу 5.08.2013 року вчинено за 1 520 000 грн., що більше відповідає ринковій вартості нерухомого майна, тобто заниження вартості відбулось більше ніж в 10 разів. Таким чином, сторони правочину діяли нерозсудливо і недобросовісно, з урахуванням того, що 6.05.2014 року в один день позивачем було укладено з її чоловіком договір про визнання часток у праві спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру і договір дарування 1/2 частини спірної квартири ОСОБА_6 своїй дружині, позивачу по даній справі. Вказані нотаріальні і реєстраційні дії були направлені позивачем на унеможливлення звернення стягнення на іпотечне майно за рахунок штучно створених договорів і реєстраційних дій, що є логічним продовженням ланцюгу фіктивних правочинів. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2020 року у справі №826/10034/18 було задоволено частково позов ПАТ „Дельта Банк" до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньова Дмитра Олеговича, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 3-тя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньова Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 3.08.2013 року з індексним номером 4729565, а також визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньова Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 3.08.2013 року з індексним номером 4729879, в задоволенні решти вимог позову було відмовлено. Дане судове рішення грунтується на тому, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва за вказаними номерами значаться позов про розірвання шлюбу та адміністративний матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності, також дане рішення та ухвала суду не були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, судовим рішенням було встановлено, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №2-5308/12 за позовом ПАТ „Дельта Банк" до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням суду від 23.11.2012 року задоволено в повному обсязі. Таким чином, оскільки укладення договорів купівлі-продажу спірної квартири відбулись після винесення рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23.11.2012 року, тому вказані правочини були укладені на шкоду кредитору з метою приховування заставленого майна. В даній справі взагалі не існувало судового рішення про скасування записів про іпотеку та заборону, що встановив окружний адміністративний суд м. Києва, тому за аналогією закону іпотека є дійсною з момента внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, тобто з 22.08.2008 року. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Згідно ч.1, ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1, ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1-2, ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, 18.03.1999 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Московського району м. Києва, актовий запис №149 (а.с.140). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.07.2015 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 було розірвано (а.с.141-142).

22.08.2008 року ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. і зареєстрованого у реєстрі за №3346 (а.с.124).

Відповідно до ч.1, ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

22.08.2008 року між АКІБ „УКРСИББАНК" та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11386471000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), за яким банк надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 266 500 доларів США строком до 22.08.2029 року. Відповідно до п.1.4 кредитного договору кредит надається ОСОБА_4 для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), а саме: на придбання нерухомості. За змістом п.2.1 кредитного договору з метою забезпечення виконання зобов`язання позичальником ОСОБА_4 банком приймається застава нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка є власністю ОСОБА_4 (а.с.117-121).

Як регламентує ч.1-2, ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

За приписами п.3, ч.1, ст.1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

22.08.2008 року між АКІБ „УКРСИББАНК" та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки №92566, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. і зареєстрований у реєстрі за №3353 та накладено заборону на відчуження за реєстровим №3354 на забезпечену квартиру АДРЕСА_1 (а.с.122-123). За п.2.3.2 договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_4 має право порушувати перед іпотекодержателем питання про надання письмової згоди на продаж та/або передачу третім особам предмету іпотеки за умови переведення на покупця суми заборгованості, що виникла із зобов`язання, забезпеченого іпотекою. Згідно п.2.4 договору іпотеки іпотекодавець ОСОБА_4 зобов`язаний не порушувати прав іпотекодержателя, що надані останньому Законом України „Про іпотеку", виконувати обов`язки, що покладені на іпотекодавця за Законом України „Про іпотеку". Перебуваючи в шлюбі під час укладання кредитного договору та договору іпотеки, ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_4 надала письмову заяву про свою згоду на укладення вказаних правочинів, яка була посвідчена 22.08.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О.Р. і зареєстрований у реєстрі за №3345 (а.с.125).

8.04.2009 року ОСОБА_4 звернувся до АКІБ „УКРСИББАНК" з заявою про неможливість ним виконання умов кредитного договору, тому він надає згоду на реалізацію заставного майна - квартири АДРЕСА_1 (а.с.126). Вказані обставини не заперечувались представниками сторін, тому вони не підлягають доказуванню при розгляді даної справи в порядку ч.1, ст.82 ЦПК України.

8.08.2011 року між АКІБ „УКРСИББАНК" та ПАТ „Дельта Банк" був укладений договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.В. за реєстровим №2949 і №2950, відповідно до умов якого ПАТ „Дельта Банк" отримав від АКІБ „УКРСИББАНК" право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладені останнім з ОСОБА_4

5.08.2020 року між ПАТ „Дельта Банк" та ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" був укладений договір відступлення права вимоги №2299/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим №934, відповідно до умов якого ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" отримав від ПАТ „Дельта Банк" право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладені останнім з ОСОБА_4 (а.с.127-128).

3.08.2013 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньовим Д.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексними номерами №4729565 та №4729879 та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про припинення іпотеки за реєстраційний номером №2003015 та обтяження (заборони) за реєстраційним номером №2003204, що були внесені до відповідних Державних реєстрів на підставі укладеного 22.08.2008 року договору іпотеки №92566 на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.135-137). Підставами для внесення записів про припинення іпотеки та заборони на відчуження слугували рішення Дарницького районного суду м. Києвавід 15.06.2011 року у справі №2-5378/11 та ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2013 року у справі №2-5378/11, унікальний номер №753/976/13-ц. 3.08.2013 року припадало на вихідний день (суботу), який є вихідним днем державного реєстратора.

Згідно ч.4, ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2020 року у справі №826/10034/18 було задоволено частково позов ПАТ „Дельта Банк" до державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньова Дмитра Олеговича, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 3-тя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньова Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 3.08.2013 року з індексним номером 4729565, а також визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньова Д.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 3.08.2013 року з індексним номером 4729879, в задоволенні решти вимог позову було відмовлено (а.с.148-153). Дане судове рішення грунтується на тому, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва за вказаними номерами значаться інші провадження, а саме: цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про розірвання шлюбу (справа №2-5378/11) та адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_13 до адміністративної відповідальності (справа №753/976/13), також дане рішення та ухвала суду не були внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання документально підтвердженим факту існування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15.06.2011 року у справі №2-5378/11 та ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2013 року у справі №2-5378/11, а також набрання ними законної сили. Крім того, даним судовим рішенням було встановлено, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №2-5308/12 за позовом ПАТ „Дельта Банк" до ОСОБА_4 , ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який рішенням суду від 23.11.2012 року задоволено в повному обсязі (а.с.152).

Через два дні з моменту незаконного припинення обтяжень державним виконавцем Селезньовим Д.О. 5.08.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Є.А.і зареєстрований у реєстрі №3192, за яким ОСОБА_4 продав, розуміючи та усвідомлюючи наявність у нього кредитної заборгованості перед кредитором та умови забезпечення виконання кредитного зобов`язання, а ОСОБА_7 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с.138-139). Ціна продажу вказаної квартири 1 520 000 грн. Крім того, ОСОБА_4 , укладаючи вказаний договір, порушив п.2.3.2 та п.2.4 підписаного ним договору іпотеки, описаного вище, оскільки вчинив вказаний правочин без відома і письмової згоди іпотекодержателя заставного майна АКІБ „УКРСИББАНК" та письмової згоди своєї дружини ОСОБА_8 , про що свідчить текст купівлі-продажу квартири (а.с.138-139).

25.09.2013 року, тобто через 51 день після попереднього продажу спірної квартири, між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , позивачем по даній справі, був укладений договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Борозенець Ю.Г. і зареєстрований у реєстрі №2232, за яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26-27; 143). За п.4 даного договору покупець сплатив продавцю за вказану чотирьохкімнатну квартиру загальною площею 134,7 м2, житловою площею 75,1 м2 147 766 грн.

В подальшому через 10 днів після вчинення останнього описаного правочину 6.05.2014 року між позивачем ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_6 було укладено договір про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру, який був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ковальовою В.М. і зареєстрований у реєстрі за №356 (а.с.30-33; 144-145). Того ж дня, 6.05.2014 року ОСОБА_6 уклав договір дарування, який також був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ковальовою В.М. і зареєстрований у реєстрі за №357, за змістом якого дарувальник подарув своїй дружині ОСОБА_1 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.36-38; 146-147).

21.03.2024 року позивач через свого представника за довіреністю ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васютенко А.М. з заявою про посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності. Однак приватним нотаріусом Васютенко А.М. 21.03.2024 року було винесено постанову №30/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки в державному реєстрі була наявна зареєстрована заборона відчуження та іпотеки на користь іпотекодержателя ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" іпотекодателем, майно якого обтяжується, ОСОБА_4 (а.с.19-21). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, отриманого того ж дня приватним нотаріусом Васютенко А.М., право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 6.05.2014 року, наявність зареєстрованої іпотеки №2003015 у спеціальному розділі зареєстровано 22.08.2008 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньовим Дмитром Олеговичем, а також зареєстроване обтяження №2003204 у спеціальному розділі і також внесено 22.08.2008 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньовим Дмитром Олеговичем, з зазначенням відомостей про суб`єкта обтяження ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" та особи, майно якого обтяжується, ОСОБА_4 (а.с.22-25).

Як зазначає ч.4, ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19) було здійснено наступний правовий висновок: „Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек".

Аналогічні правові висновки містяться і в Постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №6-1193цс15, Постановах Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №643/18839/13-ц; від 23.01.2019 року у справі №643/12557/16-ц; від 13.03.2019 року у справі №643/19761/13-ц.

Крім того, у п.9.6 Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20) було викладено правовий висновок: „Виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек".

Відповідно до ч.1-2, ст.23 Закону України „Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Як зазначає ч.1, ст.4 Закону України „Про іпотеку" обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За приписами п.3, ч.3, ст.26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки іпотекодавець ОСОБА_4 здійснив продаж 5.08.2013 року спірної іпотечної квартири без письмової згоди іпотекодержателя заставного майна АКІБ „УКРСИББАНК" та письмової згоди своєї дружини ОСОБА_8 , при цьому при переході права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекоюна підставі ст.23 Закону України „Про іпотеку", а рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2020 року у справі №826/10034/18 було визнано протиправними дії державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Селезньова Д.О. та скасувано рішення про припинення заборони та іпотеки по спірній квартирі, тому підстави для визнання за позивачем права власності на майно, яке вільне від обтяжень, усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки відсутнім, скасування та вилучення запису у реєстрі щодо іпотеки та заборони відчуження відсутні.

Згідно ст.133; 141 ЦПК України оскільки суд відмовляє у задоволенні позову позивачу, тому судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81-82; 133; 141; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції", ст.41 Конституції України, ст.316; 317; 319; 546; 1054 ЦК України, ч.3, ст.12; ч.1, ст.81ЦПК України, ст.1; 4; 23; 26 Закону України „Про іпотеку", Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження №14-203цс19), Постанови Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №6-1193цс15, Постанов Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №643/18839/13-ц; від 23.01.2019 року у справі №643/12557/16-ц; від 13.03.2019 року у справі №643/19761/13-ц, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ „Фінансова компанія „Інвест-Кредо" про визнання права власності на майно, яке вільне від обтяжень, усунення перешкод у розпорядженні майном шляхом визнання права іпотекодержателя на предмет іпотеки відсутнім, скасування та вилучення запису у реєстрі щодо іпотеки та заборони відчуження відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2025 року.

Суддя :