Рішення № 125321056, 19.02.2025, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2103/24

Провадження № 2/697/147/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

19 лютого 2025 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Деревенського І.І.,

за участю секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 до стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (далі - ТОВ «Кредитсервіс») в особі представника Павленка Сергія Валерійовича, через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 201215-004 від 15.12.2020 у розмірі 25775 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за: сумою кредиту - 12500 грн.; простроченої заборгованості за процентами - 13275 грн. та понесених судових витрат .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.12.2020 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 201215-004. Кредитний договір № 201215-004 від 15.12.2020 було підписано ОСОБА_1 ектронним підписом одноразовим ідентифікатором U28294. Відповідно до Кредитного договору, відповідачу було надано кредит у сумі 25000 грн. строком дії договору до 15.12.202. Умовами Кредитного договору передбачено, що крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 5,9 % (сума одноразової комісії складає 1475 грн.). Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок Позичальника. На банківський рахунок ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 23525 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 5,9 %, що в грошовому еквіваленті 1475 грн. На виконання умов вищевказаного договору Банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконує. Згідно розрахунку кредитної заборгованості за Кредитним договором №201215-004 від 15.12.2020 станом на 20.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 25775 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 12500 грн. та простроченої заборгованість за процентами - 13275 грн. Станом на дату 20.06.2024 ТОВ «Кредитсервіс» повідомляє, що заборгованість за Кредитним договором № 201215-004 від 15.12.2020 не погашена.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, ТОВ «Кредитсервіс» просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь 25775 грн. суми заборгованості та понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2684 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2024 продовжено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 23.01.2025, яке було відкладено на 19.02.2025, у зв`язку з неявкою відповідача.

Представник позивача Павленко С.В. у судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» направив заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує, щодо винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом направлення на зареєстровану адресу проживання відповідача судової кореспонденції, яка повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.71-72,80-81), що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Окрім того, за правилами ч.11ст.128 ЦПК Українивідповідачі викликалисядо судушляхом розміщенняоголошення наофіційному веб-сайтісудової влади(а.с.70,79). Повідомлень про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не подано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2020 між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №201215-004, який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію»був вчинений у формі електронного правочину після ідентифікації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача https://recredit.ua та підписання ним (в порядку акцептування пропозиції ТОВ «Кредитсервіс») зазначеного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора U28294 (а.с.10-11).

Згідно умов укладеного договору позивач ТОВ «Кредитсервіс» надав відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності кредит в сумі 25000 грн. шляхом його перерахування на банківський рахунок позичальника НОМЕР_1 , а відповідач ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та здійснити щомісячну плату за користування ним у вигляді процентів за кожен місяць користування кредитом (а.с.10).

Судом встановлено, що кредитний договір укладений зі строком дії до 15.12.2021 та передбачає: сплату відповідачем за користування кредитом 12-ти щомісячних платежів у сумі по 3558,33 грн. до 15-го числа відповідного місяця включно; відсоткову ставку в місяць від початкової суми кредиту 5,9%; одноразову комісію за видачу кредиту від початкової суми кредиту 5,9%, що становить 1475 грн. та утримується при перерахуванні кредиту (а.с.10).

Як вбачається із довідки про укладення договору № 201215-004 від 15.12.2020, цієї дати на телефонний номер ОСОБА_1 , НОМЕР_2 о 12:25:14 год. було відправлено одноразовий ідентифікатор: U28294, який введено (відправлено) відповідачем позивачу ТОВ «Кредитсервіс» о 12:25:42 год. (а.с.20).

Відповідач своїм підписом підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування.

17.12.2020 позивачем ТОВ «Кредитсервіс» на виконання умов Договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 23525 грн. на зазначений відповідачем банківський рахунок № НОМЕР_1 , картка № НОМЕР_3 , що відповідає сумі кредиту за вирахуванням комісії (разових процентів) (5,9% від 25000 грн., що складає 1475 грн.) (а.с.27).

Відповідно дорозрахунку заборгованостіза кредитнимдоговором №201215-004від 15.12.2020,наданого позивачемТОВ «Кредитсервіс»),загальна сумазаборгованості відповідачаскладає 25775грн.,з якихзаборгованість: по тілу кредиту - 12500 грн.; по нарахованим відсоткам за користування кредитом - 13275 грн. (а.с.28).

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77,78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення нею 15.12.2020 кредитного договору та отримання за ним кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом (повністю або частково) відповідачем ОСОБА_2 під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК Українита даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України)..

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК Українидоговір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що кредитний договір №2201215-004 від 15.12.2020 був підписаний ОСОБА_1 після її ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача https://recredit.ua за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора: U28294.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Кредитсервіс» щодо здійснення саме ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора U28294 суду надано не було.

Згідно положень ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ч.1 ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зіст.530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що згідно умов укладеного ОСОБА_1 кредитного договору №201215-004 від 15.12.2020, остання отримала від ТОВ «ФК «Кредитсервіс» в якості кредиту грошові кошти в сумі 23525 грн., однак своїх зобов`язань за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати щомісячних процентів за користування ним не виконувала належним чином, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 25775 грн., з якої:12500 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 13275 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Наведений позивачем ТОВ «Кредитсервіс» розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі і щомісячних процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору (15.12.2021) з огляду на наступне.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №149/1499/18 (пункти 35, 37), правовідносини стосовно здійснення позикодавцем права на визначену договором плату за користування позикою за час, на який він її надав, та правовідносини щодо здійснення позикодавцем права на проценти внаслідок невиконання позичальником обов`язку повернути кошти до визначеного терміну є різними за змістом. Припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється.

Згідно правового висновку, викладеного в п.118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022. у справі №910/17048/17, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Судом встановлено, що сторонами було погоджено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та здійснити плату за його користування до закінчення строку дії Договору, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання нею зобов`язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого ТОВ «Кредитсервіс» розрахунку заборгованості та її розміру.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору №201215-004 від 15.12.2020.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Судом враховується, що у даній справі відповідач здійснював часткове виконання умов договору шляхом внесення грошових сум на погашення кредиту (зокрема: 15.01.2021 3600 грн., 12.02.2021 3600 грн., 15.03.2021 3600 грн., 13.04.2021 3500 грн., 17.05.2021 3500 грн., 15.06.2021 3550 грн.).

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов`язань за кредитним договором №201215-004 від 15.12.2020 щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитними коштами) та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Кредитсервіс» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 25775 грн..

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, та керуючись положеннями ст.141ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем за оплату професійної правничої допомоги суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

З матеріалів вбачається, що 25.01.2023 між ТОВ «Кредитсервіс» та АО «Правовий діалог» укладено договір про надання правової допомоги №25-01/2023 (а.с.30-32).

Відповідно до акту №3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №25-01/2023 від 25.01.2023 - адвокатське об`єднання «Правовий діалог» надало ТОВ «Кредитсервіс» правничу допомогу у цивільній справі за позовом ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно якого вартість послуг складає 7000 грн. ТОВ «Кредитсервіс» перерахувало АО «Правовий Діалог» 7000 грн. за правову допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкції №1567 від 05.01.2024 (а.с.29,36).

Суд зазначає, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 7000 грн. є не обґрунтованим та завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання яких адвокат би витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Зокрема, відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.

Таким чином позовні вимоги слід задовольнити частково.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 до стягнення заборгованості за кредитним договором - договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за кредитним договором № 201215-004 від 15.12.2020 у розмірі 25775 (двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гр. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.

В решті позовних вимог відмовити

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», місцезнаходження (юридична адреса): вул. Коновальця Євгена, буд.№ 36-Д, приміщення №65-з м.Київ, ЄДРПОУ 41125531.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий І . І . Деревенський