Ухвала суду № 125318146, 20.02.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1990/25

Провадження № 1-кс/204/430/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю захисника ОСОБА_4

за участю підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання начальника 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Дніпропетровської області ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що Слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024043010000173 від 13.09.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України. В ході досудового розслідування повідомлено про підозру: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що він підозрюється у готуванні до терористичного акту, тобто готуванні до вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоров`я людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчинений за попередньому змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України. Короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з якими подається клопотання: У ході досудового розслідування встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який набув чинності з дня його опублікування 24.02.2022. Згідно Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, та у подальшому продовжено відповідними указами Президента України по теперішній час. З невстановленого досудовим розслідуванням часу представниками спеціальної служби іноземної держави Федеральної служби безпеки Російської Федерації посилено ведеться розвідувально-підривна діяльність проти України, що полягає: в ослабленні державної влади України та держави в цілому; її самостійності усередині країни та незалежності у міжнародних відносинах; захищеності території країни в існуючих кордонах від будь-яких посягань; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; дестабілізації суспільно політичної обстановки всередині країни; створенні умов для діяльності іноземної розвідки (вербування агентури серед жителів України); збиранні інформації, що представляє інтерес для іноземної розвідки та її подальшого використання РФ задля отримання переваг над Україною в області збройних сил, військових дій, зовнішньої політики, втручання у внутрішню політику суверенної держави, для маніпулювання суспільними настроями населення України, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, організації інформаційної експансії з боку РФ тощо. При цьому, представники спеціальних служб Російської Федерації, усвідомлюючи перевагу вчинення злочинів, які можуть призвести до заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної обстановки та втрати авторитету органів державної влади України, а також які завдають шкоди життю та здоров`ю громадян України, у тому числі військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів та представників інших передбачених законодавством України військових формувань, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення у невстановлений спосіб підшукували осіб, негативно налаштованих стосовно державної влади України. Так, у вересні 2024 року (точна дата та час не встановлені), за невстановлених в ході досудового розслідування обставин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який діяв в інтересах невстановлених представників спеціальних служб країни-агресора, запропонував ОСОБА_5 за грошову винагороду виготовити саморобний пристрій вибухової дії з метою вчинення терористичного акту. У зв`язку з вищевикладеним, у ОСОБА_5 , який являється негативно налаштованою стосовно державної влади України особою, з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований виготовлення саморобного пристрою вибухової дії, для вчинення терористичного акту, тобто вибуху, який би створив небезпеку для життя та здоров`я людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, за попередньою змовою групою осіб. З цією метою ОСОБА_5 , використовуючи власний мобільний телефон мобільний телефон торгівельної марки «IРhone 13», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , з абонентським номером оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 , підтримував зв`язок з ОСОБА_9 , під час якого отримував інструкції щодо придбання (набуття) елементів для виготовлення саморобного пристрою вибухової дії, їх компонування та подальшого використання виготовленого саморобного пристрою вибухової дії, а також інші завдання щодо готування до вчинення терористичного акту. При цьому, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 домовилися про готування до вчинення терористичного акту з конспірацією злочинних дій останнього, що полягали у використанні для спілкування виключно інтернет-месенджерів з подальшим видаленням листування, отримання (набуття) елементів саморобного пристрою вибухової дії у прихований спосіб, збереження його частин виключно у схронах тощо. Далі, ОСОБА_5 у період з вересня 2024 року по 18.02.2025 умисно та добровільно виконував завдання та вказівки ОСОБА_9 , який діяв в інтересах представників спеціальних служб Російської Федерації та вчиняв злочини проти громадської безпеки за наступних обставин. Так, у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 18.02.2025, ОСОБА_9 , який діяв в інтересах представників спеціальних служб Російської Федерації, за допомогою інтеренет-месенджерів під час підтримання зв`язку з ОСОБА_5 , повідомив про необхідність придбати (набути) компоненти, необхідні для виготовлення саморобного пристрою вибухової дії. Після чого, ОСОБА_5 за невстановлених в ході досудового розслідування обставин та у невстановлений в ході досудового розслідування проміжок часу, однак не пізніше 18.02.2025, придбав (набув) відповідні складові саморобного пристрою вибухової дії, а саме: GSM-реле, акумуляторну батарею, електродетонатор, вибухову речовину та помістив у прозорий ланчбокс, який переніс та зберігав у гаражі № НОМЕР_4 в гаражному кооперативі «Чайка» за адресою: м. Дніпро, вул.Дрогобицька, буд.109-Г. У зв`язку із готуванням до вчинення злочину громадянина України ОСОБА_5 18.02.2025 затримано у порядку ст. 208 КПК України. Таким чином, у період з вересня 2024 року по 18.02.2025, ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , здійснив готування до вчинення терористичного акту шляхом придбання (набуття) відповідних складових саморобного пристрою вибухової дії, а саме: GSM-реле, акумуляторну батарею, електродетонатор, вибухову речовину, які поєднав в одну конструкцію, переніс та зберігав їх у гаражі № НОМЕР_4 в гаражному кооперативі «Чайка» за адресою: м. Дніпро, вул.Дрогобицька, буд. 109-Г, з метою вчинення терористичного акту, тобто вибуху, який би створив небезпеку для життя та здоров`я людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення. Своїми умисними діями, які виразилися у готуванні до терористичного акту, тобто готуванні до вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоров`я людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчиненому за попередньому змовою групою осіб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України.

19.02.2025 громадянину України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, а саме у готуванні до терористичного акту, тобто готуванні до вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоров`я людини, настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчинений за попередньому змовою групою осіб. Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у скоєнні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом обшуку гаражі № НОМЕР_4 в гаражному кооперативі «Чайка» за адресою: м. Дніпро, вул. Дрогобицька, буд. 109-Г; протоколом огляду від 19.02.2025; іншими матеріалами досудового розслідування у сукупності. Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії. Таким чином в ході досудового розслідування встановлені наступні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч.1ст.177КПК України, а саме: переховувавання від органів досудового розслідування та суду, знищення, сховання або спотворення будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється. Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 спрямоване на забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення (вчинення) ОСОБА_5 спроб переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищенню, переховуванню або спотворенню будь-яких речей чи документів, а також уникненню спроб вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Відтак в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати про об`єктивну наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, так як жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам. Так, з урахуванням повномасштабного вторгнення збройних сил та інших формувань Російської Федерації, а також вчинення ОСОБА_5 терористичного акту, метою якого є дестабілізація громадської безпеки та завдання шкоди життю та здоров`ю людей, а також у готуванні до вчинення терористичного акту вчиненого групою осіб, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 відповідає суспільному інтересу. Застосування до ОСОБА_5 тримання під вартою відповідає вимогам ч.2ст.183 КПК України, оскільки остання обґрунтовано підозрюється у вченні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У свою чергу, згідно з ч.4ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. Враховуючи перераховані вище обставини, органом досудового розслідування вбачаються підстави для не визначення розміру застави при обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 . Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, просив його задовольнити з підстав зазначених у клопотанні, зазначивши, що жоден більш з м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.

Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати відносно нього домашній арешт.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного, просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просила обрати відносно нього домашній арешт. Крім того зазначила, що підозрюваного було викрадено, про що зафіксовано поліцією за заявою його дружини. Після його викрадення гараж залишився відчинений, речі, які було вилучено в гаражі не є майном підозрюваного, як і не має доказів, що вони належать до вибухових речовин. Крім того, наявність ризиків зазначених у клопотанні жодним чином не доведені, підозра необгрунтована. Підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання та тісні соціальні зв`язки, а тому вона вважає, що до нього може бути застосований запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, якими слідчий, прокурор обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання, роботи.

У ходірозгляду клопотаннявстановлено,що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,обґрунтовано підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.

Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється. Вказані ризики знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України,зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У судовому засідання прокурором було повністю обґрунтовано той факт, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти ризикам, встановленим у судовому засіданні.

Що стосуєтьсяпосилань захисникапідозрюваного нанеобґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, то варто зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи критерії обґрунтованості підозри викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред`явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.

Метою затримання є подальше розслідування кримінального провадження шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Виходячи з наданих доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що додані до матеріалів клопотання докази у їх сукупності, дають всі підстави стверджувати про вірогідну причетність підозрюваного до вчинення названого кримінального правопорушення.

Слідчий суддя зазначає, що на вказаному етапі досудового розслідування він не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зазначено термін «Обгрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпьелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A? N182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

У зв`язку з викладеним, доводи захисника підозрюваного про необґрунтовану підозру є безпідставними.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватою у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров`я, наявність постійного місця проживання та реєстрації, тісних соціальних зв`язків, а також враховуючи, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати чи спотворити будь-яку із речей, що має значення для даного провадження, та вчинити інше кримінальне провапорушення або ж продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки враховуючи вищевикладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.

Так, відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442КК України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, суд в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 258 КК України задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 19 квітня 2025 року, без визначення застави.

Ухвалу направити до СВ СБ України в Дніпропетровській області - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1