Рішення № 125315828, 18.02.2025, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/152/25

Провадження №: 2-а/332/18/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Блажко У.В., розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3753827 від 29.12.2024,

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду м. Запоріжжя 07.01.2025 звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3753827 від 29.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.12.2024 інспектором УПП в Запорізькій області Артемьєвим В.О. відносно позивача винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень.Позивач вважає постанову серії ЕНА № 3753827 від 29.12.2024 незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки правила дорожнього руху не порушував. Належних та допустимих доказів, які дали б можливість зробити висновок про винуватість, інспектором надано не було. На підставі вищезазначеного просив суд скасувати постанову серії ЕНА № 3753827 від 29.12.2024 у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 07.01.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає, просить позов задовольнити.

Від представника відповідача Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, до відзиву доданий диск з відеозаписом події 29.12.2024.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягаю задоволенн з огляду на таке.

Судом встановлено, що 29.12.2024 року о 17-15 год. у ході виконання службових обов`язків інспектором УПП в Запорізькій області Артемьєвим Володимиром Олексійовичем за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вроцлавська, 37 здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1

За наслідком розгляду вказаної справи інспектором УПП в Запорізькій області лейтенантом поліції Артемьєвим Володимиром Олексійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3753827 від 29.12.2024 року, якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та піддано до адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

Відповідно до постанови суть і обставини адміністративного правопорушення особою відносно якої здійснюється розгляд справи про адміністративне правопорушення полягають у тому, що 29.12.2024 року о 16-52 год., у м. Запоріжжі, вул. Вроцлавська, 37, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим останній порушив п. 31.4.3. «в» ПДР України.

З наданого стороною відповідача відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , відносно якого здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення, був присутнім на місці її розгляду, вчинив підпис на підтвердження роз`яснення йому прав за ст. 268 КУпАП та строк на оскарження постанови за ст. 289 КУпАП, а також на підтвердження отримання копії оскаржуваної постанови.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Частиною 3 цієї статті також передбачено, що скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

Частиною 2 статті 286 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач, будучи незгодним з вказаною постановою від 29.12.2024 року, звернувся до суду з відповідним позовом 07.01.2025 року, тобто в межах встановленого законом десятиденного процесуального строку.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 частини 1 статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353 встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, надалі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 31.1. ПДР України визначено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно із п. 31.4. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла (п. 31.4.3. в) ПДР України).

Відповідно до ч. 1ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо:водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу.

Поліцейський зобов`язаний проінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст.2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним оскаржуваних постанов, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху України, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.

З урахуванням роз`яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Приймаючи вказані положення законодавства, суд зазначає таке.

Як вже судом встановлено, у відповідності до оскаржуваної постанови суть правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 29.12.2024 о 16-52 год, керував транспортним засобом марки DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3. «в» ПДР України.

Позивач разом з позовом подав до суду відеозапис, знятий ним особисто, у якому зафіксований факт справності двох передніх фар в режимі ближнього світла транспортного засобу DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідачем по справі надано до суду диск з відеозаписами, зробленими інспекторами патрульної поліції з відеокамер, що розташовані у службовому транспортному засобі та на одязі патрульних поліцейських.

Так, досліджуючи надані суду докази, судом встановлено, що відеозаписом зафіксовано, що транспортний засіб DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , дійсно рухався з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби . Також на вказаному відеозаписі зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 на місці зупинки полагодив непрацюючу фару. Окрім того, інспектором патрульної поліції у відповідності до норм КУпАП були роз`яснені позивачеві його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу.

Отже, суд, дослідивши зміст оскаржуваної постанови та наданих відеозаписів, дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог статті 283 КУпАП, зокрема, позивач був ознайомлений з правами та обов`язками під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та мав змогу заявляти клопотання та робити заяви. Проте, будь-яких заяв під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем зроблено не було. Крім того, з доданих відповідачем доказів достовірно встановлено, що транспортний засіб, яким керував позивач, дійсно рухався з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби.

Отже, позивач, в свою чергу заперечуючи проти підстав та наполягаючи на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, в порушення вимог статті 77 КАС не надав відповідних доказів на підтвердження цих доводів, викладених в обґрунтування заявлених вимог.

Суд звертає увагу, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19.

За наслідком чого суд вважає необґрунтованими доводи сторони позивача, що його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідності, враховуючи наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, що не спростовано стороною позивача.

Суд констатує, що доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме відсутності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.

Позивачем по справі до адміністративного позову не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, доведеність посилань про наявність порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також не надано до суду доказів, які б впливали на розгляд справи про адміністративне правопорушення та надавали б підстави для прийняття іншого рішення, приймаючи доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Оцінивши надані докази, враховуючи те, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце та знайшли своє обґрунтування, суд вважає встановленою ту обставину, що позивач порушив вимоги ПДР, оскаржувана постанова серії ЕНА № 3753827 від 29.12.2024 року винесена правомірно, відсутні обставини, які підтверджують неправомірне притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Незгода позивача з його притягненням до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП, не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення особи від адміністративної відповідальності, з врахуванням вищенаведених судом доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушень.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Приймаючи дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У п. 1 ч. 3ст. 286 КАС Українизазначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Отже, наведене свідчить про те, що відповідно до вимог ст. 280 КУпАП відповідачем було з`ясовано, що позивачем скоєно адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, а адміністративне стягнення інспектором патрульної поліції було накладено у межах санкції, передбаченої вищевказаною нормою права.

З огляду на викладене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою у відповідності до норм чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні, а отже у позові ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3753827 від 29.12.2024 року, слід відмовити.

У відповідності до п. 5 ч. 1ст. 244 КАС Українипри ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються у відповідності до приписівст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.77,139,229,241-246,250,286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3753827 від 29.12.2024 відмовити повністю.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3753827 від 29.12.2024 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення.

На підставі ч. 2 ст.271КАС України копію судового рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

відповідач: Управління патрульної поліції в Запорізькій області, місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул. Перемоги, б. 96, код ЄДРПОУ: 40108688.

Суддя У. В. Блажко