Рішення № 125310796, 19.02.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/942/23

провадження № 2/492/95/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачці, в якій просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 33843,45 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), назва якого 14 червня 2018 року змінилась на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») і ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг (далі за текстом - кредитний договір) без номеру від 15 грудня 2011 року шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до умов якого ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало, а відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, розмір якого у подальшому був збільшений до 30000,00 грн., на платіжну карту відповідачки зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк 12 місяців з пролонгацією. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повністю та в строки виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 17 липня 2023 року у відповідачки перед позивачем виникла заборгованість за тілом кредиту, простроченими відсотками, яка склала загальну суму 33843,45 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачки, оскільки остання ухилилася від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору, що є порушенням прав позивача.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, але просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у разі повторної неявки відповідачки у судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі, про що зазначив у клопотанні, поданому до суду.

Відповідачка про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль повідомлена належним чином, однак у судове засідання повторно не з`явилася. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачки, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачці судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручена відповідачці належним чином.

Крім того, відповідачка про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 08 год. 35 хв. 14 січня 2025 року, повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення їй судової повістки.

Клопотання про розгляд справи за її відсутності, відзив до суду не подала, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже відповідачка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути у судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки поспіль відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для її неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві неявки відповідачки в судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 18 вересня 2023 року, тобто з моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу до суду не прибула, станом розгляду справи не цікавилася, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтувала.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачку, яка не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у клопотанні, на ухвалення заочного рішення у справі, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає позовну заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», назва якого 14 червня 2018 року змінилася на АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а. с. 50, 51-52, 53) та ОСОБА_1 (а. с. 48), відповідачки у справі, відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (далі за текстом - Умови та правила) 12 грудня 2011 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач передав відповідачці кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого у подальшому був збільшений до 30000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,2 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, на строк 12 місяців з пролонгацією (а. с. 13, 15, 16, 17, 18-21, 22, 23-47). Щодо зміни кредитного ліміту позивач керувався пунктом 2.1.1.2.3. Умов та правил, де зазначено, що клієнт дав свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дав право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою і безумовною згодою відповідачки щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого позивачем, відповідно до пункту 2.1.1.2.4. Умов та правил. Крім того, відповідно до зазначеної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил відповідачка зобов`язалася дотримуватись умов та правил кредитного договору. Відповідно до пункту 1.1.7.12. Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк. Відповідачка зобов`язалася погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання на умовах, передбачених вказаним договором, та у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди позивачу, що визначено пунктами 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6. Умов та правил.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивачем у справі, ОСОБА_1 , відповідачці у справі, були відкриті рахунки, що підтверджується відповідною довідкою (а. с. 14).

Користування ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, кредитними коштами підтверджується випискою за вищевказаним кредитним договором за період з 22 жовтня 2013 року по 17 липня 2023 року (а. с. 54-70).

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконувала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем, яка згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 17 липня 2023 року з урахуванням заборгованості за тілом кредиту, простроченими відсотками склала загальну суму 33843,45 грн. (а. с. 5-6, 7-9, 10-12).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже, акцептуючи пропозицію банку, відповідачка своїм підписом у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку підтвердила, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, які передбачені чинним законодавством України для такого роду договорів, в тому числі договору банківського рахунку та кредитного договору.

Судом встановлено, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, в тому числі і ті, що витікають з кредитного договору.

Вказаним договором про надання банківських послуг передбачено порядок та умови отримання кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.

ОСОБА_1 , відповідачка у справі, підписавши 15 грудня 2011 року вказану Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, погодилася, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами, складає між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір про надання банківських послуг, що свідчить про безумовну її згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого позивачем, та зобов`язалася дотримуватись умов та правил надання банківських послуг.

Судом встановлено, що згідно з умовами вказаного договору про надання банківських послуг позичальниця ОСОБА_1 , відповідачка у справі, зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі у строки та на умовах передбачених у вказаному договорі.

Всупереч умовам договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 , відповідачка у справі, не виконала свого зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, не спростовано факт укладення між нею та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» договору про надання банківських послуг від 15 грудня 2011 року, та отримання відповідачкою коштів, внаслідок чого суд вважає укладеним кредитний договір між сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, кредитні кошти отримала, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, тобто кредитні кошти не повернула.

Доказів на спростування отримання кредиту відповідачкою суду не надано, тому суд вирішує спір за наявними матеріалами у справі.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 17 липня 2023 року становить 33843,45 грн., у тому числі заборгованість: за тілом кредиту 28932,31 грн.; простроченими відсотками 4911,14 грн. (а. с. 5-12).

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачкою до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Беручи до уваги, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, відзиву на позов та доказів на спростування позовних вимог суду не надала, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши їм оцінку, суд, враховуючи положення частини 1 статті 20 ЦК України про право позивача (кредитора) на свій розсуд вимагати від відповідача (боржника) будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення з відповідачки заборгованості на загальну суму 33843,45 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем у позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена платіжним доручення № PROM2BKJC9 від 02 серпня 2023 року (а. с. 1).

На підставі статей 20, 207, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, керуючись статтями 2, 7, 11, 15, 44, 48, 76-82, 89, 95, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вулиця Грушевського, будинок 1Д, місто Київ, 01001; код ЄДРПОУ: 14360570):

- заборгованість за тілом кредиту 28932 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 31 копійку;

- заборгованість за простроченими відсотками 4911 (чотири тисячі дев`ятсот одинадцять) гривень 14 копійок,

а всього 33843 (тридцять три тисячі вісімсот сорок три) гривні 45 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: вулиця Грушевського, будинок 1Д, місто Київ, 01001; код ЄДРПОУ: 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо заочне рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.