Рішення № 125309227, 19.02.2025, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року справа № 542/2316/24

провадження № 2/542/152/25

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник ТОВ «Споживчий центр» та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 28.08.2023-100000356 від 28.08.2023 у розмірі 22991,57 грн, судові витрати у справі.

У позовній заяві позивач зазначив, що 28.08.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 28.08.2023-100000356, згідно з яким надано кредит у розмірі 12000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, строком на 140 днів, а також визначено розмір процентної ставки 1%, розмір комісії 15% від суми кредиту.

Вказував, що 28.08.2023 ОСОБА_1 електронно цифровим підписом підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, а також підтвердив укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти у розмірі 12000,00 грн та акцептував умови договору.

Посилався на те, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, водночас, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 22991,57 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом 10051,34, заборгованості по процентам у розмірі 11140,23 грн, комісії у розмірі 1800,00 грн.

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30.12.2024 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 28).

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача.

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач 19.02.2025 до суду подав заяву, у якій вказав про те, що позовні вимоги визнає частково, а саме: в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 10051,34 грн та просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення нарахованих процентів у розмірі 11140,23 грн та комісії у розмірі 1800,00 грн. В обґрунтування вказав, що він є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». Розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив,що 28.08.2023відповідачем усправі ОСОБА_1 укладений кредитнийдоговір шляхомпідписання заявкина отриманнякредиту тапропозиції про укладення кредитного договору (оферти), які підписані у порядку, передбаченому Законом України « Про електронну комерцію» (а.с. 17-22).

Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) № 28.08.2023-100000356 від 28.08.2023 визначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (п. 2.1) та складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на кредитодавця та підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (п. 2.2) (а.с. 17-20).

Заявкою встановлено умови кредитного договору № 28.08.2023-100000356 від 28.08.2023, згідно з якими розмір кредиту становить 12000,00 грн, строк надання кредиту 140 днів розмір процентної ставки 1%, комісія 15%, також вказано реквізити електронного платіжного засобу відповідача для перерахування коштів № 4149-49ХХ-ХХХХ-6307. Підписанням заявки ОСОБА_1 підтвердив, що приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 28.08.2023-100000356 від 28.08.2023 (а.с. 20-зворот - 22).

Відповідно до квитанції № 2357333792, 28.08.2023 було здійснено виплату у розмірі 12000,00 грн за договором № 28.08.2023-100000356 на картку № 414949*07 (а.с. 13).

Згідно з наданим банком довідкою-розрахунком за кредитним договором № 28.08.2023-100000356 від 28.08.2023 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 22991,57 грн, яка складається із основного боргу у розмірі 10051,34 грн, нарахованих процентів за період з 28.08.2023 по 14.01.2024 у розмірі 11140,23 грн, комісії 1800,00 грн (а.с. 10).

До заявки банком було долучено паспорт споживчого кредиту, додаток до анкети позичальника, пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), підтвердження кредитного договору (а.с. 14-22).

Надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1, 2статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , у т.ч. заявку разом з паспортом споживчого кредиту, додатком до анкети позичальника, пропозицією про укладення кредитного договору (оферта), які були надані Банком позичальнику ОСОБА_1 у особистому кабінеті позичальника, було підписано шляхом накладення електронного підпису ОСОБА_1 (а.с. 14-22).

У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що розуміє те, що підписує та укладає кредитний договір, підписуючи його одноразовим ідентифікаторм (код з смс-повідомлення).

Після підписання заявки у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів та повернути кредит.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді зарахування кредитних коштів на вказаний у заявці рахунок відповідача.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Згідно з нормоюст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Споживчий центр» виконало своєчасно і повністю, надавши кредиті кошти в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором від 28 серпня 2023 року. Відповідно до наданого розрахунку заборгованість за тілом кредиту становить 10051,34 грн.

У зв`язку із встановленими обставинами та на підставі вказаних положень закону заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами та комісією, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно витягу з наказу командира військової частини

Інформація заборонена для загального доступу згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Згідно з п. 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021 пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

В подальшому, змінами, які набрали чинності 19.08.2022, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Наступними змінами, які набрали чинності 04.05.2024 пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в такій редакції:

"15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцямпід час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичнійоперації, забезпеченніїї проведеннячи у здійсненнізаходівіззабезпеченнянаціональноїбезпеки і оборони, відсічі і стримуваннязбройноїагресіїРосійськоїФедерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченніїхздійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпекинаселення та інтересівдержави у зв`язкуіз збройною агресією РосійськоїФедераціїпротиУкраїни, - штрафнісанкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціямивсіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а такожпроценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорівщодопридбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутньогооб`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

В свою чергу, змінами, які набрали чинності 09.02.2025 вказану норму закону доповненословами "а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави".

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і демобілізації після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 №321/722), документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, суд вважає, що він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, комісію, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

При цьому п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15, від 14.05.2021 у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення п. 15 ст. 14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 05.05.2022 та станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії.

У поданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 28.08.2023-100000356 від 28.08.2023 у розмірі 22991,57 грн, яка складається із основного боргу у розмірі 10051,34 грн, нарахованих процентів за період з 28.08.2023 по 14.01.2024 у розмірі 11140,23 грн, комісії 1800,00 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05.05.2022 перебуває на військовій службі, а тому саме з цього періоду не підлягають нарахуванню та стягненню проценти за користування кредитом, штрафні санкції та комісії.

Отже, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню лише тіло кредиту у розмірі 10051,34 грн. Позовні вимоги в частині стягнення відсотків у розмірі 11140,23 грн та комісії у розмірі 1800,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки на ОСОБА_1 поширюється положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом та комісії.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на 43,72% (10051,34 грн / 22991,57 грн / х 100), то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог в сумі 1059,07 грн (2422,40 грн х 43,72%).

Разом з цим, враховуючи те, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, про що надав до суду відповідну заяву, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача з відповідача 50 відсотків судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 529,54 грн. А з державного бюджету підлягає поверненню на користь позивача інші 50 відсотків судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 529,54 грн.

Керуючись статтями4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 28.08.2023-100000356 від 28.08.2023 у розмірі 10051,34 грн (десять тисяч п`ятдесят одна грн тридцять чотири коп).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) суму судового збору в розмірі529,54 грн (п`ятсот двадцять дев`ять грн п`ятдесят чотири коп).

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833) з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого ним при поданні позову в розмірі 529,54 грн (п`ятсот двадцять дев`ять грн п`ятдесят чотири коп) відповідно до квитанції № СЦ00023527 від 16 грудня 2024 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягомтридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день йогопроголошенняабоскладення, має право на поновленняпропущеного строку на апеляційнеоскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня врученняйомуповногорішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку поданняапеляційної скаргивсімаучасникамисправи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набираєзаконноїсилипісля повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкамиапеляційного перегляду.

Учасникисправи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.

Повне рішення складено 19.02.2025.