Рішення № 125306466, 19.02.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15591/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №164750004424 від 04 грудня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на підприємствах, розташованих на території Російської Федерації з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16 листопада 2024 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні); у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи відмовлено.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2024 №164750004424 про відмову у призначенні пенсії прийнято безпідставно та необґрунтовано.

На думку позивача, враховуючи вік 63 роки та страховий стаж 24 роки 5 місяців 27 днів, що включає періоди роботи на підприємствах, розташованих на території Російської Федерації з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007, ОСОБА_1 має право на пенсійні виплати. Вказаний страховий стаж підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 20.04.1983, трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 , архівною довідкою комунальної установи "Трудовий архів" Решетилівської міської ради Полтавської області від 17 грудня 2021 року за вихідним №01- 12/Ш-289, архівною довідкою комунальної установи "Трудовий архів" Решетилівської міської ради Полтавської області від 17 грудня 2021 року за вихідним №01- 12/Ш-291, архівною довідкою комунальної установи "Трудовий архів" Решетилівської міської ради Полтавської області від 17 грудня 2021 року за вихідним №01- 12/Ш-290, архівною довідкою комунальної установи "Трудовий архів" Решетилівської міської ради Полтавської області від 14 січня 2022 року за вихідним № 07-01/Ш- 04, довідкою з ТОВ "Лузинське молоко" від 15 жовтня 2013 року, довідкою про середню заробітну плату Територіального центру соціального обслуговування Глобинської районної державної адміністрації від 13 травня 2015 року за вихідним № 364/315.

Позивач вказує, що припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не стосуються часу трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної угоди.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду 05.02.2025 відзиві проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що до стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.04.1983, у зв`язку з припиненням 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

До пенсійної справи долучено архівні довідки, видані Решетилівською міською радою Полтавської області, Комунальною установою "Трудовий архів" від 17.12.2021 №01-12/Ш-289, №01-12/Ш-290, 01-12/Ш-291, які не підлягають зарахуванню, оскільки зазначене у довідках ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявниці " ОСОБА_3 ".

Інформації, що інших працівників з таким П.І.Б. не існує, у довідках не зазначено.

До пенсійної справи долучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 17.10.2008, який містить відомості про анулювання прописки за адресою АДРЕСА_1 .

Інших відомостей про місце проживання заявниці до пенсійної справи не долучено.

На осіб, які працювали в Росії після 1 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії російського стажу та заробітку, а тому, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 правомірно не зараховано до страхового стажу вище зазначені роботи в РФ згідно запису в трудовій книжці.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

27.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України зі заявою про призначення пенсії за віком.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 було передано на розгляд ГУПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУПФ України в Харківській області від 04.12.2024 №164750004424 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу на дату звернення.

Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області в рішенні від 04.12.2024 №164750004424 зазначило, що:

вік заявника 63 роки 0 місяців 02 дні;

необхідний страховий стаж від 21 до 31 року,

страховий стаж заявника становить 12 років 0 місяців 02 дні.

До страхового стажу не зараховано:

- з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.04.1983, у зв`язку з припиненням 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- до пенсійної справи долучено архівні довідки, видані Решетилівською міською радою Полтавської області Комунальною установою "Трудовий архів" від 17.12.2021 №01-12/Ш-289, №01-12/Ш-290, 01-12/Ш-291, які не підлягають зарахуванню, оскільки зазначене у довідках ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявниці " ОСОБА_3 ";

Інформації, що інших працівників з таким П.І.Б. не існує, у довідках не зазначено.

До пенсійної справи долучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 17.10.2008, який містить відомості про анулювання прописки за адресою АДРЕСА_1 .

Інших відомостей про місце проживання заявниці до пенсійної справи не долучено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржила його до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 26 Закон №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Частиною другою статті 26 наведеного Закону передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція № 58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкція № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В пункті 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Висновки щодо правозастосування

У даному адміністративному спорі підставами для відмови в призначенні пенсії слугувало те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.04.1983, у зв`язку з припиненням 01.01.2023 російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- до пенсійної справи долучено архівні довідки, видані Решетилівською міською радою Полтавської області, Комунальною установою "Трудовий архів" від 17.12.2021 №01-12/Ш-289, №01-12/Ш-290, 01-12/Ш-291, які не підлягають зарахуванню, оскільки зазначене у довідках ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявниці " ОСОБА_3 ".

Щодо періодів роботи з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.04.1983, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Записи про спірні періоди з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 20.04.1983 заповнені відповідно до вимог Інструкції №58 та містять всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м.Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Враховуючи, що позивач працювала на території російської федерації до набрання чинності Закону України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" - доводи відповідача є безпідставними.

Таким чином, суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, покладені в основу спірного рішення від 04.12.2024, на ту обставину, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди та Конвенції.

Отже, періоди роботи позивача з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 20.04.1983 підлягають зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .

Крім того, у спірному рішенні зазначено , що "до пенсійної справи долучено архівні довідки, видані Решетилівською міською радою Полтавської області Комунальною установою "Трудовий архів" від 17.12.2021 №01-12/Ш-289, №01-12/Ш-290, 01-12/Ш-291, які не підлягають зарахуванню, оскільки зазначене у довідках ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявниці " ОСОБА_3 "."

Фактично з цією аргументацією до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи в колгоспі "Україна" згідно відомостей трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 , а саме: з 29.07.1988 по 31.12.1996 /а.с. 17-18/.

На сторінках 18-19 трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 наявна інформація про річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та про фактично відпрацьовані вихододні ОСОБА_1 , а саме:

- у 1988 році мінімум трудової участі в громадському господарстві - 103, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 134 вихододнів;

- у 1989 році річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 311 вихододнів;

- у 1990 році річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 262 вихододнів;

- у 1991 році річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 328 вихододнів;

- у 1992 році річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 325 вихододнів;

- у 1993 році річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 308 вихододнів;

- у 1994 році річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 310 вихододнів;

- у 1995 році річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 292 вихододнів;

- у 1996 році річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 250, виконання ОСОБА_1 річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві 265 вихододнів.

Записи про періоди роботи в колгоспі "Україна" згідно відомостей трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 засвідчено відповідними печатками підприємства.

Відповідач, маючи у розпорядженні дану трудову книжку, безпідставно не зарахував період роботи ОСОБА_1 в колгоспі з 29.07.1988 по 31.12.1996, що підтверджується розрахунком страхового стажу, наданим ГУ ПФУ в Полтавській області на вимогу суду.

У спірному рішенні відповідач зазначив про те, що архівні довідки, видані Решетилівською міською радою Полтавської області Комунальною установою "Трудовий архів" від 17.12.2021 №01-12/Ш-289, №01-12/Ш-290, 01-12/Ш-291, не підлягають зарахуванню, оскільки зазначене у довідках ім`я " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним заявниці " ОСОБА_3 ".

З цього приводу суд вважає за необхідне наголосити відповідачу на тому, що рішення про відмову у призначенні пенсії має бути чітким та максимально зрозумілим, однак, зі змісту спірного рішення від 04.12.2024 позивачу дійсно важко зрозуміти що період її роботи в колгоспі з 29.07.1988 по 31.12.1996 не зараховано до страхового стажу, не вказані підстави для відмови у зарахуванні. Лише зазначено про неможливість прийняття довідок.

Однак, навіть у випадку неприйняття відповідачем архівних довідок, період її роботи в колгоспі з 29.07.1988 по 31.12.1996 цілком можливо зарахувати на підставі трудової книжки колгоспника, чого відповідачем зроблено не було без жодної аргументації підстав щодо неврахування записів у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 .

При цьому суд зауважує, що в архівних довідках, виданих Решетилівською міською радою Полтавської області Комунальною установою "Трудовий архів" від 17.12.2021 №01-12/Ш-289, №01-12/Ш-290, 01-12/Ш-291, дійсно зазначено ОСОБА_4 , у той час як згідно паспортних даних ім`я позивача ОСОБА_3 . Однак, переклад імені позивача з російської на українську мову не свідчить про дефектність цих довідок, адже з їх змісту у сукупності з іншими документами про трудовий стаж цілком однозначно можна ідентифікувати особу, якої вони стосуються.

Жодних зауважень (недоліків) до записів про трудовий стаж, що містяться у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відповідачем не зазначено, а судом не встановлено.

Отже, період роботи позивача з 29.07.1988 по 31.12.1996, який не зараховано відповідачем, має бути зарахований до страхового стажу ОСОБА_1 з урахуванням приписів статті 9 КАС України.

Також суд зауважує, що відомості про анулювання прописки за адресою АДРЕСА_1 не є підставою для відмови у призначенні пенсії.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.12.2024 №164750004424 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень вказаної Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та, виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування періодів роботи позивача з 29.07.1988 по 31.12.1996 та з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007 до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 з 29.07.1988 по 31.12.1996 та з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Як уже зазначалось, відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Страховий стаж позивача, який врахований пенсійним органом, складає 12 років 0 місяців 2 дні. З урахуванням періодів роботи з 29.07.1988 по 31.12.1996 та з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007 загальний страховий стаж позивача становить більше ніж 29 років, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком після досягнення 63 років.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного стажу, враховуючи те, що оскаржувана відмова у призначенні пенсії не містить інших підстав відмови ніж та, що зазначалась вище та приймаючи до уваги, що судом обраховано загальний страховий стаж позивача (який є більшим за 21 необхідний рік), - належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком.

Позивач зі заявою до пенсійного органу вперше звернулася 27.11.2024 (про що зазначено у спірному рішенні), тобто звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсія за віком призначається з дня досягнення пенсійного віку, тобто з 16.11.2024.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги докази наявні у матеріалах справи, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.11.2024 зі зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 29.07.1988 по 31.12.1996 та з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки за результатами розгляду справи позовні вимоги до відповідача задоволено, суд вважає за необхідне присудити до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн з відповідача у справі.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 04.12.2024 №164750004424.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.11.2024 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 29.07.1988 по 31.12.1996 та з 05.02.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.03.2005, з 01.04.2005 по 27.03.2007.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков