Рішення № 125306441, 20.02.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 20 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/640/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

. 17.01.2025 позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 163750015839 від 26.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії позивача;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби позивача період роботи з 26.03.1997 по 31.10.2016 в органах податкової служби;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести позивача з 20.12.2024 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування й виплату призначеної пенсії в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної адміністрації (облвійськадміністрації) від 17.12.2024 № 05.2-20/130, від 19.12.2024 від 05.2-20/132 з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що за результатами звернення до відповідача із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", позивач отримав відмову, обґрунтовану тим, що період його роботи з 26.03.1997 по 31.10.2016 не може бути зарахований до стажу державної служби зважаючи на те, що згідно ст. 341.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання; а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст. 343.1 цього Кодексу надбавка за ранг державного службовця не виплачується і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723. Стверджує, що відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII такий стаж має бути зараховано до стажу державної служби за періоди роботи до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

05.02.2025 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач не має достатньої тривалості страхового стажу на посадах державної служби для переведення його з пенсії за віком на пенсію державного службовця. При цьому пояснив, що зазначений у трудовій книжці період роботи в органах ДПС, в який присвоєно спеціальне звання, з 26.03.1997 по 31.10.2016 не зараховано до стажу державної служби.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

20.12.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо переведення (перехід) з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

За результатами опрацювання документів позивача, відповідач рішенням № 163750015839 від 26.12.2024 відмовив у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Підставою для відмови пенсійний орган зазначив, що відповідно до наданих документів на 01.05.2016 стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становить 2 місяці 29 днів. До стажу роботи на посадах державної служби не зараховано період роботи в ДПІ під час роботи на якій було присвоєно спеціальне звання (з 26.03.1997 по 31.10.2016).

Не погодившись з таким рішенням органа Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється Законом України "Про державну службу" в редакції Закону від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-ХІІ).

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII, за змістом якого, пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктом 10 та 12 Прикінцевих положень цього Закону.

Статтею 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10.12.2015 № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу " (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції від 10.12.2015 № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відтак, у випадку відсутності в особи стажу, визначеного підпунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас, за умов наявності в особи стажу понад 10 чи 20 років, в сукупності з дотриманням інших вимог, визначених пунктами 10 та 12 зазначеного закону, у такої особи виникає право на одержання пенсії державного службовця.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, право на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Відтак, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 687/545/17.

Спірним рішенням відмовлено позивачу в переведенні на пенсію державного службовця, відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.

Стаття 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Частиною другою цієї ж статті закріплено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах.

Згідно з частиною третьої статті 25 Закон № 3723-XII віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відтак за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби визначаються Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок № 283, чинний до 01.05.2016).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової служби.

Порядок № 283 втратив чинність 01.05.2016 у зв`язку з затвердженням Постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 № 229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок № 229).

Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислюється відповідно до Порядку № 283, а після 01.05.2016 відповідно до Порядку № 229.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII. До стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Відповідно до пункту сьомого частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Порядком № 283, чинним до 01.05.2016, і діючим Порядком № 229 передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Аналогічні положення містяться у пункті 6 Порядку № 229.

Судом встановлено, що підставою відмови у переведенні позивача на пенсію державного службовця стало незарахування відповідачем до стажу державної служби періодів роботи позивача в податкових органах з 26.03.1997 по 31.10.2016.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII (далі Закон № 509-XII).

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 15 Закону № 509-XII посадовою особою органу державної податкової служби може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством фінансів України.

Правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

В постанові від 22.10.2013 у справі № 21-340а13 Верховний Суд України вказав, що аналіз положень статті 37 Закону № 3723-XII, Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Судом встановлено, що позивач, з 27.12.1996 по 31.10.2016 працював в органах державної податкової служби, що підтверджується відповідними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та не заперечується і відповідачем.

Зазначене свідчить, що періоди роботи позивача в органах державної податкової служби з 26.03.1997 по 31.10.2016 зараховуються до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 XII.

Відтак, зарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи в органах державної податкової служби з 26.03.1997 по 31.10.2016 його стаж державної служби станом на 01.05.2016 становив понад 10 років, а станом на час досягнення пенсійного віку - 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право позивачу на переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-XII.

Надаючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що зазначене рішення не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду рішень та порушує право позивача на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", тому таке рішення слід визнати протиправним, задовольнивши позовні вимоги в цій частині.

Таким чином, вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу державної служби період його роботи в органах державної податкової служби, перевести з 20.12.2024 на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" є взаємопов`язаними між собою і похідними від вимоги про оскарження рішення № 163750015839 від 26.12.2024, а тому також підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про обчислення пенсі позивача виходячи із 60% заробітної плати, відображеної у довідках Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної адміністрації (облвійськадміністрації) від 17.12.2024 № 05.2-20/130, від 19.12.2024 від 05.2-20/132, суд зазначає наступне.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у сукупності із пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки пенсійний орган не визнав цього права за позивачем.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відповідач дійшов хибного висновку, що останій не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому переведення на пенсію державного службовця не відбулось і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалось.

Таким чином, вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити нарахування й виплату призначеної пенсії в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідках Департаменту будівництва, містобудування і архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської обласної державної адміністрації (облвійськадміністрації) від 17.12.2024 № 05.2-20/130, від 19.12.2024 від 05.2-20/132 є передчасними, оскільки стосуються порядку визначення розміру пенсії яка ще не призначена позивачу.

Відтак зазначена позивна вимога спрямована на майбутнє та не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки фактично порушене право.

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22.

Суд також враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відмовляючи у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відтак, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/160 від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі; на підтвердження цих обставин суду мають бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем залучено до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги; копію складеної адвокатом квитанції.

Разом із тим, на переконання суду на підтвердження фактичного здійснення позивачем оплати послуг адвоката та витрат на професійну правничу допомогу суду мають бути надані належні, достатні та допустимі докази - квитанція банку, платіжне доручення (тощо).

Крім того, всупереч вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги позивачем не надано.

Отже, докази фактичного понесення позивачем вищевказаних витрат в матеріалах справи відсутні, а тому останні розподілу не підлягають.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, ЄДРПОУ 13322403) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 163750015839 від 26.12.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 26.03.1997 по 31.10.2016 в органах податкової служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 20.12.2024 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 04.02.1983 та вкладиша в трудову книжку серії НОМЕР_3 від 01.03.2012 період роботи з 26.03.1997 по 31.10.2016 в органах податкової служби та провести перерахунок пенсії з 20.12.2024.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927).

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяА.О. Чеснокова