Рішення № 125305972, 19.02.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/19627/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року №203040019586 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком з часу подання відповідної заяви.

Ухвалою суду від 25.09.2024 року звільнено позивача від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Ухвалою судді від 25.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Посилається на те, що має необхідний вік та стаж роботи, що дають право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), у призначенні якої відповідач їй протиправно відмовив з підстав відсутності необхідного страхового стажу (21 рік). Втім, позивач з таким рішенням відповідача не погоджується та вказала, що факт наявності необхідного страхового стажу для призначення пенсії підтверджено записами трудової книжки, яка, в силу приписів ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим та протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких посилаються на те, що 12.03.2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV. За принципом екстериторіальності заява та документи позивача розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Зазначили, що за результатами розгляду поданих позивачем документів, при обчисленні страхового стажу, не враховано відомості трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.11.1978 року, оскільки внесені на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки відомості про зміну прізвища на підставі свідоцтва про шлюб власника трудової книжки не завірено належним чином (відсутня печатка підприємства або печатка відділу кадрів). Вказали, що до страхового стажу позивача зараховано період навчання та періоди роботи, відповідно до сплати страхових внесків за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (довідка ОК-5). Враховуючи викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 20.03.2024 року №203040019586 про відмову у призначенні пенсії, яке, на їх думку є правомірним та прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Просять відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

12.03.2024 року позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності її заява та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення від 20.03.2024 року №203040019586 про відмову у призначенні пенсії. В оскаржуваному рішенні зазначено, що:

«…Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 12.03.2024 року.

Пенсійний вік, визначений п.1 ст.26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV), становить 60 років. Згідно п.2 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Вік заявника: 62 роки 09 міс.

Необхідний страховий стаж становить 21 рік.

Страховий стаж особи: 08 років 06 місяців 09 днів.

Пунктами 2.11, 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року №58, встановлено: «Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім?я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка».

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- за доданими документами до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.11.1978 року, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища на підставі свідоцтва про шлюб власника трудової книжки не завірено належним чином (відсутня печатка підприємства або печатка відділу кадрів);

- за доданими документами до страхового стажу зараховано період навчання та періоди роботи, відповідно до сплати страхових внесків за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (Довідка ОК-5).

Відмовити у призначенні пенсії за віком відповідно до п.1 ст.26 Закону №1058-IV, оскільки відсутній необхідний страховий стаж 21 рік.».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року №203040019586 про відмову у призначенні пенсії за віком, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.26 цього Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Згідно з положеннями ст.1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Нормами ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Аналогічна норма була передбачена і у п.п.5, 18 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 16.11.1973 року №529 «Про трудові книжки робітників і службовців» (чинної на час внесення спірних записів до трудової книжки позивача), відповідно до яких заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За змістом п.3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у згаданому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому, підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка. При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючих довідок, наказів, відомостей тощо підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення, відповідач відмовив позивачеві у зарахуванні всіх періодів її роботи, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 22.11.1978 року, оскільки на титульній сторінці запис про зміну прізвища на підставі свідоцтва про шлюб власника трудової книжки не завірено належним чином (відсутня печатка підприємства або печатка відділу кадрів).

Однак суд не враховує вказані доводи, адже такі не можуть свідчити про відсутність трудового стажу в контексті вимог законодавства, яке регламентує його підтвердження. Підставою для призначення/перерахунку пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

За загальним правилом, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення/перерахунку пенсії за віком.

Крім того, згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Натомість відповідачами не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації, зазначеної у трудовій книжці позивача, як і не доведено правомірність дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, а також того, що позивач у спірні періоди не працювала, такі періоди не накладаються тощо.

Таким чином, за наявності трудової книжки позивача та відповідних записів у ній, пенсійний орган безпідставно відмовив у зарахуванні спірних періодів роботи позивача до страхового стажу.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, діяв не на підставі та не у спосіб, визначені законодавством, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року №203040019586 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає, що обчислення страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.03.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу.

При цьому, при повторному розгляді заяви відповідачем в обов`язковому порядку повинні бути враховані висновки цього судового рішення, зокрема щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року №203040019586.

Суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та повторного розгляду її заяви має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за її заявою від 12.03.2024 року, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач ухвалою суду від 25.09.2024 року звільнена від сплати судового збору у даній адміністративній справі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року №203040019586 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ: 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 12.03.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.03.2024 року №203040019586, та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.11.1978 року.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з часу подання відповідної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.